Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №722/1611/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Чернівці

справа № 722/1611/25

провадження 822/1552/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,

за участю секретаря Бортніка А.В.,

учасники справи:

позивач та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

відповідач та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

третя особа ОСОБА_3 ,

апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Припхан І.І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 22 травня 2007 року по 11 березня 2025 року, що підтверджується рішення Сокирянського районного суду від 11 березня 2025 року про розірвання шлюбу. Під час шлюбу у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У період перебування у шлюбі, подружжям за спільні кошти придбано транспортний засіб, марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, який згідно ЄДР МВС зареєстровано за ОСОБА_2 . Після припинення фактичних стосунків сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема, транспортного засобу та компенсації половини його вартості. Відповідач категорично відмовляється у добровільному порядку компенсувати 1/2 вартості вищевказаного спірного автомобіля, що становить 152 278 гривень. Оскільки, майно було придбане позивачкою та відповідачем, в період шлюбу, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. Відповідно до ринкової вартості, згідно скріну з сайту AUTO RIA, на момент звернення до суду, вартість такого автомобіля складає 304 556 гривень.

Просила суд визнати автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки вищезазначеного автомобіля марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 152 278 гривень; право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 припинити; визнати за ОСОБА_2 право власності на вищезазначений автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та стягнути судові витрати.

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Зазначав, що позивачкою не зазначено істотної обставини, а саме того, що вказаний транспортний засіб був придбаний відповідачем виключно за його особисті кошти, накопичені під час тривалого перебування на заробітках, за кордоном, зокрема у Федеративній Республіці Німеччина. Даний факт підтверджується копією закордонного паспорта, що містить відмітки про виїзди та в`їзди до Республіки Польща, через яку ОСОБА_2 їздив до ФРН, за відповідний період. Також станом на момент подання первісної позовної заяви позивачем не враховано обставини, що транспортний засіб, який вона просить поділити, перебуває у несправному технічному стані та потребує суттєвого ремонту. Натомість, на підтвердження вартості зазначеного транспортного засобу позивачем подано звіт про оцінку майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності, а скріншоти, з мережі Інтернет, із пропозиціями продажу аналогічних транспортних засобів у робочому стані. Такий підхід призвів до суттєвого завищення вартості спірного майна, оскільки наведені пропозиції не відображають фактичного технічного стану конкретного транспортного засобу та не враховують його зношення. Крім того, на момент придбання вказаного автомобіля ОСОБА_1 не працювала, не здійснювала жодної трудової або іншої діяльності, яка приносила б дохід, та не брала жодної участі в придбанні транспортного засобу. Транспортний засіб був придбаний за особисті кошти відповідача, а отже, відповідно до чинного законодавства, є особистою приватною власністю відповідача, а не об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, позивачем (за зустрічним позовом) зроблено капітальний ремонт будинку матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та подружжям спільно побудовано нерухоме майно (будівлі та споруди), розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 . Дане новозбудоване нерухоме майно по даний час не уведено в експлуатацію, оскільки воно побудоване на земельній ділянці, що належить матері ОСОБА_1 – ОСОБА_3 . У одній із будівель, в двох кімнатах та коридорі позивачем (за зустрічним позовом) за власні кошти та особистими силами проведено комплексні ремонтно-оздоблювальні роботи, а саме: виконано шпаклювання стін, поклеєно шпалери, проведено електропроводку, встановлено нові розетки, вимикачі, світильники та люстри. У спальні змонтовано натяжну стелю та укладено придбаний відповідачем ламінат. У другій кімнаті стелю підшито гіпсокартоном, на стелю та стіни наклеєно шпалери, на підлогу укладено ламінат. У коридорі стелю підшито гіпсокартоном, підлогу залито та облицьовано плиткою, стіни зашпакльовано та оздоблено декоративним покриттям «байрамікс», влаштовано арку, замінено вікна та двері. Також у зазначених приміщеннях проведено систему опалення та розміщено меблі. Зовнішні стіни двох зазначених кімнат і коридору, а також збудованої відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) разом із дружиною прибудови, утеплено пінопластом, зашпакльовано; навколо будинку облаштовано бетонну вимощку та, разом із майстром, виготовлено та встановлено бетонні сходи. Поряд із будинком зведено самочинне будівництво (самобуд) орієнтовними розмірами 5,40 м х 12,20 м, у якому облаштовано чотири приміщення (дві дитячі кімнати, кухню, ванну та туалет). Будівельні роботи включали риття котловану, встановлення опалубки, бетонування фундаменту, мурування стін, проведення електропостачання та опалення у всі кімнати, виконання євроремонту, укладання плитки та теплого ламінату. У приміщеннях розміщено придбані за кошти відповідача (позивача за зустрічним позовом) меблі та побутові речі, зокрема дивани, ліжка, телевізори, столи та кухонний гарнітур. Усі роботи виконано відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) особисто або за його безпосереднім керівництвом і за рахунок власних коштів. Оскільки у процесі будівництва використовувалися спільні кошти подружжя, ОСОБА_2 має право на 1/2 частку від загальної вартості використаних будівельних матеріалів.

Крім того, у вищевказаному будинку, залишаються особисті речі ОСОБА_2 , що належать йому на праві приватної власності. До особистих речей відповідача належать: вудочки та котушки у кількості п`яти штук вартістю 3 000 грн; секатор садовий великий - 800 гривень; секатор садовий малий у кількості двох штук - 800 гривень; лопата (пряме лезо) 250 гривень; проволока оцинкована 8х9 - 1 000 гривень; ящики пластикові для полуниці у кількості 70 штук - 1000 гривень; ящики пластикові (євротара) у кількості 15 штук - 200 гривень; ящики дерев`яні у кількості 50 штук - 750 гривень; квадрат залізний 3х3- 700 гивень; проволока в`язальна (три рулони) - 700 гривень; бочка синя об`ємом 265 л - 600 гривень; оприскувач бензиновий - 3 000 гривень; оприскувач акумуляторний -1 600 гривень, косарка бензинова - 1300 гривень. Загальна вартість зазначених особистих речей відповідача становить 15 700 гривень (п`ятнадцять тисяч сімсот гривень).

Крім того в даному будинку залишаються особисті речі батька відповідача, а саме, молот з ручкою - 300 гривень; шланг садовий довжиною 30 метрів - 400 гривень; мотокультиватор бензиновий «Zubr» GN-4 з фрезою - 5 600 гривень; мотокультиватор (мотоблок) «Zubr» HT-105XA-31, модель 178F з приченом - 15 300 гривень; плуг двокорпусний від батькового трактора 5 500 гривень. Загальна вартість зазначених речей становить 27 100 гривень (двадцять сім тисяч сто гривень).

До спільно набутого майна подружжя належать: два телевізори вартістю 5 000 гривень; холодильник - 12 000 гривень; морозильник -5 000 гривень; два дивани - 19 000 гривень; ліжко - 10 000 гривень; кутовий диван на кухні - 4 000 гривень; стіл зі стільцями - 3 000 гривень; великий стіл - 35 000 гривень; стільниця - 1000 гивень; велика шафа - 12 000 гривень; шафа - 9 000 гривень; шафа у прихожій - 3 500 гривень; поличка для взуття – 1 500 гривень; тумбочки у ванній - 6 000 гривень; кухня - 16 000 гривень; мікрохвильова - 2 000 гривень; ванна - 3 500 гривень; унітаз - 2 500 гривень; умивальник - 1000 гривень; дитяча шафа - 8 000 гривень; розкладний куток - 1 500 гривень; мотор для води - 10 000 гривень; каналізація на кухні - 1 000 гривень; дев`ять жалюзі - 3 000 гривень; котел - 9 000 гривень; батареї - 18 000 гривень; стабілізатор - 2000 гривень; труби та перехідники - 8 000 гривень; ремонт котла - 7000 гривень; інтернет - 3 000 гривень; колиска - 14 000 гривень; газова плита - 6 500 гривень; пральна машина - 5 000 гривень; ваги - 1000 гривень; конвектор - 1000 гривень; витяжка - 3 000 гривень; соковижималка -800 гривень; кавоварка - 200 гривень; два блендери - 1 300 гривень; дерев`яний туалет - 5 500 гривень; пластикова бочка об`ємом 265 л - 600 гривень; оприскувач - 3 000 гривень; оприскувач акумуляторний - 1 300 гривень; бачок розширювача - 600 гривень; бачок розширювача для води - 800 гривень; два чайники - 1 000 гривень; парасоля базарна велика - 1 500 гривень. Загальна вартість спільно набутого майна становить 273 400 гривень.

За наведених обставин просила: визнати за ОСОБА_2 право на компенсацію 1/2 частини фактично понесених витрат на придбання будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку, які є спільними витратами подружжя; залишити за ОСОБА_2 у його особисту власність транспортний засіб марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частини майна у розмірі 136700 гривень та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2026 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_2 , в порядку поділу майна, автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки автомобіля марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 130170 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль було придбано у період шлюбу, тому він, відповідно до вимог статей 60, 61, 70, 71 СК України, є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними. Оскільки вказаний автомобіль знаходиться у відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення з останнього 1/2 частини вартості автомобіля на користь ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки неможливо визначити перелік всього рухомого майна, яке має бути поділене між сторонами, а також визначити його вартість, неможливо встановити індивідуальні властивості цих речей, тому у цій частині позовна вимога ОСОБА_7 не може бути задоволена, через недоведеність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції, в частині задоволення первісного позову скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, в оскаржуваній частині, не в повному обсязі дослідив всі обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального права та неправильно застосував норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 є спільною власністю подружжя, оскільки придбані за його особисті кошти, зароблені під час тривалого перебування на роботі за кордоном.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.

Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що аргументи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Між сторонами 22 травня 2007 року було зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Новодністровської міської ради, про що зроблено відповідний актовий запис №32.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2025 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.

За час перебування у шлюбі у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів вбачається, що автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску 30 січня 2024 року зареєстровано за ОСОБА_2 , який набуто у власність на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобі 5186/24/000034 від 06 січня 2024 року.

Відповідно до висновку експерта №01-02-СЕ від 02 лютого 2026 року, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі №722/1611/25 ринкова вартість автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску становить 260 340 гривень.

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_8 про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача ОСОБА_8 звернулася до суду із заявою про відкладення розгляду справи, оскільки перебуває на лікарняному, при цьому на підтвердження, не надавши доказів, що хворіє.

Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі.

Отже. враховуючи, що ОСОБА_2 та його представник належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обгрунтованого рішення, а тому колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволення клопотання про відкладення розгляду справи

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

З поданої апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення в частині, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або вартість враховується при поділі (пункти 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль був придбаний у період шлюбу, тому він, відповідно до вимог статей 60, 61, 70, 71 СК України, є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними. Оскільки вказаний автомобіль знаходиться у відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з останнього 1/2 частину вартості автомобіля в рахунок компенсації за належну частку ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта №01-02-СЕ від 02 лютого 2026 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі №722/1611/25 ринкова вартість автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску становить 260 340 гривень.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію вартості частки автомобіля в розмірі 130170 гривень.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, про те, що спірний автомобіль є особистою власністю апелянта, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарств догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута залає шлюбу, крім релей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Отже, за загальним правилом, відповідно до положень ч. 1 ст. 60 СК України, враховуючи, що автомобіль був зареєстрований за позивачем в період шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Отже, встановлення того, чи є придбане за час шлюбу майно спільною власністю подружжя суд повинен встановити правову природу коштів, за які було придбане майно.

Апелянтом не наведено будь-яких доводів та не надано доказів про те, що автомобіль був придбаний за його особисті кошти, не вказано, також, і про природу походження таких коштів, як особистих. Навпаки, в своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що автомобіль було придбано за його заробітну плату.

Відповідно до ч.2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Посилання апелянта на те, що автомобіль придбаний за його особисті кошти, отримані під час перебування на заробітках за кордоном, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 надав суду лише копію закордонного паспорта, що лише підтверджує факт перетину державного кордону, однак не підтверджує джерело походження коштів, їх розмір, накопичення чи використання саме для придбання спірного автомобіля.

Відповідачем не надано суду доказів, що спірний автомобіль було придбано ним виключно за особисті кошти, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 є спільною власністю подружжя.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови – 10 вересня 2026 року.

Головуючий М. І. Кулянда

Судді: Н.К. Височанська

І.М. Литвинюк