Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №469/1432/25 — Миколаївський апеляційний суд

10.09.26

22-ц/812/1593/26

Справа № 469/1432/25 Головуюча у 1-й інстанції Далматова Г. А.

Провадження № 22ц/812/1593/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Коломієць В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ ФК)

«Фінансова компанія «Кредит Капітал»,

на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 травня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Далматової Г. А. у місті Південноукраїнську Миколаївської області, зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 31 516 грн 78 коп. загальної заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 20 серпня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №950444 про надання кредитних коштів на суму 4 800 грн на строк 360 днів, зі сплатою кожні 20 днів стандартної процентної ставки за користування коштами у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожний день користування протягом терміну дії договору, а також із застосуванням за певних умов зниженої процентної ставки у розмірі 1,21 % в день.

Між тим, відповідачкою ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним з ТОВ «Селфі Кредит» договором про надання споживчого кредиту не виконані, внаслідок чого первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» 21 червня 2024 року передано право вимоги позивачу на підставі укладеного між ними договору факторингу №21062024, за яким передано право вимоги до боржниці про стягнення з неї заборгованості у розмірі 31 516 грн 78 коп., яка складається з 4 799 грн 98 коп. заборгованості за тілом кредиту та 26 716 грн 80 коп. боргу за процентами за користування кредитом.

Разом з подачею позову позивач клопотав про витребування від АТ КБ «Приватбанк» відомостей щодо належності платіжної картки позичальниці стосовно успішності транзакції з перерахування суми кредиту та про зарахування цих коштів на карту позичальниці, а також чи проводилась верифікація особи власника банківської картки.

3 березня 2026 року від відповідачки надійшов відзив на подану позовну заяву, у якому вона заперечила отримання коштів та їх зарахування на належну їй банківську картку.

6 березня 2026 року позивачем надано відповідь на відзив, за яким товариство навело аргументи стосовно розрахованої заборгованості, яку воно просило стягнути з позичальниці.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 березня 2026 року клопотання позивача про витребування відомостей задоволено, ухвалено про витребування від АТ КБ «Приватбанк» відомостей зазначених у клопотанні.

20 квітня 2026 року на виконання вимог вищевказаної ухвали від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані відомості.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 травня 2026 року позов ТОВ ФК «Кредит Капітал» задоволено частково, ухвалено про стягнення на його користь із ОСОБА_1 заборгованість за договором споживчого кредиту №950444 від 20 серпня 2023 року в загальному розмірі 9 599 грн 98 коп., яка складається з 4 799 грн 98 коп. заборгованості за тілом кредиту та 4 800 грн заборгованості за процентами. Розподілені судові витрати.

Ухвалюючи рішення місцевий суд виходив з обґрунтованості вимог про стягнення боргу за тілом кредиту та необхідністю зменшення розміру процентів за їх неспівмірністю виданому розміру кредитних коштів.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду в частині зменшення розміру процентів скасувати, рішення в частині стягнення тіла кредиту залишити без змін, та постановити рішення про повне задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що місцевим судом не враховано ті обставини, що підписанням кредитного договору сторонами узгоджено усі його істотні умови, в тому числі щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом. Зазначав, що за змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання певних умов договору недійсними з підстав їх несправедливості, має бути заявлена окрема вимога споживача з цього приводу.

Також вказував, що базові принципи кредитних правовідносин є загальнодоступними та зрозумілими для пересічного громадянина, тому не потребують професійної фінансової компетенції. А з огляду на те, що відповідачка свідомо уклала даний договір, вона мала можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики, у зв`язку з їх прийняттям на підставі чітко вказаних кредитодавцем умов договору. Внаслідок цього та на підставі узгоджених умов кредитного договору, в межах строку його дії, позивачем надано розрахунок заборгованості, яким враховано здійснені позичальницею погашення заборгованості.

Посилався на відповідну судову практику та обов`язковість виконання зобов`язання.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 7 та 16 липня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначається, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Аналогічні положення містять статі 626, 628 ЦК України, де ще передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення цих статей застосовується і до відносин за кредитним договором, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» цієї глави і не випливає із суті кредитного договору, а особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (частина 3 статті 1054 ЦК України), зокрема, і стосовно нарахування процентів (стаття 1056? ЦК України)

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2023 року, після ознайомлення з умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредитування, між ТОВ «Селфі Кредит» та позичальницею ОСОБА_1 укладено договір №950444 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» на суму 4 800 грн строком на 360 днів, зі сплатою за користування кредитом зниженої процентної ставки за програмою лояльності в розмірі 1,21% на день, кожні 20 днів, або при порушенні зобов`язання з повернення кредитних платежів - стандартної процентної ставки у розмірі 2,2% в день (а.с.17зв-18, 19-30).

Згідно графіку платежів позичальниці розраховано загальну вартість кредиту, з урахуванням програми лояльності та виходячи із належного виконання нею зобов`язань на період знижки за процентною ставкою до 9 вересня 2023 року, тобто зі сплатою платежу з погашення процентів в розмірі 1 161 грн 60 коп. При тому за таблицею відповідачки, як споживачки послуг, пояснено, що у випадку порушення зобов`язання нарахування процентів відбуватиметься за стандартною процентною ставкою в 2,2% на день із платежем на суму 2 112 грн, внаслідок чого сума платежів за розрахунковий період складе 42 816 грн, а процентів за користування кредитом 38 016 грн ( а.с.29зв-30).

Договір, додатки до нього та паспорт споживчого кредитування підписано позичальницею за допомогою одноразового ідентифікатора С101 о 09 год 18 хв 57 сек 20 серпня 2023 року.

На виконання умов договору ТОВ «Cелфі Кредит» за допомогою системи PayTech 20 серпня 2023 року о 9 год 29 хв 22 сек. здійснено переказ коштів на суму 4 800 грн для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 та зазначена нею у змісті кредитного договору (а.с.32).

Ці відомості, незважаючи на безпідставні заперечення відповідачки, підтверджені за повідомленням АТ КБ «Приватбанк», з якого вбачається, що платіжна картка НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 та на її рахунок, як верифікованої особи, 20 серпня 2023 року зараховано грошові кошти у розмірі 4 800 грн (а.с.96).

В подальшому між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем ТОВ ФК «Кредит-Капітал» 21 червня 2024 року укладено договір факторингу № 21062024, за умовами якого фактор, яким є позивач, набуває права вимоги від клієнта до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором укладеним із ОСОБА_1 (а.с.38зв-44).

Отже, враховуючи наявну суму боргу у розмірі 31 516 грн 78 коп., яка передана первісним кредитором фактору, позивачем пред`явлено позов до позичальниці в межах нарахованої кредитної заборгованості на день передачі права вимоги у відповідності до визначеної за умовами договору процентної ставки.

Рішення місцевого суду в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту учасниками справи не оскаржено та не є предметом апеляційного перегляду.

В той же час позивачем оскаржено рішення суду в частині зменшення суми нарахованих первісним кредитором процентів, із застосуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року під час розгляду справи №904/417/18, про зменшення розміру відповідальності з огляду на його непропорційність наслідкам порушення.

Ці доводи позивача колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки за встановлених обставин у місцевого суду не було підстав для застосування постанови ВП ВС від 18 березня 2020 року, яка стосується іншого виду спірних правовідносин, які врегульовані іншими нормами матеріального права, а саме можливістю зменшення загального розміру неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

В той же час у справі, яка знаходиться на перегляді в суді апеляційної інстанції, позивачем ставиться інше питання про стягнення боргу за процентами за користування кредитними коштами, які обумовлені сторонами у кредитному договорі, тобто в порядку статті 1048 ЦК України, а не у виді річних процентів, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання в порядку статті 625 ЦК України.

Таким чином, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що первісним кредитором станом на 21 червня 2024 року боржниці розраховано заборгованість за процентами за користування кредитом у період з 20 серпня по 7 вересня 2023 року за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,21 % на день та у зв`язку з невнесенням нею платежів у визначений договором період, починаючи з 8 вересня 2023 року по 21 червня 2024 року за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,2 %, а всього на загальну суму 26 716 грн 80 коп., із врахуванням здійснених позичальницею погашень процентів за користування кредитними коштами (а.с.32зв-38).

Тобто кредитором нараховані проценти за договором, відповідно до його умов та визначеного сторонами графіку, в межах вказаних сум загальних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За наведеного та з урахуванням відсутності у чинному цивільному законодавстві положень щодо можливості зменшення розміру процентів, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, колегія суддів висновує про часткове задоволення скарги, з огляду на обсяг пред`явлених вимог, та зміну рішення суду з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, в якому слід зазначити про задоволення позовних вимог, стягнення процентів, пред`явлених за позовом на суму 26 716 грн 80 коп. з одночасним збільшенням загальної суми, що стягнута за рішенням суду, до 31 516 грн 78 коп. та відповідно збільшення суми судового збору, стягнутого з відповідачки на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції, тобто стягнути зі ОСОБА_1 на користь позивача 2 422 грн 40 коп.

У зв`язку зі зміною рішення суду в частині суми стягнення та фактичного задоволення позову у повному обсязі та за відсутності заперечень відповідачки наявні підстави для зміни суми стягнутих витрат позивача на правничу допомогу, яку на думку колегії суддів слід визначити виходячи із принципів розумності та співмірності складеності справи у розмірі 5 000 грн.

Крім того відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 633 грн 60 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 травня 2026 року змінити, зазначивши про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит - Капітал» за договором від 20 серпня 2023 року № 950444 - 31 516 грн 78 коп. загальної суми заборгованості , яка складається з 4 799 грн заборгованості за тілом кредиту та 26 716 грн 80 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 422 грн 40 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції та 5 000 витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 633 грн 60 коп. судових витрат за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

В. В. Коломієць