Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №127/15961/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/15961/26

Провадження № 33/801/753/2026

Категорія: 141

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

за участю ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Скорковської Л.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 656035 від 03.05.2026 року водій ОСОБА_1 03 травня 2026 року о 11 годині 06 хвилин у місті Вінниці на Гніванському шосе, 2 км, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , на законну вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою жезла, не зупинився та продовжив рух. У подальшому транспортний засіб був зупинений працівниками поліції шляхом переслідування на службовому автомобілі по вул. Шевченка, 65 у с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області, чим порушив п. 2.4 ПДР.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 гривні (сто п`ятдесят три гривні). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись з такою постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656035 від 03.05.2026 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, із відеозаписів з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 , здійснюючи рух транспортним засобом «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги ПДР, на законну вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою жезла, не зупинився та продовжив рух. У подальшому, із вказаного відеозапису слідує, що поліцейські на службовому автомобілі почали переслідувати зазначений автомобіль, увімкнувши проблискові маячки синього та червоного кольору, однак ОСОБА_1 досить тривалий час не зупинявся.

За змістом п. 8.9 ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Частиною 1 статті 122-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Отже, із наявних в матеріалах справи доказів, слідує, що у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися у викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставинах.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу вчиненого адміністративного правопорушення повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Так, із досліджених у судовому засіданні відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля вбачається, що, транспортний засіб був зупинений лише о 11 год. 08 хв. 53 сек. після його переслідування працівниками поліції шляхом блокування подальшого руху службовим автомобілем поліції.

Посилання сторони захисту на те, що у момент подання вимоги про зупинку транспортним засобом керував батько ОСОБА_1 , а сам ОСОБА_1 нібито сів за кермо лише згодом, суд оцінює критично, оскільки проміжок часу між невиконанням вимоги про зупинку та подальшим переслідуванням транспортного засобу з його блокуванням службовим транспортом працівників поліції пройшов досить короткий час, а саме вимога про зупинку була здійснена об 11:06 год, тоді як транспортний засіб був заблокований працівниками поліції об 11:08:53 год, що об`єктивно не дозволило би змінити водія автомобіля Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 .

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 зазначив, що у момент подання вимоги про зупинку транспортним засобом не він керував транспортним засобом, на підтвердження чого надав копію рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року, відповідно до якого визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7129859 від 03.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.

Однак апеляційний суд вказане рішення до уваги не бере, оскільки воно законної сили не набрало, більше того на даний час відкрито провадження у справі у Сьомому апеляційному адміністративному суді та призначено до розгляду.

Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що після того, як нібито ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля, його батько пересів на переднє пасажирське сидіння, тобто на момент зупинення автомобіля він перебував у машині. Однак згідно рапорту поліцейського взводу 1 роти 1 БУПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Волошанової Т. батько ОСОБА_1 об 11:46 год був повідомлений про затримання останнього, що свідчить про те, що батька ОСОБА_1 в автомобілі не було, а тому пояснення ОСОБА_2 апеляційний суд ставить під сумнів та до уваги не бере.

Відтак, доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський