Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №240/29226/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29226/25

Головуюча у 1-й інстанції: Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

10 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункт 27 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 20 листопада 2025 року № 593/975, у частині призначення ОСОБА_2 , сину померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі однієї третини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року, що становить 757 000,00 грн (сімсот п`ятдесят сім тисяч гривень 00 копійок);

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити малолітньому ОСОБА_2 в особі його законного представника ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю його батька — військовослужбовця ОСОБА_3 — внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що звернулася до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату її малолітньому сину ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його батька — військовослужбовця ОСОБА_3 — внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20 листопада 2025 року № 593/975 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2023 №975 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024).

Позивачка не погоджується із вказаним рішенням комісії, оскільки вважає, що одноразова грошова допомога, як члену сім`ї загиблого має бути призначена згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15000000 грн.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 27 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20 листопада 2025 року № 593/975 про призначення сину померлого ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини одноразової грошової допомоги в розмірі 1/3 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 757000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що встановлений ВЛК причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини є достатньою підставою для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у розмірі 15 000 000 грн.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Скаржник посилається на те, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, а матеріали справи не підтверджують поранення, контузії, травми чи каліцтва, з якими пункт 2 постанови № 168 пов`язує виплату допомоги у розмірі 15 000 000 грн. Також зазначає, що заяву і пакет документів для призначення допомоги за постановою № 168 позивачка не подавала.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просить залишити її без задоволення.

На його переконання, до спірних правовідносин належить застосовувати частину третю статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній з 4 травня 2024 року.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 16 червня 2026 року у справі № 620/10029/24 представник вважає нерелевантним, оскільки в тій справі смерть військовослужбовця настала у 2022 році.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

ОСОБА_3 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 на посаді – гранатометник 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.

Згідно з довідкою №1/98/233 від 22.07.2025 солдат ОСОБА_3 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Вугледарській міській ТГр Волноваського р-ну Донецької області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Коростишівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.08.2024 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0424-1714-4780-0 від 24.04.2025 року встановлено, що захворювання солдата ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : «Гострий деструктивний панкреатит. Панкреонекроз», яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується висновком експерта ДСУ «Вінницьке ОБ СМЕ» від 19.08.2024 №955, лікарським свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 16.08.2024 Коростишівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 17.03.2025 № 1/96/1069, яка видана командиром військової частини НОМЕР_2 , військово-обліковою та медичною документацією, - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

11.08.2025 позивачка звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю, ОСОБА_3 як представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 .

Рішенням Комісії Міністерства оборони України, оформленим протоколом №593/975 від 20.11.2025. Згідно з цим рішенням, сину загиблого – ОСОБА_2 - призначено 1/3 від 750-кратного прожиткового мінімуму, що становить 757 000 грн.

Вважаючи, протиправними дії відповідача щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв 'язку зі смертю ОСОБА_3 відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а не згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивачка звернулась до суду із даним позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється в порядку і на умовах, установлених Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які відповідно до цього Закону мають право на її отримання.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII передбачено призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, а також у разі смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби.

Водночас підпункт 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII охоплює випадки смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, які мали місце в період проходження військової служби, а також смерті особи протягом року після звільнення з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання чи нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

Отже, положення статті 16 Закону № 2011-XII визначають випадки, з настанням яких закон пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу. Водночас наявність права на таку допомогу та визначення конкретного її розміру є взаємопов`язаними, але не тотожними питаннями.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1– 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, діти загиблого (померлого) військовослужбовця.

Таким чином, малолітній ОСОБА_2 як син померлого військовослужбовця ОСОБА_3 належить до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Наявність у нього такого права відповідачем не заперечується, а спір між сторонами стосується нормативної підстави та розміру цієї допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права у редакції, чинній на цю дату.

На момент смерті особи частина третя статті 16-2 Закону № 2011-XII діяла у редакції Закону України від 21 березня 2024 року № 3621-IX, яка набрала чинності 4 травня 2024 року.

Зазначеною нормою передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням того, що:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби розмір одноразової грошової допомоги не може становити менше 15 000 000 грн;

- в інших випадках розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим від розміру, визначеного підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII.

Отже, після 4 травня 2024 року законодавець безпосередньо закріпив мінімальний розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн для випадку загибелі або смерті військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби. Водночас для інших випадків смерті, які відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII породжують право на одноразову грошову допомогу, збережено інший механізм визначення її розміру.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у редакції, чинній на 13 серпня 2024 року, передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1– 1-2 цієї постанови, які загинули (померли) в період дії воєнного стану, а також сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих за обставин, визначених цим пунктом.

Крім того, окремим абзацом пункту 2 постанови № 168 встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 000 000 грн.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн недостатньо встановити лише факт смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану та наявність причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини.

Необхідним є підтвердження принаймні однієї із юридичних обставин, з якими спеціальне правове регулювання пов`язує виплату допомоги саме у такому розмірі:

- загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби; або - смерті внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, передбачених пунктом 2 постанови № 168.

При цьому поняття «смерть під час виконання обов`язків військової служби» не є тотожним поняттю «смерть у період проходження військової служби» або смерті внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Перша з названих обставин характеризує час та умови настання смерті — безпосередньо під час виконання військовослужбовцем відповідних обов`язків. Натомість висновок про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини характеризує походження захворювання та його причинний зв`язок з обставинами служби.

