Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №489/2027/26 — Миколаївський апеляційний суд

10.09.26

22-ц/812/1936/26

Провадження № 22-ц/812/1936/26 Головуючий суду першої інстанції Костюченко Г.С.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 489/2027/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Коломієць В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник – ОСОБА_2 , на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2026 року, повне судове рішення складено 02 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Костюченко Г.С., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивований тим, що 15 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі – ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2235647.

Відповідно до умов якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 9 800 грн строком на 360 днів.

23 грудня 2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 23122025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

За такого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 26 044.57 грн.

10 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9038279.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачці надано кредит у розмірі 3 500 грн строком на 360 днів.

16 січня 2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ укладено Договір факторингу № 16012026, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

За такого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки у сумі 13 825 грн.

05 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі – ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 10802-06/2025.

Відповідно до умов якого відповідачці надано кредит в розмірі 2 500 грн строком на 120 днів.

25 вересня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 25092025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

За такого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки у сумі 7 567.50 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2025 року № 2235647 в розмірі 26 044.57 грн, за кредитним договором від 10 травня 2025 року № 9038279 в розмірі 13 825 грн, за кредитним договором від 05 червня 2025 року № 10802-06/2025 в розмірі 7 567.50 грн.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2025 року № 2235647 у сумі 23 057.57 грн, за кредитним договором від 10 травня 2025 року № 9038279 у сумі 7 490 грн, що в загальному розмірі становить 30 547.57 грн та судовий збір у розмірі 1 950 грн.

У задоволені іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як позичальниця грошових коштів, не виконала свої зобов`язання за укладеними нею кредитними договорами щодо повернення кредитних коштів та процентів за їх користування, а тому заборгованість за кредитними договорами підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, який набув право вимоги за кредитними договорами за договорами факторингу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання умов кредитного договору від 05 червня 2025 року № 10802-06/2025 позивачем, а саме будь-яких квитанцій або платіжних доручень про перерахування грошових коштів, відтак суд приходить до висновку про невиконання або не доведення представником позивача факту виконання умов кредитного договору № 10802-06/2025 від 05 червня 2025 року тому відсутні підстави для стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором від 05 червня 2025 року № 10802-06/2025.

Отже, суд першої інстанцій дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині суми заборгованості за тілом кредиту, сум заборгованості за процентами за користування кредитними коштами та одноразової комісії за двома кредитними договорами від 15 квітня 2025 року та 10 травня 2025 року.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник – ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.

Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 10 травня 2025 року № 9038279, від 15 квітня 2025 року № 2235647, від 05 червня 2025 року № 10802-06/20025 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством.

Всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, наприклад інформацією від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачці, підтвердження направлення смс-повідомлення на цей номер, докази, що саме відповідачка реєструвалась в ЕС «кредиторів» позивачем також надані не були, як і не повідомлено, як саме проводилась ідентифікація особи, та не надано доказів такої ідентифікації.

Неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем. Адже, тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугуватидоказом таких фактів.

Матеріали судової справи не містять підтвердження використання позичальником одноразового ідентифікатора для підписання документу, тоді як підтвердження накладення такого підпису кредитором - наявне лише у правому верхньому куті на першому з дев`яти аркушів кредитного договору.

Суд першої інстанції безпідставно поклав обов`язок доведення обставин не укладання договору в електронному виді на відповідача, оскільки саме ТОВ «ФК «ЄАПБ» мало надати суду відповідні докази, як особа, в розпорядження якої мають перебувати такі докази, та особа, яка мала вчинити активні дії щодо проведення ідентифікації особи відповідачки та перерахування на його рахунок коштів.

Матеріали судової справи не містять жодного доказу, який би свідчив, що нібито первісними кредиторами проводилась будь яка ідентифікація, та що саме відповідачка, нібито зверталась за отриманням кредитних коштів.

Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачці певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

До суду позивачем, було направлено листи від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» (далі – ТОВ «Пейтек») від 26 грудня 2025 року та лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (далі – ТОВ «ФК «Контрактовий Дім») від 19 січня 2026 року.

Виходячи зі змісту статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер.

Лист від ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Контрактовий Дім» не є, а ні платіжним доручення, а ні, платіжною вимогою, а ні меморіальним ордером. Такий лист, взагалі, не є первинним бухгалтерським обліковим документом, а тому, в силу висновків Верховного суду, не може бути належним та допустимим доказом.

Такий лист не містить прізвища ім`я та по батькові відповідачки, її ІПН. Тож, вочевидь, із такого листа не можливо достовірно встановити кому та на якій підставі, нібито, було відправлено кредитні кошти.

Матеріали судової справи не містять жодного доказу, що відповідачка володіє/володів або використовує/використовував картку, на яку, нібито, було перераховано кредитні кошти.

Надані до позовної заяви розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачкою в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості.

З урахуванням того, що розрахунки суми боргу, які містяться у позові не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, позивач не довів наявність у відповідачки заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках.

Матеріали судової справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачка отримала будь-які кредитні кошти, а тому позовна заява є необґрунтованою.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 15 квітня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2235647 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» надало позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Сума кредиту 9 800 грн, строк користування кредитом 30 днів; стандартна процентна ставка за користування кредитом 1% в день від суми кредиту; знижена процентна ставка 0,25 % в день від суми кредиту, яка застосовується, якщо в межах строку кредиту споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості.

28 квітня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору від 15 квітня 2025 року № 2235647, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 500 грн, у результаті якої загальна сума кредиту становить 10 300 грн, за стандартною процентною ставкою 1% за весь строк кредитування.

Згідно пункту 2.1 договору кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Договір підписано позичальником електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора М866.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строки та на умовах, визначених договором, що підтверджується повідомлення ТОВ «Пейтек» від 15 квітня 2025 року та 28 квітня 2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 квітня 2025 року № 2235647 становить 26 004.57 грн, з яких: 8 033.99 грн заборгованість за основним боргом, 15 023.58 грн заборгованість по процентам, 2 987 грн – сума заборгованості за пенею.

23 грудня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 23122025/1, відповідно до умов якого кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

10 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 9038279 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Сума кредиту 3 500 грн, строк користування кредитом 360 днів; стандартна процентна ставка за користування кредитом 1% в день від суми кредиту; знижена процентна ставка 0,90 % в день від суми кредиту, яка застосовується, якщо в межах строку кредиту споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості.

Згідно пункту 2.1 договору кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Договір підписано позичальником електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора С7839.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строки та на умовах, визначених договором, що підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 10 травня 2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 травня 2025 року № 9038279 становить 13 825 грн, з яких: 3 500 грн заборгованість за основним боргом, 3 990 грн заборгованість по процентам, 6 335 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами.

16 січня 2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 16012026, відповідно до умов якого кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

05 червня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір № 10802-06/2025 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» надало позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Сума кредиту 2 500 грн, строк користування кредитом 120 днів; за користування кредиту нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості.

Згідно пункту 1.6 договору кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Договір підписано позичальником електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора Y445.

Згідно розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 10802-06/2025 від 05 червня 2025 року становить 7 567.50 грн, з яких: 2 500 грн заборгованість за основним боргом, 2 542.50 грн заборгованість по процентам, 2 275 грн – сума заборгованості за штрафом, 250 грн – сума комісії за видачу кредиту.

25 вересня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 25092025/1, відповідно до умов якого кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Отже у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням договорів позики на умовах фінансового кредиту, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.

Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію».

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:

• у паперовому вигляді;

• у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";

• шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

• в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною договору позики, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, з огляду на положення вище вказаного законодавства та умов Договорів позичені кошти надавались ОСОБА_1 виключно за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Авентус Україна та ТОВ «Стар Файненс Груп» із використанням мобільного застосунку за умови ідентифікації та верифікації позичальника за допомогою системи BankID НБУ та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей Договорів щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позикодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У справі, що переглядається, для отримання запозичених коштів відповідачка самостійно здійснює реєстрацію на сайтах зазначених товариств, за наслідком чого отримує облікові дані (логін та пароль) до особистого кабінету клієнта, де подає електрону заявку на отримання позики.

Відповідачка частково сплачувала суму заборгованості, що передбачено умовами договорів, а саме: за договором від 15 квітня 2025 року № 2235647 – 15 квітня 2025 року в розмірі 755 грн та 19 червня 2025 року в розмірі 8 034; за договором від 10 травня 2025 року № 9038279 - 05 червня 2025 року в розмірі 756 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Задовольняючи вимоги позову в частині стягнення заборгованості за основними сумами боргу та заборгованості за процентами за кредитними договорами від 15 квітня 2025 року № 2235647 та від 10 травня 2025 року № 9038279, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач довів факт укладання кредитних договорів між ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Авентус Україна» та не виконання останньою умов договорів щодо повернення суми грошових коштів та процентів за їх використання.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано суду належних доказів, що підтверджували б ідентифікацію особи, перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки грошових коштів як то визначено умовами договорів не заслуговують на увагу.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що у кожному з укладених відповідачкою договорів зазначені персональні дані позичальниці, її паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса, телефонний номер, електронна адреса, номер банківської картки. Відповідачка не заперечувала та не підтверджувала відповідними засобами доказування, що банківська картка позичальника, на яку були перераховані кредитні кошти за умовами договорів, їй не належить. Крім цього не надано доказів, що стороння особа могла скористатись особистими даними паспорта відповідачки, доступу до логіна та паролю особистого кабінету.

Крім того, будь-яких клопотань про витребування доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачка не заявляла ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Аргументи апеляційної скарги про відсутність первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідачки за кредитними договорами від 15 квітня 2025 року та 10 травня 2025 року є неприйнятними, оскільки така заборгованість обумовлена не виконанням умов договорів щодо повернення сум кредитних коштів та передбачених процентів за їх користування. Ці складові викладені в умовах укладених кредитних договорів та додатках до них.

Первісні кредитори за кредитними договорами не є банківськими установами, а тому здійснювали перерахування коштів за кредитним договором від 15 квітня 2025 року № 2235647 через платіжну систему ТОВ «Пейтек» про що свідчать офіційні довідки цього товариства від 26 грудня 2025 року за № 20251226-887 та за № 20251226-886, а за кредитним договором від 10 травня 2025 року № 9038279 через платіжну систему ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», що підтверджується офіційною довідкою цього товариства від 19 січня 2026 року за № 19350.

В зазначених довідках підтверджується факт, що транзакція (переказ) успішно пройшла і гроші зараховано на конкретну картку позичальника.

Більш того, як встановлено судом першої інстанції відповідачка частково сплачувала суму заборгованості, що передбачено умовами договору, зокрема, за кредитним договором від 15 квітня 2025 року № 2235647 – 15 квітня 2025 року в розмірі 755 грн та 19 червня 2025 року в розмірі 8 034, а за кредитним договором від 10 травня 2025 року № 9038279 - 05 червня 2025 року в розмірі 756 грн.

Отже, сплата позичальником грошових коштів на погашення заборгованості за кредитними договорами свідчить про те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі укладених кредитних договорів та ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та погодилась з умовами кредитних договорів щодо їх повернення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржниця просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі, між тим, доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо позовних вимог, в задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, тому в цій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Таким чином, оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник – ОСОБА_2 , сплатила судовий збір в розмірі 3 993.60 грн.

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції, покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник – ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

В.В. Коломієць

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.