Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №130/2273/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/2273/26

Провадження № 22-ц/801/2136/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа № 130/2273/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Жмеринські електричні мережі»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2026 року, постановлену у складі судді Заярного А. М.,

встановив:

Короткий зміст вимог

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суді із позовом до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі Структурної одинці «Жмеринські електричні мережі» про визнання незаконним та скасування протоколу засідання комісії, зобов`язання укласти договір.

Також у позовній заяві позивачка просила суд вжити заходи забезпечення позову, заборонивши СО «Жмеринські ЕМ» АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» вчиняти дії щодо припинення (обмеження) постачання електричної енергії/розподілу електричної енергії до об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2026 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та вирішено застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони СО «Жмеринські ЕМ» АТ «Вінницяобленерго» вчиняти дії щодо припинення (обмеження) постачання електричної енергії/розподілу електричної енергії до об`єкта за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

При цьому місцевий суд зазначив, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, з метою збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті, адже невжиття цих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Ковальчук О. В., Береговий О. Ю.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2026 року апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2026 року суддю Ковальчука О. В. замінено на суддю Голоту Л. О.

Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року строк розгляду справи було продовжено на п`ятнадцять днів, розгляд справи призначено на 10 вересня 2026 року о 09 год 30 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2026 року суддю Берегового О. Ю. замінено на суддю Рибчинського В. П.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник АТ «Вінницяобленерго» зазначає, що місцевий суд залишив поза увагою, що ОСОБА_1 не є споживачем електричної енергії у розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії», оскільки між нею та АТ «Вінницяобленерго» відсутній договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Більше того, однією з основних позовних вимог є саме зобов`язання АТ «Вінницяобленерго» укласти з нею договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, що підтверджує відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Отже, суд застосував заходи забезпечення позову щодо особи, яка на момент постановлення ухвали не має статусу споживача електричної енергії.

Станом на день постановлення ухвали чинним споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , з якою укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.

ОСОБА_2 не зверталася до АТ «Вінницяобленерго» із заявою про розірвання договору або припинення договірних відносин, а тому зазначений договір є чинним.

За таких обставин оператор системи розподілу не мав правових підстав укладати інший договір щодо того самого об`єкта до припинення чи переоформлення існуючих договірних правовідносин.

Суд першої інстанції безпідставно поширив гарантії, передбачені пунктом 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, на особу, яка не має статусу споживача, чим неправильно застосував норми матеріального права.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Позивач в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Абзац четвертий пункту 7.11 ПРРЕЕ встановлює, що на період розгляду судом справи з питань порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, припинення електроживлення об`єкта такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови надання споживачем стороні-ініціатору припинення електроживлення до дня відключення його об`єкта відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електроживлення.

Отже, ініціювання споживачем спору щодо порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання.

Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

За своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.

Мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи.

Вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється шляхом використання інституту процесуального права – забезпечення позову, це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства.

Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призводить до штучного подвоєння судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.

Отже, у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

У протилежному випадку, якщо електропостачальники не виконують вимоги пункту 7.11 ПРРЕЕ в межах ініційованого спору, це як наслідок, матиме звернення до суду в рамках іншого судового процесу.

Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права на збереження електропостачання на час вирішення судового спору між споживачем і електропостачальником через механізм статей 149, 150 ЦПК України сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження між тими ж сторонами про той самий предмет, пришвидшенню розгляду, полегшує можливість примусового виконання та скорочує термін на захист прав споживачів.

Таким чином, споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №344/13201/23.

Відповідно до п 2.1.2. ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Пунктом 2.1.3. ПРРЕЕ визначено, що ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач.

Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.

Як встановлено із матеріалів справи, споживачем електричної енергії на об`єкті за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 і саме щодо останньої прийнято рішення комісією СО «Жмеринські ЕМ» АТ «Вінницяобленерго», затверджене протоколом №72 від 14.05.2026 року.

Натомість із відповідним позовом та заявою про забезпечення позову шляхом заборони припинення постачання електроенергії до об`єкту за адресою АДРЕСА_1 , звернулась ОСОБА_1 , із якою договір про постачання електричної енергії на вказаному об`єкті не укладався, про що свідчить, зокрема, й зміст позовних вимог ОСОБА_1 .

На викладене суд першої інстанції уваги не звернув та передчасно виснував про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Крім того, суд першої інстанції, з урахуванням предмету та підстав позову, взагалі не обґрунтував яким чином невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги АТ «Вінницяобленерго» та доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки справа не розглядалася апеляційним судом по суті, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» задовольнити.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2026 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Структурній одиниці «Жмеринські ЕМ» Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» вчиняти дії щодо припинення (обмеження) постачання електричної енергії/розподілу електричної енергії до об`єкта за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський