Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №484/2446/23 — Миколаївський апеляційний суд

09.09.26

33/812/387/26

Справа № 484/2446/23 Головуючий у першій інстанції Максютенко О.А.

Провадження № 33/812/387/26 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.

Категорія: ч.5 ст.126 КУпАП

ПОСТАНОВА

09 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Чистою В.В.,

за участю захисника Докашенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Докашенка Дмитра Віталійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2023 року,

в с т а н о в и в:

Згідно постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2023 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 480175, 06 травня 2023 року о 08 год. 55 хв. в м. Первомайськ по вул. Одеській ,157 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_1 без посвідчення водія категорії "В", тобто не маючи права керування таким видом транспортного засобу, правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова серія БАБ №135810 від 10.02.2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-1 КУпАП та ч.2 ст. 126 КУпАП), чим порушив вимоги пункту 2.1 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 5 статті 126 КУпАП.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу. Вирішено питання про судовий збір.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 – Докашенко Д.В. 27 серпня 2026 року подав апеляційну скаргу через систему «Електронний суд», в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаної постанови суду, просив вказану постанову скасувати та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 КУпАП на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначав, що 08 червня 2023 року судом була винесена оскаржувана постанова. Оскільки розгляд справи відбувся без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, копія постанови в строк, передбачений статтею 285 КУпАП не була вручена ОСОБА_1 , у зв`язку з чим причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови слід визнати поважними.

Враховуючи вказані обставини, що свідчать про бажання звернутися з апеляційною скаргою, положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, просить суд вважати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та поновити строк.

Заслухавши захисника - адвоката Докашенка Д.В., який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, які містить клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного.

Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови судді місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права.

Гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників справ про адміністративні правопорушення виступає передбачений у частині 2 статті 294 КУпАП порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно положень частини 2 статті 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу.

Правило дотримання десятиденного строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення з дня її винесення, передбачене частиною 2 статті 294 КУпАП, надає потенційному апелянту достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади, період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

За положеннями статті 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Так, причина пропуску строку звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою на постанову місцевого суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи призначався на 24 травня 2023 року, судову повістку на це засідання ОСОБА_1 отримав (а.с. 9). Оскаржуване судове рішення ухвалено 08 червня 2023 року, та в цей же день було надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень, забезпечено надання загального доступу 09 червня 2023 року.

ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення.

Згідно супровідного листа суду першої інстанції, копія постанови направлена ОСОБА_1 12 червня 2023 року (а.с.14).

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що копію оскаржуваної постанови останній отримав 22 червня 2023 року (а.с.18).

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови.

Останнім днем подачі апеляційної скарги по даній справі є 17 червня 2023 року.

Апеляційна скарга захисником ОСОБА_1 - Докашенко Д.В. подана 27 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» (через 3 роки і майже 3 місяці), тобто поза межами строку встановленого статтею 294 КУпАП.

З рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Так, Європейський Суд з прав людини у п.п.37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» звертав увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що «від судів вимагається вказувати підстави для поновлення права на оскарження судового рішення, однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі, проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки вказується на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Процедура визначення строку для подання апеляційної скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення (постанови), то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених, у даному випадку, положеннями КУпАП.

За приписами КУпАП, процесуальні дії під час провадження у справі про адміністративне правопорушення мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Слід звернути увагу на те, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 травня 2021 року у справі №580/1225/20.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

Отже, враховуючи, що матеріали справи містять достатні дані про те, що ОСОБА_1 , був обізнаний про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, про розгляд справи судом, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.9), отримав копію оскаржуваної постанови, а також зважаючи, на принцип диспозитивності, який передбачає, що кожна особа користується своїми правами на свій власний розсуд і використовує той обсяг прав, передбачений КУпАП, який вважає за потрібне, апеляційний суд дійшов висновку, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення до суду в межах встановленого КУпАП строку.

Посилання захисника Докашенка Д.В. на те, що розгляд справи відбувся без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і що копія постанови не була вручена ОСОБА_1 в строк, передбачений статтею 285 КУпАП, не можуть бути визнані поважними причинами неподання ОСОБА_1 апеляційної скарги протягом понад 3-х років.

Отже, обставини, на які посилається захисник, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ОСОБА_1 своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянтом не зазначено.

За такого, оскільки апеляційна скарга не містить обґрунтування, як саме зазначені апелянтом обставини унеможливили вчасне оскарження судового рішення, то суд апеляційної інстанції вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає.

У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» (Independent News and Media and Independent Newspapers Ireland Limited v. Ireland) Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу, що є принципом остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Між тим у даній справі апеляційним судом не було встановлено особливих і непереборних обставин, які б перешкоджали особі, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 оскаржити постанову судді у передбачений положеннями статті 294 КУпАП строк.

Також, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не вирішує інші клопотання у справі та не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного судового рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до вимог частини 2 статті 294 КУпАП, у випадку відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, апеляційна скарга повертається апеляційним судом особі, яка її подала.

Отже, відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді є підставою для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

Керуючись частиною 2 статті 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Відмовити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокату Докашенку Дмитру Віталійовичу у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2023 року.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду І.В. Лівінський