Як встановлено з матеріалів справи, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 24 квітня 2025 року № 2025-0424-1714-4780-0 установлено, що захворювання ОСОБА_3 — гострий деструктивний панкреатит, панкреонекроз — призвело до його смерті, а захворювання та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

Зазначений висновок ВЛК є належним доказом причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті, із захистом Батьківщини. Він підтверджує настання випадку, який відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII породжує право членів сім`ї померлого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу.

Водночас постанова ВЛК не засвідчує, що смерть особи настала безпосередньо під час виконання ним обов`язків військової служби. Не містить вона й відомостей про те, що смерть настала внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих за обставин, визначених пунктом 2 постанови № 168.

Довідка військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь ОСОБА_3 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи в районі Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області, підтверджує характер та умови проходження ним військової служби. Однак ця довідка сама по собі не встановлює обставин настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 та не підтверджує, що смерть настала саме під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 визначено гострий деструктивний панкреатит і панкреонекроз. Матеріали справи не містять відомостей про отримання ним поранення, контузії, травми чи каліцтва, а також про причинний зв`язок смерті з відповідним ушкодженням.

Суд першої інстанції, скасовуючи пункт 27 рішення Комісії Міністерства оборони України, виходив із того, що встановлений ВЛК причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3 , із захистом Батьківщини є достатньою підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн.

Однак такий висновок ґрунтується на ототожненні різних за змістом юридичних обставин: смерті внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та смерті військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Суд першої інстанції не розмежував підстави виникнення права на одноразову грошову допомогу, передбачені пунктом 2 статті 16 Закону № 2011-XII, та спеціальні умови визначення її розміру, встановлені частиною третьою статті 16-2 цього Закону і пунктом 2 постанови № 168.

Унаслідок цього сам факт причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини був визнаний достатнім для застосування допомоги в розмірі 15 000 000 грн, хоча надані суду матеріали не підтверджують, що смерть настала під час виконання ОСОБА_3 обов`язків військової служби або внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва.

У постанові від 16 червня 2026 року у справі № 620/10029/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок, відповідно до якого сам по собі висновок ВЛК про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є достатньою підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, якщо не встановлено юридичних фактів, з якими пункт 2 постанови № 168 пов`язує таку виплату.

У цій постанові Судова палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 липня 2024 року у справі № 600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, щодо достатності встановленого ВЛК причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини для застосування пункту 2 постанови № 168.

Колегія суддів ураховує, що у справі № 620/10029/24 смерть військовослужбовця настала у 2022 році, тоді як у справі, яка переглядається, — 13 серпня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3621-IX.

З огляду на це до цієї справи застосовано частину третю статті 16-2 Закону № 2011-XII у редакції, чинній з 4 травня 2024 року.

Водночас зміни, внесені Законом № 3621-IX, не передбачають виплати 15 000 000 грн у кожному випадку смерті внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Цими змінами мінімальний розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн закріплено саме для випадку загибелі або смерті військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Тому відмінність у датах виникнення спірних правовідносин не спростовує застосовності правового підходу Верховного Суду в частині необхідності встановлення всіх юридичних фактів, з якими законодавство пов`язує виплату допомоги у розмірі 15 000 000 грн.

Посилання представника позивачки на окремі думки суддів Верховного Суду у справі № 620/10029/24 не змінює такого висновку. Окрема думка відображає позицію судді, який не погодився із судовим рішенням або його мотивами, проте не є судовим рішенням та не містить правового висновку, який підлягає врахуванню судами відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, висновки Верховного Суду у постановах від 17 липня 2024 року у справі № 600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, на які послався суд першої інстанції, не можуть бути покладені в основу вирішення цього спору, оскільки від них відступила Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

За встановлених обставин Комісія Міністерства оборони України мала правові підстави визначити розмір одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

Заяву позивачки від 11 серпня 2025 року розглянуто компетентним органом, належність малолітнього ОСОБА_2 до кола отримувачів одноразової грошової допомоги визнано, а розмір його частки визначено відповідно до обставин смерті військовослужбовця та застосовного правового регулювання.

При цьому відсутність окремої заяви про призначення допомоги відповідно до постанови № 168 не є самостійною та визначальною підставою для вирішення цього спору, оскільки суб`єкт владних повноважень під час розгляду поданих документів зобов`язаний правильно визначити норми права, які регулюють відповідні відносини. Вирішальним у цій справі є те, що матеріалами справи не підтверджено сукупності юридичних умов, необхідних для призначення допомоги в розмірі 15 000 000 грн.

За таких обставин пункт 27 рішення Комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 20 листопада 2025 року № 593/975, відповідає встановленим у справі обставинам та застосовному правовому регулюванню, а передбачених частиною другою статті 2 КАС України підстав для визнання його протиправним і скасування не встановлено.

Таким чином, під час вирішення справи суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 16-2 Закону № 2011-XII та пункт 2 постанови № 168, визнавши встановлений ВЛК зв`язок смертельного захворювання із захистом Батьківщини достатньою підставою для виплати допомоги в розмірі 15 000 000 грн без підтвердження інших передбачених законодавством умов.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року — скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.