Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №320/6463/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/6463/21 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Джороад Тайрс” до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Джойроад Тайрс" з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України, в якій позивач просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області від 13.04.2021 № 2564870/42868652, 2564867/42868652, 2564863/42868652, 2564865/42868652, 2564869/42868652, 2564868/42868652, 2564864/42868652, 2564862/42868652, 2564866/42868652;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх первинного подання платником податків на реєстрацію: № 1 від 01.04.2021, № 2 від 01.04.2021, № 3 від 01.04.2021, № 4 від 02.04.2021, № 5 від 02.04.2021, № 6 від 03.04.2021, № 7 від 03.04.2021, № 8 від 05.04.2021, № 9 від 05.04.2021.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Джойроад Тайрс" (постачальник) було укладено договір поставки № 0104/21 від 01 квітня 2021 року з ТОВ «ТРЕЙДЕР ОЛИВИ» (покупець) (т.1 а.с. 100). Предметом цього договору є постачання товару в асортименті та кількості, погодженій сторонами в рахунках, які є невід`ємною частиною цього договору.

ТОВ "Джойроад Тайрс" на виконання вказаного вище договору було виписано рахунку на оплату в яких було визначено товар, кількість та його вартість. Це рахунки № 01/04 від 01 квітня 2021, 02/04 від 01 квітня 2021, 03/04 від 01 квітня 2021, 04/04 від 02 квітня 2021, 05/04 від 02 квітня 2021, 06/04 від 03 квітня 2021, 07/04 від 05 квітня 2021, 08/04 від 05 квітня 2021, 09/04 від 03 квітня 2021 (т.1. а.с. 105-113).

Також ТОВ "Джойроад Тайрс" були виписані видаткові накладні: № 0000002 від 01 квітня 2021, 0000003 від 01 квітня 2021, 0000004 від 01 квітня 2021, 0000005 від 02 квітня 2021, 0000006 від 02 квітня 2021, 0000007 від 03 квітня 2021, 0000008 від 03 квітня 2021, 0000009 від 05 квітня 2021, 00000010 від 05 квітня 2021 (т.1 а.с. 114-123).

В справі наявні копії платіжних доручень про оплату вказаних вище рахунків з відміткою банку про їх виконання (копії, т. 1 а.с.123-131). Вказані платежі підтверджуються випискою з рахунку позивача ( т.1. а.с. 136).

Окрім того, до позовної заяви було долучено копії ТТН (№ 01-04-79 від 01 квітня 2021, № 02-04-79 від 02 квітня 2021, № 03-04-79 від 03 квітня 2021, № 05-04-79 від 05 квітня 2021; т.1. а.с. 132-136) про відвантаження постачальником покупцю вказаного у рахунках товару (автошини у асортименті).

З наведеного вбачається, що формування податкових накладних відбулось за подією поставки товару.

За наслідком подання податкових накладних на реєстрацію, позивачем було отримано квитанції згідно яких документ прийнято, реєстрацію зупинено.

У квитанціях зазначено таке:

«Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 01.04.2021 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким надано на реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критерії ризикованості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації , зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник «D» = .0000%, «Р»=.» Аналогічного змісту квитанція була отримана позивачем до всіх податкових накладних (т.1 а.с. 50-58).

При цьому, як встановлено судом, позивачем були надані відповідачу 1 пояснення від 08 квітня 2021 з додатками за переліком документів (т.1 а.с.59-60).

За наслідком вказаного відповідачем 1 було прийнято оскаржувані рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових наклданих. В результаті подальшого адміністративного оскарження позивачу було відмовлено у задоволенні його скарги.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі — ПК України), яким, зокрема, визначено перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, коло платників податків, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів і повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також засади відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.60 ПК України, Єдиний реєстр податкових накладних є реєстром відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронній формі на підставі електронних документів, поданих платниками податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України податкові зобов`язання з постачання товарів або послуг виникають за правилом першої події, тобто на дату, яка припадає на податковий період, у якому раніше відбулася одна з таких подій:

а) зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів чи послуг, що підлягають постачанню, а у разі здійснення розрахунків готівкою — оприбуткування коштів у касі платника податку або, за відсутності такої, інкасація готівки банківською установою, яка його обслуговує;

б) відвантаження товарів, а у разі їх експорту — оформлення відповідно до вимог митного законодавства митної декларації, що підтверджує факт перетинання митного кордону України; щодо послуг — оформлення документа, який підтверджує факт їх постачання платником податку.

Згідно з абзацом першим пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі, підписати її електронним підписом уповноваженої особи з дотриманням установлених законодавством вимог та забезпечити її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, передбачені Кодексом.

Положеннями абзаців першого, другого, п`ятого та десятого пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що під час здійснення операцій з постачання товарів або послуг платник податку — продавець зобов`язаний у визначені законодавством строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та, на вимогу покупця, надати її останньому.

Належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є для покупця товарів або послуг підставою для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Факт прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН підтверджується електронною квитанцією у текстовому форматі, яка надсилається продавцю протягом операційного дня.

Водночас, якщо податкову накладну або розрахунок коригування сформовано з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті 192 ПК України або якщо їх реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, продавцю або покупцю протягом операційного дня надсилається електронна квитанція про неприйняття відповідного документа або про зупинення його реєстрації із зазначенням відповідних причин.

Порядок функціонування Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі — Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1246 після надходження до ДПС податкової накладної та/або розрахунку коригування в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводиться комплекс передбачених цим Порядком перевірок.

Зокрема, перевіряються відповідність податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинність кваліфікованого електронного підпису, дотримання порядку його накладення та наявність у відповідної посадової особи платника податку права підпису; реєстрація особи, яка подала документ на реєстрацію, платником податку на момент його складення та реєстрації; дотримання вимог пункту 192.1 статті 192 та пункту 201.10 статті 201 ПК України; правильність заповнення обов`язкових реквізитів, визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Крім того, перевірці підлягають наявність необхідної суми податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України; наявність у Реєстрі відомостей щодо податкової накладної, яка коригується; факт попередньої реєстрації, зупинення реєстрації або відмови в реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування з аналогічними реквізитами; наявність визначених законодавством підстав для зупинення їх реєстрації, а також дотримання вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, електронних документів та електронного документообігу і встановленого порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

За приписами пункту 13 Порядку № 1246 за результатами проведення перевірок, передбачених пунктом 12 цього Порядку, в автоматизованому режимі формується квитанція про прийняття або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування чи про зупинення їх реєстрації.

Водночас пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачена можливість зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень законодавства постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — Порядок № 1165).

Зазначеним Порядком урегульовано механізм зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН, визначено організаційні й процедурні засади діяльності комісій контролюючих органів, уповноважених вирішувати питання щодо зупинення та подальшої реєстрації відповідних документів, а також закріплено права й обов`язки членів таких комісій.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 під автоматизованим моніторингом відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків слід розуміти комплекс заходів і методів, які застосовуються контролюючим органом з метою виявлення ознак можливого порушення вимог податкового законодавства шляхом автоматизованого опрацювання податкової інформації, що міститься в інформаційних системах контролюючих органів.

Положеннями пунктів 4, 5 Порядку № 1165 передбачено, що у випадку, коли за результатами проведеної перевірки встановлено відповідність податкової накладної/розрахунку коригування хоча б одній з ознак безумовної реєстрації, визначених пунктом 3 цього Порядку, реєстрація відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі не зупиняється.

Водночас платник податку, який склав та/або подав на реєстрацію в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, підлягає перевірці на предмет відповідності критеріям ризиковості платника податку, наведеним у додатку 1 до Порядку № 1165, а також показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, передбаченим додатком 2 до цього Порядку.

Крім того, податкова накладна/розрахунок коригування, які не відповідають ознакам безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності зазначених у них господарських операцій критеріям ризиковості здійснення операцій, установленим додатком 3 до Порядку № 1165.

За приписами абзацу першого пункту 6 Порядку № 1165, якщо за наслідками автоматизованого моніторингу встановлено, що платник податку, який склав та/або подав для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування підлягає зупиненню.

Пунктом 11 Порядку № 1165 визначено вимоги до змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Зокрема, така квитанція повинна містити номер і дату складення відповідної податкової накладної/розрахунку коригування; критерій або критерії ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операції, які стали підставою для зупинення реєстрації, із зазначенням розрахованого показника за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; а також пропозицію щодо подання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або про відмову в такій реєстрації.

Критерії ризиковості платника податку на додану вартість закріплені у додатку 1 до Порядку № 1165. Так, пунктом 8 цього додатка до критеріїв ризиковості віднесено наявність у контролюючого органу податкової інформації, отриманої під час здійснення ним поточної діяльності та виконання покладених на нього завдань і функцій, яка свідчить про ризиковість господарської операції, відображеної у поданій для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Як установлено судом, у направлених позивачу квитанціях контролюючий орган запропонував надати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, відображеної у податкових накладних/розрахунках коригування, для вирішення питання щодо їх реєстрації або відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Разом із тим такі квитанції не містили конкретизованого переліку документів, подання яких контролюючий орган вважав необхідним і достатнім для прийняття рішення про реєстрацію відповідних ПН/РК у ЄРПН.

Крім того, судом установлено, що квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містять обґрунтування щодо конкретної податкової інформації, яка стала підставою для висновку про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216 (далі — Порядок № 520). Цим Порядком урегульовано механізм прийняття рішень щодо реєстрації або відмови в реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких було зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України в порядку та з підстав, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 2– 4 Порядку № 520 повноваження щодо прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких було зупинено, покладено на комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДПС (комісії регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня упродовж п`яти робочих днів, наступних за днем отримання від платника податку пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 Порядку № 520, зобов`язана прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або про відмову в такій реєстрації та направити прийняте рішення платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування платнику податку надано право подати письмові пояснення та копії документів, які підтверджують відомості, зазначені у відповідній податковій накладній/розрахунку коригування, з метою їх урахування комісією регіонального рівня під час вирішення питання щодо реєстрації або відмови в реєстрації таких документів у Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 передбачено перелік документів, які можуть бути подані платником податку для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію яких було зупинено. До таких документів, зокрема, належать договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти та додатки до них; договори, довіреності та акти керівного органу платника податку, якими підтверджуються повноваження осіб на отримання продукції в інтересах платника податку; первинні документи, що підтверджують постачання або придбання товарів чи послуг, їх зберігання та транспортування, навантаження і розвантаження продукції; складські документи, рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів, робіт або послуг, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків, а також документи, що підтверджують відповідність продукції, зокрема декларації про відповідність, паспорти якості та сертифікати відповідності, якщо необхідність їх наявності встановлена договором або законодавством.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі ненадання платником податку письмових пояснень щодо підтвердження інформації, відображеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких було зупинено; ненадання копій документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку; та/або подання платником податку документів, складених чи оформлених із порушенням вимог законодавства.

Пунктом 13 Порядку № 520 передбачено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20, проаналізувавши положення Порядку № 520, дійшов висновку, що можливість платника податків надати повний та належний перелік документів на підтвердження правомірності складення і подання податкової накладної для реєстрації в ЄРПН безпосередньо залежить від того, наскільки чітко контролюючий орган визначив конкретний критерій оцінки ступеня ризику та зазначив, які саме документи необхідно подати відповідно до підстави зупинення реєстрації податкової накладної. Вимога про подання документів не може формулюватися невизначено та залишати їх перелік на розсуд платника податків.

Як установлено судом та зазначалося вище, за результатами проведеного автоматизованого моніторингу відповідачем 1 було зупинено реєстрацію спірних податкових накладних та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, необхідних для вирішення питання щодо їх реєстрації.

Водночас зі змісту наявних у матеріалах справи квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних убачається, що контролюючий орган обмежився загальною пропозицією надати пояснення та копії документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. При цьому конкретного переліку документів, які контролюючий орган вважав необхідними та достатніми для прийняття відповідного рішення, у квитанціях не наведено.

Колегія суддів звертає увагу, що можливість платника податків належним чином реалізувати право на подання документів на підтвердження правомірності складення податкової накладної безпосередньо пов`язана з чіткістю та конкретністю вимог, сформульованих контролюючим органом у квитанції про зупинення її реєстрації.

У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 наголосив, що обсяг документів, які платник податків має надати на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, повинен визначатися з урахуванням конкретного критерію ризиковості, який став підставою для зупинення її реєстрації. Отже, контролюючий орган має не лише зазначити відповідний критерій, а й конкретизувати, які документи необхідні для усунення сумнівів, що виникли за результатами автоматизованого моніторингу.

При цьому до актів індивідуальної дії як актів правозастосування висуваються вимоги щодо їх обґрунтованості та вмотивованості. Це передбачає обов`язок суб`єкта владних повноважень навести конкретні фактичні та юридичні підстави прийняття відповідного рішення, а також зрозумілі й переконливі мотиви, якими він керувався.

Застосування контролюючим органом лише загального посилання на відповідний пункт Критеріїв без конкретизації фактичних обставин, підстав його застосування та показників, за якими платника податків або відповідну господарську операцію віднесено до ризикових, не відповідає вимогам правової визначеності. Такий підхід фактично позбавляє платника можливості достеменно встановити, які саме документи необхідно надати для усунення підстав, що зумовили зупинення реєстрації податкової накладної.

Отже, недотримання контролюючим органом установлених законодавством вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта є підставою для висновку про його протиправність.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23 лютого 2023 року у справі № 420/9924/20, від 27 січня 2022 року у справі № 380/2365/21, від 18 червня 2019 року у справі № 0740/804/18 та від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Ураховуючи наведене, а також обсяг документів, поданих позивачем на підтвердження наявності передбачених ПК України підстав для реєстрації спірних податкових накладних, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення контролюючого органу не містять належного фактичного та правового обґрунтування їх прийняття.

Щодо посилань відповідача 1 на необхідність дослідження в межах цієї категорії спорів реальності господарських операцій між суб`єктами господарювання, колегія суддів зазначає, що така оцінка виходить за межі предмета цього судового розгляду.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, а отже, перевірці підлягає дотримання контролюючим органом установленої законодавством процедури, наявність передбачених законом підстав для прийняття відповідних рішень, а також їх обґрунтованість і вмотивованість.

Натомість питання фактичного здійснення господарських операцій, їх товарності, економічного змісту та податкових наслідків підлягають дослідженню контролюючим органом у межах відповідних заходів податкового контролю, зокрема шляхом проведення перевірок та звірок у порядку, визначеному ПК України.

На стадії вирішення питання про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не повинен здійснювати повний за своїм змістом податковий контроль господарських операцій платника та робити остаточні висновки щодо їх реальності. У межах цього спору суд перевіряє насамперед законність і обґрунтованість відмови в реєстрації податкових накладних з огляду на документи та пояснення, які були надані платником на розгляд відповідної комісії.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 420/3835/20 та відтворено у постанові від 06 лютого 2024 року у справі № 320/13271/20.

З огляду на наведене суд не бере до уваги відомості, викладені у листі ПАТ «БАНК ВОСТОК» від 13 серпня 2021 року. Крім того, такі відомості не стосуються ані договору поставки № 0104/21 від 01 квітня 2021 року, ані господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «ТРЕЙДЕР ОЛИВИ», а тому не можуть бути покладені в основу висновків щодо правомірності оскаржуваних рішень.

Дослідивши зміст спірних рішень, суд установив, що комісія контролюючого органу під час розгляду поданих позивачем пояснень та документів належним чином не врахувала специфіку відповідних господарських операцій та не конкретизувала, яких саме документів бракує для підтвердження таких операцій з урахуванням їх характеру, змісту та обсягу.

Водночас позивачем разом із поясненнями було подано сукупність документів, зміст яких давав контролюючому органу можливість перевірити обставини здійснення відповідних господарських операцій та вирішити питання щодо реєстрації податкових накладних. Однак оскаржувані рішення не містять належних мотивів, з яких надані позивачем пояснення та документи були відхилені або визнані недостатніми.

Таким чином, оскаржувані рішення фактично мають формальний характер, не містять чітко сформульованих фактичних та правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних та не дають можливості встановити, які саме недоліки поданих позивачем документів стали визначальними для прийняття контролюючим органом негативного рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності належних і достатніх правових підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних, у зв`язку з чим оскаржувані рішення не відповідають критеріям обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії та підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні датою їх первинного подання на реєстрацію — 06 квітня 2021 року, суд зазначає таке.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України обов`язок щодо складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних покладається на платника податку.

Водночас зазначені положення регулюють загальний порядок реєстрації податкових накладних та підлягають застосуванню за відсутності обставин, пов`язаних із зупиненням їх реєстрації. У разі зупинення реєстрації податкової накладної процедура її подальшої реєстрації має спеціальний характер та здійснюється відповідно до встановленого законодавством механізму уповноваженими органами ДПС.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач подав до комісії Головного управління ДПС у м. Києві документи, необхідні та достатні для вирішення питання про реєстрацію спірних податкових накладних у ЄРПН. Надані документи відповідали установленим вимогам щодо їх форми та змісту та підтверджували обставини здійснення відповідних господарських операцій.

За таких обставин у контролюючого органу відсутня свобода розсуду щодо вибору між декількома правомірними варіантами управлінського рішення, оскільки за умови виконання платником усіх передбачених законодавством вимог податкові накладні підлягають реєстрації. Тому належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Такий спосіб захисту узгоджується з положеннями частини четвертої статті 245 КАС України, відповідно до якої у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконані всі встановлені законом умови та таке рішення не передбачає можливості суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких було зупинено, підлягають реєстрації у день настання однієї з передбачених цим Порядком обставин, а саме: прийняття та набрання чинності в установленому порядку рішенням про їх реєстрацію; набрання законної сили судовим рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування за умови надходження такого рішення до ДПС; неприйняття та/або відсутності зареєстрованого в установленому порядку рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації відповідної податкової накладної або розрахунку коригування.

Внесення до ЄРПН відомостей на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, здійснюється з урахуванням вимог зазначеного Порядку. При цьому до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких було зупинено у встановленому порядку, не застосовуються вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку.

Приписами Порядку № 1246 також передбачено, що датою внесення відомостей до Реєстру є дата, визначена у відповідному судовому рішенні, а за відсутності такого визначення — день набрання цим рішенням законної сили.

Отже, набрання законної сили судовим рішенням про реєстрацію податкової накладної є правовою підставою для вчинення ДПС України відповідних реєстраційних дій. Водночас законодавством прямо передбачено можливість визначення судом іншої дати реєстрації, ніж дата набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на те, що протиправна відмова контролюючого органу у реєстрації податкових накладних не повинна спричиняти для платника податку негативних наслідків та змінювати дату, з якої за належного виконання контролюючим органом своїх повноважень відповідні податкові накладні мали бути зареєстровані в ЄРПН, належним способом відновлення порушеного права є їх реєстрація саме датою первинного подання.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх первинного подання на реєстрацію — 06 квітня 2021 року — є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про пред`явлення позову до неналежного відповідача є необґрунтованими, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко