Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №645/5066/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5066/26

Провадження № 2/645/3459/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання – Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,-

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Грубник Д.Л., звернулася з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь: аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 3512,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, в сумі 3512,00 грн щомісячно, до досягнення нею 23 років або до припинення нею навчання, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 0210.2004 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 1844. Від шлюбу мають двох дітей: неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають та зареєстровані з позивачкою. Відповідач хоч і зареєстрований з позивачкою та їх дітьми за однією адресою, проти разом с ними не проживає, допомоги на утримання дітей не надає.

Провадження у справі відкрите ухвалою суду від 10.06.2026 року.

Представник позивачки – адвокат Грубник Д.Л. 15.062026 року через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, повідомлявся про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

Враховуючи положення ст.ст. 280-281 суд постановив про розгляд справи у заочному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 0210.2004 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 1844 (а.с. 6).

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками дитини у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому 11.06.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 3 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2472, вказано: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками дитини у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданому 19.12.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2634, вказано: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8).

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 22.05.2026 року з Реєстру територіальної громади міста Харкова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 480224460 від 03.06.2026 року ОСОБА_2 належить на праві власності: 1/2 частина за адресою: АДРЕСА_1 ; на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:08:003:0650 (а.с. 11-12).

З повідомлення про зарахування (а.с. 9) вбачається, що ОСОБА_4 наказом № 599 Ст від 09 серпня 2025 року зарахована студентом 1 курсу факультету комп`ютерних наук для здобуття освітнього ступеня: Бакалавр, форма навчання: Денна.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 3512,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно ч. 2 ст. 51 Конституції України обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 СК України у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов`язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володінні та/або користуванні у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Необхідно відмітити, що позивачем заявлено вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у мінімальному розмірі, в той час як відповідач по справі має законодавчо встановлений обов`язок надавати матеріальну підтримку спільній дитині сторін, а обставин, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача надавати таку допомогу не встановлено, даних про наявність інших утриманців не надано.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 3512,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, в сумі 3512,00 грн щомісячно, до досягнення нею 23 років або до припинення нею навчання.

Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійних, окремих від аліментних зобов`язань, обов`язки батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, викликаних особливими обставинами.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Статтею 182 СК України встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності можливості утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчатися після досягнення нею повноліття.

Відповідно до до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами, встановленими ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно ч. 2 ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням наданих доказів, враховуючи принцип рівного обов`язку батьків щодо утримання дитини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 512, 00 грн щомісячно, з 08.06.2026 року до досягнення ОСОБА_4 23-х років або до припинення навчання.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2026 року АО «Колегія», в особі керуючого партнера Грубника Д.Л., та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання правничої допомоги № 0405-01.

Відповідно до Додатку № 1 до вказаного договору встановлено розмір винагороди за надання адвокатом послуг.

Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» від 15.05.2026 року № 8415-2667-7351-2117 ОСОБА_1 сплатила на користь АО «Колегія» 5000,00 грн за правничу допомогу згідно з договором № 0405-01.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 висловив позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що витрати пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 5000,00 грн є співмірними позовним вимогам.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати суд стягує з відповідача на користь держави.

Положенням ст. 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 3 512, 00 грн щомісячно, з 08.06.2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 512, 00 грн щомісячно, з 08.06.2026 року до досягнення ОСОБА_4 23-х років або до припинення навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстраці: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстраці: АДРЕСА_1 ,-

Повний текст рішення складений 10.09.2026 року.

Суддя О.Ю.Алтухова