Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №686/23101/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/23101/26

Провадження № 33/820/703/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП та застосовано стосовно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці, стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Відповідно до зазначеної постанови судді, ОСОБА_1 23 липня 2026 року о 15 год. 53 хв. на 253 км автодороги М-30 «Стрий - Ізварне» керував автомобілем "TGX 18.480", номерний знак НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 25.06.2019 (ВП 30003765).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.

У апеляційній скарзі вказує, що обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та не підтверджуються доказами, які наявні в матеріалах справи.

Обов?язковою ознакою складу адміністративного правопорушення. передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, є вина у формі умислу.

ОСОБА_1 зазначає, що незважаючи на те, що був обізнаний про існування певної заборгованості зі сплати аліментів, про обмеження, встановлене щодо нього постановою державного виконавця від 25.06.2019 року (в частині керування автомобільним транспортом) нічого не було відомо, копії даної постанови ніколи не отримував (в матеріалах справи відсутній доказ вручення/надсилання постанови), таким чином ОСОБА_1 вказує, що жодного умислу на скоєння адміністративного правопорушення не мав.

3 постанови державного виконавця від 31.07.2026 року вбачається, що державний виконавець скасував тимчасове обмеження, яке було встановлено постановою від 25.06.2019 року. Довідавшись про існування обмеження, встановлене постановою державного виконавця, ОСОБА_1 в терміновому порядку погасив заборгованість з аліментів, внаслідок чого обмеження було скасоване.

Таким чином, станом на дату розгляду справи в суді (07.08.2026 року), акт, який обмежував ОСОБА_1 у праві керування автомобілем, вже був скасований (постановою від 31.07.2026), що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення в розумінні положень п. 6 ст. 247 КУПАП.

ОСОБА_1 також зазначає, що є офіційно працевлаштованим водієм на підприємстві (копія довідки додається), призначене судом покарання позбавить його та сім?ю засобів для існування на тривалий період.

Позиції учасників судового провадження

Особа, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову судді та закрити адміністративне провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, з наведених у апеляції підстав. Показав, що сума заборгованості зі сплати аліментів становила понад 100 тисяч гривень, яку він сплатив, тому вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.

Заслухавши доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали провадження про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Згідно вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9 та 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Постанова суду має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалюючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини останнього у його вчиненні, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №727177 від 23.07.2026, в якому зафіксовані обставини вчиненого правопорушення (а/с 1); постановою державного виконавця від 25.06.2019 (ВП 30003765) про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а/с 4); даними витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження (а/с 5); постановою інспектора УПП в Хмельницькій області Назара А.Ф. ЕНА №7600564 від 23.07.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.ст. 121 ч. 1, 132-1 ч.1 КУпАП, що підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (а/с 2); відеозаписами, на яких зафіксовані обставини вчиненого останнім правопорушення, в тому числі обізнаність про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (а/с 8).

Наведені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Склад правопорушення містить в собі: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до частини 3 статті 126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно з частиною 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Пунктом 2 частини 9 статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

При цьому, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто склад цього адміністративного правопорушення буде повним в разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, свідомо керує транспортним засобом.

Так, у матеріалах справи міститься постанова ВП №30003765 від 25.06.2019 року старшого державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Слезь А.В., якою встановлено тимчасове обмеження для ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа (а/с 4).

Відтак, у сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 727177 від 23.07.2026, яким зафіксовано порушення частини 10 статті 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 126 КУпАП, наведені вище докази дозволяють дійти беззаперечного висновку про винуватість особи, стосовно якої складено протокол.

При цьому факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ним не оскаржується.

Таким чином, вважаю, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП.

Тож, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та відсутності у суду підстав для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Доводи ОСОБА_1 , що він не знав про наявність у нього обмежень у праві керування, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 постанови про встановлення тимчасових обмежень у праві керування транспортними засобами, не доведено наявність в його діях умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 мав аліментні зобов`язання з 19.07.2010 року, про що йому було відомо, несвоєчасно та не в повному обсязі їх сплачував, через заборгованість саме за період з 01.11.2011 по 21.05.2019 роки державним виконавцем було встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа, ця постанова державного виконавця від 25.06.2019 року не оскаржена та не скасована, тому твердження, що ОСОБА_1 нібито не знав про встановлення державним виконавцем щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, не підтверджено належними доказами, тому суд вважає це спробою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того, суд бере до уваги наявний у матеріалах справи відеозапис з бодікамер працівників поліції «export-hmzh8.mp4», на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 підтвердив, що йому відомо про наявність у нього обмеження у праві керування транспортними засобами та це питання наразі вирішується у суді.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначив, що він був обізнаний про існування певної заборгованості зі сплати аліментів,

Таким чином, вищенаведені факти підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про наявність у нього обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 25.06.2019 (ВП 30003765), однак умисно та свідомо проігнорував таке обмеження, керував транспортним засобом, чим порушив ч.10 ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 126 КУпАП.

Стосовно доводів ОСОБА_1 , що на момент винесення постанови судом першої інстанції постановою Головного державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства України Зиряновим О.С. заходи примусового виконання рішення суду, в тому числі тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, ОСОБА_1 скасовані, тому станом на 07.08.2026 ОСОБА_1 не був тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами, а відповідно в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУПАП, то вони є неспроможними, оскільки існування такого обмеження має юридичне значення саме на момент вчинення адміністративного правопорушення, а не на момент ухвалення судового рішення, тому посилання ОСОБА_1 , що 31.07.2026 була прийнята постанова про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом (а/с 18) не є підставою для закриття провадження.

Посилання ОСОБА_1 , що він офіційно працевлаштований водієм на підприємстві та призначене судом покарання позбавить його та сім?ю засобів для існування на тривалий період, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Так, на підставі ч.4 ст.30 КУпАП позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Отже, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, правильно визначив вид стягнення у мінімальних межах, установлених частиною 3 статті 126 КУпАП, відповідно до вимог статті 33 КУпАП, у межах передбаченого статтею 38 КУпАП строку.

З урахуванням наведеного, доходжу висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя