Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №729/477/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/477/26

2/729/603/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі: судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.03.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено в кредитний договір № 889193815 у формі електронного документа з використанням електронного підпису 7Q6X5NU5. Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» www.moneyveo.ua, обрала для себе суму грошових коштів та строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку.

Отже, саме відповідач ініціювала укладення кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 17000,00 грн. шляхом перерахування через банк провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 20000,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди щодо продовження терміну його дії. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 підписали Реєстр прав вимоги № 83 від 16.06.2020, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 889193815 у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу № 11/07/25-Е від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 29839,28 грн.

Оскільки заборгованість не погашена, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 29839,28 грн., судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити без їх участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Крім того, від відповідача неодноразово надходили клопотання про відкладення судових засідань для отримання можливості скористатися правовою допомогою. Суд, забезпечуючи баланс інтересів сторін та право на захист, задовольняв зазначені клопотання. Проте, впродовж тривалого часу відповідач не вжила жодних дій для укладення договору з адвокатом чи залучення представника, тобто не використала надану їй процесуальну можливість.

Беручи до уваги вищевикладене, суд розцінює таку поведінку як нереалізацію особою своїх прав на власний розсуд та вважає за можливе вирішити справу без її участі.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що зазначена в позовній заяві відповідачка за прізвищем « ОСОБА_3 », в зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 », тому суд вважає за необхідне прізвище відповідача у справі вказувати як « ОСОБА_4 ».

07.03.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_5 було укладено в кредитний договір № 889193815 та в подальшому укладені додаткові угоди до кредитного договору № 889193815 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 23-26).

Договір підписано електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 7Q6X5NU5.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Підписавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (а.с. 27-31).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди щодо продовження терміну його дії (а.с. 52-64).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 підписали Реєстр прав вимоги № 83 від 16.06.2020, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 889193815 (а.с. 65-66).

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 68-73).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 29839,28 грн. (а.с. 74-75).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 472754975 (а.с. 77-82).

Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу № 11/07/25-Е від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 29839,28 грн. (а.с. 83-84).

З інформації наданої на виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09.04.2026 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 не є фінансовим номером телефону за карткою № НОМЕР_1 та не знаходився в анкетних даних ОСОБА_5 (а.с.120).

Крім того, згідно інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено, що за рахунком № НОМЕР_1 відкритим на ім`я ОСОБА_5 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у період з 07.03.2020 року по 19.03.2020 року зарахування коштів у розмірі 17000,00 грн., 300,00 грн та 2700,00 грн. відсутні (а.с. 120).

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України, встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис (в тому числі електронний) є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №405/223/17 (провадження №61-18434св20).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, для підтвердження факту укладення кредитного договору та виникнення у відповідачки зобов`язань за ним, позивач повинен був надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які б беззаперечно підтверджували, що саме ОСОБА_5 вчинила дії, спрямовані на укладення кредитного договору, пройшла належну ідентифікацію, використала власний електронний підпис (одноразовий ідентифікатор), а кредитні кошти були фактично перераховані на відкритий на її ім`я банківський (картковий) рахунок.

Позивач, стверджуючи про наявність заборгованості, не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що кошти в загальному розмірі 20000,00 грн. за кредитним договором були перераховані безпосередньо на рахунок, відкритий на ім`я відповідача. Отримана судом відповідь з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свідчить про наявність у відповідачки рахунку № НОМЕР_1 , однак зарахування кредитних коштів у загальному розмірі 20000,00 грн. по даному рахунку відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту виникнення у відповідача грошового зобов`язання за кредитним договором № 889193815 від 07.03.2020 року, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, то оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволенню не підлягають, то понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, покладаються на позивача, у відповідності до приписів ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 205, 207, 526, 527, 627, 1054, 1048, 1054, 1056, 1077 ЦК України, ст.ст. 79,81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13.

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В.І. Бойко