Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №260/5026/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5026/25 пров. № А/857/36517/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 260/5026/25 за адміністративним позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, (головуючий суддя першої інстанції Дору Ю.Ю., місце ухвалення м. Ужгород, за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі – ГУ ДПС, податковий орган, відповідач) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2025 року №0229824-2408-0718- НОМЕР_1 на суму 57854,35 грн; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати..

Позовні вимоги мотивовані тим, що на власній земельній ділянці сільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_1 вирощує сільськогосподарську продукцію, а будівлю, яка належать йому на праві власності та віднесена до класу будівель сільськогосподарського призначення (код 1271), використовує для зберігання вирощеної продукції для подальшої відгодівлі свійських тварин (птахів, свиней, корів), які йому належать.

Землю та комерційну нерухомість, яка на ній знаходиться, в оренду (найм), позичку, та в інше право користування ФОП ОСОБА_1 не здає.

Разом з тим, ГУ ДПС ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 0229824-2408-0718-UA21020030000019624 за 2024 рік на суму 57 854,35 грн.

Вважає таке зобов`язання протиправним, просить таке визнати протиправним та скасувати.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на аналогічні доводи, які були викладені у позовній заяві. Також зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню повністю, оскільки згідно з підпунктом ж п.п. 2.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі – ПК України) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), які віднесені до класу «будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства»(код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000,та НК 018:2023та класифіковано як будівлі для тваринництва(1271.1)., і не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, що використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання діяльність яких класифікується у секції А КВЕД ДК 009:2010 Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін..

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Судом встановлено, що позивач з 01.10.2017 року перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2022 року ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування. Види діяльності згідно з ІКС ДПС: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 01.11 (Основне) Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 52.10 Складське господарство.

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №126133178 у приватній власності ОСОБА_1 з 29.05.2018 року перебуває нерухоме майно – нежитлова будівля корівника загальною площею 1629,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2024 рік на території Берегівської міської ради встановлений рішенням Берегівської міської ради №791 від 09.07.2021 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, на 2022-2024р». Ставка податку на нерухоме майно - 1271.1 «Будівлі для тваринництва»- 0,5%.

Головним управління ДПС у Закарпатській області було сформовано податкове повідомлення-рішення щодо об`єкту нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1629.7 кв.м.від 08.05.2023 р №0229824-2408-0718-UA21020030000019624, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік в сумі 57854.35 грн. (за об`єкт нерухомості, з типом об`єкта нерухомого майна – «нежитлова будівля»).

Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Оскільки позивачем не доведено факту здійснення господарської діяльності у сфері сільського господарства в розумінні законодавства, не надано доказів використання об`єктів нерухомості для потреб виробництва сільськогосподарської продукції, не надано будь-яких фінансових чи матеріально-технічних показників такої діяльності, відповідно, позивачем не підтверджено наявність сукупності умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень пп. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як передбачено пп. 266.3.1 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.5.1 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Вимогами пп. 266.1.1 ст. 266 ПК України установлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Як передбачено пп. 266.7.1 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 266.7.2 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що закон передбачає й деякі виключення з цього правила.

Так, згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, у розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України нежитлова будівля не підлягає оподаткуванню спірним податком за наявності сукупно наступних умов:

- така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Отже, в межах спірних правовідносин слід встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні чинного законодавства та встановити факт використання ним спірних нежитлових будівель, як об`єктів сільськогосподарської інфраструктури, в межах сільськогосподарських потреб.

Так, за визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачеих цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року № 575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у справі № 500/2407/18 постанова від 24 лютого 2020 року.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку його, як сільськогосподарського товаровиробника.

Крім цього, необхідно зауважити, що згідно п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, підтвердженням використання об`єктів нерухомості протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності є первинні документи бухгалтерського обліку. Такими первинними документами, серед інших, можуть виступати: акт введення будівлі в експлуатацію; акт введення в експлуатацію основних засобів (обладнання), яке використовується у процесі господарської діяльності; акти приймання-передачі; розрахунки амортизації; товарно-транспортні накладні; касові чеки; накладні; платіжні доручення; внутрішні акти на переміщення сировини/товару тощо.

На думку суду апеляційної інстанції, зазначеними документами, за умови їх ідентифікації із вказаними будівлями, може підтверджуватися факт ведення господарської діяльності, зокрема сільськогосподарського товаровиробництва.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що такі документи до матеріалів справи не подано.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належними доказами не підтверджено, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві приватної власності у податкові періоди, за які нараховані податкові зобов`язання, використовувалося позивачем безпосередньо для здійснення сільськогосподарського товаровиробництва.

З огляду на те, що позивач не надав жодних належних доказів, а матеріали справи не підтверджують статус ФОП ОСОБА_1 , як сільськогосподарського товаровиробника, він не відповідає встановленим законодавством умовам для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства, а тому є правомірними.

Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 260/5026/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин