Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №636/2695/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 636/2695/26

провадження № 22-ц/818/4279/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Яцини В.Б., Гєрцик Р.В.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Харківська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 13 квітня 2026 року у складі судді Карімова І.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з звернувся з позовом, в якому просить: визнати розрахункові документи НАК «Нафтогаз України», оператора ГРМ, як рахунки, що підтверджують нечесну практичну практику, заборонити їх для нарахування сфальшованих оплат за неіснуючий об`єм в метрах кубічних спожитого природного газу; наложити арешт на усі рахунки оператора ГРМ та НАК «Нафтогаз України»; зобов`язати оператора ГРМ та НАК «Нафтогаз України» на практиці показати споживання природного газу в метрах кубічних, які операції вони для цього проводять, та запросити спеціалістів пожежної служби та технічної компанії тощо; повернути незаконно отримані кошти за послуги з розподілу природного газу за 2022-2025 роки в сумі 7149,42 грн. з нарахуванням на ці суми інфляційних витрат; за порушення оператором ГРМ прав ОСОБА_1 як споживача послуг з газопостачання, споживання теплової енергії, винести оператору ГРМ рішення згідно розділу VI ст.43 Закону України «Про захист прав споживачів»; відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживача залишено без руху відповідно до ст. 185 ЦПК України. В якості недоліків позовної заяви зазначено про те, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогами до оператора ГРМ та НАК «Нафтогаз України», вказав у позовній заяві тільки одного відповідача, та не зазначив іншого відповідача НАК «Нафтогаз України», його місце знаходження, інші реквізити юридичної особи. Також в позовній заяві ОСОБА_1 не викладений зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, спосіб(способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший, який не суперечить закону, і який позивач просить визначити у рішенні суду. Також не викладені конкретні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо порушення його прав як споживача послуг з газопостачання ( в чому полягають недоліки наданих йому послуг, нечесна підприємницька практика – агресивність чи омана споживача), в тому числі й в чому полягає спричинена позивачу моральна шкода, та не зазначені докази порушення його прав кожним з відповідачів. Посилаючись на порушення його прав як споживача, ОСОБА_1 в позовній заяві звертається до відповідачів з вимогами, що мають претензійний характер, але не зазначає відомостей про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто позивачу.

Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_1 від 07.04.2026 за своєю формою та змістом не є позовною заявою в розумінні вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України та не усуває недоліки первісної позовної заяви ОСОБА_1 від 25.03.2026.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та не надав належної оцінки наданим позивачем доказам та як наслідок зробив помилкові висновки про повернення позивачу позовної заяви. При винесені ухвали суд не прийняв до уваги: ЗУ «Про ринок природнього газу», Кодекс газотранспортних мереж, кодекс газорозподільних енергії, Конституцію України, Цивільний кодекс України. Зазначив, що не споживав природний газ в м3, оскільки його неможливо споживати в кубічних метрах, так як це стан газу в природньому середовищі. Лічильник це засіб вимірювальної техніки, який використовуються для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму (обсягу) природнього газу, що проходить через нього та є складовою комерційного дублювання вузла обміну. Зазначає, що це не законна комерційна практика, оскільки згідно кодексу газорозподільних мереж обсяг природного газу це кількість енергії в МДК, гкал,, яка виділяється при повному згоранні певного об`єму природнього газу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживача залишено без руху відповідно до ст. 185 ЦПК України. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогами до оператора ГРМ та НАК «Нафтогаз України», вказав у позовній заяві тільки одного відповідача та не вказує іншого відповідача НАК «Нафтогаз України», його місце знаходження, інші реквізити юридичної особи. Також в позовній заяві ОСОБА_1 не викладений зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, спосіб(способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший, який не суперечить закону, і який позивач просить суд визначити у рішенні. Також не викладені конкретні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо порушення його прав як споживача послуг з газопостачання ( в чому полягають недоліки наданих йому послуг, нечесна підприємницька практика – агресивність чи омана споживача), в тому числі й в чому полягає спричинена позивачу моральна шкода, та не зазначені докази порушення його прав кожним з відповідачів. Посилаючись на порушення його прав як споживача, ОСОБА_1 в позовній заяві звертається до відповідачів з вимогами, що мають претензійний характер, але не зазначає відомостей про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

07.04.2026 в установлений судом строк ОСОБА_1 надав до суду заяву у відповідь на ухвалу суду від 25.03.2026, в якій зазначив реквізити постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а також послався як на доказ, на якому гуртуються його позовні вимоги про нечесну підприємницьку діяльність, відсутність між ним як споживачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» щомісячних актів звірки доставлених об`ємів газу (а.с. 28-32).

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто позивачу.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України).

Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

В якості недоліків суд зазначив, що пред`явлена позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме позовна заява не містить посилання на звернення його (побутового споживача природного газу) до ТОВ ГК «Нафтогаз України» або авторизованого партнера із заявою (вимогою) про формування таких актів звірки.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто право звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36).

Європейський суд з людини (далі – ЄСПЛ) також вказує на те, що такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживача залишено без руху відповідно до ст. 185 ЦПК України. В ухвалі суду як недоліки позовної заяви зазначено про те, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогами до оператора ГРМ та НАК «Нафтогаз України», вказав у позовній заяві тільки одного відповідача, та не вказує іншого відповідача НАК «Нафтогаз України», його місце знаходження, інші реквізити юридичної особи. Також в позовній заяві ОСОБА_1 не викладений зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, спосіб(способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший, який не суперечить закону, і який позивач просить суд визначити у рішенні. Також не викладені конкретні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо порушення його прав як споживача послуг з газопостачання ( в чому полягають недоліки наданих йому послуг, нечесна підприємницька практика – агресивність чи омана споживача), в тому числі й в чому полягає спричинена позивачу моральна шкода, та не зазначені докази порушення його прав кожним з відповідачів. Посилаючись на порушення його прав як споживача, ОСОБА_1 в позовній заяві звертається до відповідачів з вимогами, що мають претензійний характер, але не зазначає відомостей про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

07.04.2026 в установлений судом строк ОСОБА_1 надав до суду заяву у відповідь на ухвалу суду від 25.03.2026, в якій зазначив реквізити постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а також послався як на доказ, на якому гуртуються його позовні вимоги про нечесну підприємницьку діяльність, відсутність між ним як споживачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» щомісячних актів звірки доставлених об`ємів газу.

07.04.2026 в установлений судом строк ОСОБА_1 надав до суду заяву у відповідь на ухвалу суду від 25.03.2026, в якій зазначив реквізити постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а також послався як на доказ, на якому гуртуються його позовні вимоги про нечесну підприємницьку діяльність, відсутність між ним як споживачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» щомісячних актів звірки доставлених об`ємів газу.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто позивачу.

Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_1 від 07.04.2026 за своєю формою та змістом не є позовною заявою в розумінні вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України, та не містить усунення недоліків первісної позовної заяви ОСОБА_1 від 25.03.2026, оскільки не містить , посилання на звернення його (побутового споживача природного газу) до ТОВ ГК «Нафтогаз України» або авторизованого партнера із заявою (вимогою) про формування таких актів звірки.

Судова колегія вважає, що висновки суду, що позивачем не виконані вимоги ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 25.03.2026 є необґрунтованими, оскільки 07.04.2026 в установлений судом строк ОСОБА_1 надав до суду заяву у відповідь на ухвалу суду від 25.03.2026, в якій зазначив реквізити постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а також послався як на доказ, на якому гуртуються його позовні вимоги про нечесну підприємницьку діяльність, відсутність між ним як споживачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» щомісячних актів звірки доставлених об`ємів газу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги — є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 13 квітня 2026 року– скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді В.Б. Яцина

Р.В. Гєрцик