Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №749/939/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/939/26

Номер провадження 2-а/749/18/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року місто Сновськ

Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Мирошниченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сновськ адміністративну справу №749/939/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить скасувати постанову серії БАД № 184263 від 28 червня 2026 року про адміністративне правопорушення, а справу закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28 червня 2026 року відносно нього була винесена постанова про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Позивач зазначив, що в той день 28 червня 2026 року коли він перебував біля свого двору до нього під`їхали працівники поліції і звинуватили його в тому, що нібито він керував автомобілем і був не пристебнутим ременем безпеки. Він пояснив поліцейським, що стояв біля свого двору і працівники поліції його не зупиняли у встановленому законом порядку, та просив надати докази його вини.

Згідно з п. 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Вказаний пункт передбачає, що водій бачить та /або чує адресовану йому вимогу працівника поліції про зупинку і має можливість зупинитися з дотриманням пунктів розділу 15 Правил дорожнього руху.

У відповідності до п. 8.9 «б» Правил дорожнього руху, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного та (або) спеціального звукового сигналу.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Всупереч вищезазначеного він не зупинявся поліцейським у встановленому законом порядку.

Незважаючи на його пояснення поліцейським було винесено оскаржувану постанову.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Зеляк А.В. просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову мотивує тим, що 28.06.2026 року під час патрулювання в селі Чепелів Корюківського району Чернігівської області інспекторами поліції у світлу пору доби, в сонячну погоду, під час руху назустріч автомобілю Позивача ЗАЗ 31514, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було виявлено правопорушення. Оскільки вказаний транспортний засіб не мав затемненого скла, працівники поліції візуально чітко зафіксував, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем, не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3.в ПДР України. З метою припинення правопорушення та законної зупинки патрульний автомобіль здійснив розворот та розпочав переслідування автомобіля Позивача, увімкнувши проблискові маячки синього та червоного кольору, а також спеціальний звуковий сигнал. Позивач вимогу про зупинку проігнорував, продовжив рух населеним пунктом, під`їхав до свого приватного будинку (вул. Шевченка, 59-Б), зупинився та поспіхом вийшов з автомобіля. У цей час під`їхали працівники поліції, які представилися та вказали Позивачу на факт керування ним ТЗ без пристебнутого ременя безпеки. У відповідь Позивач висловив твердження, що «в селі можна не пристібатися». Під час спілкування інспектором було виявлено у Позивача ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з рота), у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на місці за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі. Позивач усно визнав, що випив пива, після чого поведінка Позивача та його дружини, яка перебувала поруч, стала роздратованою та агресивною. Для покрокової та всебічної фіксації подій, розгляду справи про адміністративне правопорушення було застосовано технічні засоби контролю. На відеозаписі нагрудного реєстратора (бодікамери) поліцейського PSS-20260628 184734UTC+0300 на тайм-коді 01:20 інспектор поліції у повному обсязі вголос роз`яснив Позивачу вимоги ст. 263 КУпАП, ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, право на захист, право на користування послугами перекладача, суть вчиненого правопорушення, порядок оскарження та порядок сплати штрафу. Також Позивачу було роз`яснено, що розгляд справи за ст. 130 КУпАП відбудеться в Сновському суді. На запитання інспектора щодо наявності клопотань чи пояснень, Позивач вказав, що його зупинили біля двору, та власноруч написав ці пояснення у Протоколі за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже Позивач був належним чином, у повній відповідності до закону, повідомлений про суть правопорушення, розгляд справи, всі свої права та обов`язки, однак від підпису документів відмовився і заявив, що до суду не поїде. Після цього інспектор розпочав винесення оскаржуваної постанови Серії БАД № 184263 за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Позивач, будучи роздратованим через винесення відносно нього Протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, категорично відмовився від підпису в постанові за керування з не пристебнутим ременем безпеки, самовільно зачинив двері службового автомобіля поліції та залишив місце розгляду адміністративної справи, хоча достеменно знав, що відносно нього, окрім протоколу за ст. 130 КУпАП, буде винесено окрему постанову за ремінь безпеки, на що інспектор неодноразово вказував. Законну постанову Серії БАД № 184263 було винесено о 18 год. 20 хв.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат, зазначив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, витрати відшкодовуються лише у разі задоволення позову. Позовна заява підлягає залишенню без розгляду через пропуск строків.

Наданий Позивачем Договір про правничу допомогу від 10.07.2026 року у пункті 2.2 містить імперативне зобов`язання адвоката щодо оскарження постанови серії БНА № 6972803. Проте предметом розгляду у даній справі № 749/939/26 є постанова Серії БАД № 184263. Юридично Позивач не поніс жодних витрат на правову допомогу по цій конкретній справі, оскільки договір укладено на оскарження зовсім іншого (неіснуючого) акта.

Позивач не надав жодного фіскального документа на суму супутніх витрат (665,60 грн), що грубо порушує ч. 4 ст. 134 КАС України. Наданий Позивачем Договір у пункті 3.1 (шостий дефіс) та пункті 4.5 прямо вказує, що копіювальні, друкарські та поштові витрати є «фактичними витратами, необхідними для виконання договору», які Клієнт зобов`язаний компенсувати адвокату окремо від узгодженого гонорару. Додаток № 1 до Договору від 10.07.2026 року та надана Квитанція фіксують суму фактично сплаченого гонорару виключно у розмірі 1500,00 грн. Жодних поштових чеків чи накладних АТ «Укрпошта» на суму 665,60 грн. Позивачем до матеріалів справи не додано, ця сума є повністю вигаданою. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, ч.4 ст.161 КАС України передбачає, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів. Відповідач надав: відеозапис, саму постанову. Позивач не надав жодного доказу, що спростовує свою невинуватість.

Крім того, 10.09.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача Зеляк А.В. до суду надав заяву про залишення позову без розгляду у якій просив задовольнити клопотання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Заява аргументована тим, що Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України та ст. 289 КУпАП, позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня винесення відповідного рішення. Оскаржувану постанову Серії БАД № 184263 винесено інспектором поліції 28.06.2026 року о 18 год. 20 хв., відповідно, останнім днем строку її законного оскарження було 08.07.2026 року. Позивач у тексті позову зазначає, що дізнався про існування штрафу лише 09.07.2026 року поштою, посилаючись на те, що копію документа на місці події йому не вручали, а сам він про притягнення до відповідальності нібито не знав. Проте, факт належного, своєчасного та повного поінформування Позивача про суть правопорушення, розгляд справи та його процесуальні права беззаперечно доводиться наявними у Відповідача матеріалами відеофіксації, які чітко розподілені за джерелами та часом запису:

-Матеріали відеозапису нагрудного реєстратора (бодікамери) поліцейського PSS-20260628-184734UTC+0300: на тайм-коді 01:20 відеозапису — інспектор поліції вголос, чітко та у повному обсязі роз`яснив Позивачу ОСОБА_1 його права та обов`язки (ст. 263 КУпАП, ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України), суть вчиненого правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також порядок і строки оскарження винесеної постанови. Позивач підтвердив, що суть роз`яснених прав та рішення йому повністю зрозуміла. Наприкінці відеозапису — зафіксовано, що Позивач, будучи повністю поінформованим про розгляд справи, емоційно відмовився від підпису в документах, самовільно зачинив двері службового автомобіля поліції та залишив місце розгляду адміністративної справи. Матеріали відеозапису нагрудного реєстратора (бодікамери) поліцейського PSS-20260628-182734UTC+0300: На тайм-коді 04:10 — дружина Позивача прямо на відеозапис визнає факт зупинки за ремінь безпеки, а Позивач виправдовує правопорушення усною фразою: «В селі можна керувати не пристебнутим». На тайм-коді 07:37 — зафіксовано усне свідчення дружини Позивача, яка підтверджує факт руху автомобіля та законного переслідування патрульними, зазначаючи: «Ми тут розминулися за три хати, ви розвернулися і прилетіли слідом, чого ви гналися за нами???». Матеріали відеозапису нагрудного реєстратора (бодікамери) поліцейського PSS-20260628-181734UTC+0300: на тайм-коді 02:40 — Позивач повторно не заперечує факт керування транспортним засобом без ременя безпеки, стверджуючи про відсутність такого обов`язку в межах сільської місцевості.

-Матеріали відеозапису автомобільного реєстратора службового ТЗ Aspiring 2026/06/28 (на тайм-коді 18:19:38): Повністю зафіксовано безперервний рух автомобіля під керуванням Позивача, розворот патрульного авто та гонитву з увімкненими червоно-синіми проблисковими маячками та звуковим сигналом до моменту зупинки біля будинку Позивача.

Таким чином, Позивач був у встановленому законом порядку поінформований про розгляд справи та винесення відносно нього постанови безпосередньо в день її винесення — 28.06.2026 року. На виконання вимог статті 285 КУпАП, у зв`язку з відмовою Позивача підписати та отримати документ на місці події, копію постанови було правомірно надіслано йому поштою. Проявом очевидної процесуальної недобросовісності є також наданий самим Позивачем Договір про надання правничої допомоги від 10.07.2026 року, у пункті 2.2 якого адвокат зазначила неіснуючу постанову серії БНА № 6972803. Це доводить, що позовні матеріали готувалися поспіхом, без дослідження реальних обставин та документів справи, з метою штучного затягування строків. Фактичне отримання паперового примірника на пошті 09.07.2026 року є наслідком виключно дій самого Позивача, який знав про наявність штрафу ще 28.06.2026 року, але умисно пропустив 10-денний строк на звернення до суду. Поважні причини для поновлення процесуального строку повністю відсутні

Разом із тим суд не бере до уваги зазначене клопотання, оскільки питання щодо залишення позовної заяви без розгляду було вирішено судом на стадії відкриття провадження у справі. Судом було встановлено, що позивач отримав оскаржувану постанову поштою 09.07.2026 року, а позовну заяву подав до суду 10.07.2026 року, тобто наступного дня після отримання оскаржуваної постанови. З огляду на наведене суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим було прийнято рішення про відкриття провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача – адвокат Хоминська Л.С., до суду надала заяву у якій просила розглянути справу без позивача, позовні вимоги підтримує та просила вирішити питання про судові витрати.

Представник відповідача до суду не з`явився, у своєму відзиві просив справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Ухвалою від 14 липня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, визначеними ст. 268, 269, 286 КАС України для окремих категорій термінових справ, з викликом сторін.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 28 червня 2026 року інспектор ВП № 2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції Глушко Олександр Петрович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 184263, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Зі змісту постанови від 28 червня 2026 року вбачається, що 28.06.2026 о 18:20 год. в с. Чепелів по вул. Шевченка, 59-б, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3в ПДР.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст.121 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з п.2.3.(в) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні позовних вимог суд бере до уваги, що на відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, та відеореєстратора службового авто працівників поліції, наданого представником відповідача, не було зафіксовано вчинення позивачем, порушення п. 2.3.(в) ПДР саме під час руху транспортним засобом, що йому інкримінується у постанові серії БАД № 184263 від 28.06.2026.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що представником відповідача у відповідності до ст.77 КАС України не доведено обставин, на яких ґрунтуються заперечення представника відповідача на позовні вимоги, хоча в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, працівником поліції, який склав оскаржувану постанову не було повно та всебічно з`ясовано обставини вчинення правопорушення, що свідчить про передчасність та необґрунтованість висновку інспектора про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та його недоведеність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечував, відповідач був зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що в ході розгляду справи було встановлено, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, не була доведена відповідачем, а тому інспектором було безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено на нього за вчинення вказаного правопорушення адміністративне стягнення у виді штрафу, що призвело до порушення прав позивача. З цих підстав, постанова серії БАД № 184263 від 28.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді 510 гривень штрафу підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконливого висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Також, відповідно до статті 139 КАС на користь позивача необхідно стягнути судові витрати.

Керуючись статтями , 3, 4, 9 , 72, 78, 241-246, 255, 286, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, м. Чернігів, проспект. Перемоги, буд. 74) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовану не в автоматичному режимі серії БАД № 184263 від 28.06.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ: 40108651) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 665 грн. 60 коп. понесених ним судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ: 40108651) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 1500 грн. 00 коп. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.С. Чигвінцев