Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №183/7938/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4764/26 Справа № 183/7938/25 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №183/7938/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Рудницького Юлія Ігоровича на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Оладенко О.С.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог АТ «Сенс Банк» посилається на те, що 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» Угоду про надання споживчого кредиту №500838395. Відповідно умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором становить 68059,58 грн., яка складається з наступного: 21310 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 46749,58 грн. – заборгованість за відсотками.

12 серпня 2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

У зв`язку із чим просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №500838395 від 26 серпня 2020 року у розмірі 68059,58 грн., яка складається з наступного: 21310 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 46749,58 грн. – заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник АТ «Сенс Банк»- Рудницький Ю.І. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги послався на те, що суд прийшов до помилкового висновку, що заборгованість за кредитним договором №500838395 була повністю погашена в рамках виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса №17533 від 09 липня 2021 року. Суд не врахував, що виконавчий напис стосувався заборгованості, яка існувала станом на дату його вчинення – 09 липня 2021 року.

Тоді як, позивач звернувся до суду з цим позовом у липні 2025 року про стягнення заборгованості у розмірі 68095,58 грн, яка виникла після вчинення виконавчого напису, за період подальшого користування кредитними коштами та їх неповернення.

Той факт, що у виконавчому провадженні було стягнуто суму боргу, зафіксовану станом на 2021 рік, не означає, що відповідач звільнений від сплати боргу, що утворився у період з 2021року по 2025 рік (залишок тіла, нові відсотки).

Позивачем разом із позовною заявою було надано детальний розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, які відображають рух коштів, нарахування та погашення. Згідно з випискою, після часткового погашення боргу через виконавчу службу, на рахунку відповідача залишалася непогашена сума кредиту, на яку продовжували нараховуватися відсотки згідно з умовами договору.

Суд безпідставно відкинув ці докази, обмежившись лише констатацією факту закриття виконавчого провадження за старим боргом.

Виконання виконавчого напису погасило борг лише в тій частині, яка була в ньому зазначена. Оскільки сума боргу за написом не покривала всю заборгованість, що виникла до повного фактичного розрахунку, зобов`язання не припинилося.

Вважає, що позивач має право на стягнення залишку заборгованості, яка не була охоплена виконавчим написом.

Суд першої інстанції не розмежував періоди та суми заборгованості (стягнутої за написом та заявленої у позові), дійшов помилкового висновку про повне виконання зобов`язань та безпідставно відмовив у захисті прав кредитора.

У зв`язку із чим просив рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, скориставшись своїм правом, через представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції — законним та обґрунтованим.

Стверджує, що відповідачем вимоги виконавчого напису №17533 від 09 липня 2021 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., виконанні у повному обсязі, у зв`язку з чим, 11 червня 2024 року виконавцем на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Вчинення виконавчого напису свідчить про те, що банк скористався своїм правом на дострокове повернення всієї суми кредиту (акселерація боргу).

Вважає, що нарахування банком 68095,38 грн за період з 2021 року по 2025 рік є протиправним, оскільки договірні відносини в частині нарахування відсотків припинилися у 2021 році.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження структури боргу. Надана банком виписка не дозволяє ідентифікувати, які саме суми є залишками тіла кредиту, а які незаконно нарахованими відсотками після зміни строку виконання зобов`язання у 2021 році.

У зв`язку з чим просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, 26 серпня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500838395.

Згідно з офертою на укладення угоди про надання кредиту №500838395 від 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту від №500838395 та визначено тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту – 243652,63 грн., процентна ставка 23% річних, строк - 60 місяців. Датою повернення кредиту вказано – 27 серпня 2025 року.

Кредит наданий позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором №501068916 від 21 вересня 2018 року, шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах передбачених договором, що підтверджується меморіальним ордером № 842134 від 27 серпня 2020 року про переказ коштів на суму 243652,63 грн.

Згідно з випискою по особовому рахунку відповідача за період з 26 серпня 2020 року по 15 травня 2025 року, банком перераховано відповідачу кредитні кошти на суму 243652,63 грн., ця ж виписка містить відомості та свідчить про використання відповідачем кредитних коштів та про погашення заборгованості; по дебету рахунку складає 788370,46 грн., по кредиту рахунку - 788370,46 грн.

Позивач вказує, що за кредитним договором №500838395 від 26.08.2020 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 68059,58 грн., яка складається з наступного: 21310 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 46749,58 грн. – заборгованість за відсотками.

Також з матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. винесено виконавчий напис №17533, за яким стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №500838395 від 26 серпня 2020 року у сумі 246838,19 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 9381,61 грн., простроченої заборгованості за комісією та процентами - 10404,42 грн., строкової заборгованості за кредитом 222610,27 грн., строкової заборгованості за комісією та процентами 4441,89 грн.

