Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №260/4756/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4756/25 пров. № А/857/14461/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Бруновської Н.В., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 лютого 2026 року (суддя Куцкір Ю.Ю., ухвалене в м. Мукачево, повний текст складено 16 лютого 2026 року) у справі № 260/4756/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби безпеки на транспорті в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорту зафіксована в автоматичному режимі серії АВ №00005268 від 10.03.2025 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 лютого 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Державна служба України з безпеки на транспорті, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його прийнятті, неповне з`ясування обставин у справі, які необхідно було встановити, просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2026 у справі №260/4756/25 та постановити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що матеріалах справи знаходиться копія дозволу на учать в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а саме на участь в дорожньому русі транспортного засобу MAN, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , однак перевезення здійснювалося транспортним засобом MAN TGA 18.400 з іншим державним номерним знаком, а саме НОМЕР_2 . Відтак, вважає, що з огляду на те, що наданому позивачем дозволі зазначений інший транспортний засіб ніж той що був зафіксований, слід вважати, що перевезення здійснювалося без належного дозволу.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Також просив розгляд справи проводити за його відсутності.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 10.03.2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті було складено Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00005268.

З даної постанови слідує, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 15,088 % (6,035 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 21,65% (5,19 тон), при дозволенному максимальному навантаженню на строєні осі 24 тони та відстані між осями понад 1,3 м. до 1,4 м., відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП. Притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 гривень.

Як вірно встановлено судом першої інстанції 03.03.2025 року між ТОВ «ВАГО» та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ «ВАГО» прийняв у строкове та платне користування вантажний автомобіль марки MAN TGA 18.400 д.н.з.: НОМЕР_2 , причіп марки Berger, д.н.з.: НОМЕР_3 , строком до 31.12.2025 року.

Також, 04.03.2025 року начальником управління безпеки дорожнього руху ДПП від 04.03.2025 року надано Дозвіл №2025-13850001-3942НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, транспортний засіб: MAN, д.н.з.: НОМЕР_1 , причіп Berger, д.н.з.: НОМЕР_3 , строк дії з 04.03.2025 по 19.03.2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2025 року директором ВК «ДОРОГА» було видано Наказ (розпорядження) №1-03В (про відрядження) від 06.03.2025 року та Посвідчення про відрядження. Із даного Наказу вбачається, що водія ОСОБА_1 відряджено до міста Одеси до ТОВ «АЛЕГРО-М» з 07.03.2025 року по 16.05.2025 року.

ОСОБА_1 не погодившись з постановою відповідача у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорту зафіксована в автоматичному режимі серії АВ №00005268 від 10.03.2025 року звернувся в суд з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки відповідач дії якого оскаржуються, не подав до суду всі письмові чи електронні докази, які б підтвержували заперечення проти позову, чим самим і не довів належними та допустимими доказами вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як визначено ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Як визначено п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, з-поміж іншого, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Враховуючи наведені норми суд першої інстанції вірно зазначив, що Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Положеннями ч.12 ст.6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 2 ст.29 ЗУ «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 ЗУ «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному КМУ.

Згідно ч.4 ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, відповідно до п.4 яких рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як визначено пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.3 вказаних Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Також слід зазначити, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції вірно вказав, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Положеннями пункту 25 Правил № 30 встановлено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Постановою КМУ від 27 грудня 2019 року №1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, який відповідно до п.1 Порядку, визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, відповідно до п.16 якого посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.

Пунктом 2 зазначеного Порядку наведено визначення, за яким інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Пунктами 7, 8 Порядку №1174 передбачено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку. Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163.

Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи (п.12 Порядку №1174).

Згідно ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку №1174 інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дати повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр+метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з п. Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фізичну шинність (кількість коліс) на осі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу; фотографія державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.

Пунктом 10 порядку № 1174 передбачено, що під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних.

Відтак, зважаючи на наведене, та здійснивши системний аналіз положень Порядку № 1174 суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті може здійснюватися, зокрема шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.

В подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.

Разом з тим, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.

Як визначено пунктами 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей: про транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; та метаданих, сформованих автоматичним пунктом

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що в даному випадку, правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі технічним засобом марки WIM 12, 12.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що фіксація правопорушення відбулась у визначений законодавством спосіб за допомогою використання Автоматизованої системи зважування, що свідчить про вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Так, постановою серії АВ№00005268 від 10.03.2025 зафіксовано: перевищення загальної маси транспортного засобу на 15,088% (6,035 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 21,625% (5,19 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 24 тони та відстані між осями понад 1,3 м. до 1,4 м.

Разом з тим, проаналізувавши наявні у справі фактичні дані, які як докази були надані сторонами, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП є не доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що фактично позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що у Дозволі №2025-13850001-3942 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, зазначений державний номерний знак автомобіля MAN НОМЕР_1 , в той час, як правильний державний номерний знак зазначеного автомобіля є НОМЕР_2 , що у свою чергу свідчить про те, що під час надання (складання) вищезазначеного Дозволу, уповноваженою особою було допущено технічну помилку.

Також, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем не спростовано доводи позивача, та не надано суду доказів щодо відсутності у позивача відповідного дозволу на участь у дорожньому русі транспортним засобом вагові параметри якого перевищує нормативні, а також не надано доказів, що відповідний Дозвіл було надано іншому транспортному засобу, ніж тому, який належить позивачу.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не достатньою мірою було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення позивачем ОСОБА_1 та чи винний останній в його вчиненні, оскільки в даному випадку, відсутній один із елементів складу адміністративного правопорушення, такий як суб`єктивна сторона (вина). Технічна помилка допущена посадовою особою при зазначенні державного номерного знаку автомобіля, не може бути покладено у провину позивача, за яке останній підлягає адміністративній відповідальності.

Враховуючи все викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що позов підлягає до задоволення.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 лютого 2026 року у справі № 260/4756/25 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді Т. І. Шинкар

Н. В. Бруновська

Повне судове рішення складено 09.09.2026