Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №320/37813/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/37813/23 Головуючий у 1 інстанції: Горобцова Я.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

За участю секретаря Ольшевської Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» (далі – Товариство, ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)») звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – ЦМУ ДПС по роботі з ВПП), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2023 №468/Ж10/31-00-07-02-02.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що, згідно вимог п. 7 ч. 3 ст. 317 КАС України, дана справа № 320/37813/23 підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Проте, апелянт зазначає, що судом першої інстанції була проігнорована вказана норма законодавства, а також клопотання Товариства (заявлене в позовній заяві) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, на переконання апелянта, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню.

25 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

26 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» надійшли додаткові пояснення.

У додаткових поясненнях ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доводам і доказам позивача та не витребував усі матеріали перевірки, зокрема висновок комісії з питань розгляду заперечень. Крім того, апелянт стверджує, що відповідач не довів установлених актом перевірки порушень та не врахував подані Товариством уточнюючі декларації з ПДВ. Водночас, ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» наголошує, що податкове повідомлення-рішення не містить належного обґрунтування правової підстави застосування штрафу у розмірі 25 відсотків, а відповідачем не доведено наявності вини та умислу позивача. Також, позивач посилається на сплив строку, передбаченого п. 102.1 ст. 102 ПК України, та безпідставність призначення додаткової перевірки. Окремо Товариство вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам щодо форми, змісту та вмотивованості, не відображає заниження від`ємного значення ПДВ і містить суперечливі відомості щодо розміру застосованої штрафної санкції.

Також, 10 липня 2025 року до суду апеляційної інстанції від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» надійшли додаткові пояснення.

У додаткових поясненнях від 10.07.2025 ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» зазначає, відповідач порушив встановлений ст. 86 ПК України порядок розгляду заперечень на акт перевірки. Апелянт наголошує, що своєчасно подав заперечення, зведену таблицю, податкові декларації та уточнюючі розрахунки, однак, відповідач не надав цим документам належної оцінки та не навів мотивів їх відхилення. Крім того, Товариство вказує, що його не повідомили про місце і час розгляду матеріалів перевірки та позбавили можливості взяти участь у засіданні комісії і надати додаткові пояснення. Також, позивач стверджує, що комісією не складено належного висновку, а контролюючим органом не направлено вмотивованої відповіді за результатами розгляду заперечень. Посилаючись на висновки Верховного Суду, Товариство вважає такі процедурні порушення самостійною підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, 23 липня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» надійшли додаткові пояснення, у яких апелянт наголошує, що у спірному податковому повідомленні-рішенні та інших документах не зазначено правової підстави застосування штрафних санкцій, а строк для їх застосування, передбачений п. 102.1 ст. 102 ПК України, сплив. Також, апелянт вказує на суперечність між сумою штрафу, зазначеною у тексті податкового повідомлення-рішення, та сумою, наведеною у розрахунку до нього. Окремо, ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» посилається на відсутність у матеріалах справи висновку комісії з питань розгляду заперечень, невідображення у податковому повідомленні-рішенні встановленого актом перевірки заниження від`ємного значення з ПДВ та ненадання відповідачем вмотивованої відповіді за результатами розгляду заперечень.

В подальшому, 03 вересня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначає про відсутність у матеріалах перевірки правової підстави застосування штрафної санкції, сплив передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України строку та ненадання контролюючим органом обґрунтованого розрахунку встановлених порушень. На прикладі операцій з ТОВ «Аграрний інститут» позивач стверджує, що заявлені ним суми бюджетного відшкодування не перевищували фактично сплаченої суми ПДВ. Також, апелянт посилається на узгодження відповідного бюджетного відшкодування за результатами камеральних перевірок та невідображення у спірному податковому повідомленні-рішенні встановленого в Акті перевірки заниження від`ємного значення з ПДВ на 4 991 164,50 грн.

07 вересня 2026 року Шостим апеляційним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в яких відповідач стверджує, що ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» повторно включило до бюджетного відшкодування суми ПДВ, використані у попередніх звітних періодах, унаслідок чого відповідний показник було завищено на 4 991 164,00 грн. Відповідач також зазначає, що податкове повідомлення-рішення підлягає оцінці у сукупності з Актом перевірки, проведені раніше камеральні перевірки не перешкоджали встановленню порушень під час документальної перевірки, а сума 4 991 164,00 грн є сукупною сумою завищеного бюджетного відшкодування, а не податковим зобов`язанням чи підтвердженим від`ємним значенням ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Офісом великих платників податків ДПС (правонаступником якого є ЦМУ ДПС по роботі з ВПП) на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) у зв`язку з отриманням з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.04.2020 за №10741100021050740 щодо припинення в результаті ліквідації та наказу Офісу великих платників податків ДПС від 19.10.2020 № 1197 (з урахуванням наказів від 09.11.2020 № 1306, від 11.11.2020 № 1316, від 07.12.2020 №1386) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» з своєчасності достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства та з метою контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2017 по 30.06.2020, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складено Акт від 30 грудня 2020 року № 854/28-10-50-13-29, згідно висновків якого, перевіркою встановдено порушення п. 44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, ст.198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України та п .п. 4 п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №59/28289, із змінами і доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження суми від`ємного значення за червень 2020 року на суму 4 991 164 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування всього у сумі 6 218 270 грн., у тому числі по періодах: серпень 2017 - 3 15 360 грн., жовтень 2017 - 43 867 грн., листопад 2017 - 1 871 200 грн., грудень 2017 - 461 451 грн., січень 2018 - 501 347 грн., серпень 2018 -46 342 грн., вересень 2018 - 1 541 804 грн., жовтень 2018 - 295 415 грн., листопад 2018 - 45 268 грн., січень 2019 - 57 324 грн., вересень 2019 - 97 734 грн., жовтень 2019 - 941 158 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, 22 січня 2021 року ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» подало до контролюючого органу заперечення разом із документами та поясненнями на їх обґрунтування.

З метою дослідження обставин і документів, наведених Товариством у запереченнях, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято наказ від 20 січня 2023 року №20/Ж1 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Водночас, копію зазначеного наказу не було вручено посадовим особам Товариства, у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою. У зв`язку із цим, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт від 24 січня 2023 року №37/Ж6/31-00-07-02-02-02 про неможливість проведення перевірки, у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою.

На підставі висновків акта перевірки від 30.12.2020 № 854/28-10-50-13-29 ЦМУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2023 №468/Ж10/31-00-07-02-02, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ задекларовану на рахунок платника у банку у сумі 4 991 164 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 1 247 791 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетним відшкодуванням є відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності заявлених платником сум за результатами перевірки.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, у редакції, чинній у відповідних звітних періодах, передбачено обов`язок платників податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших передбачених законодавством документів. Формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами, не допускається.

За змістом п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо платник податків до закінчення перевірки або у строки, визначені п. 44.7 цієї статті, не надає контролюючому органу документи, які підтверджують показники податкової звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника на час складення відповідної звітності, крім установлених законом випадків їх вилучення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту належать суми податку на додану вартість, сплачені або нараховані у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів і послуг, придбанням або створенням необоротних активів, отриманням послуг від нерезидента та ввезенням товарів чи необоротних активів на митну територію України.

За правилами п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше: списання коштів із банківського рахунку платника на оплату товарів чи послуг або отримання платником таких товарів чи послуг.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, таке значення:

а) враховується у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні звітні періоди, у межах реєстраційної суми, обчисленої відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України;

б) за заявою платника підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі податку, фактично сплаченій у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів чи послуг або до Державного бюджету України, у межах відповідної реєстраційної суми;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Отже, сума податку, яка вже була включена платником до заявленого бюджетного відшкодування за певний звітний період, не може одночасно залишатися у складі від`ємного значення, що переноситься до наступного звітного періоду, та повторно використовуватися для формування бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, сума від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, відображається у відповідних рядках декларації, а сума, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду, відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного періоду.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, платник податків має право подати заперечення, додаткові документи та пояснення. Такі заперечення й документи є невід`ємною частиною матеріалів перевірки та підлягають розгляду комісією контролюючого органу з питань розгляду заперечень.

За змістом пп. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПК України, акт перевірки, заперечення платника, додаткові документи та пояснення розглядаються комісією контролюючого органу, яка встановлює фактичні обставини справи, перевіряє відповідність висновків акта вимогам законодавства та визначає наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення платника до фінансової відповідальності.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу, його заступником або уповноваженою особою у порядку, встановленому ст. 58 ПК України, з урахуванням висновку комісії з питань розгляду заперечень, якщо платник скористався правом на їх подання.

Як вбачається з матеріалів справи, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2023 року №468/Ж10/31-00-07-02-02, яким ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 991 164,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 247 791,00 грн.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став викладений в Акті перевірки від 30 грудня 2020 року №854/28-10-50-13-29 висновок про порушення позивачем вимог п. 44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, ст.198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України та п .п. 4 п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №59/28289, із змінами і доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження суми від`ємного значення за червень 2020 року на суму 4 991 164 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування всього у сумі 6 218 270 грн., у тому числі по періодах: серпень 2017 - 3 15 360 грн., жовтень 2017 - 43 867 грн., листопад 2017 - 1 871 200 грн., грудень 2017 - 461 451 грн., січень 2018 - 501 347 грн., серпень 2018 -46 342 грн., вересень 2018 - 1 541 804 грн., жовтень 2018 - 295 415 грн., листопад 2018 - 45 268 грн., січень 2019 - 57 324 грн., вересень 2019 - 97 734 грн., жовтень 2019 - 941 158 грн.

Вищевказаний висновок відповідач зробив виходячи того, що позивачем було повторно включено до складу заявленого бюджетного відшкодування суми ПДВ за операціями з окремими контрагентами, які вже були використані під час формування бюджетного відшкодування у попередніх звітних періодах, а тому не могли повторно враховуватися при визначенні суми, що підлягала відшкодуванню з Державного бюджету України.

Заперечуючи проти зазначених висновків, ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» посилається на те, що контролюючим органом не враховано подані товариством уточнюючі розрахунки та уточнені податкові декларації з ПДВ, якими збільшено суму від`ємного значення, що переносилася до наступних звітних періодів.

Позивач також стверджує, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження встановлених актом перевірки порушень, не обґрунтував застосування штрафної санкції у розмірі 25 відсотків, не довів наявності вини та умислу, порушив порядок розгляду заперечень на акт перевірки, а спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам щодо форми, змісту та вмотивованості.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи підтверджується податковими деклараціями та додатками до них повторне заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сум ПДВ, які вже були використані у попередніх звітних періодах, а також з`ясувати, чи змінили подані Товариством уточнюючі розрахунки показник бюджетного відшкодування та склад сум, відображених у Додатку 3 до відповідних декларацій.

Крім того, оцінці підлягають дотримання контролюючим органом процедури розгляду заперечень позивача, наявність підстав для застосування штрафної санкції відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України, дотримання строків, установлених ст. 102 ПК України, та вплив установлених позивачем недоліків оформлення податкового повідомлення-рішення на законність прийнятого контролюючим органом рішення.

З аналізу наведених норм ПК України вбачається, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту відповідного звітного періоду. У разі виникнення від`ємного значення платник податку має право, з дотриманням установлених законом умов, спрямувати його на погашення податкового боргу, заявити до бюджетного відшкодування або зарахувати до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Слід зазначити, що сума від`ємного значення, яку платник заявляє до бюджетного відшкодування, відображається у рядку 20.2 податкової декларації з ПДВ та розшифровується у Додатку 3 у розрізі звітних періодів її виникнення. Водночас, залишок від`ємного значення, який не заявляється до бюджетного відшкодування та переноситься до наступного звітного періоду, відображається у рядку 21 декларації та деталізується у Додатку 2.

Таким чином, сума ПДВ, яка вже була використана платником для формування бюджетного відшкодування у певному звітному періоді, не може одночасно залишатися у складі від`ємного значення, що переноситься до наступних звітних періодів, та повторно заявлятися до бюджетного відшкодування. Правомірність формування бюджетного відшкодування визначається не лише наявністю загальної суми від`ємного значення, а й походженням конкретних сум податкового кредиту, періодом їх виникнення та фактом їх попереднього використання.

Отже, для перевірки висновків контролюючого органу необхідним є зіставлення показників податкового кредиту в розрізі відповідних контрагентів із сумами, заявленими позивачем до бюджетного відшкодування у попередніх та наступних звітних періодах, а також встановлення того, чи були спірні суми виключені або скориговані поданими уточнюючими розрахунками.

Матеріалами справи свідчать, що висновки контролюючого органу про завищення Товариством суми бюджетного відшкодування стосуються операцій із ТОВ «Аграрний інститут» та СФГ «Шепотинник» за серпень 2017 року, ТОВ «Агросток» за жовтень 2017 року, ПП «С І С ГРУП» за листопад і грудень 2017 року, ТОВ «Компанія Грано СВ», ТОВ «Фіоріно», ТОВ «Юніком Агрі» та ПП «Северин» за грудень 2017 року, ПП «Любопільське» і ТОВ «Юніком Агрі» за січень 2018 року, ФГ «Котовське О.В.» за серпень і вересень 2018 року, ТОВ «Компанія «Грейнфілд» за вересень і жовтень 2018 року, ПП «Агро-Сур» за вересень і листопад 2018 року, ТОВ «Агро-Альянссервіс» за жовтень 2018 року, ГТ «Фінагеєв» за листопад 2018 року, ФГ «Алеся» за січень 2019 року, а також ПАФ «Подоляка» та СФГ «Слабенко С.С.» за вересень 2019 року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Аграрний інститут», колегія суддів зазначає наступне.

Як установлено колегією суддів, у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року позивачем відображено податковий кредит за операціями з ТОВ «Аграрний інститут» у розмірі 1 239 355,60 грн. Із зазначеної суми до бюджетного відшкодування за липень 2017 року заявлено 1 084 692,88 грн, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту відповідного звітного періоду становив 154 662,72 грн.

Водночас, у Додатку 3 до податкової декларації за серпень 2017 року позивач включив до суми бюджетного відшкодування 164 533,90 грн, зазначивши липень 2017 року як звітний період виникнення відповідного від`ємного значення. Таким чином, заявлена позивачем сума перевищила наявний залишок податкового кредиту липня 2017 року на 9 871,18 грн.

У додаткових поясненнях від 03 вересня 2026 року позивач посилається на платіжні документи, відповідно до яких у липні 2017 року на користь ТОВ «Аграрний інститут» перераховано 7 536 121,55 грн. За розрахунком ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)», сума ПДВ у складі зазначених платежів становила 1 256 020,26 грн, а після заявлення до бюджетного відшкодування за липень 2017 року 1 084 692,88 грн невикористаний залишок складав 171 327,38 грн, що перевищувало заявлені у серпні 2017 року 164 533,90 грн.

Колегія суддів вважає наведені доводи необґрунтованими, оскільки, позивач ототожнює суму ПДВ, визначену ним розрахунковим шляхом виходячи із загальної суми здійснених платежів, із сумою податкового кредиту, фактично відображеною у податковій звітності за липень 2017 року.

Разом з тим, відповідно до поданого самим позивачем Додатка 5, податковий кредит за операціями з ТОВ «Аграрний інститут» у липні 2017 року становив 1 239 355,60 грн. Платіжні документи не підтверджують включення до складу податкового кредиту липня 2017 року різниці в розмірі 16 664,66 грн між визначеною позивачем сумою сплаченого ПДВ та сумою, відображеною ним у Додатку 5.

