Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 вересня 2026 р.
Справа: №751/6836/24
Суддя: Мамонова О. Є.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
10 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/6836/24
Головуючий у першій інстанції – Яременко І. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1146/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Мамонової О. Є.,
суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У С Т А Н О В И В:
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі по тексту – ТОВ «Коллект Центр», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за договором №359921 від 09.09.2020 у розмірі 27 112,26 грн, а також судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 3 028 грн та на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» (далі по тексту – ТОВ «Слон кредит», кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №359921 в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, за яким позичальнику надано кредит у сумі 36875 грн шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника, на умовах повернення, платності та строковості.
ТОВ «Слон кредит» зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, в передбаченому договором порядку.
Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
26.11.2021 укладено договір №26-11/2021/13, за яким ТОВ «Слон кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №359921.
10.03.2023 укладено договір №10-03/2023/01, за яким ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №359921.
Загальний розмір заборгованості позичальника за вищевказаним кредитним договором станом на дату складення позовної заяви становить 27 112,26 грн, з яких:
- 21 987,72 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту);
- 4 183,91 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;
- 777,99 грн – інфляційні збитки;
- 162,64 грн – нараховані 3% річних.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.03.2025 позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №359921 від 09.09.2020 у розмірі 27 112,26 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту – 21 987,72 грн; заборгованість за відсотками – 4 183,91 грн; 3% річних – 162,64 грн; інфляційні збитки – 777,99 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 3 028 грн та професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано оригіналу документу, який би мав статус електронного; сам договір не містить обов`язкових реквізитів, в якому були наявні як електронний підпис автора, так і належний електронний підпис відповідача.
Заявник наголошує, що жодних доказів про те, що надсилалися листи, повідомлення саме ОСОБА_1 , входи на сайт товариства здійснювалися саме ОСОБА_1 не надано. Позивач лише припускає, що договір укладено саме в такий спосіб і між зазначеними сторонами, хоча перевірити таку інформацію не виявляється за можливе, оскільки неможливо перевірити ні цілісність наданих документів (які оформлені як електронні документи), ні можливості перевірити підписи сторін.
Зазначає, що жодним доказом не підтверджено факт надання кредитодавцем грошових коштів як кредиту. Стверджує, що посилання позивача на лист ТОВ «Універсальний дата центр» нібито підписаного ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про «зачисление 29 500 грн на карту» (як призначення платежу) на закодовану карту без ідентифікації рахунку та користувача не може свідчити про надання кредиту.
Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про надання позичальником кредитору реквізитів свого карткового рахунку. Номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів справи є невизначеними.
Указує, що до позовної заяви доданий роздрукований розрахунок заборгованості, що є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику саме в кредит.
Уважає, що покладення судових витрат в загальному розмірі 12 028 грн (витрат на правничу допомогу та судового збору), що становить 44% ціни позову щонайменше неспівмірні з ціною позову виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Позивач зазначає, що кредитний договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а не електронно- цифровим підписом.
Указує, що оскільки договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS- повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не було б укладено.
Уважає, що ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.
Наголошує, що подальше здійснення відповідачем регулярних платежів є беззаперечним фактичним підтвердженням його волі, визнанням боргу та згодою з умовами правочину.
Стверджує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є юридично доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям розумності та пропорційності. Позивач надав усі необхідні процесуальні документи, які чітко деталізують характер, обсяг та вартість кожної правової дії, вчиненої для відновлення його порушених прав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними, достатніми та допустимими доказами доведено наявність заборгованості ОСОБА_1 , які останній не спростував.
Стягуючи з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 грн районний суд вважав їх співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі, а також витрат на правову допомогу, однак не може погодитися з визначеним до стягнення розміром витрат на правову допомогу.
Судом у справі встановлено, що 09.09.2020 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №359921 про надання споживчого кредиту, договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором – Р225, 09.09.2020 16:21:13 (а.с. 5-7).
Відповідно до п. 1.1. договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення електронних даних, направлених товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні лоя організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.
Згідно з п. 1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає 36 875 грн. Тип кредиту - кредит (п. 1.3. Договору).
Строк кредиту 365 днів, з кінцевим терміном повернення 09.09.2021 (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору (п. 1.4. договору).
Відповідно до п. 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) – 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних (поточні проценти).
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6. Договору).
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: у розмірі 29 500 грн за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені споживачем в особистому кабінеті, або надані товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв`язку; у розмірі 7 375 грн на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. договору (п. 2.1. договору).
Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п.1.4. Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується товариством в особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу споживача (п. 2.2. Договору).
Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту в порядку передбаченому п. 2.1. договору (п. 2.4. договору).
Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4. договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені договором (графіком платежів).
У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 306,060 грн на за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.3. Договору).
Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (п. 8.6. договору).
Також матеріали справи містять підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р225 09.09.2020 об 16:21:13 паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 7 зворот - 8) та Додаток №1 до даного договору – графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 359921, який підписаний 09.09.2020 відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р225 об 16:21:13 (а.с. 7).
Відповідно до листа Сервісу онлайн платежів iPay.ua на підставі договору на переказ коштів ФК-П19/09-06 від 30.09.2019 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 09.09.2020 16:30:25 на суму 29 500 грн, маска карти НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – НОМЕР_3 (а.с. 8-зворот).
Згідно з листом АТ КБ «ПриватБанк» від 06.12.2024 №20.1.0.0.0/7-241202/75791-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 (а.с. 124).
З виписки за договором № б/н за період з 09.09.2020 по 01.10.2020 по вищезазначеному рахунку вбачається, що 09.09.2020 було зарахування коштів на суму 29 500 грн (а.с. 125-126).
26.11.2021 між ТОВ «Вердикт капітал» (фактор) та ТОВ «Слон кредит» (клієнт) укладено договір факторингу №26-11/2021, відповідно до п. 2.1. якого клієнт зобов`язався відступити за плату право грошової вимоги у сумі 13 986 729 грн, а фактор зобов`язався, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між клієнтом і боржниками (а.с. 14-16).
За умовами розділу 1 договору факторингу, реєстр боржників – список боржників із переліком відомостей, оформлений згідно з формою, визначеною в додатку № 3 (форма реєстру боржників в паперовому вигляді) до цього договору. Реєстр боржників передається відповідальній особі фактора в електронному вигляді шляхом запису на матеріальний носій, наданий фактором. Реєстр боржників в паперовому вигляді фактор друкує самостійно.
Фінансування – оплата фактором придбаного у клієнта права вимоги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
За цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників (п. 2.3. договору факторингу від 26.11.2021).
Розділом 6 договором факторингу встановлено порядок передачі права вимоги фактору, відповідно до якого за цим договором клієнт відступає, а фактор приймає право вимоги.
Реєстр боржників в електронному вигляді (додаток №1) передається фактору за актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №2) в день здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 7.
Реєстр боржників (додаток №3) передається фактору за актом приймання-передавання реєстру боржників (додаток №4) в день здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 7.
Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток №2) та акту приймання-передавання документації визначеної у п. 8.2. даного договору, які у сукупності одночасно є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
З моменту переходу до фактора права вимоги, відповідно до умов п. 6.1. цього договору, всі гарантії, надані боржниками щодо погашення їх грошових зобов`язань перед клієнтом (у разі наявності), стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору.
Сторони домовилися, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 1 426 646,32 грн (п. 7.1. договору факторингу від 26.11.2021).
26.11.2021 ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт капітал» підписали та скріпили своїми печатками акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №26-11/2021/13 від 26.11.2021 та акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №26-11/2021/13 від 26.11.2021, за якими клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 1038, після чого, з урахуванням умов договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 13986729 грн. Реєстр боржників передано у повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає. Реєстр боржників в електронному вигляді наданий на флеш-носії у розмірі 288 Кбайт (а.с. 16 зворот).
З платіжної доручення №306360000 від 29.11.2021 АТ «Південний» вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» сплатило ТОВ «Слон кредит» 1426646,32 грн з призначенням платежу «оплата портфелю згідно з договором факторингу №26-11/2021» (а.с. 16).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №26-11/2021/13 від 26.11.2021, ТОВ «Вердикт капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №359921 від 09.09.2020, дата закінчення договору 09.09.2021, сума виданого кредиту 36 875 грн, заборгованість за тілом кредиту 21 987,72 грн, заборгованість по процентам 4 183,91 грн, загальна сума заборгованості за кредитом 26 171,63 грн (порядковий номер у реєстрі 869) (а.с. 17-19).
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт капітал» станом на 10.03.2023 (а.с. 12) заборгованість по основній сумі кредиту станом на дату початку розрахунку (26.11.2021) та станом на дату розрахунку (10.03.2023) – 21 987,72 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги станом на дату початку розрахунку (26.11.2021) та станом на дату розрахунку (10.03.2023) – 4 183,91 грн, нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України – 162,64 грн, інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України – 777,99 грн, загальна сума – 27 112,26 грн.
10.03.2023 ТОВ «Вердикт капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект центр» (новий кредитор) уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - боржники, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору (надалі також - реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «основні договори», надалі за текстом – права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 20 зворот - 23).
Права вимоги, що є предметом цього договору належить первісному кредитору на підставі, зокрема, договору факторингу №26-11/2021 від 26.11.2021 між первісним кредитором та ТОВ «Слон кредит».
Первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору реєстри боржників (в електронному та друкованому (підписаному) вигляді) та документацію на умовах та в порядку визначених цим договором. Первісний кредитор має право передавати документацію, в тому числі у вигляді копій договорів. При цьому, умови передачі документації будуть вважатися виконаними. Первісний кредитор не несе будь-якої відповідальності за стан та наявність документації.
Реєстр Боржників в електронному вигляді (додаток №1) передається новому кредитору за актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №2) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору. Реєстр Боржників в електронному вигляді передається відповідальній особі нового кредитора шляхом запису на матеріальний носій, наданий новим кредитором.
Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №3) передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток №4) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору.
Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №4) (п. 5.1, 5.2 договору).
Відповідно до розділу 7 договору про відступлення прав вимоги сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами), відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 794 503,18 грн без ПДВ, надалі за текстом - ціна договору.
Ціна договору сплачується новим кредитором кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку визначеному п. 5.6.2. цього договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.
Всі платежі, що здійснюються новим кредитором для виконання грошового зобов`язання вважаються належно виконаними в дату зарахування грошових коштів на рахунок(и) первісного кредитора.
10.03.2023 ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписали та скріпили своїми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023 за якими первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 29 141, після чого, з урахуванням умов договору відступлення прав вимоги, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстри боржників передано у повному об`ємі відповідно до умов договору відступлення прав вимоги, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с. 23 зворот).
Відповідно до реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, ТОВ «Коллект центр» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №359921, сума заборгованості за основним зобов`язанням 21 987,72 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 4 183,91 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України 940,63 грн, загальна сума заборгованості 27 112,26 грн (порядковий номер у реєстрі 11168) (а.с. 24-26).
31.03.2023 ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» підписали та скріпили своїми печатками акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» має перед ТОВ «Вердикт капітал» непогашені грошові зобов`язання у сумі 1 138 105,89 грн, які виникли на підставі, у тому числі, договору №10-03/202301 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 в сумі 794 503,18 грн. ТОВ «Вердикт капітал» має перед ТОВ «Коллект Центр» непогашене грошове зобов`язання у сумі 1 153 105,89 грн. Сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними зобов`язаннями (а.с. 20).
З наданого ТОВ «Коллект Центр» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 10.07.2024 вбачається, що загальна заборгованість складає 27 112,26 грн (а.с. 13).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Установлено, що договір №359921 про надання споживчого кредиту від 09.09.2020 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
У нижньому рядку договору №359921 від 09.09.2020 зазначено, що його підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р225, 09.09.2020 16:21:13 / ОСОБА_1 /.
За вказаних обставин, районний суд дійшов правильного висновку про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджено укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» договору №359921 про надання споживчого кредиту від 09.09.2020 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Будь-які належні та допустимі докази на спростування отримання коштів відповідачем у справі відсутні.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо того, що матеріали справи не містять оригіналу документу який би мав статус електронного, а також жодних доказів про те, що надсилалися листи, повідомлення саме ОСОБА_1 , входи на сайт товариства здійснювалися саме ОСОБА_1 не надаються.
Так, відповідачем у ході розгляду справи не заявлялося клопотань про витребування у позивача оригіналів електронних документів, на які останній посилався як на підставу своїх вимог, не порушувалося питання про їх неналежність чи недопустимість у зв`язку з відсутністю оригіналів, а також не заявлялося клопотань про витребування додаткових доказів на підтвердження укладення та виконання договору.
Саме по собі посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи оригіналів документів, без вчинення ним процесуальних дій щодо їх витребування та без надання будь-яких доказів на спростування достовірності поданих позивачем документів, не може бути підставою для висновку про недоведеність позовних вимог.
Відповідач, заперечуючи факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, мав можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема заявити клопотання про витребування відповідних доказів, поставити питання щодо способу та обставин підписання електронного договору, а також надати докази того, що одноразовий ідентифікатор Р225 не використовувався ним або що кредитні кошти ним не отримувалися. Проте таких доказів матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечення доказів, наданих позивачем, без наведення належних та допустимих доказів, які б їх спростовували. За відсутності таких доказів районний суд обґрунтовано виходив із доведеності факту укладення між сторонами договору №359921 від 09.09.2020, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності невиконаного грошового зобов`язання.
Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що договір не містить обов`язкових реквізитів, в якому були наявні як електронний підпис автора, так і належний електронний підпис відповідача.
Як установлено судом, договір №359921 про надання споживчого кредиту від 09.09.2020 укладено в електронній формі та підписано сторонами у передбачений законом спосіб.
Зокрема, у нижньому рядку договору зазначено, що його підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р225, 09.09.2020 о 16:21:13 / ОСОБА_1 /. Отже, посилання апелянта на відсутність електронно-цифрового підпису є безпідставним, оскільки законодавство допускає укладення електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, для підтвердження належного укладення спірного кредитного договору не вимагалося його підписання саме електронним цифровим підписом, оскільки сторони використали передбачений законом спосіб підписання електронного правочину — електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Доказів того, що одноразовий ідентифікатор Р225 не належав відповідачу, не використовувався ним або що договір було підписано іншою особою, відповідачем не надано.
Не заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що жодним доказом не підтверджено факт надання кредитодавцем грошових коштів як кредиту, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про надання позичальником кредитору реквізитів свого карткового рахунку.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 в справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 в справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 в справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 в справі № 209/3046/20, від 26.10.2022 в справі № 333/5483/20.
У цій справі за інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» 06.12.2024 на виконання ухвали Новозаводського районного суду від 18.11.2024, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 .
При цьому випискою за рахунком відповідача в АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується зарахування 09.09.2020 на його рахунок грошових коштів у сумі 29 500 грн.
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується як належність відповідного карткового рахунку відповідачу, так і факт зарахування на нього 09.09.2020 грошових коштів у сумі 29 500 грн, що відповідає сумі кредиту, визначеній договором №359921 від 09.09.2020.
Посилання відповідача на те, що у наданих позивачем документах номер платіжної картки зазначений у зашифрованому вигляді та не містить усіх шістнадцяти цифр, не спростовує факту отримання ним кредитних коштів. Такий спосіб відображення номера платіжної картки обумовлений необхідністю захисту банківської та платіжної інформації та сам по собі не свідчить про відсутність зв`язку між відповідною карткою та відповідачем.
Отже, у матеріалах справи наявна сукупність належних та допустимих доказів, які у своїй взаємній узгодженості підтверджують не лише факт укладення відповідачем кредитного договору, а й фактичне отримання ним передбачених договором кредитних коштів.
Доводи ОСОБА_1 про те, що розрахунок заборгованості не містить відомостей, які б підтверджували факт передачі йому кредитних коштів, не спростовують висновків суду, оскільки факт надання кредиту встановлено не лише на підставі розрахунку заборгованості, а на підставі сукупності доказів, у тому числі на підставі виписки з рахунку відповідача в АТ КБ «Приват Банк».
При цьому колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо відсутності у позивача права вимоги до відповідача чи неправомірності переходу до нього права вимоги за спірним кредитним зобов`язанням.
Виходячи із вищезазначеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №359921 від 09.09.2020 у розмірі 27 112,26 грн підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.03.2025 - залишенню без змін.
Щодо визначеного до стягнення розміру відшкодування витрат на правову допомогу у суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Частинами 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідною роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 268).
Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» просило, зокрема, стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні вимог про стягнення судових витрат.
Указував, що зазначений спір є малозначним, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, що вказує на її нескладність.
Зазначав, що ураховуючи кваліфікацію адвоката для даного спору ним не витрачено значного часу для написання позовної заяви, а отже обсяг послуг адвоката значно завищений.
Уважав, що розмір витрат на правову допомогу у сумі 9 000 грн не співмірний ні з ціною позову, ні з складністю, ні з обсягом та часом.
Представництво інтересів ТОВ «Коллект Центр» у суді першої інстанції здійснювало Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору №07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024 (а.с. 30 зворот – 31), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, зокрема, надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 2.1.1. договору).
Вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору (п. 4.1. договору).
Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги у строк до 60 банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати (п. 4.2. договору).
Акт про надання юридичної допомоги готується адвокатським об?єднанням та надсилається клієнту не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога (п. 4.3. договору).
Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.4. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії (п. 7.1. договору).
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 573 від 01.07.2024 сторони за договором №07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024, ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання наступних правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 :
1. Надання усної консультації – 2 год – 3 000 грн;
2. Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду – 2 год – 6 000 грн (а.с. 34).
Згідно з витягом з акту №1 про надання юридичної допомоги від 05.07.2024 сторони за договором №07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024, ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання наступних правових послуг Адвокатським об`єднанням товариству у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком:
1. Надання усної консультації – 2 год – 3 000 грн;
2. Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду – 2 год – 6 000 грн (а.с. 35).
Відповідно до платіжної інструкції №0446790000 від 12.07.2024 ТОВ «Коллекст Центр» сплатило Адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» 57 000 грн за надання правової допомоги згідно договору № 07-06/2024 від 07.06.2024 про надання правової допомоги (а.с. 33).
Переглядаючи рішення районного суду в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу в суді першої інстанції апеляційний суд виходить з наступного.
Як вже було зазначено вище, Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» на користь товариства виконано наступну роботу та визначено вартість наданої відповідачу правничої допомоги у наступних розмірах:
- надання усної консультації – 2 год – 3 000 грн;
- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду – 2 год – 6000 грн.
Саме по собі надання позивачем детального опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням кількості витраченого часу не свідчить про те, що вся заявлена до відшкодування сума в автоматичному порядку підлягає стягненню з іншої сторони.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Таким чином, законодавством встановлено не лише необхідність підтвердження факту надання правничої допомоги та її вартості, а й обов`язковість оцінки заявлених до компенсації витрат з точки зору їх співмірності та розумності.
Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має оцінити не лише факт надання відповідних послуг та їх вартість, а й реальність, необхідність, обґрунтованість та співмірність таких витрат із характером і складністю справи.
У цьому випадку з наданого переліку послуг убачається, що адвокатом окремо визначено вартість усної консультації у розмірі 3 000 грн за 2 години. Разом із тим зміст цієї послуги фактично охоплює підготовчі дії адвоката, спрямовані на з`ясування обставин справи, аналіз наданих клієнтом документів, визначення правової позиції та підготовку до складання позовної заяви.
Зазначені дії не мають самостійного значення поза межами підготовки позову, оскільки саме результати відповідної консультації та проведеного під час неї аналізу були використані адвокатом при формуванні правової позиції та складанні позовної заяви. При цьому доказів того, що під час усної консультації адвокатом було виконано окремий, самостійний комплекс правничих дій, який не входив до загального обсягу роботи з підготовки позовної заяви та мав самостійне юридичне значення, матеріали справи не містять.
За таких обставин включення вартості усної консультації в сумі 3 000 грн до витрат, що підлягають компенсації за рахунок відповідача, призводить фактично до повторного врахування одних і тих самих підготовчих дій. Адже аналіз обставин спору, документів та законодавства, формування правової позиції, які становили зміст зазначеної консультації, є необхідними складовими підготовки позовної заяви та не можуть безпідставно оплачуватися вдруге під виглядом окремої послуги.
При цьому суд не ставить під сумнів факт надання адвокатом відповідної консультації клієнту та право товариства на її оплату в межах договірних відносин із представником. Однак питання внутрішньої домовленості між клієнтом та адвокатом щодо вартості послуг не є тотожним питанню визначення розміру витрат, які підлягають компенсації іншою стороною спору. Останній має визначатися судом з урахуванням критеріїв необхідності, обґрунтованості, розумності та співмірності таких витрат.
З огляду на характер спору, його складність, обсяг виконаної роботи та зміст наданих послуг, апеляційний суд вважає обґрунтованими витрати у розмірі 6 000 грн за складання позовної заяви про стягнення боргу. Натомість окреме стягнення ще 3 000 грн за усну консультацію не відповідає критеріям співмірності та розумності, оскільки відповідні дії за своїм змістом є складовою загальної підготовчої роботи адвоката у справі та фактично враховані у вартості підготовки позовної заяви.
Ураховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.03.2025 – зміні шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» суми витрат на професійну правничу допомогу з 9 000 грн до 6 000 грн.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2025 року в частині визначених до стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу - змінити, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу з 9 000 грн до 6 000 грн.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О. Є. Мамонова
Судді: Н. В. Висоцька
Н. В. Шитченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua