Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №686/16508/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/16508/26

Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

10 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Самойлова В.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Панькова О.Ю.,

представника відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7258500 від 26.05.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, посилаючись на те, що вимог Правил дорожнього руху він не порушував, транспортним засобом у момент, зазначений у постанові, не керував, а автомобіль перебував у нерухомому стані.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2026 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що факт керування позивачем транспортним засобом марки Tesla, д.н.з. НОМЕР_1 , без увімкненого світла фар у темну пору доби підтверджується належними та допустимими доказами, наданими відповідачем, тоді як позивач доказів на спростування позиції відповідача не надав. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою посадовою особою в межах наданих їй повноважень та відповідає вимогам закону.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕНА № 7258500 від 26.05.2026, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Апелянт зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки він не здійснював руху та не керував автомобілем, а транспортний засіб у нерухомому стані знаходився за вказаною у постанові адресою і працівниками поліції не зупинявся; в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення, та не наведено їх оцінки; відомості про пасажира, який перебував в автомобілі, до постанови не внесені. Апелянт також вказує на порушення норм процесуального права, а саме: на нерозгляд судом першої інстанції клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_2 , на неознайомлення його з відзивом відповідача на позовну заяву та на розгляд справи без виклику сторін, унаслідок чого, на його переконання, докази у справі судом фактично не досліджувалися, а висновки суду є абстрактними.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач зазначає, що 26.05.2026 близько 00 год. 18 хв. по вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1Н у м. Хмельницькому інспектором патрульної поліції під час виконання службових обов`язків було виявлено, що позивач керував транспортним засобом Tesla Model Y, д.н.з. НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив пункт 19.1 (а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 2 статті 122 КУпАП. Відповідач вказує, що на місці події в порядку статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» велася відеофіксація за допомогою нагрудного відеореєстратора; після зупинки автомобіля водій не заперечував того, що світло не було увімкнене; на запит управління від ТОВ «ПЕТРОЛ КОНТРАКТ» отримано відеозаписи з камер відеоспостереження, розташованих на АЗК за адресою: вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1Н, на яких зафіксовано факт руху вказаного автомобіля без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби та зупинку цього автомобіля працівниками поліції; крім того, на місці зупинки позивач власноручно надав письмові пояснення, в яких також зазначив про факт керування автомобілем. Щодо доводів про неознайомлення з відзивом на позовну заяву відповідач зазначає, що відзив надіслано на адресу позивача засобами поштового зв`язку 15 червня 2026 року (відправлення № R067200745636), проте конверт повернувся відправнику з відміткою «адресат відсутній».

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні надали пояснення, що відтворюють зміст апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги та скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2026.

Також апеляційний суд , задовольнив клопотання сторони позивача та допитав в якості свідка ОСОБА_2 . Остання пояснила суду, що перебувала разом із ОСОБА_1 на момент складення спірної постанови, автомобіль позивача не рухався, перебував у нерухомому стані.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 травня 2026 року інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області лейтенантом поліції Попковим О.О. було виявлено, що позивач керував транспортним засобом марки Tesla д.н.з. НОМЕР_1 в м. Хмельницькому по вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1Н без ввімкненого світла фар у темну пору доби, чим порушив п.19.1.(а) ПДР України, внаслідок чого вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його виявлення інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7258500 від 26 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП (порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Зважаючи на доводи сторони апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо розгляду справи без виклику сторін, колегія суду вказує про наступне.

Стаття 286 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

За приписами частини 1 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В той же час стаття 268 КАС України визначає особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ.

Так, відповідно до частин 1–3 згаданої статті у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Більше того, відповідно до норм частини першої статті 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-286, 288, 289, 289-5 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Наведене свідчить, що справи цієї категорії розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами за правилами, встановленими статтями 268, 271, 286 КАС України, які передбачають повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та проголошення повного судового рішення.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 686/16508/26. Цією ж ухвалою призначено судове засідання у справі на 18.06.2026 о 15:00 год. в приміщенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області без виклику сторін.

Наведені вище приписи КАС України, на переконання апеляційного суду, свідчать про порушення судом першої інстанції процесуального права в частині проведення судового розгляду за відсутності учасників справи, не повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу саме такою підставою, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору.

Щодо суті спірних правовідносин, суд керується та виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В статті 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 19.1 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами передбачена частиною 2 статті 122 КУпАП, за якою, зокрема, Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження чи фіксації правопорушення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення, у тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі № 536/1703/17, який стосується подібних правовідносин, про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності всіх елементів юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження вчинення водієм правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, застосовуючи наведений висновок до обставин цієї справи, колегія суддів виходить з того, що подіє та склад правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, підтверджені сукупністю доказів, наданих відповідачем на виконання обов`язку, встановленого частиною 2 статті 77 КАС України та частиною 2 статті 251 КУпАП.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Tesla Model Y, д.н.з. НОМЕР_1 , у темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар зафіксовано безпосередньо уповноваженою посадовою особою під час виконання службових обов`язків та підтверджується відеозаписом нагрудного відеореєстратора, здійсненим у порядку статті 40 Закону № 580-VIII, відеозаписами з камер відеоспостереження АЗК «WOG» за адресою: м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1Н, на яких зафіксовано рух зазначеного автомобіля без увімкненого ближнього світла фар та його подальшу зупинку працівниками поліції, а також письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими на місці зупинки, в яких він факт керування автомобілем не заперечував.

Наведені докази узгоджуються між собою, є взаємно підтверджуваними та в сукупності свідчать про наявність в діях позивача об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, у формі порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не здійснював руху, не керував автомобілем, який у нерухомому стані знаходився за вказаною в постанові адресою і не був зупинений працівниками поліції, колегія суддів відхиляє як такі, що прямо суперечать наведеним вище доказам, зокрема відеозаписам, які фіксують саме рух транспортного засобу та його зупинку. Жодних доказів на підтвердження власної версії подій позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав. При цьому покази свідка, на переконання апеляційного суду, також не спростовують наявні у матеріалах справи докази, якими зафіксовано рух автомобіля позивача.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про незазначення в оскаржуваній постанові відомостей про пасажира транспортного засобу, оскільки чинне законодавство, зокрема статті 256, 283 КУпАП, не покладає на посадову особу обов`язку зазначати в постанові у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відомості про осіб, які не є учасниками провадження, а відсутність таких відомостей сама по собі не свідчить про неповноту з`ясування обставин справи за наявності інших достатніх доказів вини особи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29–30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7258500 від 26.05.2026 прийнята уповноваженою посадовою особою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням критеріїв, установлених частиною 2 статті 2 КАС України, за наявності належних і допустимих доказів вини позивача, а розмір застосованого стягнення відповідає санкції частини 2 статті 122 КУпАП. Підстав для визнання цієї постанови незаконною та її скасування, а також для закриття справи про адміністративне правопорушення з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, колегія суддів не встановила.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Водночас, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто за відсутності учасників справи, не повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим порушив норми процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2026 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення (пункт 3 частини 3 статті 317 КАС України), апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги залишено без задоволення.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.