Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №344/5829/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/5829/26

Провадження № 22-ц/4808/1553/26

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2026 року під головуванням судді Татарінової О.А. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

В березні 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 03.05.2024 року між ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1390-2461.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 18 000,00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період* – 14 днів; - комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,20 % в день; стандартна % ставка – 1,50 % в день. Позивач вказує, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1390-2461 від 03.05.2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, тим самим підтверджуючи виникнення зобов`язань.

Станом на 17.02.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становив: 86 502,58 грн, а саме: - прострочена заборгованість за тілом кредиту – 18 000 грн, - прострочена заборгованість за процентами – 68 502,58 грн.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 8 676,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 77 826,58 грн.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просив стягнути з позичальника лише частину заборгованості, а саме: - прострочену заборгованість за кредитом – 18 000 грн; - прострочену заборгованість за процентами – 59 826,58 грн, на загальну суму 77 826,58 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1390-2461 від 03.05.2024 у розмірі 62 526,58 грн та 2 138,97 грн витрат по сплаті судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 44 526,58 грн та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт не заперечує проти застосованої судом методики розрахунку та проти обмеження ставки на рівні 1% на день. Разом з тим апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що навіть розрахована за встановленою законом граничною ставкою сума процентів (44 526,58 грн) у 2,5 раза перевищує суму основного боргу (18 000,00 грн), нарахована фактично менш ніж за один рік користування кредитом.

Апелянт визнає, що фактично отримав кредитні кошти в сумі 18 000,00 грн та частково здійснював платежі на їх погашення, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується. Не заперечує обов`язку повернути суму основного боргу. Предметом цієї скарги є виключно розмір нарахованих і стягнутих судом процентів за користування кредитом, які, на переконання апелянта, є надмірними навіть з урахуванням застосованого судом законодавчого обмеження ставки.

Просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі 44 526,58 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні процентів у зазначеному розмірі або зменшити їх розмір до суми, яку суд визнає обґрунтованою. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 18 000,00 грн рішення суду залишити без змін. Здійснити перерозподіл судових витрат, у тому числі стягнути з позивача на користь апелянта судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Вказує, що розрахунок заборгованості вбачається, таким, що відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, одноразова комісія, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків Відповідачем.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що 03.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” (далі - ТОВ) та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1390-2461.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 2.3. договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту протягом перших 140 днів з дати отримання кредиту ануїтетними платежами згідно рекомендованого графіку оплат.

Пунктами 3.2., 3.3. договору передбачено, що для його укладення позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця усіх граф відповідної форми. При поданні інформації відповідно до п.3.2 договору позичальником вперше відбувається реєстрація позичальника на веб-сайті кредитодавця та формується позичальнику його особистий розділ (особистий кабінет), доступ до якого здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання одноразового паролю, який надсилається кредитодавцем позичальнику каналом комунікації, і який має юридичне значення ідентифікації позичальника в розумінні ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 4.1, 4.2. договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту – 18 000 грн; дата надання/видачі кредиту 03.05.2024. Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Згідно з п. 4.3. вказаного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту; тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.

Відповідно до п. 4.4. договору базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Згідно з п. 4.5. кредитного договору сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені графіком платежів за договором за зниженою процентною ставкою дати, які є останніми днями відповідних базових періодів. Позичальник підписанням цього договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених позичальником коштів на рахунок кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені позичальником кошти можуть надійти на рахунок кредитодавця із затримкою, несе позичальник.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).

Згідно з п. 4.7, 4.9, 4.10, 4.11 кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту; строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 26.02.2025 року. Строк договору є рівним строку кредитування. Продовження строку кредитування або строку дії договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Реальна річна процента ставка становить 27 138,17 %, орієнтована загальна вартість кредиту – 92 952,79 грн.

Згідно п. 4.13. договору встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають: 74 952.79 грн. та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що до позичальника застосовується програма лояльності, яка передбачає можливість сплати позичальником процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, яка є нижчою за стандартну процентну ставку (за умови виконання позичальником умов, передбачених п.10.2 цього договору).

Знижена процентна ставка становить 1.20% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору (п. 10.2 договору).

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 18 000,00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період* – 14 днів; - комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,20 % в день; стандартна % ставка – 1,50 % в день.

Як вбачається з розділу 13 договору він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором C8318. Крім того, відповідачем зазначено електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 , паспортні дані та ідентифікаційний номер (а.с.12-16).

На підтвердження видачі кредитних коштів ОСОБА_1 позивачем долучено копію квитанції LIQPAY № 2457445015, платник УКР КРЕДИТ ФІНАНС B2C, Призначення платіжної операції: Видача кредитних коштів за договором 1390-2461, 2 024-05-03. Номер платіжного інструменту: 473121*11.

Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1390-2461 від 03.05.2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, що є додатком до позовної заяви. Сплачуючи кредит, відповідач підтвердив про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Станом на 17.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 86 502,58 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 18 000 грн, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 68 502,58 грн.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 8 676,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 77 826,58 грн.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Задовольнивши частково позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», суд першої інстанції вказав, що відповідач, уклавши з позивачем електронний договір, згідно якого ним отримано послуги з надання коштів у кредит та взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, тому дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом в сумі 18 000 грн підлягають задоволенню. Рішення суду в цій частині апелянт не оскаржує.

Доводи апелянта про те, що розрахована за встановленою законом граничною ставкою сума процентів (44 526,58 грн) у 2,5 раза перевищує суму основного боргу (18 000,00 грн), нарахована фактично менш ніж за один рік користування кредитом є не доцільною та не обґрунтованою.

Згідно розрахунку заборгованості станом 26.02.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 86 502,58 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 18 000,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 68 502,58 грн.

Таким чином, відповідно до умов договору позивачем нараховано проценти в розмірі 68 502,58 грн.

Однак, суд першої інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків врахував, що Законом України «Про внесення змін по деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) 1,5 %.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1390-2461 був укладений 03.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати денну процентну ставку лише у розмірі 1 %.

Оскільки позивач застосував денну процентну ставку у розмірі більшому, ніж це передбачено нормами законодавства, з метою встановлення дійсного розміру заборгованості за процентами, суд здійснив перерахунок такої, виходячи із встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки 1 % і дійшов висновку, що розмір заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 1390-2461 від 03.05.2024 року становить 54 000 грн (18 000 грн (тіло кредиту) *1% (розмір процентної ставки) *300 днів).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем сплачено заборгованість за процентами в розмірі 9 473,42 грн, тому з урахуванням погашеної суми заборгованості з відповідача на користь позивача стягнено заборгованість за процентами в розмірі 44 526,58 грн (54 000 - 9 473,42 = 44 526,58).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наданого розрахунку відповідач здійснював часткову оплату за кредитним договором. Доказів того, що відповідач перебував під впливом помилки, обману чи примусу, матеріали справи не містять.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Апеляційний суд зазначає, що умови договору відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому частиною першою статті 1054 ЦК України. Положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані щодо розміру процентів за користування кредитом.

У цій справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору, не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником, а тому правильно і обґрунтовано стягнуті з відповідача у визначеному судом розмірі.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 10 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: В.А. Девляшевський В.М. Луганська