Відображені у Додатку 5 до податкової декларації за серпень 2017 року 21 509,60 грн також не спростовують установленого порушення, оскільки, ця сума належить до податкового кредиту серпня 2017 року та не могла збільшувати розмір від`ємного значення, яке виникло у липні 2017 року і було зазначене позивачем у Додатку 3 до декларації за серпень 2017 року. Податковий кредит наступного звітного періоду не підлягає врахуванню під час визначення невикористаного залишку податкового кредиту попереднього звітного періоду.

Поданий позивачем уточнюючий розрахунок за серпень 2017 року наведених висновків не спростовує, оскільки, ним не змінено суму бюджетного відшкодування, відображену в рядку 20.2 декларації, та не подано уточненого Додатка 3, яким сума 164 533,90 грн була б виключена або скоригована.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що визначене контролюючим органом завищення бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Аграрний інститут» у розмірі 9 871,18 грн відповідає показникам податкової звітності ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)», а подані позивачем додаткові пояснення та платіжні документи цього висновку не спростовують.

З приводу взаємовідносин із СФГ «Шепотинник», колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року позивачем відображено податковий кредит за операціями із СФГ «Шепотинник» у розмірі 249 920,50 грн. Із зазначеної суми до бюджетного відшкодування за липень 2017 року заявлено 190 505,26 грн, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту відповідного звітного періоду становив 59 415,24 грн.

Водночас, у Додатку 3 від 20 вересня 2017 року № 9192145870 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року від 20 вересня 2017 року № 9192145838 позивач включив до суми бюджетного відшкодування 78 956,16 грн, зазначивши липень 2017 року як звітний період виникнення відповідного від`ємного значення.

Таким чином, заявлена позивачем сума перевищила наявний залишок податкового кредиту липня 2017 року на 19 540,92 грн.

Відображення у Додатку 5 до податкової декларації за серпень 2017 року податкового кредиту за операціями із СФГ «Шепотинник» у розмірі 19 540,92 грн наведеного висновку не спростовує, оскільки, зазначена сума належить до податкового кредиту серпня 2017 року та не могла збільшувати розмір від`ємного значення, яке виникло у липні 2017 року і було заявлене позивачем до бюджетного відшкодування у Додатку 3 до декларації за серпень 2017 року.

Поданий ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» уточнюючий розрахунок за серпень 2017 року також не усуває встановленого порушення, оскільки, ним не змінено суму бюджетного відшкодування, відображену в рядку 20.2 декларації, та не подано уточненого Додатка 3, яким сума 78 956,16 грн була б виключена або скоригована.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначене контролюючим органом завищення бюджетного відшкодування за операціями із СФГ «Шепотинник» у розмірі 19 540,92 грн відповідає показникам податкової звітності ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агросток», колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року позивачем відображено податковий кредит за операціями з ТОВ «Агросток» у розмірі 41 583,42 грн. Зазначену суму в повному обсязі було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за вересень 2017 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту відповідного звітного періоду був відсутній.

Водночас, у Додатку 3 від 20 листопада 2017 року № 9244775264 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 року від 20 листопада 2017 року № 9244775513 позивач повторно включив до суми бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Агросток» 43 866,67 грн, зазначивши вересень 2017 року як звітний період виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки податковий кредит, сформований за операціями із зазначеним контрагентом у вересні 2017 року, був повністю використаний під час формування бюджетного відшкодування за цей звітний період, уся повторно заявлена сума становила завищення бюджетного відшкодування.

Відображення у Додатку 5 до податкової декларації за жовтень 2017 року податкового кредиту за операціями з ТОВ «Агросток» у розмірі 43 866,67 грн наведеного висновку не спростовує, оскільки, ця сума належить до податкового кредиту жовтня 2017 року, тоді як у Додатку 3 до відповідної декларації позивач зазначив вересень 2017 року як період виникнення заявленого до бюджетного відшкодування від`ємного значення. Податковий кредит жовтня 2017 року не міг збільшувати відсутній залишок податкового кредиту вересня 2017 року.

Поданий ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» уточнюючий розрахунок за жовтень 2017 року також не усуває встановленого порушення, оскільки, ним не змінено суму бюджетного відшкодування, відображену в рядку 20.2 декларації, та не подано уточненого Додатка 3, яким сума 43 866,67 грн була б виключена або скоригована.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що визначене контролюючим органом завищення бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Агросток» у розмірі 43 866,67 грн відповідає показникам податкової звітності ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)».

З приводу взаємовідносин позивача з ПП «С І С ГРУП», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, загальний розмір податкового кредиту, сформованого ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» за операціями з ПП «С І С ГРУП», становив 4 682 792,10 грн. Із зазначеної суми 2 068 817,67 грн уже було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за жовтень 2017 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту за операціями із цим контрагентом становив 2 613 974,43 грн.

Водночас, у Додатку 3 від 18 січня 2018 року № 9002217712 до уточнюючого розрахунку за листопад 2017 року від 18 січня 2018 року № 9002217665 позивач включив до суми бюджетного відшкодування за операціями з ПП «С І С ГРУП» 4 485 174,69 грн, зазначивши жовтень 2017 року як звітний період виникнення відповідного від`ємного значення.

Таким чином, заявлена позивачем сума перевищила наявний залишок податкового кредиту жовтня 2017 року на 1 871 200,26 грн.

Крім того, у Додатку 3 від 22 січня 2018 року № 9296787245 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року від 22 січня 2018 року № 9296787247 позивач повторно заявив до бюджетного відшкодування за операціями із цим контрагентом 23 375,00 грн, також зазначивши жовтень 2017 року як період виникнення від`ємного значення. Оскільки невикористаний залишок податкового кредиту жовтня 2017 року був повністю використаний під час формування бюджетного відшкодування за листопад 2017 року, уся заявлена у грудні 2017 року сума становила завищення бюджетного відшкодування.

Посилання позивача на відображення у Додатках 5 до податкових декларацій наступних звітних періодів податкового кредиту за операціями з ПП «С І С ГРУП» у загальному розмірі 1 894 634,75 грн наведених висновків не спростовує. Зазначені суми належать до податкового кредиту відповідних наступних звітних періодів та не могли збільшувати залишок від`ємного значення жовтня 2017 року, який позивач зазначив у Додатках 3 як період виникнення заявлених до бюджетного відшкодування сум.

Подані ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» уточнюючі розрахунки за листопад 2017 року також не підтверджують усунення встановленого порушення. Незважаючи на зменшення загального показника бюджетного відшкодування на 2 117 000,00 грн, у поданому разом з уточнюючим розрахунком Додатку 3 за операціями з ПП «С І С ГРУП» залишено суму 4 485 174,69 грн. Отже, коригування загального показника рядка 20.2 декларації не супроводжувалося виключенням або зменшенням спірної суми у Додатку 3.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що завищення бюджетного відшкодування за операціями з ПП «С І С ГРУП» становило 1 894 575,26 грн, з яких 1 871 200,26 грн – за листопад 2017 року та 23 375,00 грн – за грудень 2017 року, що відповідає показникам податкової звітності ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)».

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія Грано СВ», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наявної у справі податкової звітності, у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 року позивачем відображено податковий кредит за операціями з ТОВ «Компанія Грано СВ» у розмірі 27 039,42 грн. Із зазначеної суми 26 991,46 грн було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за жовтень 2017 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту становив 47,96 грн. Цей залишок позивач заявив до бюджетного відшкодування та використав у листопаді 2017 року.

Незважаючи на повне використання податкового кредиту, у Додатку 3 від 22 січня 2018 року № 9296787245 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року від 22 січня 2018 року № 9296787247 ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» повторно включило до суми бюджетного відшкодування за операціями із зазначеним контрагентом 47,96 грн, визначивши жовтень 2017 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки залишок податкового кредиту жовтня 2017 року був повністю використаний у листопаді 2017 року, повторне заявлення цієї суми у грудні 2017 року призвело до завищення бюджетного відшкодування на 47,96 грн.

