Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №686/11409/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/11409/26

Провадження № 22-ц/820/2013/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представницею адвокатом Хмелівською Олесею Володимирівною, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року, та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року і додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2026 року (суддя Чевилюк З.А.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

В обґрунтування позову зазначала, що з 03.10.2010 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.11.2022 у справі 686/21497/22 шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.11.2022 у справі 686/23115/22 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

12.01.2023 року старшим державним виконавцем Другого ВДВС у м.Хмельницькому ЦМУЮ (м.Київ) відкрито виконавче провадження №70710098.

02.12.2023 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 .. У них народилась дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка вказувала, що самостійно понесла додаткові витрати на лікування, оздоровлення та навчання сина ОСОБА_3 , а саме: витрати на лікування сина у стоматолога-ортдонта, постановка металевої брекет-системи у липні, жовтні 2025 року на загальну суму 45500 грн; витрати на оздоровлення сина у зв`язку із частими захворюваннями у травні 2023 році на суму 20975,34 грн та у 2026 році на суму 40500 грн; витрати на навчання сина у ТОВ «Мовна школа ОЛА» у зв`язку із розвитком особливих здібностей з вивчення англійської мови за період з серпня 2025 року по квітень 2026 року на загальну суму 12590 грн; витрати на лікування зору сина у лікаря-офтальмолога, підбір та придбання окулярів у зв`язку із погіршенням зору у вересні 2025 року на загальну суму 12425,80 грн та у березні 2026 року на загальну суму 21360 грн.

Вказувала, що крім додаткових витрат, щомісяця несе витрати на задоволення першочергових потреб дитини, орієнтовний розмір яких складає – 19000 грн і більше щомісяця, водночас аліменти, які примусово стягуються з відповідача в розмірі 5000-7000 грн щомісяця не покривають навіть половину зазначених витрат.

Зазначала, що ОСОБА_2 працездатного віку, офіційно працевлаштований в Хмельницькому національному університеті, має стабільний заробіток. Натомість, позивачка є особою з інвалідністю другої групи, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. З червня 2024 року отримує одноразову допомогу при народженні дитини в розмірі 860грн. та пенсію по інвалідності.

Відповідач в житті дитини участі не бере, не спілкується з сином, не цікавиться його навчанням, розвитком здібностей, станом здоров`я, не вітає на день народження та інші свята, не дарує подарунки.

15.06.2026 позивачкою надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона просить стягнути з відповідача також частину витрат на поїздку на море для оздоровлення у травні 2025 року в розмірі 21263,20 грн, у зв`язку з чим остаточно просила суд стягнути з відповідача половину понесених нею додаткових витрат на дитину у сумі 86017 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 39643 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331,20 грн в дохід держави.

22.06.2026 ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Хмелівську О.В. подала заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в цій частині та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нові судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на правничу допомогу. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Посилається на відсутність у рішенні суду першої інстанції оцінки матеріального стану відповідача, а також мотивування, чому саме додаткові витрати на дитину підлягають поділу у рівних частках.

Вважає, що судом першої інстанції допущено істотні порушення принципи безсторонності та рівності сторін. Зокрема, використання судом висловлювань, які свідчать про попереднє формування внутрішнього переконання щодо спірних правовідносин ще до заслуховування доводів відповідача та відмова в дослідженні аудіо запису судового засідання у іншій справі.

Крім того, судом не надано оцінки запереченням відповідача, не досліджено питання необхідності встановлення брекетів, придбання дороговартісних окулярів, не перевірено відповідність понесених витрат критеріям необхідності, розумності та співмірності.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 1/2 понесених ОСОБА_1 витрат на оздоровлення сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на морі та занять з англійської мови у ТОВ «Мовна школа ОЛА» та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення 46374 грн додаткових витрат. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставини справи, порушення норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат на оздоровлення дитини на морі та занять в мовній школі ОЛА, судом першої інстанції не враховано, що сума витрат на утримання сина становить приблизно 19000 грн і більше щомісячно. Аліменти, які примусово стягуються з відповідача, орієнтовно 7000 грн щомісяця не покривають навіть половину цих витрат. Тому, на думку скаржниці, заявлені до стягнення витрати, понесені на дитину, є додатковими, пов`язані з розвитком особливих здібностей, а також у зв`язку із лікуванням сина, не компенсовуються за рахунок аліментів

Вказує, що ОСОБА_2 молодого, працездатного віку, офіційно працевлаштований в Хмельницькому національному університеті, має стабільний заробіток, рівень його доходу з весни 2026 року його заробіток зріс до 44035,64 грн. У відповідача народилась ще одна дитина від іншого шлюбу, однак теперішня дружина ОСОБА_7 працює та отримує заробіток, тому їхня спільна дитина має матеріальну підтримку обох батьків. Натомість, позивачка є особою з інвалідністю другої групи, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, отримує допомогу при народженні дитини в розмірі 860 грн та пенсію по інвалідності.

Звертає увагу апеляційного суду. що ОСОБА_8 демонструє високу успішність, має особливі здібності до вивчення англійської мови, заняття носять систематичний характер. Про відвідування сином курсів англійської мови батькові було достеменно відомо, він знає назву навчального закладу, вартість навчання.

Наголошує, що необхідність у заняттях дитини з англійської мови зумовлена і особливими обставинами, а саме, зміною чинного законодавства та процесом європейської інтеграції України. Позивач, як любляча мама, прагне, щоб її син у майбутньому був конкурентоспроможним, міг вільно претендувати на будь-яку посаду, водночас відповідач самоусунувся від виховання сина, не цікавиться його успіхами та потребами у навчанні, не бажає брати на себе відповідальність за майбутнє сина, брати участь у розвитку особливих здібностей дитини

Вказує, що відпочинок біля моря був необхідним дитині, з огляду на часті ГРВІ, такий відпочинок рекомендує сімейний лікар. Відповідач був обізнаний про поїздку сина за кордон для оздоровлення, надав нотаріально посвідчену згоду на тимчасовий виїзд ОСОБА_9 за кордон у супроводі матері 18.05.2023 та 24.02.2026.

Отже, на думку скаржниці, додаткові витрати на дитину, які заявлені позивачкою, є справедливими, виваженими, розумними та такими, що відповідають інтересам дитини, її потребам в оздоровленні та розвитку особливих здібностей, відповідають обставинам справи і матеріальному становищу відповідача. Позивачка заявила до стягнення 1/2 додаткових витрат на сина, які за 2023-2026 роки склали 86017 грн. Звертаю увагу колегії суддів, що відповідач матеріально спроможний компенсувати позивачці понесені нею додаткові витрати на сина. Станом на 2026 рік – це 2 місячні зарплати відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Хмелівську О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній відповідачем частині та додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.

Представник ОСОБА_2 адвокат Циганюк Ю.В. подала до суду через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у зміні рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що що сторони з 03 жовтня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2022 року у справі № 686/23115/22.

Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року у справі № 686/23115/22 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_10 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу останнього, починаючи з 01 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачкою понесено додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: витрати на встановлення металевої брекет-системи у липні, жовтні 2025 року на загальну суму 45500 грн; витрати на корекцію зору сина, підбір та придбання окулярів у вересні 2025 року на загальну суму 12425,80 грн та у березні 2026 року на загальну суму 21360 грн.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з підставності вимог про стягнення розміру додаткових витрат пов`язаних з встановленням брекетів, корекцією зору, підбором та придбанням окулярів. Водночас, судом першої інстанції не взято до уваги витрати позивача на відпочинок, оскільки не доведено позивачем характер даних витрат як додаткових, що пов`язані з оздоровленням дитини, а також характер даної поїздки як оздоровчий, а не виключно рекреаційний, розважальний. Крім цього, судом першої інстанції враховано, що заняття в мовній школі для вивчення іноземної мови та демонстрація покращення результатів навчання з англійської мови не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на додаткові заняття дитини з англійської мови, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що такі витрати не можуть бути віднесені до додаткових витрат, які викликані обставинами у вигляді розвитку здібностей, які сплачуються матір`ю за її бажанням, оскільки наявність здібностей дитини до вивчення англійської мови нічим не підтверджено. Сам факт додаткового вивчення дитиною англійської мови, без будь-яких досягнень в цьому розвитку дитини, які потрібно розвивати, не є особливими обставинами, які є підставами для відповідальності батька щодо несення додаткових витрат в цій частині.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витрати позивача на відпочинок до моря за кордон не можуть вважатися додатковими витратами, оскільки не доведено позивачем характер даних витрат як додаткових, що пов`язані з оздоровленням дитини. Позивачкою не доведено характер даної поїздки як оздоровчий, не надано медичних документів щодо необхідності такого оздоровлення. А тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_11 в цій частині є також безпідставними.

Подібних висновків дійшов Верховний суду у Постановах від 17.01.2019 у справі №720/1119/17, від 22.03.2023 у справі №758/6113/19; від 19.04.2023 у справі №760/10847/20-ц.

Водночас, доводи апеляційної скарги ОСОБА_12 щодо вибору позивачкою дороговартісних брекет-систем, окулярів, лінз не містять належного обґрунтування. Необхідність таких витрат підтверджена дослідженими судом доказами, які наявні у матеріалах справи. В свою чергу, відповідач на їх спростування належних доказів не надав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди сторін з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, зводяться до особистого тлумачення змісту додаткових витрат на утримання дитини.

Рішення суду першої інстанції від 17.06.2026 ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_12 в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що представництво інтересів позивачки в суді першої інстанції здійснювала ОСОБА_6 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВХ № 1123790 від 14.04.2026.

У позові ОСОБА_1 через свого представника Хмелівська О.В. зазначала, що попередній розмір витрат на правничу допомогу становить 6000 грн, а докази таких витрат, будуть подані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

22.06.2026 ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Хмелівську О.В. подала заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. До заяви долучено договір про надання професійної правничої допомоги від 30.01.2026, довідку про оплату № 1 від 17.06.2026, акт № 1 від 17.06.2026 та квитанцію від 10.02.2026 про оплату послуг адвоката у сумі 6000 грн.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Циганюк Ю.В. 23.06.2026 надано до суду заперечення на заяву про стягнення понесених витрат, в якій зазначено, що докази понесених витрат позивачкою подані невчасно і є недопустимими.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої-шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з урахуванням складності справи, її значення для сторін, обґрунтованості витрат, критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, обсягу наданої адвокатом допомоги, а також, врахувавши заперечення позивача, дійшов правильного висновку вважає, що визначена позивачкою сума витрат на правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатом послуг, обґрунтованості витрат, розумності їхнього розміру.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (46,09 %).

З огляду на викладене вище, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а розмір витрат на правничу допомогу, які стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 зменшенню до 2765,40 грн (6000*46,09%).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 представником ОСОБА_1 - адвокатом Хмелівською О.В. заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн. На підтвердження вказаних витрат до відзиву долучено договір про надання правничої допомоги від 17.07.2026, платіжну інструкцію від 17.07.2026 про оплату за договором у розмірі 8000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Циганюк Ю.В. заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Вказує, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що предметом позову є стягнення додаткових витрат на утримання дитини, справа є малозначною в силу вимог закону та є нескладною, розглядалась в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, враховуючи пропорційність розміру позовних вимог, які задоволено, а також заперечення відповідача проти заявленого позивачкою розміру витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт, принцип співмірності та розумності, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для відшкодування на користь позивачки витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представницею адвокатом Хмелівською Олесею Володимирівною, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2026 року змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , до 2765,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені в апеляційній інстанції у розмірі 3000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай