Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №320/13085/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/13085/26 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 20 березня 2026 року, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красноштан І.Л.

В обґрунтування вимог позивач вказав на пропуск відповідачем тримісячного строку пред`явлення виконавчого документа про стягнення виконавчого збору від 19.05.2021. Виконавче провадження НОМЕР_2 було завершено у зв`язку із повним виконанням рішення суду боржником, а строк пред`явлення постанови від 19.05.2021 становив до 19.08.2021.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 20.03.2026 року.

В апеляційній скарзі Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до фактичних обставин справи, на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду № 440/6714/20 від 13.04.2021 про зобов`язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити інформацію про банківський вклад ОСОБА_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" за договором №980-024-000001694 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" від 20 листопада 2015 року у сумі 163258,42 грн. до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

19.05.2021, державним виконавцем за заявою стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання вищезазначеного виконавчого документа та надано боржнику 10-ти денний строк для виконання.

У виконавчому провадженні № НОМЕР_2 державним виконавцем керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 19.05.2021 про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000 грн., зі строком пред`явлення три місяці.

18.03.2026 постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із повним виконанням рішення боржником.

20.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 19.05.2021 НОМЕР_2.

Не погоджуючись з правомірністю винесеної відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 20.03.2026, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Засади виконавчого провадження визначені частиною першою статті 2 Закону №1404-VIII, зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень.

Статтею 3 Закону №1404-VIII визначений перелік рішень та виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню, до яких, відповідно до пункту 1 частини першої указаної норми, віднесено, зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Вимоги до виконавчого документа установлені статтею 4 Закону №1404-VIII.

За приписами частини першої статтею 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі, зокрема, зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи (пункт 3); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності) (пункт 4).

Частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

- пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 2);

- Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4);

- виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (пункт 6);

- Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку (пункт 11).

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

За визначенням, наведеним у частині другій статті 15 Закону №1404-VIII боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Водночас, згідно частини 3 статті 40 цього ж Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У справі, що розглядається, 19.05.2021 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду № 440/6714/20 від 13.04.2021, та 19.05.2021 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн зі строком пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За абзацом 1 частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Зазначені вище норми Закону №1404-VIII узгоджуються із положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5.

Зокрема, за частини 8 розділу ІІІ Інструкції про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Суд враховує, що постанова від 19.05.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн у ВП НОМЕР_2 є виконавчим документом та набрала чинності з моменту її винесення, строк пред`явлення до виконання три місяці.

Постановою від 18.03.2026 державним виконавцем було закінчено ВП НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

18.03.2026 постанова від 19.05.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн у ВП НОМЕР_2 зареєстрована відповідачем в Автоматизованій системі виконавчого провадження за №8124.

20.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 19.05.2021 НОМЕР_2.

Так, у разі прийняття постанови про стягнення виконавчого збору одночасно із початком примусового виконання рішення, така постанова вважається автоматично пред`явленою до виконання із дати її прийняття.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №320/6360/18.

У силу вимог пункту 2 частини 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Частиною 4 статті 12 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Таким чином, виконавчий документ, стягувачем за яким є держава або державний орган, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили, при цьому, пред`явлення виконавчого документа до виконання з пропуском відповідного строку є підставою для повернення державним виконавцем такого виконавчого документу без прийняття до виконання.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №320/6360/18, строк пред`явлення необхідно обраховувати із дати прийняття цієї постанови, отже, останній день для пред`явлення - це 19.08.2021 року.

Однак, спірне виконавче провадження відкрито 20.03.2026, тобто, поза межами визначеного строку.

Так, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.

З урахуванням наведеного у сукупності судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 20.03.2026 року.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

О.М. Кузьмишина