Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №153/311/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/311/26

Провадження № 22-ц/801/1847/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа № 153/311/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Рибчинського В.П., Шемети Т.М.,

за участі секретаря судового засідання: Кахно О.А.

позивач: ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 14.05.2026 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановлено

23.02.2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказувало, що 23.10.2017 року між ОСОБА_3 та АТ «Ідея Банк» шляхом накладення останньою підпису було укладено кредитний договір №M01.200.76799,а також цього дня із страховою компанією «ПЗУ Україна страхування життя» договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку №М01.200.76798 від 23.10.2017 року. За умовами кредитного договору АТ «Ідея Банк» зобов`язалося надати відповідачці кредитні кошти на споживчі потреби у розмірі 199 974,50 грн, включаючи витрати на страховий платіж у розмірі 5824,50 грн, строком на 30 місяців до 23.04.2020 року, а ОСОБА_2 зобов`язалася одержати кредит та повернути його разом з процентними платежами відповідно до умов договору (графіку платежів) .

Оскільки ОСОБА_2 не виконувала належним чином умови договору , у неї станом на 23.02.2026 виникла заборгованість у розмірі 260 282,16 грн, з яких: 90 199,18 грн — заборгованість за основним боргом; 170 082,98 грн — заборгованість за відсотками.

Згідно договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 АТ «Ідея Банк» право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №М01.200.76799 від 23.10.2017 року передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Останнє не здійснювало власних нарахувань заборгованості за кредитним договором №М01.200.76799 від 23.10.2017 року. Посилаючись на те, що термін повернення кредиту настав, а заборгованість за кредитним договором не погашена , позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість у вищевказаній сумі.

Рішенням Ямпільського районного суду від 14.05.2026 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №М01.200.76799 від 23.10.2017 року у розмірі 260 282,16 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вищезазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказала, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлений до стягнення розмір заборгованості, оскільки не надав детального й обґрунтованого розрахунку боргу, а поданий розрахунок є лише одностороннім документом, що не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Так дані виписки, яка не узгоджуються із розрахунком заборгованості та суперечать умовам кредитного договору, що унеможливлює перевірку правильності нарахувань. Також умова кредитного договору про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, а тому така комісія не підлягає включенню до складу заборгованості та стягненню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Ямпільського районного суду від 14.05.2026 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позов у повному об`ємі ,суд виходив із того, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 на підставі укладеного 23.10.2017 року кредитного договору №М01.200.76799 та отриманої останньою в кредит суми 199 974,50 грн виникли кредитні зобов`язання з їх повернення ,які останньою належним чином не виконувалися, в результаті чого станом на 07 .07.2023 року виникла заборгованість у неї виник обов`язок із , за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 199 та зобов`язалася своєчасно їх повернути разом із процентами. Суд встановив, що кредитодавець виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачці кредит у розмірі 199 974,50 грн, включаючи витрати на страховий платіж у розмірі 5824,50 грн, строком на 30 місяців до 23.04.2020 року, натомість остання належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на момент подання позову існує заборгованість станом на 07.07.2023 року у розмірі 260 282,16 грн, з яких: 90 199,18 грн — заборгованість за основним боргом; 170 082,98 грн — заборгованість за відсотками. При цьому суд дійшов висновку, що право вимоги за кредитним договором правомірно перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу, а тому позивач набув статусу належного кредитора та має право вимагати стягнення заборгованості. Суд також виходив із того, що наданими позивачем доказами підтверджуються факт укладення кредитного договору №М01.200.76799, отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, перехід права вимоги до позивача та розмір заборгованості, тоді як відповідачкою належних і допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог не подано, а розрахунок заборгованості не спростовано. Відхиляючи заяву відповідачки про застосування позовної давності, суд зазначив, що хоча останній платіж за кредитним договором було здійснено 28.05.2019 року, перебіг позовної давності був продовжений на період дії карантину, запровадженого у зв`язку з поширенням COVID-19, а також на період дії воєнного стану, тому на момент звернення ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до суду строк позовної давності не сплив.

Однак з таким висновком і рішенням суду погодитись не можна, оскільки при його постановленні суд неправильно оцінив докази щодо підстав нарахування і розміру заборгованості , неправильно встановив обставини справи, невірно визначив спірні правовідносини і не застосував до них норми матеріального права , що підлягали застосуванню ,чим порушив норми процесуального права ,внаслідок чого дійшов частково безпідставного висновку про повне задоволення позовних вимог.

Апеляційним судом встановлено, що 23 жовтня 2017 року ПАТ «Ідея банк» і ОСОБА_4 шляхом накладення останньою власноручного підпису було укладено кредитний договір №M01.200.76799, що передбачав надання останній кредиту на суму 199 974, 50 грн., строком на 30 місяців ,зі сплатою процентів за користування кредитом та погашенням згідно графіку щомісячних платежів ,що є в умовах договору за ставками в розмірі, що визначається, як змінна частина ставки збільшена на 7,49%. Станом на день укладення договору змінна частина ставки, становила 9,50 %, що разом з Мережею Банку складає змінну процентну ставку у розмірі 16,9900%. Реальна річна процентна ставка складала 64,3000%. (а.с.16-17).

