Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №740/1807/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/1807/26 Головуючий у 1 інстанції Дударець Д. В.

Провадження № 33/4823/669/26

Категорія - частина 1 статті 130 КУпАП

Постанова

іменем України

03 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Парфененко О. Я., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Мусієнка В. О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мусієнка В`ячеслава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

встановив:

1. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення: штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що 04 квітня 2026 року о 08 годині 56 хвилині ОСОБА_1 на площі Гоголя в місті Ніжині Чернігівської області керував автомобілем «Jeep-Cherokeе», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив пункт 2.5. Правил дорожнього руху, своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Захисник вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема вимог КУпАП, без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, без належної оцінки доказів сторони захисту та без усунення істотних сумнівів щодо наявності події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу захисник обґрунтував тим, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення безпідставно визнав доведеною законність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 ; відеозапис не містить повної і безперервної фіксації спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , не підтверджує вручення направлення на медичний огляд та чіткої відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння; матеріали справи містять істотні розбіжності щодо часу події, часу керування транспортним засобом, часу оформлення адміністративних матеріалів, часу зазначеного у протоколі, направленні на медичний огляд, акті огляду та відеозаписах; суд першої інстанції неправильно оцінив акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та медичні документи після події; суд не врахував пояснення свідка та те, що подія відбувалася в умовах повітряної тривоги та наявності у ОСОБА_1 службового завдання ДСНС, суд першої інстанції неправильно оцінив медичні документи після події, з яких слідує, що ОСОБА_1 04 квітня 2026 року звернувся до медико-санітарної частини зі скаргами на стан здоров`я, йому була надана медична допомога та ознаки алкогольного сп`яніння не були виявлені.

3. Позиції учасників провадження.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисник апеляційну скаргу підтримали, посилаючись на обставини та доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

4. Мотиви та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, виконав вимоги статті 280 КУпАП, повно з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та вірно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Так, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 843467 від 04 квітня 2026 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено про наявність ознак алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук; розпискою від 04 квітня 2026 року, за якою ОСОБА_2 зобов`язувалася доставити транспортний засіб за місцем проживання водія; рапортом поліцейського ВРПП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Скиби Д. В., відповідно до якого останній доповідає начальнику Ніжинського РПП ГУНП в Чернігівській області про те, що 04 квітня 2026 року в місті Ніжині на площі Гоголя був зупинений транспортний засіб «Jeep-Cherokeе», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій з ознаками алкогольного сп`яніння, через збій роботи нагрудної бодікамери М505G1113090331/31 час відстає на одну годину, тому дійсним є час керування транспортним засобом о 08 годині 56 хвилині, а час складання протоколу о 09 годині 20 хвилині; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, поясненнями працівника поліції ОСОБА_3 , які були надані в суді першої інстанції.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою з дотриманням вимог статей 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, істотні недоліки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б тягли за собою визнання протоколу недопустимим доказом – відсутні, достовірність відомостей, які зазначені у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належну оцінку невідповідностям щодо часу вчинення правопорушення, який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення із часом, який вказаний у документах, які були додані до протоколу, та відсутності безперервного відеозапису, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.

Апеляційний суд зазначає, що наявність розбіжностей у зазначені часу в протоколі та інших документах свідчить про допущення технічних описок при оформленні матеріалів лише в частині визначення часу.

Апеляційний суд вважає, що розбіжності щодо часу вчинення правопорушення, який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення із часом, який вказаний у документах, які були додані до протоколу, є незначними, малозначними описками, які не впливають на вірність правової кваліфікації дій та на встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неправильну оцінку судом першої інстанції медичних документів, отриманих ОСОБА_1 після складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.

Із документів: Довідки № 115 від 04 квітня 2026 року, виданою лікарем медико-санітарної частини медичної служби Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України; витягу з Книги чергового лікаря Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України та повідомлення командира Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС слідує, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звертався до лікаря за медичною допомогою.

Захисних стверджував, що надані медичні документи підтверджують відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

Натомість, у витязі з Книги чергового лікаря Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України міститься запис про те, що 04 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до фельдшера зі скаргами на головний біль, тремор рук, встановлено діагноз «гіпертонічний криз», рекомендовано звернення до закладу охорони здоров`я.

Надаючи оцінку вказаному доказу, апеляційний суд зазначає, що поліцейський під час спілкування з ОСОБА_1 встановив ознаки алкогольного сп`яніння, у тому числі й «виражене тремтіння пальців рук», при цьому така ж ознака була вказана ОСОБА_1 при самостійному зверненні до фельдшера, про що міститься запис у Книзі чергового лікаря Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України.

Тому апеляційний суд відхиляє доводи захисника про відсутність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 .

Окрім цього апеляційний суд зазначає, що стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність не лише за керування в стані сп`яніння, а й за відмову пройти огляд, обов`язок якого прямо закріплено в пункті 2.5. Правил дорожнього руху.

Пункт 2.5. Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання пункту 2.5. Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Поліцейський не повинен умовляти водія пройти огляд, достатньо пред`явити одну вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відмова водія від огляду на стан сп`яніння, запропонованого поліцейським у встановленому порядку, сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП і не залежить від того, чи був водій фактично у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння.

Посилання водія на відсутність ознак сп`яніння або суб`єктивну впевненість у своїй тверезості не звільняють його від відповідальності, якщо зафіксовано належну відмову від огляду, оскільки правове значення має саме невиконання законної вимоги поліцейського, а не результат потенційного медичного огляду.

ОСОБА_1 на неодноразову пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та роз`яснення наслідків не проходження огляду, не висловлював пряму відмову, а повідомив, що його чекає керівник, демонструючи таким чином тривалу безпідставну бездіяльність щодо виконання інструкцій поліцейського, тобто фактично поведінка ОСОБА_1 свідчила про його відмову виконати вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння.

З огляду на такі обставини, апеляційний суд відхиляє доводи захисника, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння.

Доводи захисника про недотримання безперервності відеофіксації, апеляційний суд відхиляє, оскільки дані, які зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського узгоджуються з іншими доказами та є достатніми для встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення і будь-які відомості, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису відсутні.

Отже, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення із доданими до нього доказами, поза розумним сумнівом підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Інші доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є визначальними при встановленні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суд першої інстанції призначив стягнення ОСОБА_1 у відповідності із вимогами статті 33 КУпАП, та у розмірі, передбаченому в санкції частини першої статті 130 КУпАП.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Мусієнка В`ячеслава Олександровича - залишити без задоволення.

Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Я. Парфененко