Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №646/1443/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/1443/26 Головуючий суддя І інстанції Сіренко Ю. Ю.

Провадження № 33/818/1463/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Андрущенко Д.С. на постанову судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року, стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Поряд з цим з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що ОСОБА_2 18.01.2026 року о 16 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом «Ісузу», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Кооперативній, 30 в м. Харкові, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та здійснив зіткнення з автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.1 ПДР (затверджені постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306).

В своїй апеляційній скарзі захисник Андрущенко Д.С. просила судову постанову скасувати та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилалася на те, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_2 , чим, на думку апелянта, було порушено його право на захист. Посилалась також на відсутність доказів порушення ОСОБА_2 п. 10.1 ПДР України.

Поряд з цим захисник просила поновити їй пропущений процесуальний строк оскарження постанови судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_2 дізнався лише 13.054.2026 року з відомостей ЄДРСР. А копію цього рішення ОСОБА_2 взагалі не отримував.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк для подачі апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Андрущенко Д.С. в інтересах ОСОБА_2 .

В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисник Андрущенко Д.С. не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

Зокрема, відповідно до відомостей зворотного поштового повідомлення вбачається, що захисник Андрущенко Д.С. 20.07.2026 року особисто, як апелянт, отримала судову повістку про виклик в судове засідання в суд апеляційної інстанції, тобто була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду її апеляційної скарги.

Поряд з цим, 20 серпня 2026 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника Андрущенко Д.С., в якій вона просила провести апеляційний розгляд без участі ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Андрущенко Д.С.

Враховуючи наведене, а також положення ст.ст. 268, 271 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у цій справі без участі ОСОБА_2 та його захисника, оскільки остання просила розглянути її апеляційну скаргу без їх участі.

Крім цього, захисник Андрущенко Д.С. просила зупинити провадження у цій справі до звільнення ОСОБА_2 з військової служби.

Приписами ч.1 ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ст.124 КУпАП.

Разом з тим, приписи ст. 294 КУпАП також не містять вимог щодо обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду справи. Поряд з цим, цією ж статтею встановлені строки апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення, а саме двадцять днів з дня надходження справи до суду.

Окрім цього, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Також слід зазначити, що наведені вище положення ст. 268 та ст. 294 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У правових висновках постанови від 12.12.2024 №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Разом з цим, одним із принципів судового розгляду є забезпечення необхідного балансу між дотриманням прав сторони і розглядом справи протягом встановленого законом або розумного строку, а також недопущення судом невиправданих зволікань у розгляді справ.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що у цій справі подано апеляційну скаргу професійним захисником. Більш того, професійний захисник – адвокат здійснював захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у суді апеляційної інстанції з можливістю надання пояснень по суті справи без обмеження у часі та по суті.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 належить відмовити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_1 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_2 винним, суд першої інстанції послався на докази, а саме на відомості, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення, схемі місця ДТП, поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк.1) вбачається, що 18.01.2026 року водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та здійснив зіткнення з іншим автомобілем. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив п. 10.1ПДР України.

Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_2 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для ініціювання проведення службової перевірки, не зверталися з позовом до суду в порядку КАС України щодо незаконності дій працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Тобто ОСОБА_2 не скористався своїм правом звернутись зі скаргою на дії працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно нього.

Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг ОСОБА_2 та його захисника, а також відповідних висновків інших компетентних органів щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 та схеми місця ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі та схемі місця ДТП відповідають дійсності, тому можуть бути доказами у справі.

Крім цього, в апеляційній скарзі захисник не заперечувала, що ОСОБА_2 керував автомобілем та був учасником ДТП на вул. Кооперативній, 30 у м. Харкові, відомості про які зафіксовані в протоколі серії ЕПР1 № 581530 та в схемі місця ДТП.

В свої письмових поясненнях ОСОБА_2 (арк. 5) зазначав, що він рухався в сторону проспекту Героїв Харкова а праворуч від нього рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Вказував, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався прямо, а він здійснював маневр з`їзду на проспект Харкова та виникло ДТП.

Відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 3) вбачається, що автомобілі під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рухались з проспекту Героїв Харкова у бік вул. Полтавський Шлях та перетнувши перехрестя з вул. Шевченка зіткнулись на вул. Кооперативній.

Поряд з цим, з відомостей схеми місця ДТП не вбачається заборони рухатись прямо по смузі руху по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_1 повідомив, що він керував автомобілем у крайній правій смузі руху, а автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався ліворуч від нього. Під час переїзду перехрестя, ОСОБА_2 почав виконувати маневр перестроювання зі своєї смуги руху у бік смуги руху ОСОБА_1 та допустив зіткнення їх автомобілів.

Належить врахувати, що потерпілий ОСОБА_3 працівникам поліції надавав такі ж самі письмові пояснення безпосередньо після зіткнення автомобілів (арк. 4), що свідчить про їх незмінність та послідовність.

Ці відомості підтверджуються відомостями про пошкодження автомобілів, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема автомобіль, яким керував потерпілий ОСОБА_3 отримав пошкодження лівої частини, а автомобіль, яким керував ОСОБА_2 отримав пошкодження правої сторони.

Отже пояснення потерпілого об`єктивно узгоджуються з відомостями, які зафіксовані в схемі місяця ДТП та не спростовуються відомостями письмових пояснень ОСОБА_2 .

Крім того, в матеріалах цієї справи міститься відеозапис події ДТП між автомобілями під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (арк.6).

З відомостей цього відеозапису вбачається, що автомобілі під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рухались через перехрестя у своїх смугах руху, та виїжджаючи на вул. Кооперативну, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 почав здійснювати маневр перестроювання в іншу смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , який не змінював траєкторії свого руху та рухався у своїй смузі руху.

Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно ж вимог п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Отже водій ОСОБА_1 який рухався прямо у своїй смузі руху розраховував, що інші учасники дорожнього руху будуть порушувати ПДР України.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення саме ОСОБА_2 п. 10.1 Правил дорожнього руху та притягнуто за ст. 124 КУпАП до адміністративної відповідальності, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника Андрущенко Д.С. про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року – задовольнити, поновивши цей строк.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Андрущенко Д.С. про зупинення провадження у справі.

Апеляційну скаргу захисника Андрущенко Д.С. – залишити без задоволення.

Постанову судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков