Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №560/3912/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3912/26

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

10 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Самойлової В.С.,

представника позивача - Нечитайла Т.В.,

представника відповідача - Дишко Ю.В., Орлової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулося до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.02.2026 №162/34-00-23/34863309 (форма «Д»).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що не погоджується з висновком контролюючого органу про те, що ним порушено п. 103.2 ст. 103, пп.141.4.2 п. 141.4. ст. 141 ПК України, п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, оскільки на підтвердження статусу резидента Франції отримувачем коштів, "СУФФЛЕ ФІНАНС", позивачеві було надано відповідні довідки, скріплені апостилем, які також були надані контролюючому органу при проведенні попередніх перевірок.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що, на підтвердження права позивача на застосування пониженої ставки податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2% від доходу у вигляді процентів на користь SOUFFLET FINANCES (Франція), ним надавалися довідки про підтвердження статусу податкового резидента «СУФФЛЕ ФІНАНС», скріплені апостилями та з доданими нотаріально засвідченими перекладами, які безпідставно не були взяті до уваги контролючим органу, а у подальшому і не враховані судом першої інстанції.

У той же час, Гаазька Конвенція зобов`язує державні органи України приймати офіційні документи Франції, скріплені Апостилем відповідно до цієї Конвенції, при цьому такий Апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, яким скріплений документ.

У наданих суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях до апеляційної скарги, апелянт також вказує на неправильність розрахунків відповідачем податкових донарахувань, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Зокрема, стверджує, що контролюючим органом було встановлено, що сертифікати від 12.01.2017, від 08.01.2018, від 21.01.2019, від 08.01.2020, від 08.01.2021, надані ТОВ «СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА», не видавались податковим органом Франції, тому не можуть бути визнаними контролюючим органом як належна підстава для підтвердження податкового резидентства SOUFFLET FINANCES в 2017-2021 роках згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 ПКУ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю.

Представники відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп.78.1.21 п.78.1 ст.78, ст.79, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 34863309) з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом походження з України за період з 01.07.2017 по 31.12.2021.

Посадовими особами відповідача за результатами перевірки було складено акт перевірки, в якому встановлено порушення ТОВ «Суффле Агро Україна» п.103.2 ст.103, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 2 ст. 11 Конвенції, укладеної між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу у вигляді процентів на користь компанії-нерезидента СУФФЛЕ ФІНАНС (Франція), в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1 294 296 грн., в т. ч. за 4 квартал 2017 року в сумі 172 697 грн., за 2018 рік в сумі 401 011 грн., за 2019 рік в сумі 400 498 грн., за 2020 рік в сумі 102 495 грн., за 2021 рік в сумі 217 595 грн.

Позивач не погодився з висновками даного Акту перевірки і 01.02.2026 року надав відповідачу заперечення на Акт від 13.01.2026 №24/34-00-23/34863309 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (код ЄДРПОУ: 34863309), ел. пошта: sau_medoc@soufflet.com з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом походження з України за період з 01.07.2017 по 31.12.2021.

24.02.2026 позивач отримав від відповідача Відповідь № 538/6/34-00-23 від 18.02.2026 на заперечення, які, як вважає позивач, були розцінені відповідачем формально, а в самій відповіді відповідачем фактично продубльовано висновки Акту перевірки.

На підставі порушень, встановлених у акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2026 №162/34-00-23/34863309 (форма «Д»), в якому вказано, що позивач порушив п. 103.2 ст. 103, пп. 141.4.2 п. 141.4. ст. 141 ПК України, п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Вказаним рішенням встановлено не виконання податкового обов`язку відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, що є податковим правопорушенням, за яке передбачена фінансова відповідальність. ТОВ «СУФФЛЕ АГРО Україна», на момент вчинення порушення податкового законодавства, мало можливість для дотримання правил і норм, встановлених Податковим кодексом України, проте не вжило достатніх заходів для їх виконання. Таким чином, свідоме невиконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) платника податків, які кваліфікуються як умисні. зв`язку з цим згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статтею 58, пунктом 1251.2 статті 1251, підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями збільшено податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 1 537 847 (один мільйон п`ятсот тридцять сім тисяч вісімсот сорок сім) гривень 50 коп» (з яких 1 294 296,00 грн збільшення податкового зобов`язання, а 243551,50 грн. штраф).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2026 №162/34-00-23/34863309 (форма «Д»), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судом також було встановлено, що на підставі інформації, отриманої в ході попередніх перевірок, а саме акту від 22.02.2022 №53/33-00-07-01/34863309 Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за період з 01.10.2017 по 30.06.2021 та акту від 27.01.2025 №44/34-00-07-06/34863309 Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за період з 01.07.2021 по 30.06.2024 встановлено, що ТОВ «СУФФЛЕ АГРО Україна» згідно з умовами Договору про надання кредитної лінії здійснювало виплати процентів на користь SOUFFLET FINANCES (Франція) в податкових періодах протягом 4 кварталу 2017 року по 2021 рік включно на загальну суму 8 463 857 грн, сума податку 169 453 грн.

Під час здійснення виплат на користь SOUFFLET FINANCES (Франція) доходів із джерелом їх походження з України ТОВ «СУФФЛЕ АГРО Україна» утримало та сплатило до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою податку 2% у загальній сумі 169 453 грн на підставі абзацу а) п. 2 ст.11 Конвенції, укладеної між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі - Конвенція), яка підписана 30.01.1997 року, ратифікована Україною 03.03.1998 року, дата набрання чинності для України - 01.11.1998 року.

Під час проведених перевірок платником податків до контролюючого органу були надані довідки про підтвердження статусу податкового резидента від 12.01.2017, видана Генеральним управлінням державних фінансів, про те, що «SOUFFLET FINANCES» (ідентифікаційний номер 410627063) протягом 2017 року є резидентом Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно; про підтвердження статусу податкового резидента від 08.01.2018, видана Генеральним управлінням державних фінансів, про те, що «SOUFFLET FINANCES» (ідентифікаційний номер 410627063) протягом 2018 року є резидентом Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно; про підтвердження статусу податкового резидента від 21.01.2019, видана Генеральним управлінням державних фінансів, про те, що «SOUFFLET FINANCES» (ідентифікаційний номер 410627063) протягом 2019 року є резидентом Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно; про підтвердження статусу податкового резидента від 08.01.2020, видана Генеральним управлінням державних фінансів, про те, що «SOUFFLET FINANCES» (ідентифікаційний номер 410627063) протягом 2020 року є резидентом Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, а також свідоцтво податкового резидентства для застосування Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Французькою Республікою від 08.01.2021 року на 2021 рік, видана Головним управлінням державних фінансів, про те, що SOUFFLET FINANCES (Франція) протягом 2021 року є резидентом Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Також встановлено, що ДПС України направлено запити до компетентного органу Французької Республіки стосовно SOUFFLET FINANCES та отримано відповіді від управління державними фінансами Французької Республіки від 03.04.2023 та від 12.02.2025.

Так, згідно з відповіддю управління державними фінансами Французької Республіки від 03.04.2023 встановлено, що на питання: "Чи отримувала SOUFFLET FINANCES довідки про підтвердження статусу податкового резидента Французької Республіки (Tax Residence Certificate) за період з 2017 до 2021 року для цілей звільнення від подвійного оподаткування доходів, отриманих від української юридичної особи. Надано відповідь, в якій вказано, що сертифікат не видавався. Компанія не була звільнена від оподаткування.

Також вказано, що податкова адміністрація Франції не видавала жодного Сертифіката податкового резидента Французької Республіки за період 2017-2021 років для цілей звільнення від подвійного оподаткування доходів, отриманих від української юридичної особи.

Відтак, спірним питанням у межах розгляду даної справи є те, чи, можуть бути визнаними контролюючим органом як належна підстава для підтвердження податкового резидентства SOUFFLET FINANCES в 2017-2021 роках згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 ПКУ, надані ТОВ «СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА» сертифікати від 12.01.2017, від 08.01.2018, від 21.01.2019, від 08.01.2020, від 08.01.2021, за наявності наданої на запит ДПС України інформації Управлінням державними фінансами Французької Республіки.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстації дійшов висновку про те, що сертифікати від 12.01.2017, від 08.01.2018, від 21.01.2019, від 08.01.2020, від 08.01.2021, надані ТОВ «СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА», не видавались податковим органом Франції, а тому не можуть бути визнаними контролюючим органом як належна підстава для підтвердження податкового резидентства SOUFFLET FINANCES в 2017-2021 роках згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 ПКУ. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «СУФФЛЕ АГРО Україна» в порушення п.103.4 ст.103, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПКУ неправомірно скористалося пониженою ставкою 2%, передбаченою п.2 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, при виплаті доходу з джерелом походження з України у вигляді процентів за 4 квартал 2017 року, за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік, за 2021 рік на користь SOUFFLET FINANCES (Франція).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення правильності перекладу та копій, документи, які складено за кордоном повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.

Легалізація документів та/або проставлення апостиля - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.

Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" та вступила в силу в Україні в 2003 році.

Згідно зі статтею 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

У силу приписів пункту d частини другої статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.

Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Згідно положень ст. 5 Гаазької Конвенції апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

У відповідності до ст. 7 Гаазької Конвенції, кожний з органів, призначених відповідно до статті 6, повинен вести книгу реєстрації або картотеку, в яких він реєструє проставлені апостилі, вказуючи при цьому: a) порядковий номер і дату проставлення апостиля; b) прізвище особи, яка підписала офіційний документ, і якість, в якій вона виступала. На запит будь-якої заінтересованої особи орган, що проставив апостиль, зобов`язаний перевірити, чи відповідають зроблені в ньому записи відомостям, внесеним в книгу реєстрації або картотеку.

Таким чином, Гаазька Конвенція зобов`язує державні органи України приймати офіційні документи Франції, скріплені Апостилем відповідно до цієї Конвенції, при цьому такий Апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.

За приписами пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Відповідно до ст. 11 Конвенції, укладеної між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі. Однак стосовно будь-якого контракту, що стосується процентів, згаданих у пункті 1, який укладається на або після дати, коли ця Конвенція набуває чинності, будь-які такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і у відповідності до законодавства цієї Держави, але, якщо фактичний одержувач є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: а) 2 відсотки валової суми процентів, що сплачуються: і) у зв`язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання чи продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому, або іі) за будь-якими позиками будь-якого виду, що надані банком або будь-якою іншою фінансовою установою; b) 10 відсотків валової суми процентів у всіх інших випадках.

Згідно п.103.2 ст.103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Так, під час здійснення виплат на користь СУФФЛЕ ФІНАНС (Франція) доходів із джерелом їх походження з України позивач утримав та сплатив до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою податку 2% у загальній сумі 169 453 грн на підставі абзацу а) п. 2 ст. 11 Конвенції, укладеної між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

При цьому для підтвердження статусу резидента Франції отримувачем коштів СУФФЛЕ ФІНАНС передано позивачеві: 1) довідка про підтвердження статусу податкового резидента від 12.01.2017 року, видана Генеральним управлінням державних фінансів, про те, що «СУФФЛЕ ФІНАНС» (ідентифікаційний номер 410627063) протягом 2017 року є резидентом Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, 2) довідка про підтвердження статусу податкового резидента від 08.01.2018 року, видана Генеральним управлінням державних фінансів, про те, що «СУФФЛЕ ФІНАНС» (ідентифікаційний номер 410627063) протягом 2018 року є резидентом Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, 3) довідка про підтвердження статусу податкового резидента від 21.01.2019 року, видана Генеральним управлінням державних фінансів, про те, що «СУФФЛЕ ФІНАНС» (ідентифікаційний номер 410627063) протягом 2019 року є резидентом Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, 4) довідка про статус податкового резидента від 08.01.2020. видана Генеральним управлінням державних фінансів, про те, що «СУФФЛЕ ФІНАНС» (ідентифікаційний номер 410627063) протягом 2020 року має статус резидента Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, 5) довідка про підтвердження статусу податкового резидента від 08.01.2021 року на 2021 рік, видана Генеральним управлінням державних фінансів, про те, що СУФФЛЕ ФІНАНС (Франція) протягом 2021 року має статус резидента Франції в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Колегія суддів зауважує, що вказані довідки податкового резиденства SOUFFLET FINANCES за 2017-2021 роки наявні в матеріалах справи, містять Апостилі, і в силу положень Гаазької Конвенції та статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», мають визнаватися дійсними в Україні без жодних додаткових офіційних формальних процедур. При цьому Апостиль на такому документі засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.

Апеляційним судом також ураховується, що представник відповідача у судовому засіданні не ставила під сумнів справжність Апостилів на довідках, а докази підробки наявних у справі Довідок податкового резиденства SOUFFLET FINANCES за 2017-2021 роки також відсутні.

Крім того, форма довідки/сертифіката про резидентство Франції, надана Міністерством фінансів України (лист Міністерства фінансів України від 02.07.2020 № 11410-10 10/19853 (вх. ДПС № 973/4 від 02.07.2020, а.с. 55), відповідає довідкам, які було надано ТОВ «Суффле Агро Україна» до контролюючих органів в 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках.

З приводу тієї обставини, що ДПС України направлено запити до компетентного органу Французької Республіки стосовно СУФФЛЕ ФІНАНС та отримано відповіді від управління державними фінансами Французької Республіки від 03.04.2023 та від 12.02.2025, згідно яких французькій компанії СУФФЛЕ ФІНАНС не видавався жоден Сертифікат податкового резидента для цілей звільнення від подвійного оподаткування доходів, отриманих від української юридичної особи, колегія суддів зазначає, що на наданих позивачем контролюючому органу довідках/сертифікатах резидентства стоїть печатка Управління великих підприємств Генерального управління державних фінансів, однак, з інформації, наявної в Акті перевірки та в матеріалах справи не вбачається, що запити та відповіді, отримані відповідачем, були саме від даного органу Франції. Крім того, колегія суддів зауважує, що вказаний запит до податкового органу Французької Республіки було сформульовано некоректно, оскільки зі змісту запиту вбачається, що запит стосувався не наявності у СУФФЛЕ ФІНАНС сертифікатів податкового резидента Франції за 2017-2021 роки, а стосувався видачі сертифікатів для цілей звільнення від подвійного оподаткування доходів, отриманих від української юридичної особи.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

У підпункті 2.2 пункту 2 рішення від 21 січня 2025 року № 3-р(II)/2025 Конституційний Суд зазначив, що юридичну визначеність в аспекті правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти, зокрема, як право особи розраховувати не лише на розумну та передбачувану стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а й на послідовність і системність діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.

