Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №204/8777/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 08 вересня 2026 р.

Справа: №204/8777/25

Суддя: Халаджи О. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6077/26 Справа № 204/8777/25 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.,

суддів: Агєєва О.В., Красвітної Т.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" до Фермерського господарства "КАЙМАН А", ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину (суддя першої інстанції Книш А.В., повний текст рішення складено 17 березня 2026 року),

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» звернулось до Чечелівського районного суду м. Дніпра з позовом до Фермерського господарства "КАЙМАН А", ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину, в якому просило просив визнати недійсними договори «Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги» від 28.01.2024р., від 03.07.2023р. та від 03.06.2024р., укладені між Фермерським господарством "КАЙМАН А" (Ідентифікаційний код 40836613) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та застосувати наслідки визнання правочинів недійсними та звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 610000,00 грн, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 10 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ТОВ «Компанія Агронова» - Романенко С.В., та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивована скарга тим, що як відображено безпосередньо в тексті рішення, в судовому засіданні було встановлено, що стягнення мало відбутися саме на користь ФГ «Кайман А». Тобто суд з`ясував дійсну волю позивача та відобразив це у рішенні – і, попри це, дійшов висновку про відсутність належної вимоги.

Суд першої інстанції, з причин некоректно заявленої Позивачем другої вимоги, яка з огляду на зміст позовної заяви полягала у відновленні стану Боржника до моменту здійснення ним фраундаторних правочинів, дійшов висновку про неефективний спосіб судового захисту.

Наголошує на тому, що зміст позовної заяви однозначно свідчить про справжній намір позивача: повернути кошти до майнової маси боржника з метою подальшого виконання судового рішення

Вказує, що суд взагалі не досліджував обставини фраудаторності оспорюваних договорів по суті – наявність ознак фраудаторності, пов`язаність сторін правочинів, мету їх укладення, факт невиконання боржником зобов`язання перед кредитором на момент вчинення правочинів. Всі ці обставини є юридично значимими для вирішення спору і залишилися нез`ясованими внаслідок передчасної відмови у позові з формальних підстав. Навіть без належно заявленої реституційної вимоги, суд першої інстанції мав би розглянути вимогу про визнання правочинів недійсними, оскільки вимога про застосування наслідків недійсності була сформульована неналежним чином, це саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання договорів недійсними. Ці дві вимоги є самостійними, і відмова в одній не тягне автоматичної відмови в іншій

ОСОБА_2 , просив рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 10 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким визнати недійсними договори «Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги» від 28.01.2024р., від 03.07.2023р. та від 03.06.2024р., укладені між Фермерським господарством "КАЙМАН А" (Ідентифікаційний код 40836613) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 );

Застосувати наслідки визнання правочинів недійсними та стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства "КАЙМАН А" (Ідентифікаційний код 40836613) грошові кошти у розмірі 610000,00 грн.».

Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник ТОВ «Компанія Агронова» - Романенко С.В., у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник ФГ «Кайман А» - Гришко І.І., у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" (далі – постачальник, позивач) та Фермерським господарством "КАЙМАН А" (далі – покупець, відповідач) укладено Договір поставки N ДН-26/21, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі за текстом Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар та сплатити за нього грошову суму на умовах зазначених в Договорі. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови будуть визначені в Специфікації(ях) додатках до Договору, які є невід`ємними частинами Договору (п.1.1, п.1.2 договору). Згідно пунктів 10.1., 10.2. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 р., але продовжує залишатись чинним до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Якщо жодна із Сторін не заявить письмово бажання його припинити то він вважається поновленим на один рік, починаючи з дати закінчення його дії (т.1 а.с.112-115).

Наказом голови ФГ «Кайман А» Костенка Г.А. № 01-ФГ від 01 березня 2022 року зупинено господарську діяльність ФГ «Кайман А» починаючи з 01.03.2022 та до моменту скасування воєнного стану на території України; голові ФГ «Кайман-А» - ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати, починаючи з 01.03.2022 та до моменту скасування воєнного стану на території України (т.1 а.с.39).

Наказом голови ФГ «Кайман А» Костенка Г.А. № 3к від 30 квітня 2023 року ОСОБА_1 складено обов`язки голови фермерського господарства у зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності господарства на тимчасово окупованій території 30 квітня 2023 року за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (т.1 а.с.38).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28 січня 2025 року у справі №905/1336/24, яке набрало законної сили 15 квітня 2025 року, стягнуто з Фермерського господарства "КАЙМАН А" (код ЄДРПОУ 40836613, адреса: 85722, Донецька область, Волноваський район, селище міського типу Володимирівка, вул. Островського, 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" (код ЄДРПОУ 42286157, адреса: 25006, Кіровоградська область, місто Кропівницький, вул. Віктора Чміленка, 35) заборгованість в розмірі 3501251,69 грн. (три мільйони п`ятсот одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня 69 копійок), крім того сплачений судовий збір за розгляд справи в розмірі 52518,78 грн. (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 78 копійок) (т.1 а.с.112-122).

З вказаного судового рішення також встановлено, що зазначена позовна заява надійшла до Господарського суду Донецької області через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" б/н від 15.10.2024 (вх № 7559/24 від 16.10.2024) (т.1 а.с.112-115).

З декларації ОСОБА_5 , що міститься в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 01.02.2025 за 2024 рік та від 06 лютого 2025 року поданої при звільненні, її чоловіком зазначено відповідача ОСОБА_1 (розділ 2.2. «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування»), який одночасно є головою та власником боржника – ФГ "КАЙМАН А". Згідно розділу 8 «Корпоративні права» вказаної декларації ОСОБА_5 зазначила, що корпоративні права у ФГ "КАЙМАН А" належать її чоловікові - відповідачу ОСОБА_1 (т.1 а.с.125-138).

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виготовленого станом на 19 серпня 2025 року, керівником та засновником ФГ «Кайман А» є відповідач ОСОБА_1 (т.1 а.с.11-13).

У відповідача ФГ «Кайман А» відкрито в Казначействі України (ел. адм. подат.) рахунок НОМЕР_2 та в АТ «ОТП БАНК» рахунок НОМЕР_3 (т.1 а.с.70).

З виписки з особового рахунку відповідача ФГ «Кайман А» в АТ ОТП БАНК станом на 29 травня 2025 року встановлено, що кошти на рахунку НОМЕР_3 , що належить відповідачу ФГ «Кайман А», відсутні (т.1 а.с.37).

06 червня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. відкрито виконавче провадження ВП N78301167 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 13 травня 2025 року у справі N905/1336/24 про стягнення з Фермерського господарства «КАЙМАН А» (код ЄДРПОУ 40836613, адреса: 85722, Донецька область, Волноваський район, селище міського типу Володимирівка, вул. Островського, 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОНОВА» (код ЄДРПОУ 42286157, адреса: 25006, Кіровоградська область, місто Кропівницький, вул. Віктора Чміленка, 35) заборгованості в розмірі 3501251,69 грн (три мільйони п`ятсот одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня 69 копійок), крім того сплаченого судового збору за розгляд справи в розмірі 52518,78 грн. (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 78 копійок), а всього до стягнення – 3553770 (три мільйони п`ятсот п`ятдесят три тисячі сімсот сімдесят) грн. 47 коп. (т.1 а.с.14-16).

Також 06 червня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. в межах виконавчого провадження N78301167 винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.32-33).

Відповідно до виписки по руху коштів відповідача ФГ «Кайман А» на рахунку НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК» вбачається, що 28.01.2024 відповідачем ФГ «Кайман А» було перераховано 100000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги згідно договору від 28.01.2024 р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 28.01.2024 - суму платежу 50000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги згідно договору від 28.01.2024 р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 08.05.2024 – суму платежу 20000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги згідно договору від 03.07.2023р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 05.06.2024 – суму платежу 50000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 05 червня 2024 - суму платежу 50000,00 грн. з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 05.06.2024 - суму платежу 50000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 25.07.2024 - суму платежу 30000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 25.07.2024 - суму платежу 100000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 25.07.2024 - суму платежу 100 000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 14.08.2024 - суму платежу 30000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ; 14.10.2024 – суму платежу 30000,00 грн з призначенням платежу «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ.» на рахунок відповідача ОСОБА_1 (т.1 а.с.97).

Листом від 11 серпня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. повідомив позивача, що станом на 26 травня 2025 року кошти на рахунках боржника – Фермерського господарства «КАЙМАН-А», ідентифікаційний код 40836613 відсутні, інше майно та активи боржника, на які можливо бути звернено стягнення не розшукані (т.1 а.с.36).

З відповіді Головного управління ДПС у Донецькій області від 04 листопада 2025 року встановлено, що ФГ «Кайман-А» Податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2024 по теперішній час не надані (т.1 а.с.218-219).

З відповіді відповідача ФГ «КАЙМАН А» від 04 лютого 2026 року на виконання ухвали суду від 23 жовтня 2025 року про витребування доказів, встановлено, що спірні договори «Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги» від 28.01.2024, 03.07.2023 та 03.06.2024 відповідач ФГ «КАЙМАН А» надати не може у зв`язку з їх втратою (т.2 а.с.22,35).

На підтвердження фінансової спроможності ФГ «Кайман А» представником відповідача Гришко І.І. надано суду копії звітностей мікропідприємства ФГ «Кайман А» за 2019, 2020, 2021 2025 роки (т.2 а.с.4,5,38,39).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком місцевого суду.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних с у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) вказано, що «належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 зробила правовий висновок про те, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані саме на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює прав позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 остання вказала на те, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ГПК України та ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц зазначено, що якщо на виконання спірного правочину товариство сплатило кошти або передало інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспореного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Водночас, у своїй постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у разі звернення до суду з таким позовом третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є належним та ефективним способом захисту, оскільки кредитор зазвичай зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке в подальшому слід буде відчужувати для отримання цих коштів.

Так, звертаючись з даним позовом до суду позивач (який є стягувачем у виконавчому провадженні) посилався на те, що відповідачем (який є боржником у виконавчому провадженні) вчинено оспорювані правочини на шкоду кредитору, зокрема з метою виведення коштів з рахунку боржника, задля уникнення сплати боргу за рішенням суду, що набрало законної сили. Тому, останній вважає дані правочини фраудаторними та прохає суд визнати їх недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочинів звернути стягнення на грошові кошти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, вимогами ч. 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Приписами ч. 3 ст. 13 ЦК України встановлено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України.

Відтак, приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використала / використали право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.

Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір.

Такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24.

Суд зазначає, що особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/7976/17, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 03 березня 2020 року у справі № 916/3600/15, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 04 серпня 2020 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17 вересня 2020 у справі № 904/4262/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач, знаючи про те, що в нього є невиконане зобов`язання перед позивачем, строк виконання якого настав 20 січня 2022 року, з позовом про стягнення заборгованості за яким позивач звернувся до суду у жовтні 2024 року, а рішенням суду від 13 травня 2025 року такий позов задоволено та з відповідача на користь позивача стягнуто таку заборгованість. Натомість відповідач, маючи умисел на виведення коштів з рахунку з метою уникнення сплати боргу за зобов`язанням, який стягнуто рішенням суду, яке набрало законної сили, вчинив у даний проміжок часу оскаржувані правочини від 31 грудня 2023 року, 28 січня 2024 року та 05 червня 2024 року, на користь ОСОБА_1 , у зв`язку з чим на рахунках відповідача тепер відсутні грошові кошти, що унеможливлює виконання рішення суду.

Тому вважає, що ФГ «КАЙМАН А» та ОСОБА_1 , укладаючи спірні правочини, діяли недобросовісно, зловживаючи своїми правами відносно кредитора, оскільки уклали оспорювані договори на шкоду майновим інтересам позивача з метою недопущення звернення стягнення на грошові кошти боржника - ФГ «КАЙМАН А», що свідчить про фраудаторність цих договорів.

Суд зауважує, що Верховний Суд у своїх постановах вже неодноразово застосовував принцип добросовісності та конструкцію недопустимості зловживання цивільними правами для забезпечення прав та інтересів кредитора.

Так, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц наголосила, що за змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Водночас зазначила, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, зокрема таким, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

При цьому, практика Верховного Суду допускає кваліфікацію фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України).

Так, для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав.

Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.

Метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.

Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.

Таким чином, належним способом є відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорення наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.

Так, вимоги позивача про визнання недійсними договорів позики мотивовані тим, що вони були укладені за наявності у ФГ «КАЙМАН А» грошового зобов`язання перед позивачем, що підтверджено рішенням Господарського суду Донецької області від 13 травня 2025 року у справі № 905/1336/24, а вчинивши дані правочини відповідачі унеможливили виконання цього рішення зі стягнення повернення боргу. На підтвердження чого, позивачем надано суду виписку по особовому рахунку відповідача НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк».

Заперечуючи проти позовних вимог, представник ФГ «Кайман А» - Гришко І.І., у суді першої інстанції зазначив, що ФГ «Кайман А» є платоспроможною особою, наявні активи за рахунок яких можливо виконати судове рішення господарського суду, факт укладання спірних договорів не свідчить про ухилення від виконання зобов`язання. Також ним було вказано про те, що спірні договори були укладені в 2023 та 2024 роках, а зобов`язання виникло у 2025 року.

Тягар доведення того, що спірні правочини не спрямовані на завдання шкоди кредиторові, створення перешкод у погашенні заборгованості перед ним, покладається на боржника.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі 910/6654/24.

З матеріалів справи вбачається, що з рахунку ФГ «КАЙМАН А» в АТ «ОТП Банк» (МФО 300528) № НОМЕР_4 на рахунок ОСОБА_6 , було здійснено фінансові операції на загальну суму 610 000,00 грн. з цільовим призначенням: «Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги», отримувач платежів – ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

- платіжна інструкція № 301 від 28.01.2024, сума платежу 100 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 28.01.2024 р . Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 302 від 28.01.2024, сума платежу 50 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 28.01.2024 р . Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 321 від 08.05.2024, сума платежу 20 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.07.2023р. Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 323 від 05.06.2024, сума платежу 50 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 325 від 05.06.2024, сума платежу 50 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 326 від 05.06.2024, сума платежу 50 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 334 від 25.07.2024, сума платежу 30 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 337 від 25.07.2024, сума платежу 100 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 338 від 25.07.2024, сума платежу 100 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 343 від 14.08.2024, сума платежу 30 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ;

- платіжна інструкція № 345 від 14.08.2024, сума платежу 30 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024р. Без ПДВ.

Слід зазначити, що посилання представника відповідача, що у ФГ «Кайман А» є наявні кошти на рахунок для виконання господарського рішення суду не підтверджено належними доказами.

Крім того, апеляційний суд наголошує на тому, що посилання представника відповідача стосовно того, що рішення суду про стягнення заборгованості було ухвалено у 2025 році, а спіні договори укладені раніше, що виключає уникнення боржника щодо виконання зобов`язання, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ФГ «Кайман А» на час укладення вказаних договорів достеменно знало, що у нього існує перед ТОВ «Компанія Агронова» заборгованість за договором поставки №ДН-26/21 від 09.12.2020 року і що у випадку його невиконання Товариство буде звертатись до суду за для примусового стягнення суми заборгованості і саме для уникнення виконання зобов`язання, відповідачами було укладено договори про «Надання поворотної безвідсоткової фін допомоги»

Суд зазначає, що для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо, щоб кредитору належало суб`єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги).

Верховний Суд неодноразово аналізував поняття фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису.

Тому для застосування вказаного поняття необов`язково, щоб існувало судове рішення про стягнення, зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 159/5846/23 та від 30 липня 2025 року у справі № 766/2529/24.

Розглядаючи спори про визнання недійсними договорів як таких, що вчинені боржником на шкоду кредитору, слід надавати оцінку наявності ознак фраудаторності, про які стверджує позивач, як у кожному договорі, так і в договорах (якщо їх декілька) у сукупності як таких, що складають певну послідовність пов`язаних дій, спрямованих на виведення майна з власності боржника.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ФГ «КАЙМАН А» має невиконане перед позивачем зобов`язання, строк виконання якого настав 20 січня 2022 року, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили, вчинив оскаржувані правочини від 28.01.2024 року від 03.07.2023 року та від 03.06.2024 року, загалом на суму 610 000,00 гривень, при цьому не маючи якоїсь розумної економічної мети такої поведінки, коли він, маючи невиконане власне зобов`язання, неодноразово добровільно надає повороту безвідсоткову фінансову допомогу, що в свою чергу, призвело до виведення грошей з рахунку ФГ «КАЙМАН А» та утруднення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28 січня 2025 року у справі № 905/1336/24 про стягнення з останнього заборгованості за невиконане перед позивачем зобов`язанням, суд вважає, що ФГ «КАЙМАН А» та ОСОБА_1 , укладаючи спірні правочини, діяли недобросовісно, зловживаючи своїми правами відносно кредитора, оскільки уклали оспорювані договори про «надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 28.01.2024 р., 03.07.2023 р. та 03.06.2026 р., без ПДВ» на шкоду майновим інтересам позивача з метою недопущення звернення стягнення на грошові кошти боржника - ФГ «КАЙМАН А», отже вони мають ознаки фраудаторного правочину, що є підставою для визнання їх недійсними та задоволення позовних вимог в цій частині, шляхом визнання недійсними договорів «надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 28.01.2024 р., 03.07.2023 р. та 03.06.2026 р без ПДВ», укладених між ФГ «КАЙМАН А» та ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача про застосування наслідків визнання правочинів недійсним та звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд зазначає, що метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17 (провадження № 61-3068св21).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, сторонами оскаржуваних договорів, які визнані судом недійсними, є відповідачі, а відтак, застосовуючи наслідки визнання правочинів недійсними, кожна із сторін даного правочину зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цих правочинів, зокрема ОСОБА_1 зобов`язаний повернути на рахунок ФГ «КАЙМАН А» в АТ «ОТП Банк» (МФО 300528) № 433005280000026005455083505 отримані за договорами надання поворотної безвідсоткової фін допомоги:

платіжна інструкція № 301 від 28.01.2024, сума платежу 100 000,00 грн., призначення - Надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 28.01.2024 р . Без ПДВ;

Загальна сума поворотної безвідсоткової фін допомоги становить 610 000,00 грн.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності правочинів, відновивши становище, яке існувало до порушення прав позивача, шляхом повернення фермерському господарству «КАЙМАН А» отриманих ОСОБА_1 за договором надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги від 28.01.2024 року від 03.07.2023 року та від 03.06.2024 року на загальну суму 610 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на грошові кошти у сумі 610 000, 00 грн. які належать ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, визначено статтею 440 ЦПК України.

Так, приписами ч. 1 ст. 440 ЦПК України визначено, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

При цьому суд зазначає, що аналогічні положення щодо звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, містяться також у ст. 336 ГПК України.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 28 січня 2025 року у справі № 905/1336/24, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15 квітня 2025 року, задоволено позовні вимоги ТОВ «Компанія Агронова» до ФГ «КАЙМАН А» про стягнення заборгованості за договором поставки № ДН-26/21 від 09 грудня 2020 року. Стягнуто з ФГ «КАЙМАН А» на користь ТОВ «Компанія Агронова» заборгованість у розмірі 3 501 251 гривня 69 копійок та судовий збір у сумі 52 518 гривень 78 копійок. Дане рішення суду набрало законної сили 13 травня 2025 року.

