Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №695/2403/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/2403/26

номер провадження 2/695/2443/26

09 вересня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 414,80 грн.

Позов мотивує тим, що 09.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи уклали договір кредитної лінії №00-10158210. Взяті на себе зобов`язання кредитор виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом. Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісними кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Тому представник позивача просив суд стягнути з відповідачки на користь «Юніт-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором, судові витрати.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.06.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, але в позові просила здійснювати розгляд справи без її участі, на задоволенні позову наполягала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

У судове засідання відповідач не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, будь-яких заяв від неї на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву не було подано.

Відповідач належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справу, про що вказано в позовній заяві, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалює провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

09.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи укладено електронний договір №00-10158210 про надання споживчого кредиту (далі – Кредитний договір).

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем 09.01.2025 о 21:02:05 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 17495.

Згідно з п.1.2-1.4 договору сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 6000.00 (шість тисяч нуль копійок) гривень. Тип Кредиту – кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «04» січня 2026р. згідно умов пункту 3.6 цього Договору. Розрахунковий платіжний період за цим Договором становить 25 днів. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного Розрахункового платіжного періоду, тобто: «03» лютого 2025р., та кожного 25 дня після цієї дати протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування)

Відповідно до п. 2.10 договору кредитодавець зобов`язаний надати Кредит у дату надання/видачі Кредиту: "09"січня 2025 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6000.00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.5 договору тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 1.6 кредитодавець Кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 1200 грн.

Згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту) за договором нараховуються проценти за користування кредитом за період з 09.01.2025 до 04.01.2026 – на загальну суму 20 304 грн.

Листом ТОВ «ПрофітГід» до ТОВ «Макс Кредит» підтверджено, що 09.01.2025, згідно з договором про організацію переказу коштів між цими товариствами, було успішно перераховано кошти в сумі 6000 грн від ТОВ «Макс Кредит» на картку НОМЕР_1 .

З урахуванням встановлених вище фактів, суд дійшов висновку, що кошти на суму 6000 грн перераховані ТОВ «Макс Кредит» на користь ОСОБА_1 .

Отже, позикодавець виконав свої зобов`язання з перерахування коштів позичальнику – відповідачу.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду розрахунок заборгованості, підписаний ТОВ «Макс Кредит», згідно з яким відповідач сплатив цьому Товариству 3289,20 грн.

Згідно з відомостями з виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-10158210 від 09.01.2025 станом на 15.03.2026 відповідач має заборгованість за договором кредиту:

по кредиту 7200 грн,

по несплачених процентах за користування кредитом – 3214,80 грн,

штрафні санкції – 2400 грн.

Твердження позивача щодо невиконання позичальником зобов`язань у повному обсязі та виникнення заборгованості за договором №00-10158210 від 09.01.2025 про надання споживчого кредиту не спростовані належними та допустимими доказами по справі.

При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором – не повернення виданих їй кредитних коштів.

У подальшому, 18.09.2025 року ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 18092025-МК, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників, які зазначені у Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 18092025-МК від 18.09.2025 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло прав вимоги до ОСОБА_1 у сумі 10 414,80 грн.

Оплату за договором факторингу підтверджено платіжною інструкцією від 18.09.2025 № 608.

Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд керується такими нормами права.

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 вказаного Закону ).

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронна ідентифікація – це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто після припинення строку кредитного договору проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Суд установив, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №00-10158210 від 09.01.2025, укладеним згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст.512, 514, 1077 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 18092025-МК від 18.09.2025.

Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.

Розрахунок боргу, проведений позикодавцем за період з 09.01.2025 до 28.04.2025 (110 днів), передбачає такий розмір боргу відповідача: за тілом кредиту – 6000 грн, процентів – 3214,80 грн, комісія – 1200 грн.

Згідно з дослідженим судом договором відповідач мала повернути позивачеві тіло кредиту в розмірі 6 тис. грн, проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту в розмірі 1200 грн.

Щодо розміру процентів, то з урахуванням розрахунків позикодавця, що проведений за ставкою 0,94 %, розмір процентів мав би бути нарахований наступний за період із 09.01.2025 до 28.04.2025:

110*0,94%*6000 = 6204 грн.

Відповідно, за договором за період, за яким проведено нарахування боргу, відповідач мала сплатити:

6 000 грн (тіло) + 6204 грн (відсотки) + 1200 (комісії) – 3289,20 грн (кошти, сплачені відповідачкою) = 10 114,8 грн.

Саме така сума боргу підлягає стягненню з відповідача.

Щодо законності нарахування і стягнення комісії за видачу кредиту, то суд зауважує таке.

Кредитним договором передбачено сплату комісії в розмірі 1200 грн при видачі кредиту (п. 1.6 договору).

Спеціальним законодавством України прямо визначено можливість включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії і в подальшому нараховувати її.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у договорі про споживчий кредит обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності).

Отже, вказаний закон не містить заборони щодо встановлення комісії кредитодавця, котра включається до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відтак, суд дійшов висновку про правомірність нарахування комісії за видачу кредиту.

Тому стягнення з відповідача на користь позивача комісії базується на нормах чинного законодавства та положеннях договору про споживчий кредит.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн, викладених у позовній заяві, суд зазначає таке.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.

Предметом позову в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 10 414,80 грн. Справа є малозначною в силу прямої вказівки пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, незначну складність справи, критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду.

Тому, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Оскільки позов задоволено в розмірі 10114,80 грн (97,12 %), судовий збір підлягає стягненню в розмірі 2585,72 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 284, 354-355 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» заборгованість у розмірі 10 114,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2585,72 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал», адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя К.І. Апанасенко