Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №560/21196/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21196/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

01 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Гавриленко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 № 0261732407,

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 № 0261782407,

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 № 0261762407,

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 № 0261772407,

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 № 0261742407,

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 № 0261752407,

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0261712407 від 06.11.2025,

- рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 № 0261722407.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.06.2025 позов задоволено частково, ухвалено:

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 № 0261732407, № 0261782407, № 0261762407, № 0261742407, № 0261752407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0261712407 від 06.11.2025 та рішення № 0261722407.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач у ІІІ кварталі 2017 року порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме здійснював діяльність у сфері фінансового посередництва - надавав поворотну фінансову допомогу на постійній основі. Водночас, заяву щодо відмови застосування спрощеної системи оподаткування з 01.10.2017 до контролюючого органу за місцем обліку не подав. Таким чином, фізична особа-підприємець, яка порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені ПК України, а саме надавала поворотну фінансову допомогу, зобов`язана оподаткувати дохід в сумі повернутих коштів за надання такої допомоги за ставкою 15 відсотків та перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, в якому відбулося таке порушення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що відповідач фактично здійснив підміну понять, ототожнивши разове надання безвідсоткової фінансової допомоги з фінансовим посередництвом, хоча така діяльність за своєю суттю передбачає системність, отримання прибутку, залучення коштів третіх осіб та спеціальний правовий статус суб`єкта. Жодна з цих ознак у діях позивача відсутня, що визнається навіть самим відповідачем, який не встановив факту отримання будь-якої вигоди або доходу від надання фінансової допомоги. Тому, всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій ґрунтуються виключно на неправомірному тлумаченні норм матеріального права та є похідними від одного незаконного висновку контролюючого органу. У разі усунення цього первинного порушення відпадають правові підстави для існування кожного з оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідач, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 18.07.2017 по 17.12.2020 перебував на податковому обліку як платник єдиного податку Ш групи. Основний вид діяльності - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

У серпні 2025 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 07.08.2025 №3208-П провело документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 18.07.2017 по 17.12.2020 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.07.2017 по 17.12.2020.

Результатами перевірки оформлені актом від 07.10.2025 за № 20383/22-01-24-07/ НОМЕР_1 , у якому відображені висновки про порушення позивачем:

- абзацу 4 пункту 293.4 статті 293, абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, в результаті чого у ІІІ кварталі 2017 року занижений єдиний податок ІІІ групи в сумі 750,00 грн,

- вимог підпункту 49.2 статті 49, пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу, в результаті чого не подані декларації про майновий стан та доходи за 2017 (період з 01.10.2017 по 31.12.2017) – 2020 роки,

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України позивачем занижений податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2317511,34 грн, в т.ч. у в т.ч. у 2017 році в сумі 609776,11 грн, у 2018 році в сумі 733159,45 грн, у 2019 році в сумі 7536,08 грн, у 2020 році в сумі 967039,70 грн,

- пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрований в Мін`юсті України 30.01.2015 №111/26556, в результаті чого не подані податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за період з ІІІ кварталу 2017 року по І квартал 2018 року та з ІІ кварталу 2020 року по IV квартал 2020 року включно та не відображені виплати доходів фізичним особам підприємцям за ознакою 157- доходи виплачені самозайнятим особам в загальній сумі 2961254,83 грн,

- пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого у періоді з 01.10.2017 по 17.12.2020 занижений єдиний внесок в загальній сумі 301504,28 грн, в т.ч. за 2017 рік – в сумі 29568,00 грн, за 2018 рік – в сумі 137602,08 грн, за 2020 рік – в сумі 134334,20 грн,

- пункту 44.1 статті 44, пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2., підпункту 174.4.5 пункту 177.4 статті 177, підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого у періоді, що перевірявся занижений показник чистого доходу, відповідно занижена сума військового збору за результатами річного декларування в сумі 193125,95 грн, в тому числі за: 2017 рік – 50814,68 грн, 2018 рік – 61096,62 грн, 2019 рік – 628,01 грн, 2020 рік – 80586,64 грн,

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 188.1 статті 188, пункту 193.1 статті 193, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижені податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2288849,19 грн, в т.ч. за: за: грудень 2017 року – на суму 384855,05 грн, січень 2018 року – на суму 5335,00 грн, лютий 2018 року – на суму 170,60 грн, травень 2018 року – на суму 561800,82 грн, червень 2018 року – на суму 243555,45 грн, липень 2018 року – на суму 475,73 грн, серпень 2018 року – на суму 4853,31 грн, жовтень 2018 року – на суму 327,41 грн, вересень 2019 року – на суму 10517,37 грн, березень 2020 року – на суму 118316,40 грн, квітень 2020 року – на суму 327955,15 грн, травень 2020 року – на суму 236967,64 грн, червень 2020 року – на суму 230471,89 грн, липень 2020 року – на суму 50905,77 грн, вересень 2020 року – на суму 161,80 грн, жовтень 2020 року – на суму 79,80 грн, грудень 2020 року – на суму 112100,00 грн,

- пунктів 44.1, 44.3, 44.5 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України, в результаті чого до перевірки не надані документи, пов`язані з обчисленням і сплатою єдиного податку - Книгу обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, за звітні періоди з 18.07.2017 по 17.12.2020 та належним чином оформлені документи, пов`язані з предметом перевірки.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0261732407, яким збільшена суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 975329,39 грн (основний платіж 974575,78 грн та штрафна санкція – 753,61 грн),

- податкове повідомлення-рішення № 0261782407 форми "ПС", яким застосовані штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у сумі 1020,00 грн,

- податкове повідомлення-рішення № 0261762407 форми "ПС", яким застосовані штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 340,00 грн,

- податкове повідомлення-рішення № 0261772407 форми "ПС", яким застосовані штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у сумі 1020,0 грн,

- податкове повідомлення-рішення № 0261742407 форми "Р", яким збільшена сума грошового зобов`язання з військового збору на 81277,45 грн (основний платіж 81214,65 грн та штрафна санкція – 62,80 грн),

- податкове повідомлення-рішення № 0261752407 форми "Р", яким збільшено суму податку на додану вартість на 1196223,40 грн (основний платіж 1087475,82 грн та штрафна санкція – 108747,58 грн),

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0261712407 в сумі 301504,28 грн,

- рішення № 0261722407, яким застосовані штрафні санкції в сумі 150752,14 грн за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Вважаючи протиправними вказані рішення від 06.11.2025, позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду справи відповідач не довів обґрунтованості висновків перевірки та правомірності рішень, прийнятих на підставі таких висновків.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Встановлено, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 від 06.11.2025 № 0261732407, № 0261742407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0261712407 від 06.11.2025 та рішення № 0261722407, прийняті на підставі необґрунтованого висновку перевірки про те, що в період з 18.07.2017 по 30.09.2017 позивач, як платник єдиного податку ІІІ групи, порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування у зв`язку з неправомірним відображенням в податковому обліку у ІІІ кварталі 2017 року діяльності у сфері фінансового посередництва - надання ТОВ «Маркасон» поворотної фінансової допомоги на постійній основі, що призвело до заниження доходів позивача в загальній сумі 11718300,54 грн, в т.ч. у 2017 році - в сумі 3389757,06 грн, у 2018 році - в сумі 4082591,59 грн, у 2019 році - в сумі 52586,84 грн, у 2020 році - в сумі 4193365,05 грн.

Відповідно до підпункту п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Пунктом 291.5 статті 291 ПК України визначений перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Пунктом 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 333 Господарського кодексу України, чинного до 28.08.2025 фінансовим посередництвом є діяльність, пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

За визначенням частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року № 2664-III (Закон № 2664-III), який втратив чинність на підставі Закону № 1953-IX від 14.12.2021, фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів;

учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг;

посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;

Відповідно до пункту 12 розділу 5 Класифікації інституційних секторів економіки України, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 03.12.2014 № 378, фінансові посередники - це інституційні одиниці, які беруть зобов`язання від свого імені з метою придбання фінансових активів шляхом здійснення фінансових операцій на ринку.

Таким чином, ознаками фінансового посередництва є придбання особою від свого імені фінансових активів шляхом здійснення фінансових операцій на ринку в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб з метою отримання прибутку.

У постанові від 21.04.2026 у справі № 280/7335/24 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого надання поворотної фінансової допомоги іншій особі, в контексті абзацу 3 статті 333 Господарського кодексу України, може розцінюватись як фінансове посередництво, виключно у разі отримання та перерозподілу фінансових коштів.

Встановлено, що 11.09.2017 позивач (позикодавець) уклав з ТОВ «Маркасон» (позичальник) договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №251/09-17/ДФ від 11.09.2017.

Умовами зазначеного договору передбачено, що позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути її позикодавцю в строки, передбачені цим договором (п.1.1); загальний розмір фінансової допомоги, що надається позичальникові згідно з цим договором становить 10 000 000,0 грн (пункт 3.1); за даним договором проценти за надання фінансової допомоги не нараховуються та не сплачуються (пункт 3.2); фінансова допомога надаватиметься позикодавцем шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, фінансова допомога надається позичальникові на термін до 11 вересня 2018 року (пункти 4.1 і 5.1); фінансова допомога повертається шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника як єдиним платежем так і частинами (пункти 6.1 і 6.2); за порушення умов договору сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством. За порушення строків повернення фінансової допомоги позичальник сплачує на користь позикодавця пеню у розмірі 0,1% від неповернутої в строк суми за кожний день прострочення.

Додатковою угодою від 10.09.2018 № б/н до договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 11.09.2017 №251/09-17/ФД сторони продовжили термін надання фінансової допомоги до 30 червня 2019 року.

За даними перевірки позивач на виконання договору від 11.09.2017 №251/09-17/ФД у ІІІ кварталі 2017 року (з 18.07.2017 по 30.07.2017) здійснив ряд операцій з перерахуванням на банківський рахунок ТОВ "МАРКАСОН" коштів з призначенням платежу «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги».

Дійшовши висновку про те, що зазначена діяльність позивача є діяльністю у сфері фінансового посередництва, яка виключає застосування спрощеної системи оподаткування, відповідач, керуючись положеннями абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та абзацу 4 пункту 293.4 статті 293 ПК України нарахував позивачу податок на доходи за 2017-2020 роки, військовий збір та єдиний внесок.

Матеріали справи містять, договір від 11.09.2017 №251/09-17/ФД про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, додаткова угода до цього договору від 10.09.2018 № б/н, повідомлення про переведення боргу від 23.03.2020 № 23-03-03, виписка банку АТ "УкрСиббанк" про рух коштів на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 з записом про повернення 18.09.2017 поворотної фінансової допомоги від ТОВ "МАРКАСОН" в сумі 5000,00 грн (призначення платежу «Повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги по договору № 251/09-17/ФД від 11.09.2017 Без ПДВ»), договір прощення частини боргу №3112/251 від 31.12.2018, повідомлення про переведення боргу від 28.12.2018 № 28-12-05, Лист від 21.12.2018 № 002, які свідчать про те, що надана позивачем поворотна фінансова допомога не була пов`язана з отриманням ним коштів та їх перерозподілом, а договір про надання цієї допомоги не передбачав отримання від ТОВ «МАРКАСОН» винагороди за надання такої допомоги, зокрема, у вигляді відсотків за користування коштами, наданими у вигляді фінансової допомоги.

В подальшому, Додатковою угодою від 10.09.2018 до Договору №251/09-17/ФД поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 11.09.2017 позивач та ТОВ «МАРКАСОН» визначили право позичальника на заміну боржника в зобов`язанні, що виникло на підставі договору, на нового боржника - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДІВІОН».

Листом від 21.12.2018 позивач повідомив ТОВ «МАРКАСОН» про те, що не заперечує щодо переведення непогашеної частини боргу за Договором №251/09-17/ФД поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 11.09.2017 на іншу особу.

21.12.2018 ТОВ «МАРКАСОН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДІВІОН» уклали договір про переведення боргу №ПД-2812/1, повідомивши про те позивача листом №28-12-05 від 28.12.2018.

28.12.2018 позивач та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДІВІОН» (новий боржник) уклали договір прощення частини боргу №3112/251, пунктом 1.4. якого передбачено, що позивач (кредитор за договором) заявляє про звільнення (прощення (анулювання) частини боргу) нового боржника від зобов`язання щодо сплати частини боргу у сумі 5 017 500 грн., внаслідок чого на підставі статті 605 ЦК України зобов`язання щодо повернення новим боржником боргу припиняється. У підпункту 1.3. Договору №3112/251 новий боржник гарантував погашення частини боргу у сумі 557 500 грн. в строк до 30.09.2020.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДІВІОН» надіслало позивачу повідомлення про переведення боргу по договору №23-03-03 від 23.03.2020 перед позивачем у сумі 557 500 грн нового боржника - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІ-ФІНАНСИ».

За даними перевірки борг в сумі 557 500 грн ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІ-ФІНАНСИ» повернуло позивачу у листопаді – грудні 2020 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано не врахував доводи відповідача про ненадання під час перевірки договору прощення частини боргу №3112/251 від 31.12.2018, повідомлення про переведення боргу від 28.12.2018 № 28-12-05 і листа від 21.12.2018 № 002, оскільки зазначені документи відповідач не витребовував. Водночас, акт перевірки на стор 12 містить опис операції з отримання позивачем коштів в сумі 557 500 грн від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІ-ФІНАНСИ» з зазначенням реквізитів договору №23-03-03 від 23.03.2020.

У ході судового засідання в апеляційному суду представник відповідача не змогла пояснити з якого моменту надання безповоротної фінансової допомоги вважається наданням фінансових послуг, а також підтвердити, що борги позивача визнані безнадійною заборгованістю.

Відтак, не можуть вважатися обґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування та те, що зазначена сума коштів є оподатковуваним доходом позивача.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.11.2025 від 06.11.2025 № 0261732407, № 0261742407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0261712407 від 06.11.2025 та рішення № 0261722407

Встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 06.11.2025 № 0261782407 форми «ПС» прийняте на підставі висновку перевірки про порушення позивачем пункту 51.1 статті 51 ПК України і пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованим в Мін`юсті України 30.01.2015 №111/26556, у зв`язку з не поданням податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за період з ІІІ кварталу 2017 року по І квартал 2018 року та з ІІ кварталу 2020 року по IV квартал 2020 року включно та не відображенням виплат доходів фізичним особам підприємцям за ознакою 157- доходи виплачені самозайнятим особам в загальній сумі 2961254,83 грн.

Так, за даними перевірки у період з 18.07.2017 по 17.12.2020 позивач не подав та не відобразив податкових розрахунках за формою 4-ДФ доходи в загальній сумі 2961254,83 грн за ознакою «157- доходи виплачені самозайнятим особам», нараховані та виплачені фізичним особам- підприємцям.

Згідно із пунктом 51.1 статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску (крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкових агентів та платників єдиного внеску) зобов`язані подавати до контролюючих органів у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п. 51.2 ст. 51 ПК України фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкові агенти, платники єдиного внеску зобов`язані подавати до контролюючих органів у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Стаття 18 ПК України визначає, що податковим агентом є особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають право та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податку.

Відповідно до пункту 38.2 статті 38 ПК України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом або представником платника податку.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Підпунктами 171.1 і 171.2 пункту 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно із п. п. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У постанові від 13.02.2024 у справі №560/9843/21 Верховний Суд зазначив, що при придбанні товару у фізичної особи - підприємця платник податку не виступає в якості податкового агента, та, як наслідок, не зобов`язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за суб`єкта підприємницької діяльності, а отже, в податкових розрахунках форми 1-ДФ і не зобов`язаний відображати доходи, виплачені вказаній особі.

У даному випадку відповідач не довів, що позивач у правовідносинах з виплати фізичним особам-підприємцям доходу протягом 2017- 2020 років загальній сумі 2961254,83 грн, зобов`язаний був утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, як податковий агент, та, відповідно, подати податкових розрахунок за формою 4-ДФ.

Наведене вказує на протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2025 № 0261782407 форми «ПС».

Встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0261752407 форми "Р", ґрунтується на відображених в акті перевірки висновках про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 188.1 статті 188, пункту 193.1 статті 193, пункту 200.1 статті 200 ПК України та заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 2288849,19 грн за 2017 – 2020 роки, шляхом перевищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 13 жовтня 2017 року обсягу оподатковуваних операцій, визначених у пункті 181.1 статті 181 ПК України (1000000,0 грн), та виникнення у зв`язку з цим обов`язку щодо реєстрації платником ПДВ. За даними перевірки першим звітним (податковим) періодом мав бути «листопад-грудень 2017 року» (з 11.11.2017 по 31.12.2017).

Згідно із підпунктом 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно із підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку 3 групи зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема:

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до 3 групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, чинна у спірний період (2017 - 2020 роки) редакція підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України не встановлювала для фізичних осіб - підприємців 3 групи обсяг доходу, перевищення якого, спричиняє виникнення у нього обов`язку перейти на сплату інших податків і зборів, зокрема, ПДВ. Тому, можливе перевищення позивачем обсягу доходу понад зазначений у пункті 181.1 статті 181 ПК України розмір (1000000,0 грн), впливає на виникнення обов`язку позивача щодо реєстрації платником ПДВ.

При цьому, відповідачем не доведений обов`язок позивача зареєструватись платником ПДВ на підставі підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, а у ході розгляду даної справи спростовані висновки відповідача про здійснення позивачем (платником єдиного податку 3 групи) у спірний період видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, зокрема, діяльності у сфері фінансового посередництва.

З огляду на підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, визначення граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн), з досягненням якого за пунктом 181.1 статті 181 ПК України пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.

У акті перевірки вказано, що позивач порушив умови перебування на 3 групі спрощеної системи у III кварталі 2017 року та зобов`язаний був з 01.10.2017 перейти на загальну систему оподаткування.

Відтак, для встановлення факту дотримання позивачем вимог пункту 181.1 статті 181 ПК України відповідач зобов`язаний був використати обсяг операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), з 01.10.2017 (з дати виникнення обов`язку щодо переходу позивача на загальну систему оподаткування), а не до цієї дати.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0261752407.

Встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0261762407 прийняте відповідачем у зв`язку з порушенням позивачем вимог підпункту 49.2 статті 49, пункту 177.5 статті 177 ПК України та не поданням декларації про майновий стан та доходи за 2017 (період з 01.10.2017 по 31.12.2017) – 2020 роки.

Відповідно до п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації, щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Дана норма застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно із підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 177.5 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

У акті перевірки вказано, що у ІІІ кварталі 2017 року порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а тому зобов`язаний був з 01.10.2017 перейти на загальну систему оподаткування та, відповідно, подавати Декларації про майновий стан та доходи за 2017 - 2020 роки.

У ході розгляду даної справи не підтверджено висновків відповідача щодо порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування та наявності у позивача обов`язку перейти на загальну систему оподаткування та виникнення у зв`язку із цим обов`язку подавати декларації про майновий стан та доходи.

До того ж, позивач у спірний період подавав податкові декларації платника єдиного податку (Податкову декларацію платника єдиного податку за 2017 рік вх. №9297136341 від 25.01.2018, Податкову декларацію платника єдиного податку за 2018 рік вх. №9308883229 від 28.01.2019, Податкову декларацію платника єдиного податку за 2019 рік вх.№9333126661 від 30.01.2020), тобто позивач у вказаний період належним чином у виконував обов`язок з подання відповідної податкової звітності.

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0261762407 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 вересня 2026 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.