Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №140/9934/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/9934/25 пров. № А/857/33986/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Запотічного І.І.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 140/9934/25 (головуючий І інстанції Лозовський О.А.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековіст» (далі- ТзОВ «Ековіст», позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці (далі – митниця, відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA400030/2025/000075/2 від 04.04.2025, №UA400030/2025/000077/2 від 07.04.2025, №UA400030/2025/000078/2 від 07.04.2025, №UA400030/2025/000081/2 від 07.04.2025, №UA400030/2025/000079/2 від 07.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Ековіст» внаслідок укладеного з іноземною компанією зовнішньоекономічного контракту придбало товар (натуральний кукурудзяний крохмаль) та подало через декларанта митному органу митні декларації та додані до них документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом. Однак відповідач прийняв оскаржувані рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв`язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав додаткових документів, витребуваних митницею, для підтвердження рівня митної вартості.

На думку позивача, подані документи не містили розбіжностей, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також зауважив, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірних рішеннях, окрім номера та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування ряду методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

З наведених підстав представник відповідача вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості є законними та обґрунтованими.

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується із запереченнями представника відповідача у відзиві, оскільки митним органом не спростовані обґрунтування позову.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вважає, що під час контролю правильності визначення митної вартості оцінюваних товарів у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів, передбачених статтею 53 МК України, та коригування митної вартості цих товарів відповідно до положень статей 55, 64 МК України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400030/2025/000075/2 від 04.04.2025, №UA400030/2025/000077/2 від 07.04.2025, №UA400030/2025/000078/2 від 07.04.2025, №UA400030/2025/000081/2 від 07.04.2025, №UA400030/2025/000079/2 від 07.04.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» судовий збір у сумі 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 44 копійки.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці (29010, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Пілотська, будинок 2, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43997560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 3, кабінет 117, ідентифікаційний код юридичної особи 45348163) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заявлених вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування ряду методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі МК України) визначено за резервним методом.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що докази на підтвердження понесених судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн позивачем додано лише до заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Заяви в порядку абзаців другого та третього частини сьомої статті 139 чи частини третьої статті 143 КАС України позивачем чи його представником до закінчення судових дебатів та постановлення судового рішення не надавалося. Позовна заява містить лише узагальнену вимогу про відшкодування витрат на професійну допомогу. Відсутність поданої позивачем заяви відповідно до частини третьої статті 143 КАС України, а також відсутність обґрунтування поважності причин, які обумовлюють неможливість підтвердження витрат до завершення розгляду справи, зобов`язувало суд першої інстанції залишити заяву про ухвалення додаткового судового рішення без задоволення.

У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, в яких заперечує проти вимог скарг, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.10.2024 між ТзОВ «Ековіст» (покупець) та фірмою Omnia Europe S.A. (продавець) було укладено контракт №2 Omnia, за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця, а покупець – прийняти і оплатити, на умовах цього контракту кукурудзяний крохмаль (Ecovist 100, OmniBond 150, OmniCat 145A) (код товару УКТ ЗЕД 1108), іменований надалі товар. Валюта контракту – євро. Ціна товару за цим контрактом встановлюється в євро і вказується в специфікаціях до цього контракту. Товар поставляється продавцем покупцеві на узгоджених умовах, зазначених в специфікаціях, що додаються до цього контракту. Кількість товару, що поставляється – 2000 тонн.

У загальну вартість контракту входить вартість товару, його упаковка, навантаження, митне оформлення в країні відправлення, вартість необхідних для даного виду товару сертифікатів.

Поставка товару здійснюється окремими партіями за заявками покупця. Продавець підтверджує прийняття заявки і виставляє рахунок-проформу (інвойс).

Термін доставки – 1 тиждень після 100% передоплати.

Товар поставляється продавцем покупцеві на узгоджених умовах, зазначених в специфікаціях, що додаються до цього контракту.

Продавець зобов`язується виконувати роботи по завантаженню та митне оформлення товару в країні продавця за свій рахунок.

Умови оплати – 100% передплата. За домовленістю сторін умови оплати товару можуть бути змінені, що сторони фіксують в додатках/специфікаціях. Оплата здійснюється в євро шляхом банківського переказу грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, зазначений у даному контракті (том 1, а. с. 59-60).

Додатковою угодою №1 від 11.10.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024 сторони внесли зміни до контракту, змінивши платіжні реквізити постачальника (том 1, а. с. 56).

Додатковою угодою №2 від 11.10.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024 сторони доповнили розділ 1 контракту пунктом 1.3, за умовами якого покупець на підставі Декларації ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024 є офіційним ексклюзивним дистриб`ютором Omnia Europe S.A. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов`язками, що випливають із цього (том 1, а. с. 62).

27.03.2025 сторони підписали специфікацію №9 до Контракту на поставку кукурудзяного крохмалю/Corn starch OmniBond 150 в кількості 560 т, за ціною 365 Євро за 1 т на загальну суму 204400,00 Євро та на поставку кукурудзяного крохмалю/Corn starch OmniBond 100 в кількості 88 т, за ціною 365 Євро за 1 т, на загальну суму 32120,00 Євро. Загальна сума специфікації №9 становить 236520,00 Євро. Всього 236520,00 Євро.

Пунктом 2 згаданої специфікації сторони погодили умови оплати: 100% передоплата Товару.

Згідно пункту 4 специфікації поставка Товару здійснюється частково (товарними партіями), автомобільним транспортом, на умовах FCA - Меджидія, Румунія згідно з умовами ІНКОТЕРМС-2020 (том 1, а. с. 39).

На виконання умов цього контракту №2 Omnia від 11.10.2024 та специфікації №9 від 27.03.2025 декларант позивача подав Хмельницькій митниці відповідні митні декларації з метою розмитнення вказаного товару.

1) 04.04.2025 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, не містить у своєму складі гене модифікованих організмів, не для харчової промисловості, використовується як ко картонно - паперовій промисловості. Розфасовано у мішки біг-бег по 1000 кг в первинній упаковці. Вага нетто 22000 кг.», код згідно УКТЗЕД - 1108120000, що ввозився на адресу ТОВ «Ековіст»,було подано митну декларацію (далі - МД) №25UА400030001656U3 від 04.04.2025.

До митної декларації додано: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №9; пакувальний лист (Packing list) б/н від 03.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ОМ-000319 від 03.04.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №А448537 від 03.04.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 03.04.2025 №Y0039490; банківський платіжний документ, що стосується товару №250402/000130332 від 02.04.2025; калькуляція транспортних витрат №1/04/03 від 03.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1/04/03 від 03.04.2025; прайс-лист б/н від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; договір (контракт) про перевезення №18/24/ЛВ від 22.07.2024; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи: декларація ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024, лист щодо статистичної вартості від 30.10.2023, лист-опис від 06.09.2023, сертифікат аналізу від 03.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970ZР7619В9 від 03.04.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На електронне повідомлення митниці декларант повідомив про відсутність інших документів.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації від №25UА400030001656U3 від 04.04.2025 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA400030/2025/000075/2 від 04.04.2025 (том 1, а. с. 65) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2025/000107 (том 1, а. с. 63-64).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 04.04.2025 №UA400030/2025/000075/2 зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що документи, подані згідно ч.2 та ч. 3 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, зокрема:

- заявлений декларантом рівень митної вартості товари не відповідає рівню митної вартості ідентичних товарів того ж виробника, тієї ж торгової марки, митне оформлення яких здійснено раніше;

- вартість товару відповідно до декларації MRN країни відправлення вища від вартості, заявленої до митного оформлення;

- сума зазначена в платіжній інструкції не відповідає сумі, вказаній в специфікації та вартості задекларованого товару;

- до митного оформлення подано міжнародну товарно-транспортну накладну CMR неналежної якості(неякісна копія, відомості написані від руки та незрозумілим почерком), що унеможливлює прочитати вказаний документ. Також до митного оформлення не надано належного підтвердження витрат на транспортування:

- зазначене в рахунку-фактурі замовлення на закупівлю (додаток) не подано до митного оформлення, а також у поданому рахунку-фактурі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та номер банківського розрахункового рахунок продавця відрізняється від номеру, що вказаним в зовнішньоекономічному контракті та платіжному дорученні на оплату за товар;

- відповідно до Декларації ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024 ТзОВ «Ековіст» є офіційним ексклюзивним дистриб?ютором Omnia Europe S.A. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов`язками, що випливають з цього. Однак, до митного оформлення надано специфікацію від 27.03.2025 №9 до зовнішньоекономічного контракти від 11.10.2024 №2 Оmniа, в якій зазначено ціну 365,00 EUR за тонну, яка діє для ексклюзивного дистриб`ютора, але дистрибюторство ТзОВ «Ековіст» не підтверджено документально відповідно до законодавства;

- подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних ч. 10 ст. 58 МК України числових значень складових митної вартості, зокрема належним чином підтверджених витрат на транспортування товарів.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України за МД №25UА400040006697U1 від 24.03.2025, згідно якої здійснено митне оформлення такого ж товару за рівнем митної вартості 0,543 ЕUR/кг. Коригувань на обсяг партії подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA400030001660U3 від 04.04.2025 (том 1, а. с. 47).

2) 07.04.2025 до митного посту «Славута» з метою імпорту товару «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошу білого кольору, чистий, без стороннього запаху, не містить у своєму складі генетично модифікованих організмів, не для харчової промисловості, використовується як клей у картонно - паперовій промисловості. Розфасовано у паперові мішки по 25 кг., не в первинній упаковці. Вага нетто 22000 кг», код згідно УКТЗЕД - 1108120000, що ввозився на адресу ТОВ «Ековіст» подано митну декларацію №25UA400030001670U8 від 07.04.2025.

До митної декларації додано: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №7 Пакувальний лист (Packing list) б/н від 02.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ОМ-000317 від 02.04.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №А97724 від 02.04.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 03.04.2025 №Y0039488; банківський платіжний документ, що стосується товару №250402/000130332 від 02.04.2025; калькуляція транспортних витрат №07/04/25 від 07.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07/04/25 від 07.04.2025; прайс-лист б/н від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; договір (контракт) про перевезення №19/24/ЛВ від 22.07.2024; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи: декларація ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024, лист щодо статистичної вартості від 30.10.2023, лист-опис від 06.09.2023, сертифікат аналізу від 02.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970PR7576B5 від 03.04.20025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На електронне повідомлення митниці декларант повідомив про відсутність інших документів.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації від 07.04.2025 №25UA400030001670U8 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA400030/2025/000077/2 (том 1, а. с. 99) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2025/000109 (том 1, а. с. 97-98).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 07.04.2025 №UA400030/2025/000077/2 зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що документи, подані згідно ч.2 та ч. 3 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, зокрема:

- заявлений декларантом рівень митної вартості товари не відповідає рівню митної вартості ідентичних товарів того ж виробника, тієї ж торгової марки, митне оформлення яких здійснено раніше;

- вартість товару відповідно до декларації MRN країни відправлення вища від вартості, заявленої до митного оформлення;

- сума зазначена в платіжній інструкції не відповідає сумі, вказаній в специфікації та вартості задекларованого товару;

- до митного оформлення подано міжнародну товарно-транспортну накладну CMR неналежної якості (неякісна копія, відомості написані від руки та не зрозумілим почерком), що унеможливлює прочитати даний документ. Також до митного оформлення не надано належного підтвердження витрат на транспортування;

- зазначене в рахунку-фактурі замовлення на закупівлю (додаток) не подано до митного оформлення, а також у поданому рахунку-фактурі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та номер банківського розрахункового рахунок продавця відрізняється від номеру, що вказаним в зовнішньоекономічному контракті та платіжному дорученні на оплату за товар;

- відповідно до Декларації ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024 ТзОВ «Ековіст» є офіційним ексклюзивним дистриб?ютором Omnia Europe S.A. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов`язками, що випливають з цього. Однак, до митного оформлення надано специфікацію від 27.03.2025№ 9 до зовнішньоекономічного контракти від 11.10.2024 №2 Оmniа, в якій зазначено ціну 365,00 EUR за тонну, яка діє для ексклюзивного дистриб`ютора, але дистрибюторство ТхОВ «Ековіст» не підтверджено документально відповідно до законодавства;

- подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних ч. 10 ст. 58 МК України числових значень складових митної вартості, зокрема належним чином підтверджених витрат на транспортування товарів.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України за МД №25UA400040006697U1 від 24.03.2025, згідно якої здійснено митне оформлення такого ж товару за рівнем митної вартості 0,543 ЕUR/кг. Коригувань на обсяг партії подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA400030001684U9 від 07.04.2025 (том 1, а. с. 81).

3) Крім того, 07.04.2025 до митного посту «Славута» з метою імпорту товару «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху, не містить у своєму складі генетично модифікованих організмів, не для харчової промисловості, використовується як клей у картонно – паперовій промисловості. Розфасовано у біг-бег мішки по 1000 кг, не в первинній упаковці. Вага нетто 21000 кг», код згідно УКТЗЕД - 1108120000, позивачем подано МД №25UA400030001673U5 від 07.04.2025.

До митної декларації додано: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №9 пакувальний лист (Packing list) б/н від 03.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ОМ-000321 від 03.04.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №А016994 від 03.04.2025; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 03.04.2025 №Y0039493; банківський платіжний документ, що стосується товару №250402/000130332 від 02.04.2025; калькуляція транспортних витрат №1 від 07.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1 від 07.01.2025; прайс-лист б/н від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; договір (контракт) про перевезення №1 від 10.10.2023; договір (контракт) про перевезення №38/24/ЛВ від 24.09.2024, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи: декларація ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024, лист щодо статистичної вартості від 30.10.2023, лист-опис від 06.09.2023, сертифікат аналізу від 03.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970RE7633B3 від 03.04.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На електронне повідомлення митниці декларант повідомив про відсутність інших документів.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації від МД №25UA400030001673U5 від 07.04.2025 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA400030/2025/00078/2 (том 1, а. с. 132) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2025/000110 (а. с. 130-131).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 07.04.2025 №UA400030/2025/00078/2 зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що за результатами перевірки встановлено, що документи, подані згідно ч.2 та ч. 3 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, зокрема:

- заявлений декларантом рівень митної вартості товару не відповідає рівню митної вартості ідентичних товарів того ж виробника, тієї ж торгової марки, митне оформлення яких здійснено раніше;

- вартість товару відповідно до декларації MRN країни відправлення вища від вартості заявленої до митного оформлення;

- сума, зазначена в платіжній інструкції не відповідає сумі, вказаній в специфікації та вартості задекларованого товару;

- до митного оформлення подано міжнародну товарно-транспортну накладну CMR неналежної якості (неякісна копія, відомості написані від руки та не зрозумілим почерком), що унеможливлює прочитати даний документ. Також до митного оформлення не надано належного підтвердження витрат на транспортування;

- в довідці про надання транспортно-експедиційних послуг не зазначено відстань з місця завантаження до пункту пропуску на кордоні та відстань від пункту пропуску на кордоні до місця доставки (розвантаження). Зазначене ставить під сумнів правдивість декларування витрат на транспортування.

- зазначене в рахунку-фактурі замовлення на закупівлю (додаток) не подано до митного оформлення, а також у поданому рахунку-фактурі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та номер банківського розрахункового рахунок продавця відрізняється від номеру, що вказаним в зовнішньоекономічному контракті та платіжному дорученні на оплату за товар;

- відповідно до Декларації ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024 ТзОВ «Ековіст» є офіційним ексклюзивним дистриб?ютором Omnia Europe S.A. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов`язками, що випливають з цього. Однак, до митного оформлення надано специфікацію від 27.03.2025№ 9 до зовнішньоекономічного контракти від 11.10.2024 №2 Оmniа, в якій зазначено ціну 365,00 EUR за тонну, яка діє для ексклюзивного дистриб`ютора, але дистрибюторство ТзОВ «Ековіст» не підтверджено документально відповідно до законодавства;

- подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних ч. 10 ст. 58 МК України числових значень складових митної вартості, зокрема належним чином підтверджених витрат на транспортування товарів.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України за МД №25UA4000400016697U1 від 24.03.2025, згідно якої здійснено митне оформлення такого ж товару за рівнем митної вартості 0,543 ЕUR/кг. Коригувань на обсяг партії подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA400030001687U6 від 07.04.2025 (том 1, а. с. 114).

4) 07.04.2025 до митного посту «Славута» з метою імпорту товару «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху, не містить у своєму складі генетично модифікованих організмів, не для харчової промисловості, використовується як клей у картонно - паперовій промисловості. Розфасовано у паперові мішки по 25 кг., не в первинній упаковці. Вага нетто 22000 кг.», код згідно УКТЗЕД - 1108120000, що ввозився на адресу ТзОВ «Ековіст» подано митну декларацію №25UA400030001674U4 від 07.04.2025.

До митної декларації додано: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №9; Пакувальний лист (Packing list) б/н від 04.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ОМ-000328 від 04.04.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №А455451 від 04.04.2025; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 04.04.2025 №Y0039500; банківський платіжний документ, що стосується товару №250402/000130332 від 02.04.2025; калькуляція транспортних витрат №07/04/25/2 від 07.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07/04/25 від 07.04.2025; прайс-лист б/н від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; договір (контракт) про перевезення №19/24/ЛВ від 22.07.2024, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи: декларація ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024, лист щодо статистичної вартості від 30.10.2023, лист-опис від 06.09.2023, сертифікат аналізу від 04.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970VN7725B7 від 04.04.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На електронне повідомлення митниці декларант повідомив про відсутність інших документів.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації від МД №25UA400030001674U4 від 07.04.2025 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA400030/2025/00079/2 (том 1, а. с.194) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2025/000111 (том 1, а. с. 192-193)

У графі 33 оскаржуваного рішення від 07.04.2025 №UA400030/2025/00079/2 зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що за результатами перевірки встановлено, що документи, подані згідно ч.2 та ч. 3 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, зокрема:

- заявлений декларантом рівень митної вартості товару не відповідає рівню митної вартості ідентичних товарів того ж виробника, тієї ж торгової марки, митне оформлення яких здійснювалося раніше;

- вартість товару відповідно до декларації MRN країни відправлення вища від вартості заявленої до митного оформлення;

- сума, зазначена в платіжній інструкції не відповідає сумі, вказаній в специфікації та вартості задекларованого товару;

- зазначене в рахунку-фактурі замовлення на закупівлю (додаток) не подано до митного оформлення, а також у поданому рахунку-фактурі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та номер банківського розрахункового рахунок продавця відрізняється від номеру, що вказаним в зовнішньоекономічному контракті та платіжному дорученні на оплату за товар;

- відповідно до Декларації ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024 ТзОВ «Ековіст» є офіційним ексклюзивним дистриб?ютором Omnia Europe S.A. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов`язками, що випливають з цього. Однак, до митного оформлення надано специфікацію від 27.03.2025 № 9 до зовнішньоекономічного контракти від 11.10.2024 №2 Оmniа, в якій зазначено ціну 365,00 EUR за тонну, яка діє для ексклюзивного дистриб`ютора, але дистрибюторство ТОВ «Ековіст» не підтверджено документально відповідно до законодавства;

- подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних ч. 10 ст. 58 МК України числових значень складових митної вартості, зокрема належним чином підтверджених витрат на транспортування товарів.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України за МД №25UA400030001157U6 від 10.03.2025, згідно якої здійснено митне оформлення такого ж товару за рівнем митної вартості, зазначеним у графі 30 даного рішення. Коригувань на обсяг партії подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA400030001688U5 від 07.04.2025 (том 1 а. с. 176).

5) Також 07.04.2025 до митного посту «Славута» з метою імпорту товару «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, У вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху, не містить у своєму складі генетично модифікованих організмів, не для харчової промисловості, використовується як клей у картонно - паперовій промисловості. Розфасовано у паперові мішки по 25 кг., не в первинній упаковці. Вага нетто 22000 кг», код згідно УКТЗЕД - 1108120000, що ввозився на адресу ТзОВ «Ековіст», подано митну декларацію №25UA400030001676U2 від 07.04.2025.

До митної декларації додано: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №9; пакувальний лист від 04.04.2025; рахунок фактура №ОM-000329 від 04.04.2025; автотранспортну накладну від 04.04.2025 №882568; сертифікат з перевезення товару від 04.04.2025 №Y0039499; банківський платіжний документ від 02.04.2025 №250402/000130332; калькуляцію транспортних витрат від 07/04/25 від 07.04.2025; прайс-лист від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07/04/25/1 від 07.04.2025; договір (контракт) про перевезення №19/24/ЛВ від 22.07.2025; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи - лист від 06.09.2023; лист від 11.10.2024; лист від 30.10.2023; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970QL7726B7 від 04.04.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На електронне повідомлення митниці декларант повідомив про відсутність інших документів.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації від №25UA400030001676U2 від 07.04.2025 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA400030/2025/00081/2 (том 1, а. с. 234) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2025/000113 (том 1, а. с. 231-232).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 07.04.2025 №UA400030/2025/00081/2 зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що за результатами перевірки встановлено, що документи, подані згідно ч.2 та ч. 3 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, зокрема:

- заявлений декларантом рівень митної вартості товари не відповідає рівню митної вартості ідентичних товарів того ж виробника, тієї ж торгової марки, митне оформлення яких здійснено раніше;

- вартість товару відповідно до декларації MRN країни відправлення вища від вартості, заявленої до митного оформлення;

- сума зазначена в платіжній інструкції не відповідає сумі, вказаній в специфікації та вартості задекларованого товару;

- до митного оформлення подано міжнародну товарно-транспортну накладну CMR неналежної якості (неякісна копія, відомості написані від руки та не зрозумілим почерком), що унеможливлює прочитати даний документ. Також до митного оформлення не надано належного підтвердження витрат на транспортування;

- зазначене в рахунку-фактурі замовлення на закупівлю (додаток) не подано до митного оформлення, а також у поданому рахунку-фактурі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та номер банківського розрахункового рахунок продавця відрізняється від номеру, що вказаним в зовнішньоекономічному контракті та платіжному дорученні на оплату за товар;

- відповідно до Декларації ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024 ТзОВ «Ековіст» є офіційним ексклюзивним дистриб?ютором Omnia Europe S.A. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов`язками, що випливають з цього. Однак, до митного оформлення надано специфікацію від 27.03.2025 №9 до зовнішньоекономічного контракти від 11.10.2024 №2 Оmniа, в якій зазначено ціну 365,00 EUR за тонну, яка діє для ексклюзивного дистриб`ютора, але дистрибюторство ТзОВ «Ековіст» не підтверджено документально відповідно до законодавства;

- подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних ч. 10 ст. 58 МК України числових значень складових митної вартості, зокрема належним чином підтверджених витрат на транспортування товарів.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України за МД №25UA400040006697U1 від 24.03.2025, згідно якої здійснено митне оформлення такого ж товару за рівнем митної вартості 0,543 ЕUR/кг. Коригувань на обсяг партії подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA400030001698U0 від 07.04.2025 (том 1, а. с. 233).

Позивач, не погоджуючись із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA400030/2025/000075/2 від 04.04.2025, №UA400030/2025/000077/2 від 07.04.2025, №UA400030/2025/000078/2 від 07.04.2025, №UA400030/2025/000081/2 від 07.04.2025, №UA400030/2025/000079/2 від 07.04.2025 є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини першої статті 248 Митного кодексу України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

За положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина друга статті 51 МК України).

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини другої статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною першою статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із наведених положень колегія суддів висновує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, на підтвердження заявленої у МД №25UА400030001656U3 від 04.04.2025 митної вартості товару декларантом позивача подано: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №9; пакувальний лист (Packing list) б/н від 03.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ОМ-000319 від 03.04.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №А448537 від 03.04.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 03.04.2025 №Y0039490; банківський платіжний документ, що стосується товару №250402/000130332 від 02.04.2025; калькуляція транспортних витрат №1/04/03 від 03.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1/04/03 від 03.04.2025; прайс-лист б/н від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; договір (контракт) про перевезення №18/24/ЛВ від 22.07.2024; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи: декларація ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024, лист щодо статистичної вартості від 30.10.2023, лист-опис від 06.09.2023, сертифікат аналізу від 03.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970ZР7619В9 від 03.04.2025

На підтвердження заявленої у МД №25UA400030001670U8 від 07.04.2025 декларантом були надані наступні документи: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №7 Пакувальний лист (Packing list) б/н від 02.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ОМ-000317 від 02.04.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №А97724 від 02.04.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 03.04.2025 №Y0039488; банківський платіжний документ, що стосується товару №250402/000130332 від 02.04.2025; калькуляція транспортних витрат №07/04/25 від 07.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07/04/25 від 07.04.2025; прайс-лист б/н від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; договір (контракт) про перевезення №19/24/ЛВ від 22.07.2024; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи: декларація ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024, лист щодо статистичної вартості від 30.10.2023, лист-опис від 06.09.2023, сертифікат аналізу від 02.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970PR7576B5 від 03.04.20025

На підтвердження заявленої у МД №25UA400030001673U5 від 07.04.2025 митної вартості товару декларантом надано: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №9 пакувальний лист (Packing list) б/н від 03.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ОМ-000321 від 03.04.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №А016994 від 03.04.2025; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 03.04.2025 №Y0039493; банківський платіжний документ, що стосується товару №250402/000130332 від 02.04.2025; калькуляція транспортних витрат №1 від 07.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1 від 07.01.2025; прайс-лист б/н від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; договір (контракт) про перевезення №1 від 10.10.2023; договір (контракт) про перевезення №38/24/ЛВ від 24.09.2024, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи: декларація ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024, лист щодо статистичної вартості від 30.10.2023, лист-опис від 06.09.2023, сертифікат аналізу від 03.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970RE7633B3 від 03.04.2025.

На підтвердження заявленої митної вартості товару у МД №25UA400030001674U4 від 07.04.2025 подані такі документи: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №9; Пакувальний лист (Packing list) б/н від 04.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ОМ-000328 від 04.04.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №А455451 від 04.04.2025; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 04.04.2025 №Y0039500; банківський платіжний документ, що стосується товару №250402/000130332 від 02.04.2025; калькуляція транспортних витрат №07/04/25/2 від 07.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07/04/25 від 07.04.2025; прайс-лист б/н від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; договір (контракт) про перевезення №19/24/ЛВ від 22.07.2024, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи: декларація ексклюзивного дистриб`ютора від 11.10.2024, лист щодо статистичної вартості від 30.10.2023, лист-опис від 06.09.2023, сертифікат аналізу від 04.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970VN7725B7 від 04.04.2025

На підтвердження заявленої у МД №25UA400030001676U2 від 07.04.2025 митної вартості товару декларантом подані: контракт від 11.10.2024 №2 Omnia; додаткову угоду №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024; специфікацію від 27.03.2025 №9; пакувальний лист від 04.04.2025; рахунок фактура №ОM-000329 від 04.04.2025; автотранспортну накладну від 04.04.2025 №882568; сертифікат з перевезення товару від 04.04.2025 №Y0039499; банківський платіжний документ від 02.04.2025 №250402/000130332; калькуляцію транспортних витрат від 07/04/25 від 07.04.2025; прайс-лист від 27.03.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.09.2023 №799-Б; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07/04/25/1 від 07.04.2025; договір (контракт) про перевезення №19/24/ЛВ від 22.07.2025; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 06.09.2023; інші некласифіковані документи - лист від 06.09.2023; лист від 11.10.2024; лист від 30.10.2023; копія митної декларації країни відправлення №25ROCT1970QL7726B7 від 04.04.2025.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

При цьому, подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Однак, за результатом розгляду поданих документів відповідач прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів.

Оцінюючи обставини, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, апеляційний суд зазначає наступне.

27.03.2025 сторони контракту №2 Omnia від 11.10.2024 підписали специфікацію №9, зокрема на поставку кукурудзяного крохмалю / Corn starch OmniBond 150 в кількості 560 т, за ціною 365 Євро за 1 т на суму 204 400,00 Євро та на поставку кукурудзяного крохмалю/Сorn starch Ecovist 100 в кількості 88 т, за ціною 365 Євро за 1 т на суму 32120,00 Євро. Загальна сума специфікації становить 236520,00 Євро. Пунктом 2 згаданої специфікації сторони погодили умови оплати: 100% передоплата Товару. Згідно пункту 4 специфікації поставка товару здійснюється частково (товарними партіями), автомобільним транспортом, на умовах FCA - Меджидія, Румунія згідно з умовами ІНКОТЕРМС-2020 (том 1, а. с. 73).

Так, відповідно до інвойсу від 03.04.2025 №ОМ-000319 вартість товару за кожну поставку становить 8030,00 євро (том 1, а. с. 37), від 02.04.2025 №ОМ-000317 - 8030,00 євро (а. с. 71), від 03.04.2025 №ОМ-000321 - 7665,00 євро (а. с. 105), від 04.04.2025 №ОМ-000329 - 8030,00 євро (а. с. 137), від 04.04.2025 №ОМ-000328 – 8030,00 євро (а. с. 166), де вартість 1 тонни товару узгоджується із ціною, визначеною у специфікації №9 від 27.03.2025 - 365 Євро за 1 тонну.

Як було зазначено вище, пунктом 5.1 контракту встановлено, що умови оплати 100% передплата; за домовленістю сторін умови оплати товару можуть бути змінено, що сторони фіксують в додатках/специфікаціях (том 1, а. с. 59-61).

У специфікації №9 від 27.03.2025 також зазначено умови оплати товару - 100% передоплата товару. Тут же обумовлено, що поставка товару здійснюється частково (товарними партіями), автомобільним транспортом, на умовах FCA – Меджидія (а. с. 39).

На виконання умов контракту від 11.10.2024 №2 Omnia, специфікації від 27.03.2025 №9 позивач здійснив оплату за поставку 180 тон кукурудзяного крохмалю на загальну суму66360,00 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією (Swift-переказ) №250402/000130332 від 02.04.2025 (том 1, а. с. 48).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах (інвойсах). Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом декларант в кожному випадку до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (по кожній спірній декларації 33000,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договорами, заявками, довідками про транспортні витрати, калькуляціями.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо доводів апелянта у спірних рішеннях про наявність розбіжностей у вартості товару, яка міститься в інвойсах, специфікації та в документах про оплату, суд зауважує, що в специфікації вказується загальна вартість товару. Разом з тим, зважаючи на те, що весь об`єм товару, визначений специфікацією, неможливо поставити однією партією, тому така поставка здійснюється окремими невеликими партіями, на кожну з яких складається інвойс. Відтак, цілком очевидним є той факт, що вартість товару, яка зазначена у специфікації буде значно більша вартості товару, яка зазначена в інвойсі. У свою чергу, що стосується документів про оплату, то такі охоплюють оплату товару в кількості 180 тон на суму 66360,00 Євро. Крім того, у платіжному документу №250402/000130332 від 02.04.2025 (том 1, а. с. 48) міститься посилання на контракт, а також на специфікацію, по якій проведено відповідну оплату. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії Omnia Europe S.A., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в додатковій угоді від 04.11.2024 №1 та в переліку рахунків Account №R022BTRLEURCRT0360054601 (а. с. 49). Оскільки платіжний документ охоплює оплату однієї партій товару, що не суперечить умовам договору, тому ціна товару, вказана в інвойсах (за одну поставку), очевидно не могла відповідати повній вартості оплати всього товару, вказаного в специфікації №9 від 27.03.2025.

Відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) посилання на зовнішньоекономічний контракт не є автоматичною підставою для коригування митної вартості, оскільки інші подані документи надають можливість ідентифікувати товар та визначити його вартість. Відсутність в інвойсі реквізитів контракту не спростовує достовірність заявленої вартості. Також відсутність замовлення на закупівлю товару не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки ціну товару безпосередньо визначає рахунок-фактура (інвойс), а не попереднє замовлення.

Також, не заслуговують на увагу зауваження відповідача про те, що позивач не є ексклюзивним дистриб`ютором в Україні, оскільки компанія OMNIA EUROPE S.A. своїм листом (тема: Декларація ексклюзивного дистриб`ютера) від 11.10.2024 підтвердила той факт, що ТОВ «ЕКОВІСТ» є її ексклюзивним дистриб`ютором в Україні.

З огляду на наведене, митна вартість була визначена декларантом за першим методом (за ціною договору) + (транспортні витрати до кордону України).

За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5).

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

У пункті 4.4 контракту №2 Omnia від 11.10.2024 cторони домовилися, що товар поставляється продавцем покупцеві на узгоджених умовах, зазначених в специфікаціях, що додаються до цього контракту.

Пунктом 4 специфікації №9 від 23.03.2025 сторони погодили, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA - Меджидія, Румунія згідно з умовами Інкотермс-2020 (том 1, а. с. 39).

Умови поставки FCA означають, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.

У розглядуваному випадку, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України.

Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

Для підтвердження транспортних витрат відповідачу було надано договори про організацію перевезень автомобільним транспортом, заявки на перевезення, договори про транспортно-експедиційні послуги, довідки про транспортно-експедиційні витрати та калькуляції.

Суд зауважує, що калькуляціями транспортних витрат та довідками про транспортно-експедиційні витрати підтверджено, що загальна вартість витрат на перевезення товару за межами території України (від місця завантаження - місто Меджидія (Румунія) до прикордонного переходу Порубне-Сірет) становить 33000,00 грн за кожне перевезення; страхування вантажу не проводилося (том 1, а. с. 40, 46, 74, 80, 108, 113, 140, 146, 169, 175).

Довідки про транспортні витрати, в свою чергу, узгоджуються з калькуляціями транспортних витрат щодо сум таких витрат.

При цьому, щодо відстані з місця завантаження до пункту пропуску на кордоні та про відстань від пункту пропуску на кордоні до місця поставки (розвантаження) не є підставою для невизнання вартості транспортування товару у цих документах. Саме перевізник формує перелік інформації у таких документах, а не замовник, внаслідок чого останній не може нести негативні наслідки під час декларування митної вартості за відсутності такої інформації. Водночас у спірних випадках перевізники чітко визначили вартість транспортування товару до митного кодону України, яка була включена до митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.

Суд зазначає, що відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовували б розмір понесених позивачем витрат на перевезення вантажу та які вказували б на їх заниження, відтак, такі зауваження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Також у спірних рішеннях відповідачем зазначено, що до митного оформлення подано міжнародну товарно-транспортну накладну CMR неналежної якості (неякісна копія, відомості написані від руки та не зрозумілим почерком), що унеможливлює прочитати вказаний документ. Зазначене ставить під сумнів правдивість декларування витрат на транспортування.

З цього приводу суд зазначає, що міжнародна товарно-транспортна накладна CMR не визначає вартість транспортування товару, а інші документи надавали можливість митниці пересвідчитися у такій вартості та визначали як місце завантаження, так і місце розвантаження цього товару.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваних рішеннях про те, що митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, то суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Більше того, наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17.

З приводу тверджень відповідача в оскаржуваних рішеннях про те, що вартість товару відповідно до MRN країни відправлення вища від вартості, заявленої до митного оформлення суд зазначає, що відповідно до контракту №2 Omnia від 11.10.2024 валютою контракту є євро. Суд звертає увагу на те, що митні декларації країни відправлення (MRN) містять інформацію про статистичну вартість у валюті Румунії румунський лей. Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Таким чином, в експортних деклараціях йдеться про статистичну вартість (митну) в національній валюті в державі-члена Євросоюзу, де подається митна декларація, тобто, наведене числове значення у румунських леях при конвертації валют у митних цілях в Румунії.

Також в оскаржуваних рішеннях зазначено, що до митного оформлення подано міжнародну товарно-транспортну накладну CMR неналежної якості (неякісна копія, відомості написані від руки та не зрозумілим почерком), що унеможливлює прочитати вказаний документ. Зазначене ставить під сумнів правдивість декларування витрат на транспортування.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що міжнародна товарно-транспортна накладна CMR не визначає вартість транспортування товару, а інші документи надавали можливість митниці пересвідчитися у такій вартості та визначали як місце завантаження, так і місце розвантаження цього товару.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Колегія суддів, також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд наголошує, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, каталогів, прейскурантів виробника товару, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Більше того, суд наголошує, що під час митного оформлення товару, декларантом позивача надавалися прайс-листи.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Також слід зазначити, що під час митного оформлення декларантом надано копії митних декларацій країни відправлення, а тому їх повторне витребовування є необґрунтованим.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально, а різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби.

Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару, а позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем-апелянтом не доведена.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався лише на неподання декларантом додаткових документів, не навів при цьому пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Інші доводи апеляційних скарг зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в рішенні суду, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Оцінюючи правильність вирішення судом першої інстанції питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу додатковим рішенням від 19 травня 2026 року, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини першої статті 132 КАС України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною п`ятою статті 143 КАС України встановлено, що у цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Також в зазначеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Отже, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Крім того, у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 Верховний Суд зазначив, що безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву, зокрема, одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи навіть з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.

Також в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, 8 січня 2024 року у справі №580/3758/19 та від 23.01.2024 у справі № 380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

В постанові від 20 серпня 2024 року у справі №280/3862/20 Верховним Судом зазначено наступне: «Іншої заяви в порядку абзаців другого та третього частини 7 статті 139 КАС України позивачем чи його представниками до постановлення судового рішення надано не було. Не містить вимоги про відшкодування витрат на професійну допомогу і сама позовна заява. В свою чергу, доданий до позовної заяви орієнтовний попередній розрахунок понесених судових витрат не може вважатись заявою, поданою в розумінні ч. 7 ст. 139 КАС України.

Визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Повертаючись до апеляційної скарги на додаткове рішення суду у цій справі, враховуючи зазначені вище правові позиції Верховного Суду можна зробити висновок, що позивач ТОВ «ЕКОВІСТ» у прохальній частині позову зазначив лише загальні відомості щодо відшкодування судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивач ТзОВ «Ековіст» не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Таким чином відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.»

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що до ухвалення судового рішення по суті спору позивач не заявив ні у позовній заяві, ні шляхом подання окремого документу жодного клопотання про необхідність розподілу/стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з матеріалів справи убачається, що ряд поданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, існували ще до ухвалення рішення у цій справі, про що свідчать дати таких документів.

Отже, позивач зазначив лише загальні відомості щодо можливого розміру судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення по суті спору не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення; не подав відповідної заяви щодо стягнення/розподілу витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетного фінансування відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки апеляційного суду зроблені у цій справі повністю узгоджується з правовими позиціями викладеними Верховним Судом в зазначених вище постановах від 20 серпня 2024 року у справі №280/3862/20, від 8 квітня 2026 року у справі №340/2762/25 та від 18 червня 2026 року у справі №140/7632/25.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За таких обставин заява про постановлення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права при ухваленні рішення від 14 травня 2026 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення від 14 травня 2026 року суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Щодо додаткового рішення від 19 травня 2026 року, колегія суддів уважає, що висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Хмельницької митниці – задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 140/9934/25 - залишити без змін.

Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №140/9934/25 - скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді І. І. Запотічний

Н. М. Судова-Хомюк