Матеріали справи не містять уточненого Додатка 3 за грудень 2017 року, яким зазначену суму було б виключено або скориговано у складі заявленого бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про завищення ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Компанія Грано СВ» у розмірі 47,96 грн.

Оцінюючи доводи апелянта щодо операцій із ТОВ «Фіоріно», колегія суддів виходить із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 року ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СП (УКРАНА)» відображено податковий кредит за операціями з ТОВ «ФA о» у розмірі 548 582,63 грн. Із зазначеної суми 519 667,08 грн було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за жовтень 2017 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту цього звітного періоду становив 28 915,55 грн.

Водночас, у Додатку 3 від 22 січня 2018 року № 9296787245 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року від 22 січня 2018 року № 9296787247 позивач включив до суми бюджетного відшкодування 62 074,83 грн, зазначивши жовтень 2017 року як звітний період виникнення відповідного від`ємного значення. Заявлена сума перевищила невикористаний залишок податкового кредиту жовтня 2017 року на 33 159,28 грн.

Посилання позивача на відображення у Додатку 5 до податкової декларації за грудень 2017 року податкового кредиту за операціями з ТОВ «Фіоріно» у розмірі 62 074,83 грн наведеного висновку не спростовує. Зазначена сума належить до податкового кредиту грудня 2017 року, тоді як у Додатку 3 до цієї декларації позивач самостійно визначив жовтень 2017 року періодом виникнення заявленого до бюджетного відшкодування від`ємного значення. Податковий кредит грудня 2017 року не міг збільшувати залишок від`ємного значення жовтня 2017 року.

Доказів подання ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» уточненого Додатка 3 за грудень 2017 року, яким суму 62 074,83 грн було б виключено або скориговано, у матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Фіоріно» у розмірі 33 159,28 грн.

Щодо операцій позивача з ТОВ «Юніком Агрі», колегія суддів зазначає наступне.

За даними податкової звітності ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)», у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року за операціями з ТОВ «Юніком Агрі» відображено податковий кредит у розмірі 1 003 153,40 грн.

При цьому, у листопаді 2017 року за операціями із зазначеним контрагентом до бюджетного відшкодування було заявлено та відшкодовано 1 003 153,43 грн.

Отже, податковий кредит листопада 2017 року було повністю використано, а його невикористаний залишок був відсутній.

Наявна розбіжність у розмірі 0,03 грн між сумою податкового кредиту, відображеною у Додатку 5, та сумою, заявленою до бюджетного відшкодування за листопад 2017 року, не впливає на вирішення цього епізоду, оскільки, в будь-якому разі не свідчить про наявність невикористаного залишку податкового кредиту, який міг бути заявлений до бюджетного відшкодування в наступних звітних періодах.

Водночас, у Додатку 3 від 22 січня 2018 року № 9296787245 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року від 22 січня 2018 року № 9296787247 позивач повторно включив до суми бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Юніком Агрі» 188 466,53 грн, зазначивши листопад 2017 року як звітний період виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки податковий кредит листопада 2017 року було повністю використано, вся зазначена сума становила завищення бюджетного відшкодування за грудень 2017 року.

Крім того, у Додатку 3 від 16 березня 2018 року № 9046254296 до уточнюючого розрахунку за січень 2018 року від 16 березня 2018 року № 9046254585 ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» додатково заявило до бюджетного відшкодування 377 666,39 грн за тим самим контрагентом і з тим самим періодом виникнення від`ємного значення – листопадом 2017 року.

З огляду на відсутність невикористаного залишку податкового кредиту листопада 2017 року, зазначена сума також у повному обсязі становила завищення бюджетного відшкодування.

Відображення позивачем у Додатках 5 до податкових декларацій наступних звітних періодів податкового кредиту за операціями з ТОВ «Юніком Агрі» у загальному розмірі 566 132,92 грн наведених висновків не спростовує. Відповідні суми належать до податкового кредиту тих звітних періодів, за які подано Додатки 5, тоді як у Додатках 3 позивач визначив листопад 2017 року періодом виникнення заявленого до бюджетного відшкодування від`ємного значення.

Посилання апелянта на уточнюючий розрахунок за січень 2018 року як на доказ усунення порушення колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, поданий разом із ним Додаток 3 безпосередньо містить суму 377 666,39 грн та не виключає її зі складу заявленого бюджетного відшкодування.

Наведене у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість висновку контролюючого органу щодо завищення бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Юніком Агрі» у загальному розмірі 566 132,92 грн, з яких 188 466,53 грн – за грудень 2017 року та 377 666,39 грн – за січень 2018 року.

Надаючи оцінку операціям позивача з ПП «Северин», колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів установлено, що у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року ТОВОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» відображено податковий кредит за операціями з ПП «Северин» у розмірі 302 000,23 грн. Із зазначеної суми 277 058,85 грн було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за вересень 2017 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту цього звітного періоду становив 24 941,38 грн.

Водночас, у Додатку 3 від 22 січня 2018 року № 9296787245 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року від 22 січня 2018 року № 9296787247 позивач включив до суми бюджетного відшкодування за операціями із зазначеним контрагентом 241 344,10 грн, визначивши вересень 2017 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Заявлена позивачем сума перевищила невикористаний залишок податкового кредиту вересня 2017 року на 216 402,72 грн.

Відображення у Додатку 5 до податкової декларації за грудень 2017 року податкового кредиту за операціями з ПП «Северин» у розмірі 216 402,73 грн наведеного висновку не спростовує, оскільки, ця сума належить до податкового кредиту грудня 2017 року та не могла збільшувати залишок від`ємного значення вересня 2017 року, який позивач зазначив у Додатку 3 як період виникнення заявленої до бюджетного відшкодування суми.

Матеріали справи не містять уточненого Додатка 3 за грудень 2017 року, яким суму 241 344,10 грн було б виключено або скориговано у складі заявленого бюджетного відшкодування.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про завищення ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» бюджетного відшкодування за операціями з ПП «Северин» у розмірі 216 402,72 грн.

Перевіряючи висновки контролюючого органу щодо операцій позивача з ПП «Любопільське», колегія суддів установила наступне.

Згідно матеріалів справи, у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» відображено податковий кредит за операціями з ПП «Любопільське» у розмірі 143 115,00 грн. Зазначену суму в повному обсязі було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за липень 2017 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту цього звітного періоду був відсутній.

Водночас, у Додатку 3 від 16 березня 2018 року № 9046254296 до уточнюючого розрахунку за січень 2018 року від 16 березня 2018 року № 9046254585 позивач повторно включив до суми бюджетного відшкодування за операціями із зазначеним контрагентом 123 680,40 грн, визначивши липень 2017 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки податковий кредит липня 2017 року було повністю використано під час формування бюджетного відшкодування за цей звітний період, уся повторно заявлена сума становила завищення бюджетного відшкодування за січень 2018 року.

Посилання апелянта на відображення податкового кредиту за операціями з ПП «Любопільське» у Додатках 5 до податкових декларацій наступних звітних періодів наведеного висновку не спростовує, оскільки, відповідні суми не могли збільшувати відсутній залишок від`ємного значення липня 2017 року, який позивач самостійно зазначив у Додатку 3 як період виникнення заявленої до бюджетного відшкодування суми.

Уточнюючий розрахунок за січень 2018 року також не підтверджує усунення встановленого порушення, оскільки, поданий разом із ним Додаток 3 безпосередньо містить суму 123 680,40 грн та не виключає її зі складу заявленого бюджетного відшкодування.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про обґрунтованість визначеного контролюючим органом завищення бюджетного відшкодування за операціями з ПП «Любопільське» у розмірі 123 680,40 грн.

Досліджуючи обставини формування бюджетного відшкодування за операціями позивача з ФГ «Котовське О.В.», колегія суддів установила наступне.

За даними податкової звітності ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)», у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року за операціями із зазначеним контрагентом відображено податковий кредит у розмірі 73 832,92 грн. Із цієї суми 59 066,33 грн було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за липень 2018 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту становив 14 766,59 грн.

Водночас, у Додатку 3 від 20 вересня 2018 року № 9202610835 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року від 20 вересня 2018 року № 9202610841 позивач включив до суми бюджетного відшкодування за операціями з ФГ «Котовське О.В.» 61 108,55 грн, визначивши липень 2018 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Заявлена сума перевищила невикористаний залишок податкового кредиту липня 2018 року на 46 341,96 грн.

Крім того, у Додатку 3 від 22 жовтня 2018 року № 9229993032 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 року від 22 жовтня 2018 року № 9229993068 ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» повторно заявило до бюджетного відшкодування за операціями із цим контрагентом 27 797,24 грн, також зазначивши липень 2018 року періодом виникнення від`ємного значення. Оскільки наявний залишок податкового кредиту липня 2018 року був повністю використаний під час формування бюджетного відшкодування за серпень 2018 року, сума 27 797,24 грн у повному обсязі становила завищення бюджетного відшкодування за вересень 2018 року.

Відображення у Додатках 5 до податкових декларацій наступних звітних періодів податкового кредиту за операціями з ФГ «Котовське О.В.» у загальному розмірі 74 139,20 грн установлених обставин не спростовує. Відповідні суми належать до податкового кредиту наступних звітних періодів та не могли збільшувати залишок від`ємного значення липня 2018 року, який позивач зазначив у Додатках 3 як період виникнення заявлених до бюджетного відшкодування сум.

Подані позивачем уточнюючі розрахунки за серпень і вересень 2018 року також не підтверджують усунення порушень, оскільки, ними не змінено спірні суми бюджетного відшкодування, відображені в рядку 20.2 відповідних декларацій, та не подано уточнених Додатків 3, якими суми 61 108,55 грн і 27 797,24 грн були б виключені або скориговані.

У сукупності наведене підтверджує обґрунтованість висновку контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування за операціями з ФГ «Котовське О.В.» у загальному розмірі 74 139,20 грн, з яких 46 341,96 грн – за серпень 2018 року та 27 797,24 грн – за вересень 2018 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Грейнфілд», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до дослідженої податкової звітності, у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» відображено податковий кредит за операціями із зазначеним контрагентом у розмірі 187 563,58 грн. Із цієї суми 130 234,44 грн було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за серпень 2018 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту становив 57 329,14 грн.

Водночас, у Додатку 3 від 22 жовтня 2018 року № 9229993032 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 року від 22 жовтня 2018 року № 9229993068 позивач включив до суми бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Компанія «Грейнфілд» 1 462 975,58 грн, визначивши серпень 2018 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Заявлена сума перевищила невикористаний залишок податкового кредиту серпня 2018 року на 1 405 646,44 грн.

Крім того, у Додатку 3 від 20 листопада 2018 року № 9257338064 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 року від 20 листопада 2018 року № 9257338053 ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» повторно заявило до бюджетного відшкодування за операціями із цим контрагентом 178 870,36 грн, також зазначивши серпень 2018 року періодом виникнення від`ємного значення. Оскільки наявний залишок податкового кредиту серпня 2018 року було повністю використано під час формування бюджетного відшкодування за вересень 2018 року, зазначена сума у повному обсязі становила завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2018 року.

Посилання апелянта на відображення у Додатках 5 до податкових декларацій наступних звітних періодів податкового кредиту за операціями з ТОВ «Компанія «Грейнфілд» у загальному розмірі 1 584 516,80 грн наведених висновків не спростовує. Відповідні суми належать до податкового кредиту наступних звітних періодів та не могли збільшувати залишок від`ємного значення серпня 2018 року, який позивач зазначив у Додатках 3 як період виникнення заявлених до бюджетного відшкодування сум.

Уточнюючими розрахунками за вересень та жовтень 2018 року спірні суми бюджетного відшкодування не були виключені або скориговані, а уточнених Додатків 3, якими було б змінено розшифрування заявленого бюджетного відшкодування за операціями із зазначеним контрагентом, позивачем не подано.

Викладене дає підстави погодитися з висновком контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Компанія «Грейнфілд» у загальному розмірі 1 584 516,80 грн, з яких 1 405 646,44 грн – за вересень 2018 року та 178 870,36 грн – за жовтень 2018 року.

Розглядаючи доводи апелянта стосовно операцій із ПП «Агро-Сур», колегія суддів зазначає наступне.

Відомостями, відображеними у податковій звітності ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)», підтверджується, що у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року за операціями із зазначеним контрагентом сформовано податковий кредит у розмірі 31 184,68 грн. Цю суму в повному обсязі було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за серпень 2018 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту відповідного звітного періоду був відсутній.

Водночас, у Додатку 3 від 22 жовтня 2018 року № 9229993032 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 року від 22 жовтня 2018 року № 9229993068 позивач повторно включив до суми бюджетного відшкодування за операціями з ПП «Агро-Сур» 108 360,29 грн, визначивши серпень 2018 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки податковий кредит серпня 2018 року було повністю використано під час формування бюджетного відшкодування за цей звітний період, уся повторно заявлена сума становила завищення бюджетного відшкодування за вересень 2018 року.

Крім того, у Додатку 3 від 20 грудня 2018 року № 9285495035 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2018 року ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» додатково заявило до бюджетного відшкодування за операціями із цим контрагентом 12 189,67 грн, також зазначивши серпень 2018 року періодом виникнення від`ємного значення. З огляду на відсутність невикористаного залишку податкового кредиту серпня 2018 року зазначена сума в повному обсязі становила завищення бюджетного відшкодування за листопад 2018 року.

Відображення у Додатках 5 до податкових декларацій наступних звітних періодів податкового кредиту за операціями з ПП «Агро-Сур» у загальному розмірі 120 549,97 грн установлених обставин не спростовує, оскільки, відповідні суми належать до податкового кредиту наступних звітних періодів та не могли збільшувати відсутній залишок від`ємного значення серпня 2018 року.

Поданий позивачем уточнюючий розрахунок за вересень 2018 року не містить уточненого Додатка 3, яким суму 108 360,29 грн було б виключено або скориговано. Докази подання уточненого Додатка 3 за листопад 2018 року щодо суми 12 189,67 грн у матеріалах справи також відсутні.

Встановлені обставини свідчать про обґрунтованість висновку контролюючого органу щодо завищення бюджетного відшкодування за операціями з ПП «Агро-Сур» у загальному розмірі 120 549,96 грн, з яких 108 360,29 грн – за вересень 2018 року та 12 189,67 грн – за листопад 2018 року.

Аналізуючи правомірність визначення бюджетного відшкодування за операціями позивача з ТОВ «Агро-Альянссервіс», колегія суддів зазначає наступне.

Наявними у справі матеріалами підтверджується, що за операціями із зазначеним контрагентом ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» було сформовано податковий кредит у розмірі 86 478,05 грн. Цю суму в повному обсязі заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за вересень 2018 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту відповідного звітного періоду був відсутній.

Водночас, у Додатку 3 від 20 листопада 2018 року № 9257338064 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 року від 20 листопада 2018 року № 9257338053 позивач повторно включив до суми бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Агро-Альянссервіс» 116 544,93 грн, визначивши вересень 2018 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки податковий кредит за операціями із цим контрагентом було повністю використано під час формування бюджетного відшкодування за вересень 2018 року, уся повторно заявлена сума становила завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2018 року.

Посилання апелянта на відображення у Додатку 5 до податкової декларації наступного звітного періоду податкового кредиту за операціями з ТОВ «Агро-Альянссервіс» у розмірі 116 544,93 грн установленого порушення не спростовує. Зазначена сума належить до податкового кредиту наступного звітного періоду та не могла збільшувати відсутній залишок від`ємного значення вересня 2018 року, який позивач самостійно зазначив у Додатку 3 як період виникнення заявленої до бюджетного відшкодування суми.

Уточнюючим розрахунком за жовтень 2018 року спірну суму бюджетного відшкодування не змінено, а уточненого Додатка 3, яким суму 116 544,93 грн було б виключено або скориговано, ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» не подано.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування за операціями з ТОВ «Агро-Альянссервіс» у розмірі 116 544,93 грн.

Щодо визначення бюджетного відшкодування за операціями позивача з ГТ «Фінагеєв», слід зазначити наступне.

З податкової звітності ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» убачається, що у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 року за операціями із зазначеним контрагентом відображено податковий кредит у розмірі 462 141,86 грн. Цю суму в повному обсязі було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за жовтень 2018 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту відповідного звітного періоду був відсутній.

Водночас, у Додатку 3 від 20 грудня 2018 року № 9285495035 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2018 року від 20 грудня 2018 року № 9285495083 позивач повторно включив до суми бюджетного відшкодування за операціями з ГТ «Фінагеєв» 33 078,02 грн, визначивши жовтень 2018 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки податковий кредит жовтня 2018 року за операціями із цим контрагентом було повністю використано, вся повторно заявлена сума становила завищення бюджетного відшкодування за листопад 2018 року.

Відображення у Додатку 5 до податкової декларації наступного звітного періоду податкового кредиту за операціями з ГТ «Фінагеєв» у розмірі 33 078,02 грн не спростовує встановленого порушення, оскільки, зазначена сума належить до податкового кредиту наступного звітного періоду та не могла збільшувати відсутній залишок від`ємного значення жовтня 2018 року.

Матеріали справи не містять уточненого Додатка 3 за листопад 2018 року, яким суму 33 078,02 грн було б виключено або скориговано у складі заявленого бюджетного відшкодування.

Викладені обставини підтверджують обґрунтованість висновку контролюючого органу про завищення ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» бюджетного відшкодування за операціями з ГТ «Фінагеєв» у розмірі 33 078,02 грн.

З приводу операцій позивача з ФГ «Алеся», колегія суддів зазначає наступне.

За результатами дослідження податкової звітності встановлено, що у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» відображено податковий кредит за операціями з ФГ «Алеся» у розмірі 58 865,37 грн. Зазначену суму в повному обсязі було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за грудень 2018 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту цього звітного періоду був відсутній.

Водночас, у Додатку 3 від 20 лютого 2019 року № 9026873213 до податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року від 20 лютого 2019 року № 9026873133 позивач повторно включив до суми бюджетного відшкодування за операціями із зазначеним контрагентом 57 324,03 грн, визначивши грудень 2018 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки податковий кредит грудня 2018 року за операціями з ФГ «Алеся» було повністю використано, уся повторно заявлена сума становила завищення бюджетного відшкодування за січень 2019 року.

Посилання апелянта на відображення у Додатку 5 до податкової декларації наступного звітного періоду податкового кредиту за операціями з ФГ «Алеся» у розмірі 57 324,03 грн наведеного висновку не спростовує. Зазначена сума належить до податкового кредиту наступного звітного періоду та не могла збільшувати відсутній залишок від`ємного значення грудня 2018 року, який позивач зазначив у Додатку 3 як період виникнення заявленої до бюджетного відшкодування суми.

Матеріали справи не містять уточненого Додатка 3 за січень 2019 року, яким суму 57 324,03 грн було б виключено або скориговано у складі заявленого бюджетного відшкодування.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування за операціями з ФГ «Алеся» у розмірі 57 324,03 грн, що з урахуванням округлення відповідає сумі 57 324,00 грн, включеній до розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення.

У частині висновків контролюючого органу щодо операцій позивача з ПАФ «Подоляка», колегія суддів установила наступне.

Податковою звітністю ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» підтверджується, що у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2019 року за операціями з ПАФ «Подоляка» відображено податковий кредит у розмірі 3 169 097,83 грн. Зазначену суму в повному обсязі було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за серпень 2019 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту відповідного звітного періоду був відсутній.

Водночас, у Додатку 3 від 21 жовтня 2019 року № 9245443121 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2019 року від 21 жовтня 2019 року № 9245443284 позивач повторно включив до суми бюджетного відшкодування за операціями із зазначеним контрагентом 51 813,38 грн, визначивши серпень 2019 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки податковий кредит серпня 2019 року за операціями з ПАФ «Подоляка» було повністю використано, вся повторно заявлена сума становила завищення бюджетного відшкодування за вересень 2019 року.

Відображення у Додатку 5 до податкової декларації наступного звітного періоду податкового кредиту за операціями з ПАФ «Подоляка» у розмірі 51 813,38 грн не спростовує встановленого порушення, оскільки відповідна сума належить до податкового кредиту наступного звітного періоду та не могла збільшувати відсутній залишок від`ємного значення серпня 2019 року, який позивач самостійно зазначив у Додатку 3 як період виникнення заявленої до бюджетного відшкодування суми.

Поданий ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» уточнюючий розрахунок за вересень 2019 року наведеного висновку не спростовує, оскільки ним не змінено суму бюджетного відшкодування, відображену в рядку 20.2 декларації, та не подано уточненого Додатка 3, яким суму 51 813,38 грн було б виключено або скориговано.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про завищення ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» бюджетного відшкодування за операціями з ПАФ «Подоляка» у розмірі 51 813,38 грн.

Аналогічні обставини встановлено щодо операцій позивача із СФГ «Слабенко С.С.».

Згідно з податковою звітністю ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)», у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2019 року за операціями із зазначеним контрагентом відображено податковий кредит у розмірі 179 099,05 грн. Цю суму в повному обсязі було заявлено до бюджетного відшкодування та відшкодовано за серпень 2019 року, у зв`язку із чим, невикористаний залишок податкового кредиту відповідного звітного періоду був відсутній.

Водночас, у Додатку 3 від 21 жовтня 2019 року № 9245443121 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2019 року від 21 жовтня 2019 року № 9245443284 позивач повторно включив до суми бюджетного відшкодування за операціями із СФГ «Слабенко С.С.» 45 920,87 грн, визначивши серпень 2019 року звітним періодом виникнення відповідного від`ємного значення. Оскільки податковий кредит серпня 2019 року за операціями із цим контрагентом було повністю використано, вся повторно заявлена сума становила завищення бюджетного відшкодування за вересень 2019 року.

Посилання апелянта на відображення у Додатку 5 до податкової декларації наступного звітного періоду податкового кредиту за операціями із СФГ «Слабенко С.С.» у розмірі 45 920,87 грн не спростовує встановленого порушення, оскільки, ця сума належить до податкового кредиту наступного звітного періоду та не могла збільшувати відсутній залишок від`ємного значення серпня 2019 року.

Уточнюючим розрахунком за вересень 2019 року суму бюджетного відшкодування, відображену в рядку 20.2 декларації, не змінено, а уточненого Додатка 3, яким суму 45 920,87 грн було б виключено або скориговано, позивачем не подано.

За результатами дослідження наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що визначене контролюючим органом завищення бюджетного відшкодування за операціями із СФГ «Слабенко С.С.» у розмірі 45 920,87 грн є документально підтвердженим та відповідає показникам податкової звітності ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)».

Враховуючи вищевказане в сукупності, колегія суддів установила, що ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» включало до складу бюджетного відшкодування суми податкового кредиту, які вже були використані у попередніх звітних періодах, або суми, що перевищували наявний залишок відповідного податкового кредиту.

