Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №620/9099/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9099/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11 березня 2025 року № 524 в частині визначення причинного зв`язку отриманої травми;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу від 11 березня 2025 року № 524, шляхом визначення причинного зв`язку отриманої 7 серпня 2024 року травми як такої, що пов`язана із захистом Батьківщини.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку про те, що причинний зв`язок травми із виконанням військових обов`язків під час захисту Батьківщини, визначається на підставі постанов ВЛК, що свідчить про відсутність порушень прав позивача з боку Військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі № 620/9099/25 та ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосувавши норми матеріального права, допустив неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, що, в силу п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 3 червня 2025 року №957/1641 виданої Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 7 серпня 2024 року під час облаштування позиції поблизу населеного пункту Андріївка, Сватівського району Луганської області отримав травму, а саме: закриту травму лівого гомілково-ступеневого суглобу, пошкодження зв`язок, закритий перелом лівого гомілково-ступеневого суглобу.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13 лютого 2025 року № 323 призначено спеціальне службове розслідування за вказаним вище фактом.

Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11 березня 2025 року № 524 «Про результати спеціального розслідування за фактом травмування молодшого лейтенанта ОСОБА_1 » встановлено, зокрема, що:

- 7 серпня 2024 року під час облаштування позиції поблизу АДРЕСА_1 , внаслідок удару лівою ногою об гілку відбулось травмування, військовослужбовця військової служби призваного під час мобілізації молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира кулеметного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , де вдарився об гілку ногою, внаслідок чого травмував ліву нижню кінцівку та встановлено діагноз: закрита травма лівого гомілково-ступеневого суглобу, пошкодження зв`язок, закритий перелом кісток лівого гомілково-ступеневого суглобу.

- травмування молодшого лейтенанта ОСОБА_1 сталося внаслідок раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора та підлягає обліку, складається акт за формою HB-3, ТАК пов`язане з проходженням військової служби, ТАК пов`язано з виконанням обов`язків військової служби, НЕ пов`язано з виконання обов`язків під час захисту Батьківщини, її територіальної цілісності та незалежності, травмування не пов?язано з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, не є наслідком вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку, не є наслідком вчинення самокаліцтва з метою ухилення від військової служби.

Наказано вважати, що травмування молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира кулеметного взводу 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , ТАК пов`язане з проходженням військової служби, ТАК пов`язано з виконанням обов`язків військової служби, НЕ пов`язано з виконання обов`язків під час захисту Батьківщини, її територіальної цілісності та незалежності, не пов`язано з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, не є наслідком вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку, не є наслідком вчинення, самокаліцтва з метою ухилення від військової служби, а є наслідком раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора.

З таким висновком позивач не погодився, оскільки отримав поранення під час безпосередньої участі в заходах оборони держави, що має юридичне значення для формулювання причинного зв`язку як пов`язане з захистом Батьківщини.

Мотивами позову вказано те, що спірний наказ в частині встановлення причинного зв`язку травми не відповідає підпункту «а» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, що, за позицією позивача, є безумовною підставою для скасування спірного наказу в частині (а.с.1-2).

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положення № 402 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 2801-XII законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Так, статтею 70 Закону № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Як передбачено пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи, як зазначено у пункті 1.3. розділу I Положення № 402, є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються ВЛК, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 2.4.5. пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; витребовувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали адміністративного розслідування, дізнання, судового розгляду, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння) у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ Положення 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Відповідно до пункту 21.8 глави 21 розділу ІІ Положення 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).

Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пунктом 21.8 цієї глави, забороняється.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затв. наказом Міністерства оборони України № 332 від 27.10.2021р. /Інструкція № 332/.

Згідно з п.18 розділу ІІ Інструкції № 332 за результатами розслідування командир військової частини видає наказ.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р.

Отже, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією № 332, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.

При цьому, отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

За наведеного правового регулювання колегія суддів дійшла висновку про те, що визначення причинного зв`язку захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) із виконанням військових обов`язків під час захисту Батьківщини проводиться ВЛК на підставі поданих документів.

В силу вимог Положення №402 саме ВЛК приймають рішення (постанови) про причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців у формулюванні, зокрема «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Відповідно до довідок військово-лікарської комісії від 14 листопада 2024 р., від 13 січня 2025 р. та від 10 лютого 2025 р. встановлено, що травма позивача - ТАК, пов`язана з проходженням військової служби, і про пов`язаність його травми із виконанням обов`язків під час захисту Батьківщини, її територіальної цілісності та незалежності, в них не зазначається (а.с.38-39). Також в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 3 червня 2025 р. №957/1641 зазначено, що травма позивача - НЕ пов`язана з виконанням обов`язків під час захисту Батьківщини, її територіальної цілісності та незалежності.

Доказів оскарження або скасування вказаних документів матеріали справи не містять.

Таким чином, у відповідача після закінчення проведення спеціального службового розслідування за вказаним вище фактом не виникає обов`язку внести зміни у оскаржуваний наказ в частині визначення причинного зв`язку отриманої 07.08.2024 позивачем травми як такої, що пов`язана із захистом Батьківщини, оскільки підставою для внесення таких змін є постанова ВЛК як органу, наділеного повноваженнями щодо встановлення причинного зв`язку поранення військовослужбовця.

Суд також враховує, що військова частина не наділена повноваженнями самостійно визначати причинний зв`язок травми військовослужбовця, оскільки в силу вимог Порядку № 608 на військову частину покладається обов`язок лише визначити, чи нещасний випадок, що трапився із військовослужбовцем, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, що і було зроблено відповідачем.

Як вірно наголосив відповідач, Положення №402 регулює діяльність саме військово-лікарських комісій, а не порядок проведення військовими частинами спеціальних розслідувань, який визначається Інструкцією, а тому не може застосовуватися для оцінки його дій чи бездіяльності.

У частині доводів апелянта щодо встановлення фактичних обставин травмування, колегія суддів враховує, що відповідно до частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, така не містить жодних доводів щодо найменування посади позивача, його адреси, проведення опитування, показань свідків, підробки підпису позивача у бланку пояснень, травмування гілкою, облаштування позицій, записів журналу бойових дій (а.с.1-2).

Відповідні обставини не досліджувались судом першої інстанції, оскільки не були заявлені як підстави адміністративного позову.

Колегія суддів вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 499/895/19 про те, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що формальні недоліки/описки у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11 березня 2025 року № 524, зокрема посади, не впливають на висновки, що оскаржуються позивачем.

Щодо адреси проживання, колегія суддів враховує, що аналогічна адреса вказана позивачем у позовній заяві.

Відповідно до правових висновків, що викладені Верховним Судом у постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення; певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Верховний Суд у цій постанові також наголосив, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

З огляду на вищезазначене, доводи апелянта про некоректність акту службового розслідування суд відхиляє за безпідставністю.

Щодо можливої підробки підпису позивача у бланку пояснень, колегія суддів враховує, що останній не звертався з цього приводу до правоохоронних органів або до судових органів з відповідним позовом на спростування такої інформації.

У частині доводів апелянта щодо відмінних обставин травмування, колегія суддів враховує, що на позивача процесуальний закон покладає обов`язок подати докази до суду в порядку частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження своїх вимог та заперечень. Наведеному кореспондують положення частини 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою документи, що підтверджують фактичні обставини, прямо обумовлені законом як виняток із заборони суду витребовувати від позивача докази у цій категорії спорів. Діючи послідовно, законодавець запровадив норму, що виключає обов`язок сторони надавати докази направлення іншій стороні тих документів, що є у неї (частина 9 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України).

Втім, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують повідомлені позивачем факти у означеній частині.

Процесуальний наслідок ненадання доказів для підтвердження обставин справи, імперативно передбачений частиною 6 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко