Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №380/939/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/939/26 пров. № А/857/19197/26

суддя в 1-й інстанції – Гулик А.Г.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

суддів Гуляка В.В, Ільчишин Н.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року, ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування до пенсійної виплати ОСОБА_1 обмежень, непередбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2026року, без обмеження її максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів.

1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що з метою реалізації норм статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», спрямованих на оптимізацію видатків на виплату пенсій, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, Кабінет Міністрів України 30.12.2025 прийняв постанову №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Пенсійна виплата позивача з 01.01.2026 приведена у відповідність до п. 1 Постанови КМУ №1778 та виплачується відповідно до норм чинного законодавства. Зазначає, що проєкт Постанови №1778 розроблений з урахуванням складної макрофінансової ситуації, яка є наслідком збройної агресії рф проти України, пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.01.2026 здійснило перерахунок пенсії позивача з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

Внаслідок перерахунку пенсії з 01.01.2026 підсумок пенсії (з надбавками) склав 36957,40 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 35012,20 грн. При цьому розмір пенсії позивача з 01.01.2026 склав 29706,65 грн у зв`язку із застосуванням пониження суми згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» №1778 від 30.12.2025.

Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням відповідачем до пенсії позивача з 01 січня 2026 року коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1778, якою визначено порядок виплати у 2026 році в період дії воєнного стану пенсій, призначених, зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якщо їх розмір перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Правові засади пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначені Законом України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним законом у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 1-1 Закону №2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, наведена норма містить безпосереднє законодавче застереження щодо способу зміни умов та норм пенсійного забезпечення осіб, на яких поширюється дія Закону №2262-XII, та не передбачає можливості зміни таких умов підзаконним нормативно-правовим актом.

Водночас статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені або перераховані відповідно до низки спеціальних законів, у тому числі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми такого перевищення коефіцієнтів у розмірах та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 грудня 2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Пунктом 1 постанови №1778 передбачено застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсійної виплати понад десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому для різних частин пенсії, що перевищують відповідні межі, встановлено коефіцієнти від 0,5 до 0,1.

Таким чином, застосування положень постанови №1778 фактично призводить до зменшення розміру пенсійної виплати особам, пенсія яких перевищує встановлений розмір, шляхом невиплати відповідної частини суми перевищення в повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що питання пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, врегульоване насамперед Законом №2262-XII, який є спеціальним у спірних правовідносинах.

За змістом статті 43 Закону №2262-XII пенсія обчислюється з розміру грошового забезпечення, а частиною четвертою статті 63 цього Закону визначено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Водночас зазначене делегування повноважень Кабінету Міністрів України не означає надання йому права змінювати встановлені законом умови та норми пенсійного забезпечення.

Саме на це звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18, зазначивши, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови, порядок та розмір перерахунку пенсій, однак орган виконавчої влади не уповноважений змінювати визначений законом перелік складових грошового забезпечення чи іншим чином змінювати встановлені Законом №2262-XII умови пенсійного забезпечення.

Отже, повноваження Кабінету Міністрів України щодо нормативного врегулювання порядку перерахунку пенсій не є необмеженими та мають реалізовуватися виключно в межах, визначених законом. Підзаконний нормативно-правовий акт не може встановлювати правила, які фактично змінюють обсяг права на пенсійне забезпечення, гарантований спеціальним законом.

Аналогічний підхід викладений у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року №4-рп/2015, у якому наголошено, що саме Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, тоді як Кабінет Міністрів України зобов`язаний діяти на виконання Конституції та законів України. Зміна умов чи норм пенсійного забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

У цьому випадку постанова №1778, прийнята на виконання статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлює додатковий механізм зменшення фактичної виплати пенсій, призначених за Законом №2262-XII, шляхом застосування коефіцієнтів до частини пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів.

Разом з тим Закон №2262-XII не містить положень, які б передбачали можливість застосування до призначених за ним пенсій таких коефіцієнтів. Навпаки, частина третя статті 1-1 цього Закону прямо визначає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до самого Закону №2262-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1778 не можуть бути застосовані як правова підстава для зменшення розміру пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону №2262-XII.

При цьому колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на правові позиції Конституційного Суду України щодо неприпустимості зміни чи скасування законом про Державний бюджет України положень інших законів.

Так, у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України виходив із того, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює суперечності у законодавстві; у разі необхідності внесення змін до відповідного закону такі зміни мають здійснюватися окремим законом.

У рішенні від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України також наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених спеціальними законами, суперечить Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Отже, у випадку колізії між положеннями закону про Державний бюджет України та положеннями спеціального закону, який безпосередньо регулює спірні правовідносини, застосуванню підлягають положення спеціального закону з урахуванням його юридичної природи та встановленого ним обсягу прав і гарантій.

Зазначене узгоджується також із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 червня 2022 року у справі №520/2098/19, відповідно до якого суд застосовує нормативно-правовий акт, прийнятий відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а у разі невідповідності такого акта акту вищої юридичної сили суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Тому довід апелянта про те, що постанова Кабінету Міністрів України №1778 застосована правомірно лише з огляду на її прийняття на виконання статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», колегія суддів вважає необґрунтованим. Сам факт прийняття підзаконного нормативно-правового акта на виконання положення закону не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи відповідає такий акт Конституції та законам України, а також чи не виходить він за межі повноважень органу, який його прийняв.

У цьому випадку постанова №1778 не просто визначає технічний порядок виплати пенсії, а встановлює механізм фактичного зменшення пенсійної виплати шляхом застосування коефіцієнтів до суми перевищення. Отже, за своїм змістом її застосування безпосередньо впливає на обсяг пенсійного забезпечення особи та фактично змінює умови реалізації права на пенсію, визначені Законом №2262-XII.

Таке правове регулювання не може бути встановлено підзаконним нормативно-правовим актом, оскільки частина третя статті 1-1 Закону №2262-XII прямо передбачає виключний законодавчий спосіб зміни умов і норм пенсійного забезпечення.

Колегія суддів також бере до уваги правові висновки Верховного Суду безпосередньо щодо можливості обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Так, в ухвалі від 06 лютого 2025 року у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на сформовану ним правову позицію у спорах щодо обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 20 липня 2022 року у справі №340/2476/21, від 25 липня 2022 року у справі №580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі №440/994/20, від 17 березня 2023 року у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд виходив із того, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII положення цього Закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв`язку з чим обмеження максимального розміру таких пенсій є протиправним.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, право на пенсійне забезпечення яких встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, які відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України зобов`язані захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Отже, з огляду на наведене правове регулювання та сформовану судову практику, застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, передбачених постановою №1778, не може вважатися лише способом визначення порядку її виплати. За своєю правовою природою таке застосування призводить до обмеження фактичного розміру пенсійної виплати, а тому має оцінюватися як втручання в умови пенсійного забезпечення, визначені спеціальним законом.

Таким чином, посилання апелянта на правомірність застосування постанови Кабінету Міністрів України №1778 не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки ця постанова як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати встановлені Законом №2262-XII умови та обсяг пенсійного забезпечення.

У цій справі відповідач не довів правомірності застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, визначених постановою №1778, оскільки така правомірність заперечується положеннями спеціального Закону №2262-XII, зокрема частиною третьою статті 1-1 цього Закону, а також наведеними вище правовими висновками Верховного Суду та Конституційного Суду України.

За встановлених обставин застосування відповідачем з 01 січня 2026 року коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1778, призвело до фактичного зменшення розміру пенсійної виплати позивача порівняно з розміром, який підлягає виплаті відповідно до Закону №2262-XII.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача є протиправними, а позивач має право на отримання пенсії без застосування зазначених коефіцієнтів та без відповідного обмеження її розміру.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на обставини, які б спростовували наведені висновки, а фактично зводяться до іншого тлумачення норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1778 без урахування положень спеціального Закону №2262-XII.

Колегія суддів не погоджується з таким підходом, оскільки нормативно-правове регулювання пенсійного забезпечення має здійснюватися з дотриманням принципу законності та встановленої Конституцією і законами України ієрархії нормативно-правових актів. Підзаконний акт не може бути застосований всупереч прямій нормі закону, а орган державної влади не вправі розширювати чи змінювати встановлені законом підстави та межі обмеження права особи на пенсійне забезпечення.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про протиправність застосування до пенсії позивача з 01 січня 2026 року коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1778, є обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам та узгоджуються з чинним законодавством і наведеною судовою практикою.

Відтак рішення суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу з 01 січня 2026 року коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778, та про зобов`язання відповідача здійснити з цієї дати перерахунок і виплату пенсії без обмеження максимального розміру та без застосування таких коефіцієнтів є законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, не встановив неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, або невідповідності висновків суду встановленим обставинам.

2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №380/939/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. О. Кушнір

судді Н. В. Ільчишин

В. В. Гуляк

Повне судове рішення складено