Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №932/10125/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5757/26 Справа № 932/10125/24 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №932/10125/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 — ОСОБА_3 на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Потоцької С.С.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд визнати квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право спільної сумісної власності.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про поділ спільного майна подружжя — задоволено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 15140 грн.

02 червня 2025 року представник позивача - адвокат Ковальов А.О. подав заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу, в якій просив ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 18000 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року заяву представника позивача - адвоката Ковальова А.О. про стягнення судових витрат на правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням, представник ОСОБА_2 — ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд оскаржуваним додатковим рішенням виклав, по-перше, недостовірні відомості про те, що представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені заяви з підстав викладених у запереченнях, а також у зв`язку з відсутністю заяви відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Зазначає, що він насправді говорив про відсутність заяви не відповідача, а позивача, поданої до закінчення судових дебатів у справі, без якої суд не може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

По-друге, навіть якщо вищезазначене є просто опискою в додатковому судовому рішенні, суд у зв`язку з відсутністю заяви саме позивача, поданої відповідно до ст. 141 ЦПК України, жодним чином не обґрунтував невзяття доводів сторони відповідача.

У зв`язку з чим просив додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відмовити.

Позивач, скориставшись своїм правом, через представника подав відзив, в якому вважає, що апеляційна скарга відповідача є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу, що підтверджується належними доказами, та правомірно застосував критерії розумності і співмірності, передбачені ст. 137 ЦПК України.

З урахуванням обставин справи суд дійшов виваженого висновку про часткове відшкодування витрат у розмірі 9000 грн. При цьому позивачем до закінчення судових дебатів, а саме разом і з поданням позову, було заявлено про наявність додаткових витрат на правничу допомогу, а заява про ухвалення додаткового рішення подана у встановлений процесуальним законом строк, що повністю відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України та виключає будь-які підстави для відмови у їх відшкодуванні.

Вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, однак не містять жодних нових обставин чи доказів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Посилання апелянта на необхідність подальшого зменшення витрат є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції вже врахував принцип справедливості, фінансовий стан сторін та інші істотні обставини, дійшовши балансу інтересів сторін.

У зв`язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі надані:

-Договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2024 року, який укладений між адвокатом Ковальовим А.О. та ОСОБА_1 ;

-Акт прийому-передачі наданих правових послуг від 17 жовтня 2024 року до Договору б/н від 09 липня 2024 року;

-Акт прийому-передачі наданих правових послуг від 23 січня 2025 року до Договору б/н від 09 липня 2024 року

-платіжне доручення № @2PL628948 від 17 жовтня 2024 року на суму 10000 грн;

-платіжне доручення № @2PL698466 від 23 січня 2025 року на суму 8000 грн.

За Актами прийому - передачі наданих правових послуг до договору б/н від 09 липня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року та від 23 січня 2025 року виконавцем надані наступні послуги:

- усна консультація клієнта – 2000 грн;

- аналіз нормативно-правової бази, щодо поділу спільного майна подружжя та складання позовної заяви – 8000 грн;

- подання додаткових пояснень по справі – 2000 грн;

- участь у судових засіданнях по справі до винесення судом першої інстанції рішення по суті – 6000 грн.

Вартість наданої правової допомоги у цій справі складає 18000 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав правову допомогу від адвоката Ковальова А.О., а визначений позивачем розмір витрат є завищеним щодо іншої сторони, та їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити до 9000 грн., що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно зі ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві сторона позивача зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на витрати на правничу допомогу складають 10000 грн.

30 травня 2025 року Шевченківським районним судом міста Дніпра ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про поділ спільного майна подружжя.

02 червня 2025 року, тобто в межах п`ятиденного строку, передбаченого п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України, після ухвалення рішення суду, представник позивача - адвокат Ковальов А.О. подав заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу, в якій просив ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 18000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі надані: договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2024 року, який укладений між адвокатом Ковальовим А.О. та ОСОБА_1 ; акт прийому-передачі наданих правових послуг від 17 жовтня 2024 року до Договору б/н від 09 липня 2024 року; акт прийому-передачі наданих правових послуг від 23 січня 2025 року до Договору б/н від 09 липня 2024 року; платіжне доручення № @2PL628948 від 17 жовтня 2024 року на суму 10000 грн; платіжне доручення № @2PL698466 від 23 січня 2025 року на суму 8000 грн.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідач подав заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки матеріальне становище відповідача завдяки позивачу є вкрай складним. Спільні діти сторін проживають з відповідачем, що складає 99% її обов`язків по відведенню на них свого часу, уваги та матеріальному забезпеченню, ніж у позивача. З метою дотримання пропорції прав та обов`язків сторін, буде справедливим зменшити суму витрат на правничу допомогу на 99%, а також з метою недопущення покладення на матір дітей позивача надмірного тягаря, окрім відшкодування судового збору, то розмір компенсації його витрат має дорівнювати лише 180 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Суд першої інстанції, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, прийшов до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, надану в суду першої інстанції в розмірі 9000 грн., що на переконання колегії відповідатиме критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Таким чином, враховуючи викладене, представником позивача, до закінчення судових дебатів у справі, було заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі, визначеному відповідним договором. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених судом фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції та не є підставою для його скасування.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 — ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року у цивільній справі №932/10125/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2026 року.

Судді: