Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №692/489/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/489/26

Провадження № 2/692/532/26

10.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді – Чепурного О.П., при секретарі – Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні в с-ще Драбів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що 28.09.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №291891525 на суму 10100,00 грн., у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. В кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10100,00 грн. через банк провайдер. В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту до 12700 грн. Таким чином первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, у подальшому до договору укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги №111 від 08.12.2020, до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. Згідно витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки. 11.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право вимоги до відповідачки за кредитним договором №291891525 на суму 23925,40 грн., про зазначено у реєстрі боржників № б/н від 14.07.2025. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором №291891525 від 28.09.2020 року становить 23925,40 грн., яка складається з:

-12699,98 грн. – заборгованість по тілу кредиту;

-11225,42 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

-0,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. та судовий збір.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 07.04.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не направила, хоча була повідомлена про дату судового засідання у порядку визначеному чинним законодавством.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

28.09.2020 року ОСОБА_1 заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, де вказала свої персональні дані, адресу та номер картки.

Згідно копії договору №291891525, укладеного 28.09.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. За цим договором товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10100 грн. 00 коп. (десять тисяч сто грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.

Згідно п.4.18. договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

12.10.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №291891525 від 28.09.2020 р., відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2600 грн. 00 коп. з 12.10.2020 р. на строк дії Договору № 291891525 від 28.09.2020 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.

19.10.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №291891525 від 28.09.2020 р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за Договором № 291891525 від 28.09.2020 р., на наступну кількість днів: дев`ятнадцять.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами то підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

В Розділі 6 кредитного договору та розділі 5 додаткових угод «Реквізити сторін» в графі «позичальник» вказані його ПІБ, дані паспорта, адреса реєстрації, податковий номер, електронна адреса.

Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджується акцепт оферти позичальником підписання договору одноразовим ідентифікатором MNV9Q47U, 28.09.2020 14:11:52. Таким чином, вбачається, що даний договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим підписом одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи викладене, суд вважає укладеним кредитний договір, який підписаний позичальником за допомогою одноразового підпису одноразовим ідентифікатора.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

З наданих суду документів вбачається, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 р. 28.11.2019 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. 31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №26, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021. 31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №27. За договором факторингу було відступлено вимоги зазначені у реєстрах прав вимоги. 31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. 31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №111 від 08.12.2020, до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №29189525 від 28.09.2020 року на суму 20278,10 грн.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. Згідно витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №29189525 від 28.09.2020 року на суму 23925,40 грн.

11.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу було відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників від 11.07.2025 року під №15955 значиться боржник ОСОБА_1 , №29189525 від 28.09.2020 року на суму 23925,40 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданими до позову договорами факторингів та реєстрами боржників.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №29189525 від 28.09.2020 року, ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 рік має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» в розмірі 23925,40 грн., яка складається з:

-12699,98 грн. – заборгованість по тілу кредиту;

-11225,40 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

-0,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями.

Щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає, що відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у сумі 10100 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

В подальшому сума наданого кредиту збільшувалась з укладанням додаткової угод на суми збільшення – 12.10.2020 – 2600,00 грн., що становить загальну суму наданого кредиту 12700,00 грн.

Отримання відповідачем коштів за договором підтверджується довідками виданими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в яких вказано, що на виконання кредитного договору №29189525 від 28.09.2020 р. кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції та платіжними дорученнями № 03aee1e3-18d5-42e1-87c3-9a631dd1a793 від 28.09.2020, № 6ceb0e40-4304-4b0b-86a6-7fff4837cf6c від 12.10.2020, в яких зазначено, що платником є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а отримувачем ОСОБА_1 , сума платежів: 28.09.2020 – 10100,00 грн., 12.10.2020 – 2100,00 грн., призначенням платежу вказано: Переказ коштів згідно договору № 291891525 від 28.09.2020, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Заборгованість за наданим тілом кредиту підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем, а тому розмір заборгованості за тілом кредиту суд вважає доведеним.

Щодо розміру заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Згідно п.1.2. кредит надається строком на 19 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Додатковою угодою від 19.10.2020 року сторони продовжили строк на який було надано кредит на 19 днів.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору сторони погодили, що строк дії цього договору, вказаний в п. 1.2. договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором.

У пункті 4.2 договору визначено також, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тобто, зазначений пункт договору фактично встановлює відповідальність за прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання.

В постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду відступила (шляхом конкретизації) від її висновку, викладеного у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20), вказавши, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Таким чином, суд вважає, що позивач не додав до матеріалів докази на підтвердження того, що відповідачем здійснювались дії щодо продовження строку дисконтного періоду, а тому відповідно до умов кредитного кредит був наданий строком до 05.11.2020.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості про щоденні нарахування за кредитним договором виданого первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фізична допомога» та його правонаступником ТОВ «Таліон Плюс», нарахування процентів за кредитним договором здійснювалися до 08.12.2020 року та відповідно правонаступником до 24.01.2021 року, тобто понад визначений договором строк кредитування з урахуванням продовження, а саме до 05.11.2020 року.

А тому суд вважає, що наданий позивачем розрахунок щодо заборгованості по вказаному договору, таким, що не відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому не бере його до уваги як належний та допустимий доказ.

Оскільки проценти за користування кредитом за період з 06.11.2020 по 24.01.2021, розраховані відповідно до п. 4.3. Договору, як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, а позовна заява не містить вимогу про стягнення заборгованості за прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання, тому нарахована заборгованість за відсотками за період з 06.11.2020 по 24.01.2021 стягненню не підлягає.

Здійснюючи розрахунок заборгованості за відсотками, суд враховує п.1.3. де визначено, що на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,66 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом та п. 3 додаткової угоди, де визначено, що Починаючи з 17.10.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,66 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

Враховуючи викладене, за період з 28.09.2020 по 12.10.2020 року розмір відсотків який підлягає стягненню становить 2347,24 грн. (10100,00 грн. ?1,66%?14 днів = 2347,24 грн.). За період з 12.10.2020 по 19.10.2020 (з урахуванням збільшеного тіла кредиту) розмір відсотків який підлягає до стягнення становить 1686,56 грн. (12700,00 грн. ?1,66%?8 днів = 1686,56 грн.). За період з 19.10.2020 по 05.11.2020 (з урахуванням сплати кредиту в розмірі 0,02 грн.) розмір відсотків який підлягає до стягнення становить 3794,75 грн. (12699,98 грн. ?1,66%?18 днів = 3794,75 грн.). В загальному розмірі сума відсотків складає 7828,55 грн. Проте, враховуючи, що відповідачкою за період з 19.10.2020 по 04.01.2021 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було сплачено суму в загальному розмірі 13632,00 грн., суд вважає за необхідне зарахувати дані сплати в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами. Враховуючи сплати позивачкою, заборгованість за відсотками повністю погашена, а решту суми в розмірі 5803,45 грн. суд вважає за необхідне зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Враховуючи вищевикладене, розмір відсотків за користування кредитом погашено повністю, а розмір тіла кредиту який підлягає стягненню становить 6896,53 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року з адвокатським бюро «Соломко та партнери». Отримання послуг підтверджено, протоколом погодження вартості послуг до договору, додатковою угодою №25770911272 від 01.09.2025, до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, актом прийому – передачі наданих послуг від 29.12.2025.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності заперечень з боку відповідача підлягає стягненню на користь позивача. У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Позов задоволено на 28,82 %.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273,280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №29189525 від 28.09.2020 року у розмірі 6896 гривень 53 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2784 гривні 70 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення через суд апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий