Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №380/2732/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2732/26 пров. № А/857/38163/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Запотічного І.І., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі №380/2732/26 (головуючий суддя І інстанції Кондратюк Ю.С.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації – різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пунктів 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за період з 01.03.2018 по 31.01.2026 включно;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пунктів 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 4 431,24 грн на місяць за період з 01.03.2018 по 31.01.2026 включно та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач в межах спірного періоду проходив військову службу. На момент виключення із списків особового складу відповідачем жодного розрахунку не було надано. З відомостей про розмір грошового забезпечення стало відомо, що йому неправильно нараховувалася індексація в спірний період. Вважає невиплату індексації грошового забезпечення у повному обсязі протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

06.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що оскільки за період з грудня 2015 по березень 2018 року у ОСОБА_1 не відбулось підвищення посадового окладу, тому індексація грошового забезпечення проведена за раніше встановленим базовим місяцем червень 2013 року. Вище зазначеною Постановою внесені зміни стосовно встановлення базового місяця лише у випадку зміни посадового окладу, про те зазначена постанова не зобов`язує роботодавця змінювати раніше встановлений базовий місяць (червень 2013), тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із урахуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Щодо змін в грошовому забезпеченні позивача з лютого по березень 2018 року, що призвели до встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця). Грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року склало 7951,10 грн. Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року склало 12549,00 грн. Тобто порівнюючи грошове забезпечення березня з лютим 2018 року відбулося збільшення на 4597,90 грн (12549,00 грн – 7951,10 грн). Тобто потрібно оцінити, що є вищим: сума індексації за березень 2018 року чи розмір підвищення грошового забезпечення (враховуючи всі складові грошового забезпечення), що відбувся в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року: 4463,15 грн

12.05.2026 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у належному розмірі.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2026 у належному розмірі.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2026 у розмірі 4431,24 грн щомісячно, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу позивача у березні 2018 року, відповідно до приписів абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, порівняно з лютим 2018 року, збільшився на 4 597,90 грн, оскільки у лютому 2018 року грошове забезпечення становило 7 951,10 грн, а у березні 2018 року – 12 549 грн. Відповідач стверджує, що виплачена позивачу у лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 4 723,43 грн входить до складу грошового забезпечення за січень 2018 року, тоді як виплачена у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 78,72 грн входить до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що грошовий дохід позивача складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця, а визначений Інструкцією №73 порядок виплати щомісячної грошової додаткової винагороди не змінює факту отримання позивачем в лютому-березні 2018 року конкретної суми грошового оподаткованого доходу. Враховуючи наведене, щомісячна додаткова грошова винагорода, виплачена позивачу у складі місячного грошового забезпечення у лютому та березні 2018 року, у розумінні положень Податкового кодексу України є складовою його загального місячного оподатковуваного доходу саме того звітного місяця, в якому вона була виплачена. Отже, така виплата не може бути віднесена до грошового доходу попередніх місяців виключно з огляду на встановлений Інструкцією № 73 порядок її виплати. Правильність наведеного підходу підтверджується усталеною практикою Верховного Суду викладеною в постановах від 14 липня 2021 року у справі № 240/12040/19 та від 11 листопада 2021 року у справі № 240/5760/19.

Зазначає, що аргументи наведені відповідачем в апеляційній скарзі не містять нових обставин чи доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, та по суті зводяться до переоцінки вже досліджених судом доказів, а тому не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення. Із огляду на викладене, просить суд залишити без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі №380/2732/26, а апеляційну скаргу відповідача– без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 у спірний період з грудня 2015 року по 31.01.2026 включно проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується особистими картками грошового забезпечення та заробітної плати за 2015-2026 роки.

Наказом начальна ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2026 №48-ОС підполковника юстиції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта сектору юридичного забезпечення, звільненого у відставку наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 січня 2026 року №25-ОС, за підпунктом «б» (за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.01.2026.

На адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 05.02.2026 № 09/1334-26-Вих надало інформацію та документи, з яких убачається, що при звільненні позивача відповідачем було нараховано та виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період проходження служби з липня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням червня 2013 року як місяця обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у загальній сумі 46 236,93 грн, що підтверджується довідкою від 29.01.2026 № 09/12 та повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні від 03.02.2026 № 09/1249-26-Вих.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що грошовий дохід позивача у березні 2018 року підвищився на 31,91 грн, а отже відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року, яка розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, становить 4431,24 грн. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 31.01.2026.

Також суд зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної скарги виходить із такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються пільги, гарантії та компенсації, передбачені законом.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) установлено, що індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково чи повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII установлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення прожиткового мінімуму.

За частинами 1, 6 статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 було затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа того місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом та не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - тобто місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, що зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, у редакції від 24.11.2016, передбачалося, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, посадових осіб митної служби.

28.02.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" редакція зазначеного абзацу пункту 2 Порядку № 1078 була змінена і до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації, були включені поліцейські.

03.11.2021 постановою Кабінету Міністрів України № 1141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" також внесено зміни до цього абзацу пункту 2 Порядку № 1078 та виключено слова "посадових осіб митної служби".

У решті редакція абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 на сьогодні змін не зазнала.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно з абзацами 2 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 установлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацами 1 та 4 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до положень пункту 10-2 Порядку № 1078, у редакції від 15.12.2015 року, було визначено, що для тих працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за тією посадою, яку займає працівник.

У подальшому положення пункту 10-2 Порядку № 1078 зазнавали певних змін.

Зокрема, за постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 278 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" пункт 10-2 Порядку № 1078 було викладено у такій редакції: "Для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби".

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" зі змісту пункту 10-2 Порядку № 1078 було виключено слова ", посадових осіб митної служби" і "посадова особа митної служби", а також замінено слова "для новоприйнятих працівників" словами", для новоприйнятих працівників".

В усьому іншому редакція пункту 10-2 Порядку № 1078 змін на сьогодні не зазнала.

Аналіз указаних положень свідчить про те, що з 01.12.2015, внаслідок внесених до Порядку № 1078 законодавчих змін, діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для усіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття або переведення чи виходу на роботу. При цьому виплата індексації грошового забезпечення має здійснюватися за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Як зазначав Верховний Суд у постановах від 23.04.2020 у справі № 816/1728/16, від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, відповідно до положень абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не тільки тарифних ставок (окладів).

У постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив на тому, що відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Верховний Суд на тлі цього зазначив про те, що посадові оклади військовослужбовців дотепер визначалися постановами Кабінету Міністрів України.

При виникненні спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294.

Дана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності з 01.01.2008 і діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова КМУ № 704).

Від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися та змінилися лише у березні 2018 року на підставі Постанови КМУ № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Отже, після прийняття Постанови КМУ № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 року, місяцем підвищення доходу (тобто базовим місяцем) для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став саме березень 2018 року.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5 та 10-2 Порядку № 1078, місяцем підвищення доходу (базовим місяцем), за яким необхідно обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 року є січень 2008 року, а після 01.03.2018 року - березень 2018 року.

Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та інших.

При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, повноваження щодо визначення січня 2008 року в якості місяця підвищення доходу військовослужбовця (базового місяця), за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 28.02.2018, не є дискреційними повноваженнями військової частини.

Таким чином, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, що має застосовуватись при нарахуванні суми індексації грошового забезпечення позивача за період військової служби з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.

Щодо індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.01.2026, колегія суддів зазначає наступне.

У статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282-ХІІ) законодавець навів визначення таких понять:

індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації встановлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації, в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ, належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 1 січня 2016 року.

Отже, з 1 січня 2016 року, за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ, підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією, здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078, цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 встановлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, у період спірних правовідносин регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, який передбачав, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - Постанова № 1013)

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078, у вказаній редакції, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Як передбачено абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, що діяв з 1 грудня 2015 року, у редакції Постанови № 1013 від 9 грудня 2015 року, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 теж був викладений у новій редакції на підставі Постанови № 1013 від 9 грудня 2015 року.

У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII(далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пункт 2 статті 9 цього Закону встановлює, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Апеляційний суд встановив, що, з урахуванням змісту апеляційної скарги, суть спору, в межах апеляційного перегляду, зводиться до правильності застосування судом першої інстанції абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 й обґрунтованості висновку суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2026.

Верховний Суд неодноразово, зокрема й в постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, зазначав, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити:

1) розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року (А);

2) суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б);

3) чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, а тому враховуються при вирішенні цієї справи.

Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця стосовно позивача грошове забезпечення позивача:

за лютий 2018 року складає 12595,81 грн, а саме: посадовий оклад – 1125 грн, оклад відповідно до військового звання – 130 грн, за вислугу років – 502 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 878,50 грн, таємність – 112,50 грн, надбавка за класність – 61,88 грн, надбавка за ОУС з ризиком – 168,75, премія – 4893,75 грн, щомісячна додаткова винагорода – 4723,43 грн;

за березень 2018 року складає 12627,72 грн. а саме: посадовий оклад – 5640 грн, оклад відповідно до військового звання – 1410 грн, за вислугу років – 3525 грн, таємність – 564 грн, надбавка за класність – 394,80 грн, премія – 1015,20 грн. щомісячна додаткова винагорода – 78,72 грн.

Таким чином, місячний грошовий дохід позивача, у зв`язку з підвищенням з 01 березня 2018 року посадових окладів, збільшився на 31,91 грн.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становив 1762,00 грн, та був актуальним для березня 2018 року.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1078, сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків: 1762,00 грн х 253,3% х 100 = 4463,15 грн.

Величина приросту індексу споживчих цін (253,3%) визначена накопиченим наростаючим підсумком із лютого 2008 року (місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) січнем 2008 року) по березень 2018 року включно.

Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивачки у березні 2018 року (31,91 грн) не перевищує суму можливої індексації грошового забезпечення, що склалась у цьому місяці (4463,15 грн), то індексація-різниця, відповідно до п. 5 Порядку № 1078, становить 4431,24 грн.

Сума індексації-різниці у розмірі 4431,24 грн має виплачуватись позивачу щомісяця з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2026.

У місяцях, в яких величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком із квітня 2018 року, перевищує поріг індексації, до суми індексації-різниці додається поточна складова індексації грошового забезпечення, розрахована відповідно до п. 4 Порядку № 1078, із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції вважав, що прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вказана норма є чинною на даний час та не визнавалась неконституційною.

Тому, на думку суду першої інстанції Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 вказаного Закону, також не діяв протягом 2023 року.

Таким чином, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 січня 2026 включно.

Крім того, зі змісту постанов Верховного Суду від 23 грудня 2025 року у справі №420/35557/23 та від 09 квітня 2026 року у справі №380/2810/24 вбачається, що визначальним критерієм для врахування складових грошового забезпечення під час визначення розміру доходу позивача за лютий та березень 2018 року з метою обчислення різниці доходу є факт фактичної виплати відповідних сум у конкретному місяці, а не період, за який такі виплати були нараховані. З огляду на наведене та з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справах № 240/12040/19, № 240/5760/19, №420/35557/23 та №380/2810/24, положень пункту 5 Порядку № 1078 та норм Податкового кодексу України, розмір грошового доходу за лютий та березень 2018 року визначається як сума фактично нарахованих (виплачених, наданих) виплат у відповідні місяці, які є розрахунковою величиною при застосуванні пункту 5 Порядку № 1078.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно вважав, що порушене право позивача щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2026 необхідно відновити, шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2026, у вигляді індексації-різниці у розмірі 4431,24 грн щомісяця.

Що стосується компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до підпункту 164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (із подальшими змінами) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. Відповідно до пункту 2 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 липня 2023 у справі № 380/813/22 та від 27 вересня 2023 у справі №420/23176/21.

Стосовно доводів апелянта про необґрунтованість вимоги нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати індексації за весь період затримки, то колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Статтею 4 Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пункт 2 Порядку №159 проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати передбачає, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. За змістом п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відтак, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію втрати частини доходів позивач набуде у момент отримання доходу/виплати доходу (суми заборгованості по індексації грошового забезпечення).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 26.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

За змістом п.3 Розділу І Порядку №260 (в редакції Наказу Міністра оборони України від 25.01.2023 №44) підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до п.4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017, в редакції наказу Міністерства оборони України №44 від 14.02.2020, грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Відтак, обов`язок щодо нарахування військовослужбовцю грошового забезпечення, у тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачуються за місцем штатної служби.

Оскільки відповідач на час виключення позивача зі списків особового складу не здійснила нарахування та виплату належних йому коштів і доводи позивача не спростував, то зазначену вимогу обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі №380/2732/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді І. І. Запотічний

Н. М. Судова-Хомюк