Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №646/10732/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/10732/25

№ провадження 2/646/555/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого – судді Благої І.С.,

за участі секретаря судового засідання Левченко В.О.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Представник АТ «СенсБанк» Альховська І.Б. звернулася до суду з вказаним позовом, яким просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 126149,58 грн, з яких: 85234,05 грн прострочене тіло кредиту, 40915,53 грн. відсотки за користування кредитом..

В обґрунтування позову зазначено, що 15.02.2018 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту – кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту – «Альфа Connect», мета кредиту – для особистих потреб; ліміт кредитної лінії – у розмірі 200000,00 грн, на дату укладення угоди доступний ліміт 7000,00 грн; процентна ставка – 26 % річних; тип процентної ставки – фіксована; тип картки – MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту – щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 630852625. Позичальник погодився з тим, що Банк надає йому картку в неактивному стані і погоджується самостійно активувати картку. Активація Картки відбувається автоматично після: здійснення Клієнтом [позичальником] першої транзакції з обов`язковим введенням ПІН-коду в POS-терміналі або банкоматі Банку, або будьякого іншого банку України чи світу; або самостійно через Інтернет-сервіс «My Alfabank»; або після успішного встановлення ПІН-коду за допомогою системи IVR. Клієнт [позичальником] розуміє та погоджується з тим, що не зможе здійснювати операції із застосуванням Картки, до моменту Активації Картки (п. 3.4.21. Договору). Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту. 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 126149,58 грн.

Короткий зміст доводів відповідача

Представник відповідачки, адвокат Керімов А.З. подав заперечення в яких просить суд в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором відмовити повністю.

Заперечення щодо позову обґрунтовує тим, що 08 лютого 2018 року Відповідачем підписано Анкету- Заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ « Альфа- Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа –Банк». 15 лютого 2018 року Відповідач шляхом підписання оферти із АТ «АльфаБанк» уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ( далі-Угода) яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ « Альфа- Банк». Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено споживчий кредит від 15.02.2018 року, сума якого на початку становила 7 000,00 грн ( сім тисяч гривень) із відсотковою ставкою 26 % річних строком на 12 місяців із можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору. Однак позивачем заявлено, вимогу стягнути заборгованість за прострочене тіло кредиту у розмірі 85 234,05 грн, що безперечно більше за суму, обумовлену при укладенні договору. Відомостей, які б підтверджували ціну договору, позивачем не надано. Відповідач неодноразово протягом строку дії кредитного договору здійснювала платежі для погашення основного кредитного боргу та процентів, починаючи із 17.04.2018 у різних сумах, що зазначається і підтверджується наданою випискою Позивачем з рахунка НОМЕР_1 . У 2022 році з початком повномасштабної війни в Україні відповідач не користувалась кредитною картою та не здійснювала операцій за рахунком НОМЕР_1 , що підтверджується випискою із банку за рахунком за період 01.04.2020 – 28.10.2025. Однак, АТ «СЕНС БАНК» продовжував автоматично нараховувати проценти за користування кредитними коштами, незважаючи на відсутність користування кредитними коштами. До того, АТ «СЕНС БАНК» самостійно збільшував кредитний ліміт, без волевиявлення клієнта, що призвело до збільшення нарахованих процентів і тіла кредиту. У підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні умови договору про розмір тіла кредиту, процентну ставку та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, проте зазначено, що відповідач згідний із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами і Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами і Тарифами банку. Отже, вважаємо, що анкета-заява, не є складовою кредитного договору, в ній не міститься надана сума відповідачу, не зазначені проценти чи будь–які умови кредитування, і відповідно підтвердження надання грошових коштів відповідачу, тому нарахування тіла та процентів у заявленій позивачем сумі є незаконними. Також, Позивачем заявлено розрахунок кредитної заборгованості, однак він не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту перерахування Позивачем на рахунок Відповідача (або видачі нарочно у касі банку) будь-якої суми кредитних коштів, або взагалі надання Банком Відповідачу будь-якої суми коштів. Надана позивачем анкета заява не являється кредитним договором, до того позивачем не надано умови та правила банківських послуг, із якими нібито відповідач ознайомилась. Позивачем надана виписка по особовому рахунку за період з 16.02.2018 по 02.07.2025, однак вказана виписка не містить інформації про зарахування на цю картку суми кредиту, тож відповідно не є можливим визначити загальну суму кредиту. Тому наданий позивачем розрахунок про сплаті заборгованості вбачається, що він є неправомірним, відповідно такий розрахунок не є доцільним. Вважає, що нарахування відсотків річних у розмірі 40 915,53 грн (сорок тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривні п`ятдесят три коп.) є безпідставним. АТ «СЕНС БАНК» незаконно нараховував відсотки по кредиту після спливу строку кредитування. Тому нараховані відсотки після спливу строку кредитування , а саме після 15 лютого 2019 року , є незаконними. Також, представник відповідача та відповідач не вбачають, підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу представника позивача адвоката Полетаєва Т.Ю. у розмірі 10 502,74 грн, так як стороною позивача не подано до суду відповідні докази до вимог ст.141 ЦПК України.

Рух справи

Ухвалою судді від 21.10.2025 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 10.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки - адвоката Керімова А.З. про витребування доказів.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, просила розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про судове засідання повідомлялася своєчасно та належним чином. Представник відповідачки подав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності відповідачки та її представника.

Зважаючи на те, всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

15.02.2018 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

З оферти АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», на наступних умовах: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Максимум-готівка»; мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн; процентна ставка - 26% річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MC DEBIT WORLD; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50,00 грн.

Оферта підписана ОСОБА_1 особисто.

Таким чином сторонами погоджено розмір відсотків, які підлягають стягненню за користування кредитом та строк дії карткової лінії.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.

З наданого до суду розрахунку заборгованості у графі «прострочене тіло кредиту» вказано суму заборгованості у розмірі 85234,05 грн., а у графі «відсотки за користування кредитом» вказано суму заборгованості 40915,53 грн.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки з рахунку відповідача вбачається встановлення кредитного ліміту у розмірі 7 000 грн станом на 16.02.2018 року, який в подальшому збільшувався, рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , зазначеному у кредитному договорі, зняття відповідачем коштів з рахунку, а також їх внесення у період з лютого 2018 року по січень 2022 року, подальше збільшення позивачем розміру заборгованості відповідача шляхом нарахування комісії РКО, нарахування штрафу у розмірі 400.00грн, овердрафту тощо.

Так, згідно інформації зазначеній позивачем у розрахунку заборгованості за кредитом та виписці по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами у період із 16.08.2018 по 15.03.2022 (після 15.03.2022 інформація про користування кредитом відсутня), використавши кредитних коштів у сумі 45236,48 грн та внісши на рахунок у зазначений період 81920 грн. 53 коп.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 634 ЦК України визначено, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, проценти за користування кредитом – це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

З урахуванням вказаних обставин, отримання відповідачкою коштів за вказаним договором, а також користування кредитними коштами та сплата платежів підтверджується випискою по рахунку з кредитною карткою, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитною карткою, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.

Разом з тим, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Судом враховано, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

За змістом укладеного між сторонами кредитного договору, між сторонами не було погоджено овердрафту (поновлювальної форми кредитування, яка б дозволяла клієнту банка використовувати кошти, перевищуючи ліміт), а тому дії Банку щодо нарахування заборгованості за відсотками за овердрафтом не можна вважати правомірними.

З виписки по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 16.03.2018 по 15.12.2024 року, банком неправомірно нараховувалось позичальнику щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування основної картки.

З наданого Банком розрахунку заборгованості, який в свою чергу підтверджується випискою про рух коштів, вбачається, що відповідачка здійснювала погашення кредиту, проте банк протиправно списував ці кошти в рахунок погашення заборгованості за комісією та процентами за овердрафт, що не передбачені угодою сторін.

Згідно інформації зазначеній позивачем у розрахунку заборгованості за кредитом та виписці по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами у період із 16.08.2018 по 15.03.2022 (після 15.03.2022 інформація про користування кредитом відсутня), використавши кредитних коштів у сумі 45236,48 грн та внісши на рахунок у зазначений період 81920 грн. 53 коп.

До 15.03.2022 року позивачем нараховувались відсотки за користуванням кредитом. Станом на 15.03.2022 року заборгованість відповідачки становила 254 грн. 32 коп.

Позивачем після 15.03.2022 року було продовжено нараховувати відсотки за користування кредитом. За період з 16.03.2022 року до 02.07.2025 року позивачем нараховано відсотки на суму в розмірі 40661 грн. 21 коп.

Оскільки, судом встановлено що у відповідачки була відсутня заборгованість за тілом кредиту станом на 15.03.2026 року, то всі нараховані відсотки в подальшому є безпідставними.

Таким чином, судом встановлено відсутність заборгованості у відповідачки перед позивачем Акціонерним товариством «Сенс Банк».

Тому позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя І.С. Блага