Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №140/867/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/867/25 пров. № А/857/20751/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 140/867/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, (головуючий суддя першої інстанції Андрусенко О.О., місце ухвалення м. Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – пенсійний орган, відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 01.09.2003 позивач отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі – Закон №3723-XII), а з 11.07.2019 – пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV). 19.12.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон №889-VIII), до якої долучила довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.12.2024 за №61/02/2-24. Однак рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 26.12.2024 №907580132554 відмовлено у такому переведенні у зв`язку з тим, що позивачу уже призначалася раніше пенсія як державному службовцю відповідно до Закону №3723-ХІІ, а перерахунок таких пенсій не передбачений.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.12.2024 №907580132554 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 19.12.2024 на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.12.2024 №61/02/2-24, виданих Департаментом соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що позивачу з 01.09.2003 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 11.07.2019 її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Позивач, подаючи заяву від 19.12.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ, фактично просила повторно призначити їй пенсію державного службовця, право на яку було реалізовано нею ще в 2003 році. Зазначив, що рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 26.12.2024 №907580132554 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону №889-VІІІ не з підстав відсутності у неї права на таку пенсію, а з підстав недоцільності, оскільки пенсійна виплата в разі такого переведення буде меншою, ніж на даний час вона отримує.

Позивач та третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що з 01.09.2003 позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом №3723-ХІІ; при призначенні пенсії її загальний страховий стаж становив 33 роки 5 місяців 7 днів, стаж державної служби - 27 років 6 місяців 22 дні, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача (а.с.60 зворот-62), розрахунком стажу – форма РС-право (а.с. 11).

На підставі заяви позивача (а.с.60) ОСОБА_1 з 11.07.2019 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV (а.с.59 зворот).

19.12.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просила перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.52 зворот), надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням (а.с.53), зокрема, довідки Департаменту соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 18.12.2024 №61/02/2-24 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (а.с.9-10, 53 зворот-54).

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з прийняттям рішення від 26.12.2024 №907580132554 про відмову в перерахунку пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що з 01.09.2003 ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 11.07.2019 її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV; проведення перерахунків пенсії державним службовцям не передбачено. ОСОБА_1 має право переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» із встановленням розміру пенсії, який їй був призначений до моменту переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV (до 01.03.2019); у разі переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» розмір пенсії зменшиться, а тому таке переведення є недоцільним (а.с.13, 52).

Незгода позивача із відмовою у переведенні її із пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію відповідно до Закону №889-VIII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не було фактичних та правових підстав для відмови позивачу у переведенні на інший вид пенсії, у якої наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця (згідно із пунктом 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ).

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду врегульовані Законом № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон № 889-VIII.

Пунктом 2 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що Закон № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі також Порядок № 622), пунктом 2 якого передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII, зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 у справі № 580/3805/22, ані розділ ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, ані стаття 37 Закону № 3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-XII.

Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 має стаж на посадах, віднесених до державної служби, понад 20 років, який здобутий до 01.05.2016 (а.с. 11, 60 зворот-62). Станом 01.05.2016 (набрання чинності Законом №889-VIII) позивач не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Позивачем при первинному зверненні за призначенням пенсії було обрано пенсію державного службовця по інвалідності згідно із Законом №3723-ХІІ. На час звернення із заявою від 19.12.2024 про перехід на пенсію за віком за Законом №889-VIII, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положення якого передбачено умови застосування статті 37 Закону №3723-ХІІ, вимоги до страхового стажу та віку також виконуються, позаяк до подання заяви про перехід на пенсію за віком як державний службовець позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

За результатами розгляду заяви позивача про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, відповідач прийняв рішення від 26.12.2024 №907580132554 про відмову у перерахунку пенсії, вказуючи на те, що Законом №889-VIII не передбачена можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсії державним службовцям, у разі переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII розмір пенсії зменшиться, а тому таке переведення є недоцільним (а.с.13, 52).

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.

Суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що у період з 01.09.2003 до 11.07.2019 позивач отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Отже, у цьому випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме за віком згідно Закону №3723-ХІІ, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ. При цьому, необхідно зауважити, що ні статтею 37 Закону №3723-ХІІ, ні Законом №889-VIII не встановлено заборону (обмеження) у праві на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ тим особам, яким до набрання чинності Законом №889-VІІІ призначалася пенсія по інвалідності відповідно до попереднього закону.

З матеріалів пенсійної справи встановлено, у позивача наявний страховий стаж (понад 33 роки), стаж державної служби - 27 років 6 місяців 22 дні, який здобутий до 01.05.2016 (а.с. 11, 60 зворот-62), вона досягла пенсійного віку (на час звернення із заявою мала повних 76 років).

Таким чином, у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не було фактичних та правових підстав для відмови позивачу у переведенні на інший вид пенсії, у якої наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця (згідно із пунктом 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У розглядуваному випадку у позивача право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 19.12.2024.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.

Згідно з пунктом 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок №622, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Разом із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивач, яка на час звернення не займала посаду державної служби, подала довідки Департаменту соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації: від 18.12.2024 №61/02/2-24 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за формою, визначеною додатком 4 до Порядку №622 (а.с.10), та від 18.12.2024 №61/02/2-24 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за формою, визначеною додатком 6 до Порядку №622 (а.с.9). На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Жодних заперечень щодо форми та змісту довідок, підстав їх видачі, періодів, за який вказана заробітна плата для призначення пенсії тощо відповідачем не наведено, а судом не встановлено. Такі довідки є джерелом інформації для обчислення згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, розрахунок якої є невід`ємною частиною прийняття рішення органом Пенсійного фонду при її призначенні.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.12.2024 №907580132554 правомірно визнано судом першої інстанції протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 140/867/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха