Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №469/744/25 — Миколаївський апеляційний суд

10.09.26

22-ц/812/1596/26

Справа № 469/744/25 Головуюча у 1-й інстанції Саукова А. А.

Провадження № 22ц/812/1596/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Коломієць В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , яка подана від його імені

адвокатом Свідзінським Романом Михайловичем,

на рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Саукової А. А. об 11 год 00 хв у місті Миколаєві зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Факторинг Партнерс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 71 130 грн заборгованості за електронним договором про надання споживчого кредиту.

В обґрунтування вимог зазначило, що 10 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7975766, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти на суму 15 000 грн строком на 360 днів, суму яких в подальшому збільшено на 7 000 грн на підставі додаткової угоди від 24 червня 2024 року до договору, до загального розміру кредиту на суму 22 000 грн. За користування кредитним коштами сторонами обумовлена сплата процентів у розмірі 1,5% в день. Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.

Умови договору ОСОБА_1 не виконано, суму кредитних коштів з процентами за користування ними, первісному кредитору не повернуто.

27 січня 2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, за яким позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 , за раніше укладеним між ним та ТОВ «Авентус Україна» договором про надання споживчого кредиту.

Посилаючись на ці обставини та наявність боргу позичальника перед первісним кредитором, право вимоги за яким перейшло до позивача, ТОВ «Факторинг Партнерс» просило стягнути з ОСОБА_1 борг на загальну суму 71 300 грн, який складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 000 грн, 38 130 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 11 000 грн пені та штрафів.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2025 року позовну заяву ТОВ «Факторинг Партнерс» направлено на розгляд за територіальною підсудністю до Вітовського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2026 року позов прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

Відзиву на позов відповідачем не надано, натомість надані заперечення проти пред`явлених вимог, у яких відповідач визнав позовні вимоги у розмірі заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн, зобов`язавшись погасити її частинами, посилаючись на те, що він є внутрішньо переміщеною особою, багатодітним батьком та особою з інвалідністю ІІІ групи. Інших вимог не визнав.

У відповіді на подані відповідачем заперечення, позивачем надане обґрунтування своїх вимог, які ним викладено у виді заперечень проти визнання відповідачем лише заборгованості за тілом кредиту, з посилання на узгодження сторонами усіх умов кредитного договору.

Рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року позов ТОВ «Факторинг Патнерс» задоволено частково, ухвалено про стягнення на користь товариства з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 7975766 від 10 червня 2024 року в загальній сумі 60 130 грн, яка складається з 22 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 38 130 грн заборгованості за процентами. Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності стягнення штрафу та пені, нарахованих в період дії воєнного часу, і наявності підстав для стягнення боргу за тілом кредиту та процентами.

В апеляційній скарзі відповідач, діючи через свого представника ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його змінити, зменшивши загальну суму на суму боргу за процентами та залишивши до стягнення лише борг за тілом кредиту.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на технічну можливість кредитора в будь-який момент змінити тарифи та умови кредитування, а також відсутність доказів на підтвердження відображення на екрані процентної ставки саме 1,5% на день, що не може вважатись належним погодженням умов кредитування з позичальником.

Тому вважав пред`явлені за позовом проценти завищеними та нарахованими всупереч принципам розумності і справедливості, у занадто великому розмірі 9089,9% на рік, які за своєю природою є вочевидь кабальними та виходить за межі розумного підприємницького ризику та є формою зловживання правом з боку фінансової установи. Зазначав, що розмір нарахованих за короткий період процентів становить 38 130 грн, що перевищує заборгованість за тілом кредиту у 22 000 грн та порушує майновий баланс сторін, в той час як позичальник є внутрішньо-переміщеною собою з інвалідністю ІІІ групи та багатодітним батьком через що перебуває у вкрай складному матеріальному становищі.

Звертав увагу суду на можливість нарахування процентів впродовж встановленого строку кредитування та неможливість виходу за його межі, в той час як розрахунок заборгованості датований 27 січня 2025 року.

Просив про максимальне зниження розміру витрат позивача на правничу допомогу з огляду на скрутний матеріальний стан відповідача.

Посилався на судову практику.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважав її доводи необґрунтованими, а ухвалене місцевим судом рішення законним, посилаючись на обставини раніше викладені ним у позові та відповіді на заперечення відповідача.

Зазначав про узгодження розміру з процентів за користування кредитом та правомірність їх нарахування.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач, діючи через свого представника, заперечив доводи позивача переважно виходячи з раніше викладених ним аргументів.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 7 та 16 липня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» після ознайомлення з умовами кредитування, укладено договір про надання споживчого кредиту №7975766 на суму 15 000 грн строком на 360 днів, зі сплатою кожні 30 днів стандартної процентної ставки у розмірі 1,5% на день відповідно до узгодженого в таблиці обчислення загальної вартості кредиту графіку платежів. Також умовами договору сторони передбачили застосування за виконання певних умов зниженої процентної стави у розмірі 1,395 % на день (а.с.6-14, 15, 17-19)

24 червня 2024 року сторонами укладено додаткову угоду про збільшення розміру позики ще на 7 000 грн, тобто узгоджено загальну суму позики в розмірі 22 000 грн, внаслідок чого узгоджено нову загальну вартість кредиту у розмірі 139 330 грн у відповідній таблиці із викладенням графіку платежів (а.с.25-26, 27-28зв).

Укладені договір та додаткова угода до нього з додатками підписані позичальником за допомогою одноразових ідентифікаторів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.14зв, 15зв, 26,27зв).

В день підписання договору та додаткової угоди до нього, кредитором ТОВ «Авентус Україна» через ТОВ ФК «Контрактовий дім» із використанням сервісу EASY PAY успішно проведені платіжні операції зі здійснення 10 червня 2024 року платежу на суму 15 000 грн та 24 червня 2024 року на суму 7 000 грн на платіжну картку НОМЕР_3 (а.с.31-32, 33-34, 35-36).

Таким чином обставини та факти стосовно укладення договору підтверджено за допомогою письмових доказів, що містяться у матеріалах справи, та у змісті поданої апеляційної скарги відповідачем не заперечуються, яким оспорюються строки та порядок нарахування процентів за отриманими в користування кредитними коштами.

Передусім, у змісті поданої скарги відповідач зазначив, що матеріали справи не мають належних доказів погодження зазначеного у розрахунку заборгованості розміру саме процентної ставки.

В той же час, як вбачається з тексту паспорту споживчого кредиту, договору та додаткової угоди з додатками у вигляді таблиць обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з відповідачем належним чином узгоджено розмір стандартної процентної ставки та наведено при цьому орієнтовну загальну вартість кредиту у грошовому виразі, а також умови за яких можливе застосування зниженої процентної ставки. Більш того після користування кредитом на цих умовах відповідач уклав з первісним кредитором додаткову угоду, якою збільшив суму кредиту на тих самих умовах (а.с.6-19,25-27).

Тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів відображення на моніторі відповідача саме зазначених у договорі та позові розмірів процентної ставки та її належного узгодження є безпідставними.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за договором, первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» 27 січня 2025 року передано право вимоги до боржника новому кредитору ТОВ «Фаторинг Партнерс» на підставі договору факторингу №27.01/25-Ф, зі здійсненням обумовленої договором оплати за набуті права( а.с.43-59).

З розрахунку кредитної заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачем після отримання кредитних коштів, не здійснена сплата жодного платежу за період використання кредитних коштів, а проценти за користування кредитом нараховані виходячи із стандартної процентної ставки 1,5% у день у межах строку кредитування за період з 10 червня 2024 року до 8 жовтня 2024 року, тобто за 121 день користування кредитом (а.с.37-47).

В той же час, за змістом пункту 17 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто за умовами змін, що внесені до відповідного Закону, первісним кредитором відповідачу у період з 20 серпня 2024 року по 8 жовтня 2024 року безпідставно застосовано до нарахування та нараховано заборгованість за процентами за користування кредитом, виходячи зі ставки 1,5% на день, в той час як вона не мала перевищувати 1% на день.

Отже, враховуючі наведені положення Закону України «Про споживче кредитування», заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом за зазначений у розрахунку, доданому до позову, має становити 32 630 грн , які складаються з 3 150 грн за період з 10 по 23 червня 2024 року, 18 480 грн за період з 24 червня по 19 серпня 2024 року та 11 000 грн за період з 20 серпня по 8 жовтня 2024 року.

За наведених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково слушними, в частині завищеного розміру нарахованих процентів, внаслідок чого судове рішення слід змінити відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, яким стягнути з відповідача на користь позивача 54 630 грн загальної заборгованості, яка складається з 22 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 32 630 грн процентів за користування кредитом, а також зменшити розмір розподілених судових витрат шляхом стягнення 1 860 грн 48 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Підстави для зменшення розміру на рахованих процентів відповідно до положень частини 1 статті 92 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відсутні, з огляду на відсутність у договорі іншої мінімальної ставки за користування кредитним коштами, ніж визначена стандартна ставка, та не доведення відповідачем обставин, що він є особою, яка мала місце проживання на окупованій території або на території Донецької чи Луганської областей України, і залишила своє місце проживання, внаслідок чого отримала статус внутрішньо переміщеної особи.

Одночасно слід врахувати, що судом першої інстанції зменшено витрати на правничу допомогу, заявлені до стягнення позивачем, з 25 000 грн до 5 000 грн, але і зменшений розмір витрат відповідачем оспорюється у скарзі, як неспівмірний, до заявлених позовних вимог.

Втім, ці заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги, так як не спростовують висновки суду за цими обставинами.

В той же час, враховуючи зменшення розміру боргу, який стягнуто з відповідача на користь позивача, сума витрат на правничу допомогу, що стягнута судом за рішенням суду, також підлягає зменшенню до 4 000 грн, пропорційно до задоволених вимог.

Окрім того, слід розподілити витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України та стягнути з позивача на користь відповідача 332 грн 36 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 54 630 грн загальної заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту №7975766 від 10 червня 2024 року, яка складається з 22 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 32 630 грн боргу за процентами за користування кредитом, а також 1 860 грн 48 коп. сплаченого судового збору та 4 000 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 332 грн 36 коп. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

В. В. Коломієць