Таким чином судом, що розглядав справу як суд першої інстанції в даному випадку є Господарський суд Донецької області.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що судом, який розглядав справу як суд першої інстанції у справі 905/1336/24 за позовом ТОВ «Компанія Агронова» до ФГ «КАЙМАН А» про стягнення заборгованості за договором поставки № ДН-26/21 від 09 грудня 2020 року є Господарський суд Донецької області, який відповідно до вимог ст. 336 ГПК України може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, суд дійшов переконливого висновку, що дана вимога не може бути розглянута за правилами ЦПК України, а підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Тому, через те, що провадження у справі вже відкрито, суд вважає за необхідне провадження в цій частині позовних вимог у справі закрити з тих підстав, що вказані вимоги не підлягають розгляду у заявленому позивачем порядку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково, шляхом визнання недійсними договорів « надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 28.01.2024 р, 03.07.2023 р. та 03.06.2024 р., без ПДВ», укладених між ФГ «КАЙМАН А» та ОСОБА_1 із застосуванням наслідків їх недійсності, відновивши становище, яке існувало до порушення прав позивача, шляхом повернення фермерському господарству «КАЙМАН А» отриманих ОСОБА_1 за наступними платіжними інструкціями:

Загальна сума становить 610 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги про визнання недійсними договорів задоволена разом із застосуванням їх недійсності шляхом повернення грошової суми у розмірі 610 000, грн.., апеляційний суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 18 233,60 грн., з кожного.

Керуючись статтями 141, 374,376 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» задовольнити частково.

Рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 10 березня 2026 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» до Фермерського господарства "Кайман А", ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович про визнання недійсними договорів задовольнити.

Визнати недійсними договори «надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 28.01.2024 р, без ПДВ», «надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.07.2023 р., без ПДВ» та «надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги згідно договору від 03.06.2024 р., без ПДВ», що укладені між ФГ «КАЙМАН А» та ОСОБА_1 .

Застосувати наслідки недійсності правочинів, відновивши становище, яке існувало до порушення прав позивача, шляхом повернення фермерському господарству «КАЙМАН А» отриманих ОСОБА_1 за договором надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги від 28.01.2024 року грошових коштів у сумі 100 000 гривень (а платіжною інструкцією 301 від 28 січня 2024 року); за договором надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги від 28 січня 2024 року у сумі 50 000 гривень (за платіжною інструкцією 300 від 28 січня 2024 року), у сумі 50 000 гривень (за платіжною інструкцією 306 від 28 січня 2024 року);

За договором надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги від 03 липня 2023 року сумі 20 000,00 гривень (за платіжною інструкцією 321 від 08.05.2024 року),

За договором надання поворотної безвідсоткової фіндопомоги від 03 червня 2024 року у сумі 50 000,00 гривень (за платіжною інструкцією 323 від 05 червня 2024 року), у сумі 50 000,00 гривень (за платіжною інструкцією 325 від 05 червня 2024 року), у сумі 50 000,00 гривень (за платіжною інструкцією 326 від 05 червня 2024 року), у сумі 30 000,00 гривень (за платіжною інструкцією 334 від 25 липня 2024 року), у сумі 100 000,00 гривень (за платіжною інструкціє 337 від 25 липня 2024 року), у сумі 100 000,00 гривень (за платіжною інструкцією 338 від 25 липня 2024 року), у сумі 30 000,00 гривень (за платіжною інструкцією 343 від 14 серпня 2024 року) у сумі 30 000,00 гривень (за платіжною інструкцією 345 від 14 серпня 2024 року) без ПДВ, а всього 610 000,00 гривень.

Провадження у справі у частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» до Фермерського господарства «Кайман А» та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович про звернення стягнення на грошові кошти в розмірі 610 000 гривень, що належать ОСОБА_1 закрити.

Стягнути із Фермерського господарства «Кайман А» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» сплачений судовий збір у розмірі 18 233,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» сплачений судовий збір у розмірі 18233,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

Т.П. Красвітна

Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2026 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи

Оригінал: reyestr.court.gov.ua