Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №600/3903/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3903/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

10 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000342/2 від 20.06.2024.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач зазначав, що ним було подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України (далі відповідач) митну декларацію, якою було задекларовано для митного оформлення товар та визначено його митну вартість за основним методом. Однак, за результатами розгляду поданої митної декларацій та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки при здійсненні митного оформлення товару ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000342/2 від 20.06.2024.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів достатніх підстав для прийняття оскаржуваного рішення та не навів належного обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної за резервним методом.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Чернівецька митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували всіх складових митної вартості.

Зокрема, митниця посилається на те, що за умов поставки FCA до митної вартості повинні бути включені відповідні витрати, пов`язані з доставкою та переданням товарів перевізнику. Натомість положення контракту прямо передбачали включення до ціни лише вартості упаковки та маркування, а до заявленої митної вартості додано міжнародні транспортні витрати.

Крім того, у міжнародній автомобільній накладній перевізником зазначено «ECOWOOLINE» LLC, тоді як рахунок і довідку про транспортні витрати видано ФОП ОСОБА_1 . Документи щодо взаємовідносин та розрахунків між експедитором і перевізником до митного оформлення не подано.

Митниця також вказує, що рахунок містить найменування міжнародних транспортних послуг, а довідка — відомості про включення до їх вартості експедиційних послуг. На думку апелянта, така довідка не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує відповідної складової митної вартості.

Основним доводом апеляційної скарги є пов`язаність продавця та покупця, самостійно зазначена декларантом у декларації митної вартості. Апелянт вважає, що частина вісімнадцята статті 58 Митного кодексу України покладає на декларанта обов`язок підтвердити прийнятність вартості операції між пов`язаними особами, який позивач не виконав.

Митниця посилається також на ненадання всіх запитаних документів, зокрема електронного рахунку E-Fatura, зазначеного в експортній декларації.

Застосування резервного методу апелянт обґрунтовує неможливістю використання попередніх методів та наявністю інформації про митне оформлення товарів за декларацією від 29 березня 2024 року № UA100230/2024/505913 із вищим рівнем митної вартості.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20 червня 2024 року ТОВ «Маядо» через уповноваженого представника подало до Чернівецької митниці митну декларацію № 24UA408020032155U8 для митного оформлення товарів, зокрема віконної фурнітури, завіс, будівельних виробів із пластмас та кріпильної арматури з недорогоцінних металів.

Митну вартість визначено за основним методом — за ціною договору, з додаванням транспортно-експедиторських витрат.

Поставка здійснювалася на умовах FCA TR ANTALYA за зовнішньоекономічним контрактом від 18 травня 2022 року № 8 з урахуванням додаткової угоди від 06 жовтня 2023 року № 1.

Для підтвердження заявленої митної вартості подано, зокрема: пакувальний лист від 13 червня 2024 року; інвойс від 13 червня 2024 року № Y292024050000078; міжнародну автомобільну накладну від 13 червня 2024 року № 002235; сертифікат про походження товару від 14 червня 2024 року № B 1227918; рахунок від 17 червня 2024 року № 17; довідку про транспортні витрати від 17 червня 2024 року; зовнішньоекономічний контракт і додаткову угоду до нього; договір перевезення від 05 травня 2023 року № 05/05/2023-1 та заявку від 10 червня 2024 року № 22.

У декларації митної вартості зазначено, що продавець і покупець є пов`язаними особами, однак їх взаємозв`язок не вплинув на ціну товарів.

За результатами перевірки митниця запропонувала надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, у тому числі бухгалтерські та банківські документи щодо відчуження оцінюваних, ідентичних або подібних товарів на території України, довідкову інформацію про вартість товарів у країні-експортері та калькуляцію ціни.

На відповідну вимогу декларант подав лист від 20 червня 2024 року № 4 з додатками, серед яких бухгалтерські та банківські документи, видаткові й податкові накладні за січень–лютий 2024 року, а також експортна декларація від 14 червня 2024 року № 24341300EX00496944.

Митниця визнала додатково подані документи недостатніми та 20 червня 2024 року прийняла рішення № UA408000/2024/000342/2 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Джерелом цінової інформації щодо товару № 1 визначено митну декларацію від 29 березня 2024 року № UA100230/2024/505913, за якою оформлювалися віконні ручки з пружинним механізмом ALINA білого та коричневого кольорів, країна виробництва — Туреччина, із рівнем митної вартості 6,77 долара США за кілограм, зазначеним митницею також як 6,298 євро за кілограм.

У зв`язку з коригуванням митної вартості оформлено картку відмови від 20 червня 2024 року № UA408020/2024/000970.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що порушують його права, звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статей 49, 51– 54 Митного кодексу України митна вартість визначається декларантом на підставі документально підтверджених відомостей, а митний орган перевіряє правильність її обчислення.

Витребування додаткових документів має бути пов`язане з конкретними розбіжностями, ознаками підробки або відсутністю відомостей, необхідних для перевірки ціни товарів чи числових значень складових митної вартості.

Наявність підстав для додаткової перевірки не звільняє митний орган від обов`язку обґрунтувати як відмову від заявленої митної вартості, так і вартість, визначену ним самостійно.

За частиною другою статті 55 МК України рішення про коригування повинно містити причини невизнання заявленої вартості, інформацію, яка зумовила виникнення сумнівів, та обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості й фактів, що вплинули на коригування.

Пункт 4 частини першої статті 58 МК України допускає застосування основного методу до операцій між пов`язаними особами за умови, що відповідні відносини не вплинули на ціну товарів.

Частини дванадцята–п`ятнадцята цієї статті передбачають оцінку обставин продажу та обґрунтування митним органом висновку про вплив взаємозв`язку на ціну.

Водночас частина вісімнадцята статті 58 МК України встановлює правила підтвердження прийнятності вартості операції між пов`язаними особами шляхом її зіставлення з передбаченими цією нормою операціями.

Посилання апелянта на частину вісімнадцяту статті 58 МК України не спростовує висновків суду першої інстанції. Положення цієї норми слід застосовувати у системному зв`язку з частинами дванадцятою–п`ятнадцятою та двадцятою статті 58 МК України. Сам факт пов`язаності продавця і покупця не є підставою для визнання вартості операції неприйнятною. За наявності достатніх підстав вважати, що такий взаємозв`язок вплинув на ціну, митний орган повинен надати декларанту письмове обґрунтування відповідного висновку; за відсутності такого обґрунтування вважається, що взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Частина вісімнадцята статті 58 МК України визначає один зі способів підтвердження прийнятності вартості операції шляхом її порівняння з передбаченими цією нормою вартостями.

Водночас відповідно до частини двадцятої цієї статті таке порівняння здійснюється за ініціативою декларанта. Тому неподання декларантом відомостей для такого порівняння саме собою не доводить впливу пов`язаності на ціну та не звільняє митний орган від обов`язку обґрунтувати наявність такого впливу.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 380/6459/20, в якій зазначено, що право декларанта доводити відсутність впливу взаємозв`язку має узгоджуватися з обов`язком митного органу довести, що пов`язаність продавця і покупця вплинула на митну вартість товару.

У цій справі позивач подав не лише декларацію із відповідною відміткою, а й комерційні та транспортні документи, а на додаткову вимогу — бухгалтерські й банківські документи та експортну декларацію.

Митниця відхилила бухгалтерські документи з посиланням на те, що вони не стосуються поставки саме цієї партії товарів.

Однак частина четверта статті 53 МК України передбачає можливість подання документів щодо відчуження на території України не тільки оцінюваних, а й ідентичних або подібних товарів. Тому сама відмінність партії та дати реалізації не вичерпує оцінки таких документів. Необхідно встановити, які товари відображені в них, чи придатні відповідні відомості для перевірки та чому вони не усувають сумнівів митного органу.

Подання зазначених документів підлягало оцінці митним органом у сукупності з іншими документами, наданими під час митного оформлення. Проте в оскаржуваному рішенні митниця не навела конкретних обставин та доказів, які б підтверджували, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем фактично вплинув на ціну оцінюваних товарів.

Посилання на вищий рівень вартості товарів інших імпортерів може бути підставою для перевірки. Проте висновок про вплив пов`язаності контрагентів потребує зіставлення умов відповідних операцій і характеристик товарів.

Наведення номера іншої митної декларації та ціни за кілограм без достатньої оцінки порівнюваності не підтверджує, що різниця зумовлена саме взаємозв`язком продавця і покупця.

Отже, доводи апелянта про обов`язки декларанта не усувають необхідності перевірки обґрунтованості самого рішення про коригування та визначеного ним числового значення.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку товарів до місця ввезення на митну територію України додаються до ціни за умов, установлених цією нормою, зокрема якщо вони не включені до неї.

Тому необхідність додавання певної суми залежить від умов конкретної операції, розподілу обов`язків сторін і того, чи охоплена відповідна витрата ціною товару.

Саме по собі окреме зазначення в контракті вартості упаковки та маркування не доводить, що всі інші витрати продавця до погодженого місця поставки виключені з ціни та додатково сплачуються покупцем.

Митниця не навела конкретних умов контракту чи платіжних зобов`язань, які підтверджували б покладення на позивача окремої оплати таких витрат понад заявлені суми. Тому перелічення можливих витрат за умовами FCA без установлення їх фактичного неврахування не є достатнім обґрунтуванням коригування.

Стосовно відмінності між особою перевізника, зазначеною в CMR, та особою, яка видала рахунок і довідку, колегія суддів зазначає, що виконання перевезення однією особою та організація його іншою особою самі собою не є суперечливими обставинами.

Для перевірки витрат позивача необхідно оцінити подані договір, заявку, рахунок, довідку та перевізний документ у сукупності.

В апеляційній скарзі не наведено конкретного розрахунку невідповідності між заявленою сумою транспортних витрат і сумою, яку позивач мав сплатити відповідно до поданих документів. Посилання на те, що розрахунки між експедитором та перевізником могли вплинути на митну вартість, має характер припущення без визначення відповідного впливу на зобов`язання покупця.

Так само відмінність найменування послуг у рахунку та їх деталізації в довідці не означає автоматичної відсутності експедиційних витрат у загальній сумі. Довідка містила пояснення про включення експедиційних послуг до транспортних витрат; митниця мала оцінити це пояснення разом з іншими поданими документами.

Пункт 6 частини другої статті 53 МК України передбачає подання як транспортних документів, так і документів, що містять відомості про вартість перевезення. Тому відсутність у довідки статусу первинного бухгалтерського документа сама собою не позбавляє її доказового значення для перевірки відповідної складової.

За наведених обставин зазначені апелянтом відмінності не доводять неврахування конкретної обов`язкової складової митної вартості.

Ненадання всіх витребуваних документів не є самостійною достатньою підставою для визначення митної вартості за резервним методом. Значення має те, чи залишилися непідтвердженими відомості, необхідні для визначення вартості, та чи пояснив митний орган їх істотність.

Позивач подав інвойс від 13 червня 2024 року № Y292024050000078 та експортну декларацію від 14 червня 2024 року № 24341300EX00496944, у графі 44 якої зазначено документ E-Fatura.

Відсутність окремого документа, на який посилається експортна декларація, могла потребувати пояснення. Однак митниця не навела конкретної розбіжності щодо ціни, кількості або інших вартісних показників між поданим інвойсом та експортною декларацією, яка підтверджувала б неправильність заявленої вартості.

Колегія суддів не виходить із припущення про тотожність зазначених документів. Водночас саме посилання на неподаний документ без пояснення, які необхідні відомості неможливо встановити з наявних матеріалів, не обґрунтовує застосованого рівня коригування.

За статтями 57 та 64 МК України резервний метод застосовується за неможливості визначення митної вартості шляхом послідовного використання попередніх методів. Його застосування також має ґрунтуватися на перевірюваних даних та відповідати вимогам статті 55 МК України.

У цій справі митниця зазначила джерело інформації — декларацію від 29 березня 2024 року № UA100230/2024/505913, опис віконних ручок і рівень вартості 6,77 долара США за кілограм.

Проте наведення джерела інформації є лише одним з елементів обґрунтування.

Рішення повинно дозволяти перевірити, чому характеристики товарів і комерційні умови операції, взятої для порівняння, дають підстави застосувати відповідний показник до оцінюваного товару.

У постанові від 20 лютого 2025 року у справі № 160/33340/23 Верховний Суд, посилаючись на раніше сформовані висновки у постановах від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 та від 26 травня 2022 року у справі № 560/355/19, зазначив, що в рішенні про коригування митної вартості, крім джерела інформації, митний орган повинен навести пояснення щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, а також зазначити докладну інформацію і джерела, використані при визначенні митної вартості за другорядним методом.

Апелянт стверджує, що товари за порівнюваною декларацією максимально відповідають оцінюваним за фізичними характеристиками, обсягом, походженням та часом оформлення. Однак загальне твердження про відповідність не замінює конкретного зіставлення.

В оскаржуваному рішенні не наведено достатнього порівняльного аналізу асортименту, технічних характеристик, виробника, обсягів партій, умов оплати й поставки, а також пояснення врахування відмінностей, здатних впливати на вартість.

Країна походження, загальне призначення товарів та відносна близькість дат оформлення не підтверджують самі собою можливості перенесення ціни за кілограм з однієї операції на іншу. Для фурнітури та кріпильних виробів цей показник може залежати від їх матеріалу, конструкції, комплектації й асортименту.

Крім того, зазначаючи відсутність інформації для застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів і водночас використовуючи іншу поставку як основу резервного методу, митниця повинна пояснити, які саме відмінності перешкоджали застосуванню попередніх методів та яким чином їх враховано при застосуванні резервного.

Резервний метод допускає передбачену законом гнучкість, проте не звільняє від обґрунтування порівнюваності та числового результату.

Таким чином, навіть наявність питань до документального підтвердження окремих обставин зовнішньоекономічної операції не надавала митниці права визначити нову митну вартість без дотримання зазначених вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

У цій справі митниця не довела відповідності оскаржуваного рішення вимогам щодо обґрунтування коригування та визначення його числового значення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.