Відображення податкового кредиту за тими самими контрагентами у Додатках 5 до декларацій наступних звітних періодів установлених порушень не спростовує, оскільки, відповідні суми не могли ретроспективно збільшувати від`ємне значення попередніх періодів, зазначених позивачем у Додатках 3. Поданими уточнюючими розрахунками спірні суми з рядка 20.2 декларацій та відповідних Додатків 3 не виключено.

Колегія суддів також враховує, що в Акті перевірки первісно встановлено завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 6 218 270,00 грн. Разом з тим за результатами розгляду заперечень ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» контролюючим органом зменшено суму порушення за серпень 2017 року з 315 360,00 грн до 29 412,00 грн, а також повністю виключено висновок про завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2019 року на 941 158,00 грн. Внаслідок такого коригування, остаточний розмір завищення бюджетного відшкодування визначено у сумі 4 991 164,00 грн.

Наведене свідчить, що контролюючий орган не переніс висновки акта перевірки до спірного податкового повідомлення-рішення без їх перевірки, а врахував подані Товариством заперечення та документи і скоригував первісно встановлений розмір порушення.

З огляду на викладене, посилання апелянта на те, що уточнюючі розрахунки та додані до заперечень документи не були враховані відповідачем, є необґрунтованими.

Крім того, слід зауважити, що саме по собі збільшення в уточнюючій звітності загальної суми від`ємного значення, що переноситься до наступного звітного періоду, не спростовує повторного заявлення до бюджетного відшкодування конкретних сум податкового кредиту за окремими контрагентами, якщо відповідні суми не були виключені з рядка 20.2 декларації та Додатка 3 до неї.

Матеріали справи свідчать, що 22.01.2021 ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» подало заперечення на акт перевірки від 30.12.2020 №854/28-10-50-13-29 разом із додатковими документами, які не досліджувалися під час проведення перевірки.

У зв`язку з необхідністю перевірки наведених у запереченнях обставин, контролюючим органом було прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Після відновлення можливості проведення відповідних перевірок наказом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.01.2023 №20/Ж1 призначено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства.

Водночас, вручити посадовим особам позивача копію зазначеного наказу та провести перевірку не вдалося у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, про що складено акт від 24.01.2023 №37/Ж6/31-00-07-02-02-02.

За результатами розгляду акта перевірки, заперечень позивача та доданих до них документів Комісією Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок складено висновок від 01.03.2023 №69/Ж7/31-00-07-02-02/39195903.

У цьому висновку викладено зміст установлених порушень, доводи Товариства, результати дослідження поданої ним звітності та документів, а також оцінку обставин, що мають значення для вирішення питання про притягнення платника податків до фінансової відповідальності.

Більше того, результати розгляду заперечень мали безпосередній вплив на остаточний розмір визначеного порушення. Зокрема, суму завищення бюджетного відшкодування за серпень 2017 року зменшено з 315 360,00 грн до 29 412,00 грн, а висновок про завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2019 року на 941 158,00 грн виключено повністю.

Таким чином, твердження апелянта про те, що подані ним заперечення та уточнююча звітність не були розглянуті контролюючим органом, спростовується змістом матеріалів перевірки та результатами коригування первісно визначеної суми порушення.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи висновку комісії, як на доказ того, що такий документ не складався, також є необґрунтованим, оскільки такий висновок наявний в матеріалах справи (Т. 1 а.с. 233-236).

Колегія суддів також зазначає, що наведені апелянтом висновки Верховного Суду щодо наслідків прийняття податкового повідомлення-рішення без розгляду заперечень платника податків не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цій справі заперечення Товариства були розглянуті до прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.03.2023 №468/Ж10/31-00-07-02-02, а результати їх розгляду враховані під час визначення остаточного розміру грошового зобов`язання.

Щодо доводів апелянта про безпідставність застосування штрафної санкції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, штрафні (фінансові) санкції за наслідками перевірок застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішення щодо застосування таких санкцій.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено застосування штрафу в розмірі 10 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування у разі вчинення платником податків діянь, що зумовили зменшення контролюючим органом суми такого відшкодування.

Водночас, згідно з пунктом 123.2 статті 123 ПК України у редакції, чинній на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування.

За змістом пунктів 109.1, 109.3 статті 109 та пункту 112.2 статті 112 ПК України, застосування відповідальності, передбаченої пунктом 123.2 статті 123 цього Кодексу, вимагає встановлення вини платника податків та доведення контролюючим органом обставин, які свідчать про умисний характер відповідного діяння.

При цьому, діяння вважається вчиненим умисно, якщо платник податків цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства.

У Висновку Комісії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок від 01 березня 2023 року №69/Ж7/31-00-07-02-02/39195903 зазначено, що ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» мало можливість дотриматися вимог податкового законодавства, проте не вжило достатніх заходів для цього та, формуючи показники бюджетного відшкодування, діяло нерозумно, недобросовісно і без належної обачності. Комісією також кваліфіковано відповідні дії Товариства як умисні.

Колегія суддів зазначає, що завищення бюджетного відшкодування на 4 991 164,00 грн не було наслідком одиничної арифметичної або технічної помилки. Порушення допускалися протягом одинадцяти звітних періодів із серпня 2017 року по вересень 2019 року та стосувалися операцій із сімнадцятьма контрагентами.

Зокрема, за операціями з ПП «С І С ГРУП» позивач, за наявності невикористаного залишку податкового кредиту в сумі 2 613 974,43 грн, заявив у Додатку 3 за листопад 2017 року бюджетне відшкодування в розмірі 4 485 174,69 грн, завищивши його на 1 871 200,26 грн, а в грудні 2017 року повторно заявив за операціями із цим самим контрагентом ще 23 375,00 грн.

Податковий кредит за операціями з ТОВ «Юніком Агрі» в сумі 1 003 153,40 грн був повністю використаний під час формування бюджетного відшкодування за листопад 2017 року. Незважаючи на це, у грудні 2017 року Товариство повторно заявило за операціями із зазначеним контрагентом 188 466,53 грн, а в січні 2018 року - ще 377 666,39 грн.

Так само за операціями з ТОВ «Компанія «Грейнфілд» за наявності залишку від`ємного значення в сумі 57 329,14 грн позивач заявив у вересні 2018 року бюджетне відшкодування в розмірі 1 462 975,58 грн, завищивши його на 1 405 646,44 грн, після чого в жовтні 2018 року повторно включив до бюджетного відшкодування ще 178 870,36 грн.

Наведені обставини свідчать, що Товариство систематично заявляло у Додатках 3 до податкових декларацій суми податкового кредиту, які вже були використані під час формування бюджетного відшкодування у попередніх звітних періодах або перевищували невикористаний залишок такого кредиту.

ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» самостійно складало та подавало податкові декларації, Додатки 3 і 5 до них, а тому, володіло інформацією як про загальний розмір сформованого податкового кредиту, так і про суми, вже заявлені до бюджетного відшкодування. Кожне наступне включення відповідних сум до Додатка 3 становило окрему активну дію платника, спрямовану на отримання бюджетного відшкодування за рахунок податкового кредиту, який уже був використаний.

Подані Товариством уточнюючі розрахунки також не свідчать про самостійне усунення допущених порушень, оскільки, конкретні суми, повторно відображені в Додатках 3 за відповідними контрагентами та періодами виникнення від`ємного значення, зі складу заявленого бюджетного відшкодування виключені не були.

Систематичність таких дій, їх вчинення протягом тривалого періоду, значна кількість контрагентів, неодноразове використання повністю вичерпаного податкового кредиту та нездійснення належного виправлення відповідних показників виключають можливість оцінки встановлених порушень як випадкової арифметичної помилки або разової необачності.

Сукупність наведених обставин підтверджує, що позивач не лише мав можливість дотриматися встановленого порядку формування бюджетного відшкодування, але й шляхом послідовного подання Додатків 3 із повторно включеними сумами податкового кредиту цілеспрямовано створював умови для отримання бюджетного відшкодування в розмірі, що перевищував належну йому суму.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у діях ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» як вини, передбаченої пунктом 112.2 статті 112 ПК України, так і умислу в розумінні пункту 109.1 статті 109 цього Кодексу.

З огляду на викладене, застосування контролюючим органом штрафної санкції на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України у розмірі 25 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування є правомірним.

Оскільки сума завищеного бюджетного відшкодування становить 4 991 164,00 грн, розмір штрафної санкції дорівнює 1 247 791,00 грн (4 991 164,00 грн Ч 25 відсотків), що відповідає сумі, наведеній у табличній частині податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2023 року №468/Ж10/31-00-07-02-02 та у доданому до нього розрахунку.

З приводу доводів апелянта про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам щодо його форми та змісту, колегія суддів зазначає наступне.

У табличній частині податкового повідомлення-рішення від 06.03.2023 №468/Ж10/31-00-07-02-02 чітко зазначено, що ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 4 991 164,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 247 791,00 грн.

Такі самі суми наведені у розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій, що є додатком до податкового повідомлення-рішення, а також у рішенні ДПС України від 03.05.2023 №10766/6/99-00-06-01-02-06, прийнятому за результатами його адміністративного оскарження.

Наведене дає змогу однозначно встановити зміст прийнятого контролюючим органом рішення, вид застосованого до позивача фінансового заходу та розмір визначених ним сум.

Водночас, у текстовій частині податкового повідомлення-рішення зазначено, що сплаті підлягають податкове зобов`язання та штрафні санкції у розмірі 407 179,00 грн, тоді як фактичний розмір застосованої штрафної санкції відповідно до табличної частини рішення та доданого до нього розрахунку становить 1 247 791,00 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що наведене свідчить про неналежне оформлення окремої частини податкового повідомлення-рішення. Проте, на переконання колегії суддів, така розбіжність має характер технічної помилки та не створює невизначеності щодо фактичного змісту владного волевиявлення контролюючого органу, оскільки, сума зменшеного бюджетного відшкодування і розмір штрафної санкції чітко та узгоджено відображені у табличній частині рішення і детальному розрахунку до нього.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Товариство оскаржувало податкове повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядку саме в частині зменшення бюджетного відшкодування на 4 991 164,00 грн і застосування штрафної санкції у сумі 1 247 791,00 грн. Отже, зазначена технічна помилка не перешкодила позивачу зрозуміти зміст рішення та реалізувати право на його оскарження.

Посилання апелянта на те, що у спірному податковому повідомленні-рішенні не зазначено про встановлене перевіркою заниження від`ємного значення ПДВ за червень 2020 року на 4 991 164,00 грн, також не є достатньою підставою для скасування цього рішення.

Предметом владного волевиявлення у спірному податковому повідомленні-рішенні є зменшення неправомірно заявленої суми бюджетного відшкодування та застосування штрафної санкції. Невідображення у його тексті іншого наслідку коригування показників податкової звітності не спростовує встановленого факту завищення бюджетного відшкодування та не впливає на правильність визначеної контролюючим органом суми такого завищення.

Отже, установлені недоліки оформлення податкового повідомлення-рішення не змінюють його змісту, не створюють неоднозначності щодо розміру застосованих до Товариства фінансових наслідків та самі по собі не свідчать про протиправність цього рішення.

Щодо доводів апелянта про сплив строку давності для визначення грошового зобов`язання та застосування штрафної санкції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з приписів п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, крім випадків, передбачених цією статтею.

Водночас, п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину, зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України.

На дату прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.03.2023 №468/Ж10/31-00-07-02-02 карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, продовжував діяти.

Слід зауважити, що станом на 18 березня 2020 року встановлений п. 102.1 ст. 102 ПК України 1095-денний строк не сплив навіть щодо першого за хронологієюспірного звітного періоду - серпня 2017 року, а тому із зазначеної дати його перебіг був зупинений.

Отже, на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення строк давності для визначення Товариству відповідного грошового зобов`язання не сплив.

Посилання апелянта на те, що законодавчі положення щодо зупинення строків стосувалися виключно можливості проведення податкових перевірок, але не поширювалися на застосування фінансових санкцій, є необґрунтованим.

Так, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України прямо передбачено зупинення перебігу строків давності, установлених ст. 102 ПК України, а не лише запровадження обмежень щодо проведення окремих видів перевірок. Водночас п. 102.1 ст. 102 ПК України регулює строк, у межах якого контролюючий орган може не лише провести перевірку, а й самостійно визначити платнику податків суму грошового зобов`язання.

Доводи апелянта про неправильне зазначення у податковому повідомленні-рішенні періоду діяльності з 01.07.2017 по 30.06.2020 також не впливають на наведений висновок. Зазначений проміжок є періодом діяльності Товариства, охопленим документальною перевіркою, тоді як конкретні звітні періоди, за які встановлено завищення бюджетного відшкодування, окремо визначені в акті перевірки, розрахунку до податкового повідомлення-рішення та досліджені судом у межах цієї справи.

Щодо доводів апелянта про те, що акт перевірки від 30.12.2020 №854/28-10-50-13-29 не підписаний одним із посадових осіб контролюючого органу, яка проводила перевірку, колегія суддів зазначає наступне.

Акт податкової перевірки є службовим документом, у якому зафіксовані встановлені під час здійснення контрольного заходу обставини, та сам по собі не породжує для платника податків обов`язкових правових наслідків. Відповідні наслідки виникають у зв`язку з прийняттям контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, правомірність якого підлягає перевірці судом з урахуванням усієї сукупності наявних у справі доказів.

Чинним законодавством не передбачено, що відсутність в акті перевірки підпису одного з перевіряючих має наслідком нечинність або недійсність такого акта чи автоматично зумовлює протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19.

Порушення порядку оформлення акта перевірки може враховуватися судом під час оцінки доказів, однак набуває істотного значення лише за умови, що викладені в акті обставини не підтверджуються іншими матеріалами справи або таке порушення позбавило платника податків можливості реалізувати передбачені законом права.

У даній справі висновки контролюючого органу щодо завищення бюджетного відшкодування підтверджуються податковими деклараціями Товариства, Додатками 3 і 5 до них, уточнюючими розрахунками та проведеним на їх підставі розрахунком сум повторно заявленого бюджетного відшкодування. Позивач отримав акт перевірки, подав на нього заперечення та додаткові документи, а надалі скористався правом на адміністративне і судове оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, відсутність в акті перевірки підпису одного з перевіряючих за встановлених у цій справі обставин не спростовує зафіксованих у ньому порушень та не є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2023 №468/Ж10/31-00-07-02-02.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції правил адміністративного судочинства під час визначення форми позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення з юридичної особи грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становив 2 684,00 грн.

Отже, передбачена п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України гранична сума на час звернення ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» до суду становила 1 342 000,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2023 №468/Ж10/31-00-07-02-02 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 4 991 164,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 247 791,00 грн. Загальний розмір грошових вимог, які могли бути заявлені контролюючим органом на підставі цього рішення, становив 6 238 955,00 грн та істотно перевищував п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків уже зверталося до суду з вимогою про стягнення з ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» податкового боргу, сформованого на підставі спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, дана адміністративна справа підлягала розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Незважаючи на це, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, не врахувавши характер спірного рішення, розмір можливих майнових наслідків для позивача та заявлене Товариством клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 317 КАС України, розгляд за правилами спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Таким чином, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції правил позовного провадження є обґрунтованими та зумовлюють скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Водночас, таке процесуальне порушення не свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення та не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки за результатами апеляційного перегляду колегією суддів установлено правомірність зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування та застосування штрафної санкції.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)», однак, через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, однак, є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГЕЛЬХАРТ СТП (УКРАЇНА)» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.

Повне судове рішення складено 10.09.2026 р.