Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №201/1770/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3445/26 Справа № 201/1770/25 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №201/1770/25 за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради — Демошенко Лінди Володимирівни на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Батманової В.В.,-

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2025 року позивач КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради посилалися на те, що між ним та відповідачами встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де абоненту ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . У зв`язку з несплатою відповідачами оплати за надані послуги за період з листопада 2016 року по листопад 2024 року виникла заборгованість в сумі 23647,54 грн. Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за місцем реєстрації ОСОБА_1 зареєстровані інші члени її сім`ї – ОСОБА_2 , яка є також солідарним боржником, оскільки остання користується нарівні з відповідальним квартиронаймачем усіма правами та обов`язками, що випливають із договору найму. Відповідачі не добросовісно віднеслися до сплати вищевказаних послуг, не сплачували за надані їм послуги водопостачання і водовідведення. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідачів перед КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради складає 28429,75 грн., з яких: 23647,54 грн. – сума основного боргу; 545,79 грн. – сума 3% річних та інфляційне збільшення – 4236,42 грн.

У зв`язку із чим просив суд сягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 28429,75 грн., з яких: 23647,54 грн. – сума основного боргу; 545,79 грн. – сума 3% річних та інфляційне збільшення – 4236,42 грн., а також судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року позов КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення – задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 16467,30 грн., з яких: 13557 грн. – сума основного боргу; 299,65 грн. – сума 3% річних та інфляційне збільшення – 2610,65 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради судові витрати зі сплати судового збору розмірі 876,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради судові витрати зі сплати судового збору розмірі 876,95 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради — Демошенко Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення суду незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги послалась на те, що строк дії положень ЦК України щодо трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦПК України, продовжено на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суд першої інстанції безпідставно застосував заявлений відповідачем строк позовної давності та неправомірно стягнув з відповідачів заборгованість тільки з 31 січня 2020 року, а не з 28 квітня 2017 року.

У зв`язку із чим просила рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, про часткове задоволення позовних вимог КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, стягнувши з відповідачів заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення, із застосуванням положень Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)», а саме: за період з березня 2017 року по листопад 2024 року, а саме: 22858,43 грн. - сума основного боргу; 4236,42 грн. – інфляційне збільшення за період з липня 2018 року по січень 2022 року, сума 3% річних за період з липня 2018 року по січень 2022 року — 545,79 грн.

Відповідач ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, через представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти апеляційної скарги позивача та повністю підтримує рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року, вважаючи його законним та таким, що ґрунтується на засадах верховенства права, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час розгляду справи, виходячи з наступного.

Зазначає, що посилання позивача на запровадження воєнного стану (та карантину) як на підставу для зупинення процесуальних строків є необґрунтованими та такими, що суперечать усталеній судовій практиці. Воєнний стан не є безумовною підставою зупинення перебігу процесуальних строків.

Ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив, ні в апеляційній скарзі не наведено конкретних фактів або доказів того, що наслідки повномасштабного вторгнення унеможливили для КП «Дніпроводоканал» реалізацію його процесуальних прав.

Позивач не надав доказів існування правових підстав для відступу від загальних правил обчислення строків позовної давності або їх поновлення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторення позиції позивача, яка вже була предметом оцінки суду першої інстанції, та не містять нових правових або фактичних підстав для скасування оскаржуваного рішення

У зв`язку з чим просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством, яке надає послуги водопостачання та водовідведення.

Між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідачами встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де абоненту ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

У зв`язку з несплатою відповідачами оплати за надані послуги за період з листопада 2016 року по листопад 2024 року виникла заборгованість в сумі 23647,54 грн.

Звернувшись до суду із позовом, КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради просив суд сягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 28429,75 грн., з яких: 23647,54 грн. – сума основного боргу; 545,79 грн. – сума 3% річних та інфляційне збільшення – 4236,42 грн., а також судовий збір у розмірі 3028 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, суд першої інстанції послався на їх обґрунтованість в розмірі 16467,30 грн., з яких: 13557,00 грн. – сума основного боргу; 299,65 грн. – сума 3% річних та інфляційне збільшення – 2610,65 грн., в межах позовної давності з квітня 2020 року по листопад 2024 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних права та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Статтею 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідачі не заперечували факту невиконання своїх обов`язків, передбачених Законом та договором, щодо оплати за послуги позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції предметом господарської діяльності позивача КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради.

За адресою: АДРЕСА_1 абоненту ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за місцем реєстрації ОСОБА_1 зареєстровані інші члени її сім`ї – ОСОБА_2 , яка є також солідарним боржником, оскільки останній користується нарівні з відповідальним квартиронаймачем усіма правами та обов`язками, що випливають із договору найму.

Відповідно до частини першої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі були зобов`язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

У зв`язку з несплатою відповідачами оплати за надані послуги за період з листопада 2016 року по листопад 2024 року виникла заборгованість в сумі 23647,54 грн., на яку нараховано 545,79 грн. – сума 3% річних та інфляційне збільшення – 4236,42 грн., тому загальна сума заборгованості відповідачів перед КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради складає 28429,75 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності був квітень 2020 року, однак Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування трирічного строку позовної давності та стягнення з відповідачів заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з квітня 2020 року по листопад 2024 року.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст.625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на наведене, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачів суму основної заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період з березня 2017 року по листопад 2024 року у розмірі 22858,43 грн., а також в межах заявленого позивачем періоду та в межах заявлених позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, за період з липня 2018 року по січень 2022 року інфляційне збільшення у розмірі 4236,42 грн. та 3% річних у розмірі 545,79 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що наданий позивачем розрахунок відповідачами не спростований, а тому приймається судом апеляційної інстанції, а вказані суми заборгованості підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, про часткове задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суму основної заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період з березня 2017 року по листопад 2024 року у розмірі 22858,43 грн., а також, з урахуванням ч.1 ст.13 ЦПК України, за період з липня 2018 року по січень 2022 року інфляційне збільшення у розмірі 4236,42 грн. та 3% річних у розмірі 545,79 грн.

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, апеляційний суд дійшов до висновку про скасування рішення та ухвалення нового рішення, то слід змінити розподіл витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягнувши з відповідачів на користь позивача судовий збір за звернення з позовом у розмірі 2943,82 грн. та за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 4245 грн., по 3742,91 грн. з кожного.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради — Демошенко Лінди Володимирівни — задовольнити.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року у справі №№201/1770/25 — скасувати.

Позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення — задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 03341305) суму основної заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період з березня 2017 року по листопад 2024 року у розмірі 22858,43 грн., а також за період з липня 2018 року по січень 2022 року інфляційне збільшення у розмірі 4236,42 грн. та 3% річних у розмірі 545,79 грн., а всього 27640 (двадцять сім тисяч шістсот сорок) грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305) судові витрати зі сплати судового збору у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 3742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн. 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 03341305) судові витрати зі сплати судового збору у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 3742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн. 91 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2026 року.

Судді: