Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №686/31608/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/31608/25

Провадження № 22-ц/820/1990/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Сурник І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року (суддя Порозова І.Ю.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

03 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держава Україна в особі Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди, завданої йому протиправною бездіяльністю Управління державної міграційної служби в Хмельницькій області внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в справі №2270/14181/11, в порядку ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 23, ст. 1173 ЦК України, ст.ст. 55, 56, ч.9 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, за період з 01 жовтня 2025 року по 01 листопада 2025 року.

В обґрунтування позову зазначав, що вказана постанова залишається невиконаною, що є тривалим правопорушенням і порушує його конституційне право на справедливий суд.

Зауважував, що рішення суду у справі №2270/14181/11 вже ухвалено і набрало законної сили, тому воно підлягає обов`язковому виконанню в силу принципу обов`язковості судового рішення.

Вказував, що закінчення виконавчого провадження №33223826 не є доказом виконання рішення суду, адже дане виконавче провадження закінчено направленням подання до ГУНП в Хмельницькій області для порушення кримінального провадження за ч.3 ст. 182 КК України.

Вважав, що відповідач не довів жодними фактами про неможливість виконання рішення суду у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом, поважність невиконання рішення суду не встановлена.

З урахуванням викладеного вище, просив суд стягнути з держави Україна на його користь дев`ятсот чотирнадцять центільйонів гривень моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Управління державної міграційної служби в Хмельницькій області внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в справі №2270/14181/11 за період з 01 жовтня 2025 року по 01 листопада 2025 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди. Залучено до участі в справі в якості – представника відповідача Держави Україна: Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 січня 2026 року виправлено описку в ухвалі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.12.2025 та викладено резолютивну частину ухвали наступним чином: «Прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди».

Залучено до участі в справі в якості – представника відповідача Держави Україна: Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на незаконність судового рішення, порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що судом порушено вимоги цивільного процесуального закону під час встановлення фактичних обставин справи та самостійно, з власної ініціативи, ухвалено рішення на користь відповідача.

Вважає, що рішення суду базується на припущеннях, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що суд порушив всі принципи українського правосуддя, в тому числі принцип правової визначеності, верховенства права, офіційного з`ясування обставин та суд спотворив та деформував право, за власною ініціативою переклав обов`язок доказування з відповідача, який несе відповідальність за бездіяльність правопорушника, на позивача.

Зауважує, що суд порушив конституційне право на справедливий суд, не виконав мети цивільного судочинства, не витребував для огляду оригінали матеріалів справи № 2270/14181/11, чим порушив право на належне виконання зобов`язання діяти лише на підставі та в межах повноважень.

Посилається на те, що судове рішення винесено незаконно сформованим складом суду, оскільки склад суду визначений з порушенням вимог процесуального закону і ч.2 ст. 19 Конституції України, оскільки ВРУ не надала ВРП права затверджувати Положення про ЄСІТС.

Вважає, що суд зобов`язаний був забезпечити відшкодування з урахуванням рішень ЄСПЛ, у зв`язку з неможливістю поновити моє право на справедливий суд (виконання рішення суду в розумний строк).

Зауважує, що право позивача на відшкодування моральної шкоди гарантоване ч.1 ст.23 та ст.1173 ЦК України і встановлене судовими преюдиційними рішеннями щодо спірних тотожних правовідносин.

Вказує, що обраний ним спосіб захисту порушеного права є належним, достатнім та ефективним, об`єктивно виправданим та обґрунтованим і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів до захисту (відновлення) порушеного права.

Зазначає, що людину не можна змушувати надати доказ моральної шкоди, яку він поніс. Порушення прав людини чи погане поводження з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Тобто, моральна шкода не розраховується, а встановлюється національним судом в сумах не менших ніж присуджені сатисфакції в даній категорії справ, щоб не завдавати повторної моральної шкоди мізерною сатисфакцією.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Зауважує, що позивачем не зазначено в чому полягає моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. При цьому саме на нього покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. При цьому позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між діями УДМС у Хмельницькій області із заподіяною шкодою. Звертає увагу суду, що позовні вимоги позивача неодноразово були предметом розгляду по інших справах, зокрема: №686/34101/19, №686/266/13-ц, 686/14507/21 та по них уже прийняті судові рішення, які набрали законної сили. Зауважує, що рішенням суду у справі №686/8422/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано УДМС у Хмельницькій області, за невиконання рішення суду у справі №2270/14181/11, сплатити моральну шкоду у розмірі 10510 грн. Тобто, ОСОБА_1 уже реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення так як чинним законодавством не передбачено багаторазове відшкодування моральної шкоди за затримку виконання рішення суду про стягнення з державного бюджету відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Звертає увагу суду, що на даний час позивачем подано до місцевого суду біля 300 позовних заяв до Управління ДМС у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди з аналогічних підстав, що свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.

На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист № 2270/14181/11, який перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області (виконавче провадження № 33223826).

Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом вказаних норм, цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.

У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Сам лише факт невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі №2270/14181/11 у період з 01 жовтня 2025 року по 01 листопада 2025 року.

Позивач не надав жодного доказу на підтвердження розміру моральної шкоди чотирнадцять центільйонів гривень.

Крім того, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20 ОСОБА_1 присуджено компенсацію моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 10510 грн, спричиненої внаслідок невиконання Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області рішення суду у справі № 2270/14181/11.

У цій справі установлено, що ОСОБА_1 отримав у 2012 році новий паспорт. Виконавче провадження № 33223826 закінчено у 2018 році.

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі у вказаній частині.

Посилання в апеляційній скарзі на ухвалення судового рішення незаконно сформованим складом суду не заслуговує на увагу, оскільки визначення складу суду для розгляду цієї справи здійснено на підставі статті 33 ЦПК України Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, затверджених зборами суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.03.2025 та Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15), які є чинними.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду у такій категорії справ, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності. У конкретній справі процес доказування, а відповідно й правозастосування, може бути різним.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай