Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №320/57296/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/57296/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києва на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, яким просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2024 року №4587424024 та №4686624024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року стягнуто за на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 618,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві.

Не погодившись з додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не надано належної оцінки співмірності, необхідності, достатності та розумності таких витрат.

Апелянт наголосив, що предмет спору у даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених документів не є значним, а тому визначений розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та безпідставним.

Позивач подала до суду відзив відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи апелянта є необґрунтованими та не спростовуються висновки суду першої інстанції.

Звернула увагу суду на те, що обсягом наданої правничої допомоги у даній справі охоплено опрацювання значної кількості первинних документів, написання позову, відповіді на відзив та участі представника у судових засіданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а додаткове рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28 травня 2024 року №4587424024 та №4686624024.

Відповідно до змісту позовної заяви, докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу буде уточнено в ході розгляду справи.

23 червня 2025 року представником позивача через систему "Електронний суд" подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою останній просив стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50182,00 грн. Крім того, до вказаної заяви представником позивача було долучено: договір про надання правничої допомоги від 28 червня 2024 року №25/24; додаткову угоду від 28 серпня 2024 року №2; додаткову угоду від 30 грудня 2024 року№3; акт приймання-передачі наданих робіт (послуг) від 23 червня 2025 року; розрахунок суми витрат від 23 червня 2025 року; платіжні інструкції від 10 грудня 2024 року №ПН563, від 20 лютого 2025 року №ПН4433, від 02 квітня 2025 року №ПН9293, від 26 травня 2025 року №725, від 20 червня 2025 року №ПН5983.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням виключення витрат, які не відповідають критерію неминучості, а також тих, що охоплюються іншими видами правничої допомоги, суд вважав обґрунтованим врахувати витрати на суму 37618,00 грн, пов`язані із підготовкою позовної заяви та участю у фактично проведених судових засіданнях.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а.

Матеріали справи свідчать, що відповідач до суду першої інстанції подавав заперечення щодо присудження витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи його доводами, які викладені в апеляційній скарзі.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі видів наданих послуг, їх співмірності та розумності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Відтак, на переконання судової колегії, визначений судом першої інстанції розмір належної до присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37618,00 грн не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

У свою чергу, окремо суд апеляційної інстанції зауважує, що у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Водночас, попри викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що додаткове рішення за своєю правовою природою є невід`ємною частиною рішення суду, яким завершено розгляд справи по суті. Відтак, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено, то і підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на користь позивача також відсутні.

Викладене, у свою чергу, є самостійною підставою для скасування оскаржуваного у цій справі додаткового судового рішення із ухваленням нового про відмову задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що скасування судом апеляційної інстанції рішення суду із постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на правову природу додаткового рішення є безумовною і самостійною підставою для його скасування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києва - задовольнити.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Повне рішення складено "10" вересня 2026 року.