За своєю суттю принцип правової визначеності в аспекті податкових правовідносин вимагає, аби законодавчі норми, якими визначаються загальнообов`язкові правила поведінки відповідних суб`єктів, були чіткими та зрозумілими, стабільними й несуперечними, а також передбачуваними.

За своєю сутністю передбачуваність в контексті права означає можливість передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності на основі чітких та зрозумілих законодавчо сформованих правил. Суб`єкти права на підставі аналізу відповідних норм повинні розуміти заздалегідь, які їхні дії або бездіяльність є передумовою застосування відповідальності, зокрема шляхом накладення штрафних санкцій.

За змістом пункту 170 Рішення Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у справі "Олександр Волков проти України" формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі "C.G. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria), заява №1365/07, п.39).

Щодо "якості закону" ЄСПЛ у пункті 169 вищенаведеного рішення зауважує, зокрема, що закон має бути доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі "Копп проти Швейцарії" (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).

За змістом рішення ЄСПЛ у справі "Кантоні проти Франції" (CANTONI v. FRANCE) від 11 листопада 1996 року обсяг поняття "передбачуваність" значною мірою залежить від змісту правової норми, сфери, на яку він розрахований, а також кількості та статусу тих, кому він адресований.

Окрім того, за змістом рішень ЄСПЛ у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції" відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить в тому числі й на судових органах, які застосовують та тлумачать закони. Роль судового рішення, покладена на суди, полягає саме в тому, щоб розвіяти такі сумніви щодо тлумачення, які залишаються, беручи до уваги зміни в повсякденній практиці.

Превентивним засобом недотримання законодавцем верховенства права є впровадження та існування в Україні принципу презумпції правомірності рішень платника податку ("in dubio pro tributario").

Саме порушення наведеного принципу слугувало неодноразовою підставою для ухвалення Європейським судом з прав людини рішень, якими констатувалась обставина наявності в українського податкового законодавства неузгодженостей та помилкового тлумачення такого законодавства на користь держави (зокрема див. справи "Сєрков проти України" "Щокін проти України", "Довбишев проти України").

Отже, мова йде не стільки про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні, скільки про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Враховуючи характер принципу in dubio pro tributario у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого - істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

У пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа №1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Так, з матеріалів справи вбачається, що довідки про підтвердження статусу податкового резидента «СУФФЛЕ ФІНАНС» за 201702021 роки, скріплені апостилем та з нотаріально засвідченим перекладом в оригіналах, було надано контролюючому органу при проведенні попередніх перевірок і були прийняті останнім без зауважень, А відтак, позивач мав обгрунтовані сподівання та законні очікування, що, оскільки СУФФЛЕ ФІНАНС є резидентом Франції, про що надано відповідні довідки, та враховуючи, що СУФФЛЕ ФІНАНС було кінцевим бенефіціарним власником отриманого від позивача доходу, а тому позивачем не здійснено жодного порушення податкового законодавства, і право на застосування зменшеної ставки податку було використано ним правомірно.

За встановлених у даній справі обставин та враховуючи вказане, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб`єктом владних повноважень доведено правомірність свого рішення, оскільки з матеріалів справи вбачається протиправність такого рішення, а позивачем в судовому засіданні доведено обставини, на яких ґрунтуються його доводи.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 18454 грн 17 коп (з урахуванням подання позову через систему "Електронний суд") - платіжна інструкція №252965 від 10.03.2026. За подання апеляційної скарги згідно платіжної інструкції № 258260 від 15.06.2026 апелянтом сплачено 34601 грн 57 коп, тоді як апеляійна скарга подана через систему "Електронний суд" і судовий збір у такому випадку становить 27681,26 грн (18454 грн 17 коп х 150%).

З урахуванням зазначеного вище колегія суддів приходить до висновку про стягнення судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 46135 грн 43 коп, сплаченого у суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.02.2026 №162/34-00-23/34863309 (форма «Д»).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44104032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (РНОКПП 34863309) судовий збір в сумі 46135 грн 43 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10.09.2026.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.