Пунктом 6.1 кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів за кредитним договором, згідно якого щомісячний платіж у розмірі 11527,35 грн. включає в себе тіло кредиту, проценти та комісію у розмірі 3 299,58грн.

23.10.2017 року ОСОБА_3 також уклала зі страховою компанією «ПЗУ Україна страхування життя» договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку №M01.200.76799, яким застрахувала своє життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку ,страховий платіж за яким складав 5824,50 грн.(а.с.21)

З копії ордеру-розпорядження ПАТ «Ідея банк» №1 від 23.10.2017 року «Про видачу кредиту» вбачається , що останнє 23.10.2017 року на виконання умов кредитного договору №M01.200.76799 від 23.10.2017 року перерахувало на рахунок ОСОБА_3 кошти в розмірі 194 150 грн. та страховий платіж 5824, 50 грн. (а.с.23) Зарахування грошових коштів в загальній сумі 199 974, 50 грн. на рахунок ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) згідно кредитного договору №M01.200.76799. підтверджує також копія виписки ПАТ «Ідея банк» з карткового рахунку ОСОБА_3 за період з 23.10.2017 року по 07.07.2023 року .

Крім того, із вказаної виписки вбачається, що ОСОБА_2 умови договору і графік платежів виконувала, періодично щомісяця ,починаючи з 20.11.2017 року по 25.04.2019 року , здійснювала погашення платежів по 11 600 грн, що включали в себе тіло кредиту, проценти та комісію, сплативши ПАТ «Ідея банк» станом на 25.04.2019 року суму 204 532,42 грн. Після цієї дати передбачені договором платежі на погашення кредиту не здійснювала . (а.с.31-34 т.1, 128-130). Востаннє нею було здійснено погашення на суму 50 грн. 28.05.2019 року, після чого сплата платежів була припинена .

З довідки-розрахунку заборгованості АТ «Ідея Банк» від 07.07.2023 року, наданої позивачем до позову вбачається ,що позивач рахує заборгованість відповідачки ОСОБА_3 за кредитним договором №M01.200.76799 від 23.10.2017 року станом на 07.07.2023 року у розмірі 260 282, 16 грн., з яких заборгованість за основним боргом 90 190,18 грн. та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 170082, 98 грн. (а. с. 35)

07.07.2023 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу №07072023 ,згідно якого АТ «Ідея Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, й у реєстру боржників №3 від 07.07.2023 року до ОСОБА_3 за кредитним договором №M01.200.76799 від 23.10.2017 року в сумі 260 282, 16 грн. з яких заборгованість за основним боргом станом . складала 90 190, 18 грн. та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 170082, 98 грн. (а.с.36-38)

В подальшому ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що не заперечується відповідачкою і підтверджується однаковими ідентифікаційними кодами № 1930400167 ,зазначеними у кредитному договорі, ,укладеному з ОСОБА_5 і наданій ОСОБА_2 картці платників податків.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлений розмір заборгованості, оскільки не надав детального й обґрунтованого розрахунку боргу, а наданий розрахунок є лише одностороннім документом, який не підтверджений первинними бухгалтерськими документами частково заслуговують на увагу.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.( далі – Положення)

Як вбачається з кредитного договору №М01.200.76799 від 23.10.2017 року, відповідно до п.1.13. банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 2.1. позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 30 щомісячних внесках включно до 23 числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюються на транзитний рахунок № НОМЕР_2 в банку МФО 336310.

Позивачем надано копію банківської виписки з рахунку ОСОБА_5 за період з 23.10.2017 року по 07.07.2023 року, з якої вбачається, що 23.10.2017 року з транзитного рахунку № НОМЕР_2 на поточний рахунок ОСОБА_5 згідно з кредитним договором №М01.200.76799В) , починаючи з 20.11.2017 року по 25.04.2019 року , здійснювала погашення платежів по 11 600 грн, що включали в себе тіло кредиту, проценти та комісію, сплативши ПАТ «Ідея банк» станом на 25.04.2019 року суму 204 532,42 грн. Після цієї дати передбачені договором платежі на погашення кредиту не здійснювала . (а.с.31-34 т.1, 128-130).

Аналіз зазначених норм та встановлених обставин вказують на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують як отримання так і рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. До зазначених висновків щодо допустимості цих доказів дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року в справі № 760/7792/14-ц, від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16, від 27 лютого 2025 року в справі № 522/18779/15, від 18 травня 2026 року в справі № 727/701/25.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про відсутність первинних бухгалтерських документів безпідставними, так як надана позивачем банківська виписка з рахунку ОСОБА_2 , що відповідає вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 62 Положення, є первинним бухгалтерським документом ,тобто належним і допустимим доказом у справі що підтверджує розмір заборгованості та може підтверджувати правильність її розрахунку .

Оскільки вказана виписка достовірно підтверджує отримання відповідачкою кредитних коштів в сумі 199 974,50 грн. та розміру повернутих відповідачкою сум, вона є належним і достовірним доказом цих обставин ,а доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу .

Однак, доводи апеляційної скарги в частині неправильності наданого позивачем розрахунку на підтвердження розміру заборгованості ,є обгрунтованими.

Як вбачається з розрахунку ПАТ «Ідея Банк» ,наданої позивачем, банк до складу заборгованості Васильєвої станом на 07.07.2023 року ( час передачі права вимоги) включив суму заборгованості у розмірі 260 282,16 грн, ,що складається з 90 199,18 грн — заборгованості за основним боргом; 170 082,98 грн — заборгованості за відсотками.

Однак ,як вбачається із узгодженого з відповідачкою графіком платежів , останній передбачав однакові за сумою щомісячні платежі у розмірі 11 527 ,35 грн із плаваючими щомісячними значеннями тіла кредиту в загальному розмірі взятого кредиту в сумі 199 974,50 грн. , сплатою відсотків у загальному розмірі 46 864,5 грн., при сплаті сталого розміру комісій – по 3299,58 грн щомісяця, що складало загальний розмір комісій на суму 98 987,40 грн.

Таким чином , враховуючи що відповідачка за графіком на дату закінчення договору - 24.03.2020 року повинна була погасити тіло кредиту в сумі 199 974,50 грн., відсотки в сумі 46 864,5 грн. і комісію в розмірі 98 987,40 грн., розрахунок банку до позову , згідно якого заявлена до стягнення станом на 07.07.2023 року заборгованість з відсотків і стягнута судом у розмірі 170082 ,98 грн не відповідає умовам укладеного договору ,є завищеною ,що спростовує правильність наданого розрахунку заборгованості , у якому у заборгованість з відсотків банком було включено і несплачені відповідачкою суми комісії .

Щодо доводів апеляційної скарги про нікчемність умови договору про сплату щомісячної комісії, як підстави для включення її до складу заборгованості та стягненню, то вони заслуговують на увагу.

Частиною 1 статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватись будь - якою зустрічною оплатою збоку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Так як надання фінансового інструменту є фактично надання кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюються при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором , тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту - позичальнику.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 708/195/19, від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/ оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що «Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п.3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку».

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону. Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Враховуючи викладене, АТ «Ідея Банк» не мало правових підстав для встановлення та стягнення комісії за вчинення дій, що здійснюються банківською установою у власних інтересах, оскільки банк уже отримує дохід у вигляді процентів за користування кредитними коштами. Отже, умова п. 1.10 кредитного договору та включення АТ «Ідея Банк» до графіка щомісячних платежів комісії за обслуговування кредитної заборгованості у споживчому кредиті у розмірі 3 299,58 грн щомісяця є нікчемною ,а отже і нарахування заборгованості з щомісячної комісії за 30 місяців кредитування у розмірі 98 987,40 грн. є незаконним .

Таким чином, зазначена комісія підлягає виключенню із загального розміру заборгованості відповідача за кредитним договором як така, що встановлена та нарахована без належних правових підстав, тому в цій частині доводи апеляційної скарги є обгрунтованими.

Як вбачається з графіку платежів по закінченню 30-місячного строку кредитування ОСОБА_2 мала повернути кредитодавцеві: - 199 974,50 грн. загальної заборгованості (тіло кредиту); - 98 987,40 грн. комісії; - 46 864,50 грн. відсотків, а всього - 345 826,40 грн.

Враховуючи протиправність комісії за обслуговування кредитної заборгованості, її слід виключити із загальної суми заборгованості, яка у результаті становитиме 246 839 грн. (345 826,40 - 98 987,40).

Згідно банківської виписки ОСОБА_2 за період

З 23.11.207 року по 23.04.202 року ОСОБА_2 було реально сплачено банку платежі на суму 204 532,42 грн., з яких 108 683,14 грн. тіла кредиту; 53 065,02 грн. комісії; 42 784,26 грн. відсотків.

Відповідно, заборгованість за кредитним договором, виходячи з наведених розрахунків, становить: 246 839 грн необхідних до сплати за договором платежів - сплачених 204 532,42 грн. = 42 306,58 грн. заборгованості .

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи, що суд невірно оцінив докази і первинні документи обліку , розрахований позивачем та стягнутий судом розмір заборгованості не підтверджується достовірними доказами та суперечить графіку платежів , виписці по рахунку і не відповідає нормі матеріального права, що підлягала застосуванню у даних правовідносинах ,проте не була застосована судом, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково ,рішення суду підлягає скасуванню ,з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення заборгованості з відповідачки у сумі 42 306,58 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України-

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 14.05.2026 року скасувати.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №М01.20076799 від 23.10.2017 року у розмірі 42 306,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.П. Рибчинський

Т.М. Шемета