АТ «Альфа-Банк» звернулася до приватного виконавця Дніпропетровської області Шагана О.А. із заявою про примусове виконання вищезазначеного виконавчого напису, у якій зазначив, що у зв`язку із частковим виконанням виконавчого документа заборгованість ОСОБА_1 складає 226178,19 грн.

11 серпня 2021 року на підставі заяви стягувача постановою приватного виконавця Шагана О.А. відкрито виконавче провадження №66467362 з примусового виконання виконавчого напису №17533 від 09 липня 2021 року.

11 червня 2024 року постановою приватного виконавця Шагана О.А. закінчено виконавче провадження №66467362 з примусового виконання виконавчого напису №17533 від 09 липня 2021 року у зв`язку із фактичним повним виконанням вимог виконавчого документа.

Відомості про повне погашення заборгованості за кредитним договором, яку стягнуто на підставі виконавчого напису, також підтверджуються листом приватного виконавця від 27 серпня 2025 року №01-29/25117 та копіями платіжних доручень.

АТ «Альфа-Банк» змінив назву на АТ «Сенс Банк», що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк», суд першої інстанції послався на необґрунтованість заявлених позовних вимог у зв`язку із повним погашенням заборгованості за кредитним договором №500838395 від 26 серпня 2020 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено право позикодавця в разі прострочення позичальником чергової частини повернення позики вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних процентів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, 26 серпня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500838395, відповідно до умов якої визначено тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту – 243652,63 грн., процентна ставка 23% річних, строк - 60 місяців. Датою повернення кредиту вказано – 27 серпня 2025 року.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах передбачених договором, що підтверджується меморіальним ордером № 842134 від 27 серпня 2020 року про переказ коштів на суму 243652,63 грн.

Звернувшись до суду з цим позовом, банк вказує, що за кредитним договором №500838395 від 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 68059,58 грн., яка складається з наступного: 21310 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 46749,58 грн. – заборгованість за відсотками.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. винесено виконавчий напис №17533, за яким стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №500838395 від 26 серпня 2020 року у сумі 246838,19 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 9381,61 грн., простроченої заборгованості за комісією та процентами - 10404,42 грн., строкової заборгованості за кредитом 222610,27 грн., строкової заборгованості за комісією та процентами 4441,89 грн.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Колегія суддів наголошує, що позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, змінив строк виконання основного зобов`язання.

10 серпня 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернувся до приватного виконавця Дніпропетровської області Шагана О.А. із заявою про примусове виконання вищезазначеного виконавчого напису, у якій зазначив, що у зв`язку із частковим виконанням виконавчого документа заборгованість ОСОБА_1 складає 226178,19 грн.

11 серпня 2021 року на підставі заяви стягувача постановою приватного виконавця Шагана О.А. відкрито виконавче провадження №66467362 з примусового виконання виконавчого напису №17533 від 09 липня 2021 року.

11 червня 2024 року постановою приватного виконавця Шагана О.А. закінчено виконавче провадження №66467362 з примусового виконання виконавчого напису №17533 від 09 липня 2021 року у зв`язку із фактичним повним виконанням вимог виконавчого документа.

Згідно з випискою по особовому рахунку відповідача за період з 26 серпня 2020 року по 15 травня 2025 року банком перераховано відповідачу кредитні кошти на суму 243652,63 грн., ця ж виписка містить відомості та свідчить про використання відповідачем кредитних коштів та про погашення заборгованості; по дебету рахунку складає 788370,46 грн., по кредиту рахунку - 788370,46 грн.

Відомості про повне погашення заборгованості за кредитним договором №500838395 від 26 серпня 2020 року, яку стягнуто на підставі виконавчого напису, також підтверджуються листом приватного виконавця від 27 серпня 2025 року №01-29/25117 та копіями платіжних доручень.

Таким чином, враховуючи, що звернувшись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, банк змінив строк виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №500838395 від 26 серпня 2020 року, та постановою приватного виконавця Шагана О.А. закінчено виконавче провадження №66467362 з примусового виконання виконавчого напису №17533 від 09 липня 2021 року у зв`язку із фактичним повним виконанням вимог виконавчого документа, у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за вказаним кредитним договором.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, пункті 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, наголошено на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №500838395 від 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 68059,58 грн. є недоведеними належними доказами у справі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за недоведеністю.

Посилання в апеляційній скарзі про доведеність позовних вимог банку та неповне з`ясування судом обставин у справі є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Рудницького Юлія Ігоровича — залишити без задоволення.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року у цивільній справі №183/7938/25 — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2026 року.

Судді: