Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №240/27560/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27560/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

10 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку пенсії в бік зменшення з 01.06.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.06.2025 в розмірі, що встановлений станом на 01.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У червні 2025 року позивач отримав пенсію у зменшеному розмірі. Причиною зазначеного було твердження відповідача про непідтвердження первинними документами довідки, виданої Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО "Промавтоматика" від 27.12.2008 за №53/699 №516. Вказані дії позивач вважає протиправними та на захист порушених прав звернувся до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обчислення з 01 червня 2025 року пенсії ОСОБА_1 , виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати без урахування заробітної плати, взятої за роботу в зоні відчуження за періоди 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року на підставі довідки, виданої Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО «Промавтоматика» від 27.12.2008 №53/699 №516.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 червня 2025 року пенсії по інвалідності, з урахуванням заробітної плати, взятої за роботу в зоні відчуження за періоди 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року на підставі довідки, виданої Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО «Промавтоматика» від 27.12.2008 №53/699 №516, із врахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, а також відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволеню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв`язку з отриманням у червні 2025 року пенсії у меншому розмірі, позивач звернувся до відповідача щодо роз`яснення причин таких дій.

Позивача листом від 16.07.2025 було повідомлено, що до 01.06.2025 пенсія була обчислена із заробітної плати за роботу в промзоні ЧАЕС за періоди 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року на підставі довідки, виданої Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО «Промавтоматика» від 27.12.2008 №53/699 №516. Зауважено, що відповідно до архівної довідки №24/6678 від 25.02.1993, виданої управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу, в якій вказано, що позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини НОМЕР_1 , населений пункт - АДРЕСА_1 з 17.07.1986 по 28.12.1986. За період 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 - промзона ЧАЕС. Зауважено, що для розгляду можливості врахування заробітної плати, зазначеної в довідці про заробітну плату, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено запит до Галузевого архіву Міністерства оборони України про надання інформації про періоди та населені пункти зони відчуження, де позивачем виконувалися роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про надання копій документів, на підставі яких проведено розрахунок заробітної плати. Питання обчислення пенсії із заробітної плати за роботу в зоні відчуження буде розглянуто з урахуванням інформації, наданої у відповіді на запит. Враховуючи вищезазначене, розмір пенсії з 01.06.2025 обчислений виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до абзаців тринадцятого - п`ятнадцятого пункту 9-1 Порядку та становить 15837,94 грн.

У подальшому, на повторне звернення позивача, листом від 19.11.2025 повідомлено, що на день звернення позивача з відповідними заявами відповіді з Галузевого архіву Міністерства оборони України щодо ОСОБА_1 не надходило.

Вважаючи такі дії необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом періоду 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії в зоні Чорнобильської АЕС, у зв`язку з чим він має право на визначення розміру пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної ним за роботу в зоні відчуження. Тому, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обчислення пенсії позивачу без врахування заробітної плати, взятої за роботу в зоні відчуження за періоди 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року на підставі довідки, виданої Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО «Промавтоматика» від 27.12.2008 №53/699 №516, є протиправними.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796)

Метою та завданнями Закону №796 є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

За правилами статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У Рішенні від 17 липня 2018 року №6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України установив у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, що зумовлює їх посилений соціальний захист.

У Рішенні від 07 квітня 2021 року №1-р(П)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку №1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року №4- р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Системна судова практика у справах щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(П)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Аналіз встановлених обставин справи дозволяє суду зробити висновок, що національне законодавство зазнало змін в частині зменшення мінімального розміру державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої може обраховуватись така пенсія.

Водночас, з огляду наявність Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, яким досліджено п. 11, 12 Порядку №1210 та Рішення Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024, якими визнано частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ такою, що не відповідає Конституції України, вказані норми національного законодавства не можуть бути застосовані судом до правовідносин між сторонами, однією з яких є особа щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка має право на посилений соціальний захист, що пов`язаний з реалізацією її права на відшкодування завданої здоров`ю шкоди.

У наявних правовідносинах між сторонами відсутній спір щодо наявності у померлого чоловіка позивача статусу особи з інвалідністю що виникла у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст.57 Закону №796-ХІІ для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Формула обчислення таких пенсій передбачена абзацами тринадцятим -п`ятнадцятим пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 (далі - Постанова №1210).

Відповідно до п.9 Постанови №1210 у разі коли особа з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виявили бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, такі пенсії обчислюються у порядку, передбаченому цим пунктом, з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс), що визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де

Зп (мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо на день призначення/ перерахунку пенсії відсутні дані про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року, для обчислення пенсії за формулою, зазначеною в абзаці тринадцятому цього пункту, враховується середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, з наступним перерахунком пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо при цьому середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення/перерахунку пенсії у відповідному році, є меншим від середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, пенсія обчислюється з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року.

Відповідач повідомив позивача листом від 16.07.2025 про те, що до 01.06.2025 пенсія була обчислена із заробітної плати за роботу в промзоні ЧАЕС за періоди 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року на підставі довідки, виданої Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО «Промавтоматика» від 27.12.2008 №53/699 №516. Зауважено, що відповідно до архівної довідки №24/6678 від 25.02.1993, виданої управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу, в якій вказано, що позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини НОМЕР_1 , населений пункт - с. Димарка з 17.07.1986 по 28.12.1986. За період 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 - промзона ЧАЕС. Зауважено, що для розгляду можливості врахування заробітної плати, зазначеної в довідці про заробітну плату, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено запит до Галузевого архіву Міністерства оборони України про надання інформації про періоди та населені пункти зони відчуження, де позивачем виконувалися роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про надання копій документів, на підставі яких проведено розрахунок заробітної плати. Питання обчислення пенсії із заробітної плати за роботу в зоні відчуження буде розглянуто з урахуванням інформації, наданої у відповіді на запит. Враховуючи вищезазначене, розмір пенсії з 01.06.2025 обчислений виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до абзаців тринадцятого - п`ятнадцятого пункту 9-1 Порядку та становить 15837,94 грн.

Колегія суддів не може погодитися із такою позицією апелянта з огляду на таке.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які зайняті на роботах, що пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища" оплата праці працівників підприємств, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснювалася у ІІІ, ІІ та І зонах небезпеки у чотири-, три- та двократному розмірах тарифної ставки (посадового окладу) понад середньомісячну заробітну плату.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом періоду 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії в зоні Чорнобильської АЕС, у зв`язку з чим він має право на визначення розміру пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної ним за роботу в зоні відчуження.

Колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин відповідач не заперечує наявності у позивача як у особи, яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, права на визначення розміру його пенсії із заробітної плати, одержаної ним за роботу в зоні відчуження за спірний період.

Спір, що виник між сторонами у даній справі, стосується наявності правових підстав для врахування вказаної у довідці заробітної плати, одержаної позивачем за період роботи у зоні відчуження 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року.

Перераховуючи пенсію позивача, відповідач зазначив, що в архівній довідці №179/1/13244 від 24.12.2025 не зазначено населені пункти в періоди виїзду позивача та період виїзду, який зазначений у вересні місяці 1986 року - 03, 06, 08, 10-14, 16, 24, 29, що становить 11 днів, не співпадає із днями виїзду та їх кількістю, зазначеними у довідці від 27.12.2008 №53/699 №516 у вересні місяці 1986 року - 3,5,6,8,10-14, що становить 9 днів.

Оскільки у довідці від 27.12.2008 №53/699 №516, виданій Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО «Промавтоматика», розрахунок заробітної плати за роботу в зоні проведений за 9 днів, а згідно архівної довідки №179/1/13244 від 24.12.2025 необхідно провести розрахунок за 11 днів, для обрахунку пенсії врахувати довідку від 27.12.2008 №53/699 №516 немає підстав.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що вказана довідка знаходиться в матеріалах пенсійної справи з часу призначення пенсії та згідно розрахунків із матеріалів пенсійної справи позивачу була обчислена пенсія, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за періоди 3, 5, 6, 8,10-14 вересня 1986 року на підставі довідки, виданої Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО «Промавтоматика» від 27.12.2008 №53/699 №516.

Вказана довідка не була визнана недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

Водночас, відповідні посилання відповідача не ґрунтуються на нормах чинних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, адже ні Закон №796-XII, ні Порядок №1210, ні Порядок №22-1 не встановлюють чіткого переліку документів, необхідного для перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №796-XII, зокрема, не встановлюють обов`язку пенсіонера подавати первинні документи про нарахування заробітної плати.

Фактично, таким твердженням відповідач оспорює факт перебування позивача в зоні відчуження у вказаний період. Разом із тим, обставини справи та надані на їх підтвердження документи свідчать про наявність у позивача статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що відповідачем не оспорюється.

При цьому колегія суддів виходить із того, що чинне законодавство не покладає на працівника обов`язку контролювати ведення роботодавцем первинної документації, правильність оформлення архівних документів чи повноту зазначення у виданих довідках їх реквізитів або підстав видачі. Обов`язок щодо належного ведення кадрової, бухгалтерської та іншої документації, її зберігання, а також видачі достовірних документів покладається виключно на відповідне підприємство, установу чи організацію.

За таких обставин подальша відмова відповідача враховувати цей самий документ лише з підстав непідтвердження його первинними документами, без встановлення факту його недостовірності чи незаконності видачі, свідчить про непослідовність поведінки суб`єкта владних повноважень, суперечить принципу правової визначеності та фактично покладає негативні наслідки недоліків адміністрування на особу, яка добросовісно реалізує своє право на пенсійне забезпечення.

У цьому контексті колегія суддів враховує принцип належного врядування, відповідно до якого державні органи, особливо у питаннях реалізації майнових прав особи, зобов`язані діяти своєчасно, послідовно та передбачувано.

Принцип легітимних очікувань передбачає, що особа, яка на підставі рішень компетентного державного органу протягом тривалого часу реалізовувала своє право на отримання пенсії у визначеному розмірі, вправі розраховувати на стабільність такого правового становища, якщо державою не доведено незаконності набуття відповідного права.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 64 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту 4.2 Порядку №22-1 територіальні органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо проведення планових та позапланових перевірок документів, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також перевірки обґрунтованості їх видачі.

Отже, саме на пенсійний орган покладається обов`язок перевірити достовірність документів, поданих для призначення чи перерахунку пенсії, а сумніви щодо правильності їх оформлення не можуть самі по собі бути підставою для відмови у врахуванні відповідної заробітної плати. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач, не будучи органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров`ям, виконувала свій громадянський обов`язок перед державою.

Доказів на підтвердження невідповідності сум, зазначених у довідці про заробітну плату, фактичним обставинам, відповідач під час розгляду справи не суду надав.

Фактично відповідач переклав обов`язок доведення правомірності видачі документа, на позивача, що не відповідає засадам адміністративного судочинства та принципу належного врядування.

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2021 у справі №2487/68/17, відповідно до якої особа, яка звертається за призначенням чи перерахунком пенсії, не може нести негативних наслідків неналежного оформлення роботодавцем первинної документації, її втрати або неповного проведення органом Пенсійного фонду перевірки достовірності поданих документів.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обчислення з 01 червня 2025 року пенсії ОСОБА_1 , виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати без урахування заробітної плати, взятої за роботу в зоні відчуження за періоди 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року на підставі довідки, виданої Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО “Промавтоматика” від

27.12.2008 №53/699 №516 , є протиправними.

З огляду на встановлені обставини справи, а також з метою повного та ефективного поновлення порушеного права позивача, належним способом судового захисту є покладення на відповідача обов`язку провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 червня 2025 року пенсії по інвалідності, з урахуванням заробітної плати, взятої за роботу в зоні відчуження за періоди 3, 5, 6, 8, 10-14 вересня 1986 року на підставі довідки, виданої Житомирським відкритим акціонерним товариством ВО “Промавтоматика” від 27.12.2008 №53/699 №516, із врахуванням раніше виплачених сум.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.