Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №127/32159/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/32159/25

Провадження № 22-ц/801/1914/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа № 127/32159/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

за участі секретаря судового засідання Козюми Д.О., Вінницької А.І. та її представника – адвоката Левицької-Корчун В.І., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представника – адвоката Герасимчука О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Герасимчука Олега Олександровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, мотивуючи тим, що сторони з 12.05.2002 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано міським відділом реєстрації актів громадянського стану Управління юстиції Вінницької області.

У шлюбі у сторін народились двоє дітей: син - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають разом з сторонами по справі, проте протягом тривалого часу перебувають на її утриманні.

Зазначає, що спільне життя з відповідачем протягом останнього часу не складається. Стосунки в сім`ї незворотньо розладились через різні погляди на життя та життєві цінності і з цього приводу у сторін постійно виникають конфлікти та суперечки, що в кінцевому результаті призвело до остаточного припинення шлюбних відносин.

Протягом останніх дев`яти місяців спостерігається яскраво виражена несумісність характерів та інтересів, кожний із подружжя живе власним життям, тобто шлюб із відповідачем носить формальний характер.

За таких обставин подальше спільне життя і збереження сім`ї із відповідачем є неможливим, оскільки суперечить її інтересам та прагненням, як людини та особистості.

Розірвання шлюбу з відповідачем також стане запобіжним заходом подальшого розвитку конфлікту, який може мати негативні наслідки, як для її стану, так і для психологічного стану спільних дітей.

Діти після розлучення бажають залишаться проживати з нею.

Після розірвання шлюбу має намір залишити після шлюбне прізвище - ОСОБА_5 .

Крім того зазначає, що в наслідок розлучення із відповідачем, актуальним також є питання грошового забезпечення та утримання дітей: ОСОБА_6 , 2006 р.н. та ОСОБА_7 , 2013 р.н.

Вирішення цього питання у позасудовому порядку є неможливим, що обумовлює необхідність ініціювання у судовому порядку вимоги щодо стягання аліментів з відповідача на утримання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Молодший син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час є неповнолітнім та навчається у Комунальному закладі «Вінницький ліцей № 4» у 7-А класі.

Станом на день подання позову до суду старший син - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітнім, проте потребує ще матеріального утримання, оскільки навчається на денній формі навчання у Вінницькому гуманітарно-педагогічному коледжі на факультеті педагогіки та фінансово-інформаційної діяльності на IV курсі і стипендію не отримує. В подальшому ОСОБА_8 планує продовжити навчання у Вінницькому педагогічному інституті, а відтак, навчаючись на денній формі навчання, син немає змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно себе утримувати і оплачувати витрати для продовження навчання, харчування, придбання одягу, оплачувати періодичний проїзд з дому до місця навчання та інші витрати, пов`язані з навчанням, в зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Тобто діти потребують матеріального забезпечення та утримання.

За таких обставин просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду з цим позовом і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а відносно ОСОБА_1 - до досягнення ним двадцяти трьох річного віку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2026 року позов задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 травня 2002 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 688.

При реєстрації розірвання шлюбу змінено ОСОБА_3 її прізвище із " ОСОБА_5 " на дошлюбне - " ОСОБА_9 ".

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.10.2025 року до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення сином 23-річного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору 1 211,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 211,20 грн. судового збору.

Рішення суду, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з такими рішеннями суду представник ОСОБА_2 – адвокат Герасимчук О.О. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення змінити, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду з цим позовом та до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а ОСОБА_1 – 23-річного віку відмовити. Рішення в частині розірвання шлюбу залишити без змін. Судові витрати покласти на ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 – адвокат Левицька-Корчун В.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Зазначає, що вимоги апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів, які були належним чином досліджені судом першої інстанції. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення аліментів на дітей, відтак в іншій частині колегією суддів не переглядається.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 12.05.2002 року сторони зареєстрували шлюб у міському відділі реєстрації актів громадянського стану Управління юстиції Вінницької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 688 (т.1 а.с. 5). Після укладення шлюбу позивачка змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_5 ».

У шлюбі в сторін народилось двоє дітей: син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.11.2006 року та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.06.2013 року (т.1 а.с. 8, 9).

Відповідно до довідки з КЗ «ВЛ № 4» від 22.09.25 № 02-34/403, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у Комунальному закладі «Вінницький ліцей № 4» у 7-А класі (т.1 а.с.6)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на денній формі навчання у Вінницькому гуманітарно-педагогічному коледжі на факультеті педагогіки та фінансово-інформаційної діяльності на IV курсі і стипендію не отримує, що підтверджується довідкою КЗВО «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» від 29.09.25 № 215/42-Ф (т.1 а.с.7)

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач являється керівником ОСББ «Пирогова 78а» та отримує заробітну плату, також останній працює викладачем у Агрономічненському ліцеї Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області(т.1, а.с.18). На праві спільної сумісної власності відповідачу також належить майно, а саме: автомобіль «NISSAN LIFE», д.н.з. НОМЕР_3 , 2014 року випуску, та приватний будинок, загальною площею 191,8 кв.м., із земельною ділянкою, площею 0,0739 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією технічного паспорту на автомобіль серії СТО №010372 та копією витягу з ДРРП (а.с.19-20, 21).

Згідно інформації з Пенсійного фонду форми ОК-5, ОСОБА_2 має постійний дохід та з січня 2025 року по вересень 2025 року отримав дохід у розмірі 164 426,38 грн (т.1 а.с.74-75)

На підставі договору оренди № TUB від 14.03.2025 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» відповідач передав у строкове платне користування частину цегляної стіни та частину вимощення, площею 2 кв.м житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та щомісячно отримує дохід у фіксованому розмірі 10 400,00 грн. (п.3.1 договору). Строк дії договору до 28 лютого 2028 року (п.7.1 договору) (т.1 а.с. 91-95, 116).

Згідно платіжних доручень від 30.09.2025 року та 01.11.2025 року, позивачкою внесено кошти на рахунок ФОП ОСОБА_10 в розмірі 4 550 грн, призначення платежу: Сплата за освітні послуги згідно договору ОСОБА_4 (т.1 а.с.96).

ОСОБА_4 займається у секції бадмінтону, що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_11 від 20.11.2025 року. Згідно вказаної довідки вартість послуг (тренування) на 12 занять у місяць становить 1500,00 грн, оплата за секцію підтверджується випискою з картки позивачки (т.1 а.с.98)

Відповідно до довідки з КЗВО «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» від 02.12.2025 № 1/42-Ф, ОСОБА_1 навчається на 4-му курсі педагогічного факультету. Форма навчання: з 01.09.2025 по 03.11.2025 – дистанційна форма; з 03.11.2025 по 08.12.2025 – офлайн (очна) форма. З терміном навчання з 01.09.2022 по 30.06.2026 року (т.1 ас.104)

Як вбачається із Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2025 року та акту передачі-прийому, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 орендує у ФОП ОСОБА_12 частину приміщення по АДРЕСА_2 та щомісячна плата за оренду складає 4 000 грн (т.1 а.с.68-71).

Із Договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2025 року та акту здачі-приймання, вбачається, що ФОП ОСОБА_12 передала в оренду ОСОБА_13 частину приміщення по АДРЕСА_2 та щомісячна плата за оренду складає 4 000 грн.(т.1 а.с.118-120)

Довідкою КМ «Пирогова» за № 750 від 16.12.2025 року та інформаційною довідкою з реєстру Вінницької міської територіальної громади від 22.12.2025 року за №39802 підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.133, 134)

Відповідно до листа з АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» за №4/П-БТ від 16.01.2026 року, інформація про будь які рахунки ОСОБА_1 в банку відсутня, оскільки він не є їх клієнтом (а.с.148)

Із платіжних інструкцій, а також виписки АТ КБ «Приватбанк», вбачається рух коштів по картці ОСОБА_1 , однак призначення платежу не зазначено. Крім того вбачається, що кошти після їх надходження, перераховувались на рахунок ОСОБА_13 (т.1 а. с. 164-166, 186-198 зворотня сторона, 206-212, 222-232)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував те, ОСОБА_2 є працездатною особою, офіційно працевлаштований, має регулярний дохід, може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, а тому вважає, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти в розмірі частка доходівчастини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття та у розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.10.2025 року до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення сином 23-річного віку.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, офіційно працевлаштований, має регулярний та стабільний дохід, а тому взмозі сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

ОСОБА_2 не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження неможливості виконувати свій обов`язок по утриманню дітей у визначений судом спосіб та розмір.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, повнолітній син має власний дохід, який більшим за дохід відповідача, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, оскільки рух коштів на банківській картці повнолітнього сина не можна вважати його доходом, як то зазначає апелянт, оскільки в платіжних інструкціях, а також виписці АТ КБ «Приватбанк», хоч вбачається рух коштів по картці ОСОБА_1 , однак призначення платежу не зазначено. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та сплачує податки.

Колегія суддів наголошує, що здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (ст. 155 СК України).

Крім того, нормами Сімейного кодексу України встановлено принцип рівності прав та обов`язків як батька, так і матері, а також передбачено здійснення батьківських прав та обов`язків відповідно до інтересів дітей.

На думку колегії суддів, визначений судом першої інстанції розмір аліментів з урахуванням знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей не є надміру високим і відповідає інтересам дітей та забезпечуватиме необхідний рівень життя достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи встановлені обставини та положення сімейного законодавства, що регулюють питання обов`язків батьків утримувати дитину, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

За своїм змістом решта доводів апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Герасимчука Олега Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: І.В. Міхасішин

І.М. Стадник