Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №642/1472/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 642/1472/26 Головуючий суддя І інстанції Бородіна О. В.

Провадження № 33/818/1523/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, 122-4 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста ) гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення остаточно на ОСОБА_1 накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа скоєних, у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3 400 (три тисячі чотириста ) гривень.

Оскаржуваною постановою встановлено, 12 лютого 2026 року, о 17-16 годині, в м. Харків, вул. Велика Панасівська, 82А, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з AUDI Q3, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний за кермом, перед початком руху не переконався , що це безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам, в результаті чого здійснив обрив заправний пістолет АЗК БРСМ Нафта . При ДТП майно отримало механічні пошкодження, з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3.б, п.10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім того, 12 лютого 2026 року, о 17-16 годині, в м. Харків, вул. Велика Панасівська, 82А, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з AUDI Q3, д.н.з. НОМЕР_1 , став учасником ДТП та з невідомих причин залишив місце події, чим порушив п. 2.10.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не з`ясовані усіх обставин, які підлягають з`ясуванню та не надана їм належна оцінка. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дослідив обставини справи не в повному обсязі: не звернув увагу на особливості обставин дорожньо-транспортної пригоди на АЗС під час якої, на думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відсутня майнова шкода, що виключає склад адміністративного правопорушення. Крім того, апелянт вважає порушеними вимоги чинного законодавства у зв`язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням одноденного строку. Крім того, апелянт вважає, що до дорожньо-транспортна пригода була спричинена порушенням відповідальної особи (заправника) вимог Правил пожежної безпеки та пов`язаних з нею трудових обов`язків.

У зв`язку з чим просив апеляційну скаргу задовольнити, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не прибула, про місце, день та час апеляційного розгляду ОСОБА_1 був повідомлений належним чином. До початку апеляційного розгляду через канцелярію суду від апелянта надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог ч. 5- 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Водночас вимогами ст. 286 КУпАП передбачено, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з викладеним, враховуючи наявність клопотання сторони захисту про розгляд апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за її відсутності, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 . Апеляційний розгляд належить провадити в межах апеляційної скарги з урахуванням відомостей матеріалів справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених 2.10 «а» за, що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП, а також вимог п. 2.3 «б», п. 10.1, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4 КУпАП.

Натомість вина ОСОБА_1 підтверджується наявними у справі відомостями, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, а саме: відомостями протоколів про адміністративне правопорушення ЕПР1№595918 та ЕПР1№595922 від 19.02.2026, відповідно до відомостей яких 12 лютого 2026 року, о 17-16 годині, в м. Харків, вул. Велика Панасівська, 82А, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з AUDI Q3, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний за кермом, перед початком руху не переконався , що це безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам, в результаті чого здійснив обрив заправний пістолет АЗК БРСМ Нафта . При ДТП майно отримало механічні пошкодження, з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3.б, п.10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП та з невідомих причин залишив місце події, чим порушив п. 2.10.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

Схемою ДТП встановлено місце вчинення правопорушення.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 (а.с.7) вбачається, що 12.02.2026 після того, як він повернувся з каси сів за кермо автомобіля та почав рух в напрямку виїзду з АЗС. Після того, як почу нехарактерний звук побачив, що заправик не витяг заправний пістолет з бензобаку. В подальшому йому висунили претензію щодо пошкодженого пістолета, на що він сказав, що їх вимоги незаконні, та що подія не є фактом ДТП, залишив свої контакти та поїхав з місця події. Вказує, що спрацювала якраз розривна муфта, у зв`язку з чим пістолет було відірвано. Зазначає, що умовами настання адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого йому правопорушення є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди у зв`язку з чим відсутній факт дорожньо-транспортної пригоди.

З відомостей пояснень свідка ОСОБА_2 зазначає, що 12.02.2026 року він перебував на роботі на АЗК БРСМ за адресою м. Харків, вул.. Волонтерська, 82А. На четверту колонку заїхав авто AUDI Q3, д.н.з. НОМЕР_1 , та водій повідомив що буде заправляти бензин 95 Євро+, та водій пішов до каси. Він відчинив бак та вставив паливороздавальний пістолет та пішов до інших авто, які також здійснювали заправку. Під час заправки авто на колонці № 8 він почув, що відірвався шланг з паливороздавальним пістолетом. Водій вийшов з авто та запитав чому він не зняв з авто пістолет, на що він відповів, що на заправці багато автомобілів та запитав чого він почав рух не впевнившись, що було знято пістолет. Також він повідомив водія, що необхідно оплатити за пошкодження шланга та паливо роздавального пістолету. Проте водій відповів що нічого оплачувати не буде та сів в авто та поїхав з місця.

Відомостями рахунку №324 від 20.02.2026 (а.с. 16) встановлена вартість муфти розривної без накладки, а саме 4125 грн. 90 коп. (з ПДВ).

З відомостей копії електронного рапорту вбачається, що 12.02.2026 о 17 год 46 хв за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 82А заправка БРСМ водій AUDI Q3, д.н.з. НОМЕР_1 відірвав пістолет та не оплативши збитки поїхав у напрямку вокзалу.

Відомостями долученого до протоколу відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 повернувся до свого транспортного засобу, сів за кермо і не переконавшись у безпеці свого руху, а саме у тому, що паливо заправний пістолет знаходиться у баці для заправки його транспортного засобу почав рухатись внаслідок чого спричинив розрив цього пістолета з паливним шлангом.

При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ст. 124, 122-4 КУпАП суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі , а також схемі ДТП та інших доказах відповідають дійсності, а тому можуть слугувати доказами у справі.

За таких обставин, відомості, які є наявними у матеріалах цієї справи у своїй сукупності дають підстави стверджувати, що ОСОБА_3 під час руху не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого здійснив обрив паливно заправного пістолету, чим порушив вимоги п 2.3 «б», п. 10.1 Правил дорожнього руху, а також зник з місця пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності матеріальної шкоди, як обставину яка виключає склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Таким чином, конструкцією вищезазначеної правової норми передбачена відповідальність у зв`язку із заподіянням збитків потерпілому або заподіяння іншої майнової шкоди яка спричинена діями чи бездіяльністю водіїв, які порушили вимоги правил дорожнього руху внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода.

З урахуванням фактичних обставин справи, а також апеляційних доводів суд апеляційної інстанції вважає, що муфта розривна за своїм функціональним призначенням допомагає уникнути серйозних пошкоджень заправним колонкам, паливно роздавальним пістолетам, а також запобігають розриву паливного шлангу та витоку палива. Разом з тим, матеріали цієї справи не містять відомостей про те, що факт спрацювання розривної муфти не несе жодної шкоди. Натомість, відомості копії рахунку №324 від 20.02.2026 свідчить про необхідність повної заміни деталі паливно заправного устаткування - розривної муфти, що, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про завдання збитків АЗС та спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності майнової шкоди.

Доводи апеляційної скарги стосовно наявності вини відповідальної особи АЗС у невиконанні «Правил пожежної безпеки» та своїх трудових обов`язків, пов`язаних з обслуговуванням клієнтів не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене саме ним правопорушення. Більш того, п 10.1 Правил дорожнього руху покладає на водія обов`язок безпечного керування транспортним засобом. Пунктом 2.3 «б» Правил зокрема зобов`язано водія стежити за технічним станом транспортного засобу. Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» зокрема передбачений обов`язок водія створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Суд апеляційної інстанції вважає, що цей обов`язок водія також охоплює виправдану необхідність під час знаходження транспортного засобу під керуванням водія на АЗС слідкувати за кріпленням паливно заправного устаткування, а також за його своєчасним від`єднанням від транспортного засобу саме особою, яка керує транспортним засобом, оскільки у випадку руху транспортного засобу з приєднаним заправним устаткуванням підприємству АЗС, у разі будь-якого розриву, - заподіюється шкода, оскільки це устаткування на певний час фактично не працює та вочевидь потребує відновлення за грошові кошти.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати безпідставними та суб`єктивними.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення працівниками поліції строків складання протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі є суб`єктивними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, згідно приписів ч. 2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, які оцінюють їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що передбачено ст. 252 цього Кодексу.

При цьому суд апеляційної інстанції, враховує і правові висновки Великої Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 335/6977/22 про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкту владних повноважень. На поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація усіх доказів стосовно обставин події, що відбулася, зокрема і щодо встановлення особи, яка відповідно до вимог КУпАП підлягає адміністративній відповідальності.

Таким чином, відповідно до правового аналізу вищезазначених норм права, а також правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважає, що обов`язок особи, яка має право скласти протокол про адміністративне правопорушення виникає з моменту з`ясування всіх обставин справи, зокрема після встановлення особи, яка підлягає адміністративному стягненню з можливістю надати такій особі пояснення по суті справи.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не тільки вчинив дорожньо-транспортну пригоду а і зник з місця події в порушення вимог п. 2.10 «д» згідно якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний повідомити про цю пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції та залишатися на місці події, чого особою, яка притягається до адміністративної відповідальності зроблено не було. Про подію дорожньо-транспортної пригоди орган Національної поліції було повідомлено співробітниками АЗС про що свідчать відомості копії електронного рапорту (а.с. 17). Натомість ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху з місця дорожньо-транспортної пригоди зник, обравши для себе способом захисту заперечення факту цієї пригоди. Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що тільки на уповноважені співробітники органу Національної поліції мають процесуальну компетенцію вирішити питання про можливість настання дорожньо-транспортної пригоди склавши відповідні матеріали – у цьому випадку керуючись ст. 255 КУпАП. Водночас, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до Правил дорожнього руху - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу, що було виконано уповноваженими підрозділами Національної поліції, які запросили ОСОБА_1 . При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що протокол про адміністративне правопорушення складено в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а ОСОБА_1 у п. 14 протоколу, надаючи пояснення по суті правопорушення, щодо події не заперечував, фактично вважаючи при цьому про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Разом з тим, відомостей щодо керування транспортним засобом за вказаних у протоколі обставинах іншою особою ані протокол, ані інші матеріали справи не містять.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими, суб`єктивними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_4 .

Належить також врахувати, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до вимог п. 2.3(б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі

Відповідно до вимог п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до вимог п. 2.10 «а» ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зокрема зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколів та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.3 «б», 10.1, 2.10 «а» Правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, 122-4 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков