Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №140/7006/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/7006/25 пров. № А/857/51247/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Запотічного І.І.,

Хобор Р.Б.

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року (головуючий суддя Плахтій Н.Б.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Луцьк у справі № 140/7006/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

25.06.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 21.05.2025 №705/фс, про відмову в нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах, а саме: у КНП “Шевченківська центральна районна лікарня” в період з 28.05.2024 по 01.06.2024, в Національному військово-медичному клінічному центрі “Головний військовий клінічний госпіталь” в період з 04.06.2024 по 24.06.2024, у Державній установі “Національний науковий центр радіаційної медицини гематології та онкології Національної академії медичних наук України” в період з 26.07.2024 по 15.08.2024, в КНП “Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги “Психіатрія”” виконавчого органу Київської міської державної адміністрації в період з 16.08.2024 по 13.09.2024, в КП “Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька” Волинської обласної ради в період з 28.09.2024 по 11.10.2024 пропорційно дням стаціонарного лікування та з урахуванням раніше виплачених сум в розмірі 100000 грн за всі періоди стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини; зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах, а саме: у КНП “Шевченківська центральна районна лікарня” в період з 28.05.2024 по 01.06.2024, в Національному військово-медичному клінічному центрі “Головний військовий клінічний госпіталь” в період з 04.06.2024 по 24.06.2024, у Державній установі “Національний науковий центр радіаційної медицини гематології та онкології Національної академії медичних наук України” в період з 26.07.2024 по 15.08.2024, в КНП “Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги “Психіатрія”” виконавчого органу Київської міської державної адміністрації в період з 16.08.2024 по 13.09.2024, в КП “Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька” Волинської обласної ради в період з 28.09.2024 по 11.10.2024 пропорційно дням стаціонарного лікування та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за всі періоди за всі періоди стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме: у КНП “Шевченківська центральна районна лікарня” в період з 28.05.2024 по 01.06.2024, в Національному військово-медичному клінічному центрі “Головний військовий клінічний госпіталь” в період з 04.06.2024 по 24.06.2024, у Державній установі “Національний науковий центр радіаційної медицини гематології та онкології Національної академії медичних наук України” в період з 26.07.2024 по 15.08.2024, в КНП “Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги “Психіатрія”” виконавчого органу Київської міської державної адміністрації в період з 16.08.2024 по 13.09.2024, в КП “Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька” Волинської обласної ради в період з 28.09.2024 по 11.10.2024 пропорційно дням стаціонарного лікування та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за 01.06.2024.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за 01.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні після отримання травми з 28.05.2024 по 01.06.2024 додаткова винагорода виплачена не в повному обсязі, оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні включаючи 01.06.2024, то відповідач протиправно не виплатив за цей день додаткову винагороду, передбачену Постановою №168. Водночас, суд не погодився з доводами позивача, що за періоди його стаціонарного лікування з 04.06.2024 по 24.06.2024, з 26.07.2024 по 15.08.2024, з 16.08.2024 по 13.09.2024, з 28.09.2024 по 11.10.2024 відповідач протиправно не нарахував позивачу підвищену додаткову винагороду, оскільки з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , перебуваючи на стаціонарному лікуванні у медичних закладах охорони здоров`я, в ці періоди отримував лікування від захворювання, що пов`язане з захистом Батьківщини. При цьому суд звернув увагу, що норми Постанови №168 передбачають підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення лише у зв`язку із отриманням поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, а не у зв`язку із захворюванням. З огляду на вказане, суд погодився з доводами відповідача про те, що позивач не набув права на виплату винагороди у розмірі 100000 гривень під час лікування у зв`язку з захворюванням.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач не набув права на нарахування та виплату йому додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, згідно Порядку №260, за 01.06.2024 року, оскільки 01.06.2024 року позивач самовільно залишив військову частину.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 29.12.2023 по 27.01.2025 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 №27 від 27.01.2025 солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира бригади, призначеного наказом командира командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (по особовому складу) від 25.12.2024 №746-РС на посаду стрільця – санітара відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби – селища Шацьк Волинської області, з 27.01.2025 виключений зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення (а.с.16а).

Відповідно до дублікату довідки про обставини травми №225/10/43А від 31.05.2024, під час проходження військової служби ОСОБА_1 24.05.2024 одержав вибухову травму, акубаротравму без пошкодження цілісності барабанних перетинок; цефалгічний синдром, що пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.19).

З 28.05.2024 по 01.06.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП “Шевченківська центральна районна лікарня” з діагнозом: ВТ (24.05.2024) АБТ без пошкодження цілісності барабанних перетинок (а.с.20).

З 04.06.2024 по 24.06.2024 позивач знаходився на стаціонарному обстеженні та лікуванні в Національному військово-медичному клінічному центрі “Головний військовий клінічний госпіталь з основним діагнозом: тривожно-депресивний стан з інсомнією після перенесеної гострої реакції на стрес, з виходом в компенсацію (а.с.21-22).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії КП “Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька” Волинської обласної ради від 21.06.2024 №1066-4 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за яким діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): F43.0 тривожно-депресивний стан з інсомнією після перенесеної гострої реакції на стрес, з виходом в компенсацію. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 днів (а.с.30).

З 26.07.2024 по 15.08.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Державній установі “Національний науковий центр радіаційної медицини гематології та онкології Національної академії медичних наук України” з основний діагнозом: змішаний тривожно-депресивної розлад з емоційно-вольовою нестійкістю та інсомнією (F41.2); наслідки вибухової травми 24.05.2024, хронічний посттравматичний головний біль (Т90, G44.3), вертеброгена цервіко-торако-люмбалгія (М.54.2, М.54.6, М.54.5). Супутні діагнози: хронічний панкреатит без порушення функцій підшлункової залози ст.реміс (К86), криптогений гепатит пом. активності (К73.9), ожиріння І ст (Е66) (а.с.23-24).

З 16.08.2024 по 13.09.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП “Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги “Психіатрія”” виконавчого органу Київської міської державної адміністрації з основним діагнозом: F41.2 змішаний тривожно-депресивний розлад з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю та диесомнією. Супутні діагнози: наслідки вибухової травми (24.05.2024), хронічний посттравматичний головний біль (а.с.24а-26).

З 28.09.2024 по 11.10.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в КП “Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька” Волинської обласної ради з діагнозом: помірно виражений розлад, стан нестійкої компенсації F43.23 (а.с.27-29). Проведено медичний огляд ОСОБА_1 позаштатною ВЛК при в КП “Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька” Волинської обласної ради 10.10.2024, за яким діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): помірно виражений тривалий невротичний розлад, стан нестійкої компенсації. F43.23. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини довідка №819/А від 17.06.2024 про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Стаття 17 б графи ІІ Розладу хвороб наказу МОУ від 14.08.2008 зі змінами – придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Непридатний до ДШВ, морській піхоті. ССО, підрозділах спецпризначення, плаваючому складі, тощо (а.с.27-29).

Позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою, в якій зокрема, просив виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за всі періоди стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини (а.с.33-40), водночас звернення залишилось без реагувння.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив додаткову винагороду за періоди, коли він перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ передбачені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені (далі – Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, воєнний стан в країні неодноразово був продовжений та діє по теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції на час спірних правовідносин), установлено, зокрема, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Спір у цій справі виник у зв`язку із не нарахуванням на не виплатою позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн відповідно до Постанови № 168 у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Так, із наведеного п. 1 Постанови № 168 вбачається встановлення двох умов, які необхідні для виплати збільшеної до 100 000,00 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: 1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини; 2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджується та обставина, що у період з 28.05.2024 по 01.06.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП “Шевченківська центральна районна лікарня” з діагнозом: ВТ (24.05.2024) АБТ без пошкодження цілісності барабанних перетинок (а.с.20).

З картки особового рахунку військовослужбовця (а.с.82) слідує, що в червні 2024 позивачу виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, в сумі 100000 грн, яка згідно з додатками до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 03.06.2024 №823 виплачена за періоди з 01.05.2024 по 26.05.2024 та з 27.05.2024 по 31.05.2024 (а.с.83-84).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні після отримання травми з 28.05.2024 по 01.06.2024 додаткова винагорода виплачена не в повному обсязі. Оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні, включаючи 01.06.2024, то відповідач протиправно не виплатив за цей день додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.

При цьому, твердження відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу такої винагороди у зв`язку з тим, що 01.06.2024 він самовільно залишив військову частину, суд апеляційної інстанції оцінює критично та відхиляє як безпідставні, позаяк згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №1425 позивач виписаний із медичного закладу 01.06.2024, отже цей день повинен братися до уваги при розрахунку та виплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн за 01.06.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини та є підставою нарахувати та виплатити спірну додаткову грошову винагороду виходячи із розрахунку до 100 000,00 грн на місяць за цей період пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а саме – 01.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

Оскільки сторони рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржують, то в силу приписів вимог ст. 308 КАС України, таке не є предметом апеляційного перегляду.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 140/7006/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді І. І. Запотічний

Р. Б. Хобор