Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №320/47933/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/47933/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.03.2021 № ВСЗ/579 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.04.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.03.2021 № ВСЗ/579 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.04.2019;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві установити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2023;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2022, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2023, та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України віл 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (надалі - позивач) є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві) та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII).

У квітні 2018 року відповідачем позивачу було перераховано пенсію з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова КМУ № 704) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова КМУ №103) на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом.

14.07.2021 прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова №713).

Згідно підпунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХII станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХI.

Крім того, у зв`язку із тим, що 24.06.2020 набрало чинності рішення Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19, яким рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2019 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії щодо підготовки та надання до управління Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення,

Позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням оформити та надіслати до ГУ ПФУ в м. Києві для перерахунку пенсії довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відповідно до Постанови КМУ № 704 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.

За результатом розгляду вказаної заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 оформив та надіслав до ГУ ПФУ в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення Позивача від 29.03.2021 №ВС3/579 для перерахунку пенсії.

Оскільки відповідач не здійснив перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки, то Позивач подав відповідний позов до суду, за яким було ухвалено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 у справі № 640/13310/21, яким було зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити Позивачу пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.03.2021 №ВС3/579, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 5920 грн., оклад за військовим званням "підполковник" - 1410 грн., надбавка за вислугу років (50 %) - 3665 грн., надбавка за особливості проходження служби (65 %) - 7146,75 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 %) - 888 грн., премія (35%) - 2072 грн., починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених виплат.

Тому відповідно до листа ГУ ПФУ в м. Києві від 28.05.2024 № 21944-20238/C-02/8-2600/24 позивача було проінформовано про те, що під час перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.03.2021 № ВС3/579 було застосовано обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Також було відмовлено у перерахунку та виплаті доплати до пенсії відповідно до Постанови №713 позивачу у зв`язку з тим, що після перерахунку пенсії Позивача, здійсненого на виконання рішення суду, розмір пенсії позивача збільшився більше ніж на 2000 грн.

01.03.2022 позивачу повинні були здійснити індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (надалі - Постанова КМУ №118), проте хоч сума підвищення і була нарахована, але так і виплачується, оскільки пенсія була обмежена десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

01.03.2023, коли позивачу на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (надалі - Постанова КМУ №168) було нараховано підвищення до пенсії, але не виплачено через накладення відповідачем обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічна ситуація склалася і 01.03.2024, коли Позивачу на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (надалі - Постанова КМУ № 185) було нараховано підвищення до пенсії, але не виплачено через накладення Відповідачем обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак з такими діями відповідача позивач не погоджується та вважає, що у вказаному випадку відбувається незаконне позбавлення частини його пенсії, тому позивач змушений звернутися з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, яке охоплює, зокрема, право на матеріальне забезпечення у випадках повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від особи причин, а також у старості та в інших передбачених законом випадках.

Водночас відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України засади соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення встановлюються виключно законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших визначених законом категорій осіб, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Цим Законом визначено умови, порядок та норми пенсійного забезпечення громадян України, які проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, а також інших осіб, на яких поширюється дія цього Закону.

За змістом частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсійні виплати особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, а також членам їхніх сімей обчислюються виходячи з установленого розміру грошового забезпечення.

При такому обчисленні враховуються посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років, передбачені законодавством щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавки, доплати та підвищення, а також премії, з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Порядок такого обчислення визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-XII передбачено, що у випадку зміни на момент призначення або виплати пенсії розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або запровадження для відповідної категорії осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення чи премій у встановлених законодавством розмірах пенсія має визначатися з урахуванням таких змін. Раніше призначена пенсія за таких обставин підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям належний рівень матеріального, грошового та інших видів забезпечення, який має відповідати умовам проходження військової служби та сприяти збереженню кваліфікованих військових кадрів.

При цьому Закон № 2262-XII спрямований не лише на визначення порядку призначення пенсій відповідним категоріям осіб, а й на забезпечення державних гарантій їх належного пенсійного забезпечення. Такі гарантії реалізуються, зокрема, шляхом установлення пенсій у розмірі не нижче визначеного законом прожиткового мінімуму, проведення перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством соціальних гарантій та здійснення інших заходів державного соціального захисту.

Згідно зі статтею 10 Закону № 2262-XII призначення та виплата пенсій особам, визначеним статтею 12 цього Закону, покладаються на органи Пенсійного фонду України.

Законодавче обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, величиною десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, було вперше запроваджено Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії, за винятком виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду, або щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням установлених законодавством надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, за винятком окремо визначених законом виплат особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначене обмеження було поширено на пенсії, призначені (перераховані) відповідно до законодавчих актів, перелічених у статті 2 Закону № 3668-VI, серед яких, зокрема, Закон № 2262-XII.

Одночасно Законом № 3668-VI було внесено відповідні зміни до статті 43 Закону № 2262-XII, якими також передбачалося, що максимальний розмір пенсії з урахуванням установлених надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших передбачених законодавством доплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом із тим Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.

Надаючи оцінку позовним вимогам у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити та виплачувати ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без застосування обмеження пенсії максимальним розміром, суд виходить із такого.

14 липня 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», метою якої було поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим визначеним категоріям осіб, до законодавчого врегулювання питання їх пенсійного забезпечення.

Пунктом 1 Постанови № 713 передбачено встановлення з 01 липня 2021 року особам, яким пенсію відповідно до Закону № 2262-XII призначено до 01 березня 2018 року, за винятком військовослужбовців строкової служби, щомісячної доплати у сумі 2000 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII станом на 01 березня 2018 року. Така доплата підлягає врахуванню під час подальшого підвищення розміру пенсії.

Право на зазначену щомісячну доплату також мають особи, яким пенсію було призначено або поновлено після 01 березня 2018 року, якщо її розмір обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII на підставі грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або на більш ранню дату.

Водночас Постановою № 713 передбачено, що у разі перегляду (перерахунку) пенсії після 01 березня 2018 року щомісячна доплата у розмірі 2000 грн, за загальним правилом, не виплачується. Виняток становлять випадки, коли внаслідок такого перегляду (перерахунку) розмір пенсії збільшився менш ніж на 2000 грн. За таких обставин доплата встановлюється у сумі, необхідній для досягнення загального розміру збільшення пенсії у 2000 грн.

При цьому пунктом 1 Постанови № 713 визначено, що передбачена ним щомісячна доплата встановлюється з 01 липня 2021 року в межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом № 2262-XII.

З урахуванням наведеного відповідач мав установити позивачу з 01.07.2021 щомісячну доплату до пенсії, оскільки розмір його пенсійного забезпечення обчислено відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII виходячи з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати.

Визначальним для правильного вирішення цього спору є встановлення обставин щодо дати призначення та проведення перерахунку пенсії позивача, зокрема з`ясування того, чи мав місце такий перерахунок до або після 01.03.2018.

Постановою № 713 передбачено, що особам, яким пенсію призначено до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-XII, до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 цього Закону станом на 01.03.2018, установлюється щомісячна доплата у сумі 2000 грн, яка враховується під час подальших підвищень розміру пенсій, визначених відповідно до зазначених норм Закону № 2262-XII.

Отже, для осіб, яким пенсію призначено до 01.03.2018, законодавцем передбачено право на отримання щомісячної доплати у розмірі 2000 грн.

Водночас у разі, якщо пенсія осіб, зазначених в абзацах першому та другому відповідного пункту Постанови № 713, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, така щомісячна доплата не виплачується, за винятком випадку, коли внаслідок такого перегляду (перерахунку) розмір пенсії збільшився менш ніж на 2000 грн. Якщо ж сума збільшення пенсії не досягла 2000 грн, щомісячна доплата встановлюється у розмірі, якого не вистачає до цієї суми.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 у справі № 640/13310/21 відповідачем проведено перерахунок основного розміру пенсії позивача з 01.04.2019. Після здійснення такого перерахунку виплату щомісячної доплати у сумі 2000 грн було припинено, що підтверджується матеріалами пенсійної справи.

Разом із тим проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії не може ототожнюватися з перерахунком, передбаченим Постановою № 713, оскільки такий перерахунок був спрямований на відновлення порушеного права позивача на належний розмір пенсії та здійснений на виконання судового рішення, а не у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших обставин, які є підставою для перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.

Таким чином, посилання відповідача на збільшення розміру пенсії позивача внаслідок проведеного на виконання судового рішення перерахунку як на підставу для припинення виплати доплати, передбаченої Постановою № 713, є необґрунтованим.

Відповідно, у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування положень Постанови № 713 щодо виплати лише різниці між сумою підвищення пенсії та 2000 грн. Такий механізм застосовується у випадку перерахунку пенсії після 01.03.2018 у розумінні Постанови № 713, тоді як перерахунок пенсії позивача, проведений на виконання судового рішення, за своєю правовою природою таким перерахунком не є.

З огляду на те, що відповідний перерахунок пенсії позивача, який має враховуватися для цілей застосування Постанови № 713, здійснювався станом на 01.01.2018, позивач має право на отримання щомісячної доплати у повному розмірі - 2000 грн.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постановах від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 та від 02.03.2023 у справі № 600/870/22-а.

За таких обставин, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та зобов`язання останнього нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2023 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Щодо позовних вимог у частині обмеження пенсії максимальним розміром

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.

Правові засади, умови та порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, а також інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, визначені Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Частиною п`ятою статті 43 Закону № 2262-XII у редакції, чинній з 01.01.2008 до 01.10.2011, з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, було встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону, з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, визначених абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 відповідні положення, запроваджені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Надалі, з 01.10.2011, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI частину п`яту статті 43 Закону № 2262-XII викладено в новій редакції, якою передбачалося, що максимальний розмір пенсії, з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших установлених законодавством доплат до пенсії, за винятком доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У подальшому Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII зазначене положення було доповнено нормою, яка набрала чинності з 01.01.2016 та встановлювала тимчасове обмеження: у період з 01.01.2016 до 31.12.2016 максимальний розмір пенсії з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат не міг перевищувати 10 740 грн.

Після внесення змін Законом України від 12.04.2016 № 1080-VIII відповідне положення статті 43 Закону № 2262-XII стало частиною сьомою цієї статті.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016, ухваленим за конституційним поданням Верховного Суду України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими встановлювалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 - сумою 10 740 грн, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Такий правовий наслідок узгоджується з частиною другою статті 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не передбачено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Крім того, в абзаці шостому пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000 у справі № 1-31/2000 зазначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню, оскільки втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Отже, починаючи з 20.12.2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратили чинність та не могли надалі застосовуватися до спірних правовідносин.

Водночас Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2017, передбачалося внесення змін до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII шляхом заміни слів і цифр «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Разом із тим на момент набрання чинності Законом № 1774-VIII частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII вже втратила чинність унаслідок визнання її неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Відтак внесення змін до норми, яка на той час уже не була чинною, не могло відновити її дію та не створило самостійної правової підстави для обмеження максимального розміру пенсії.

Таким чином, передбачена Законом № 1774-VIII зміна періоду дії відповідного обмеження фактично залишилася нереалізованою, оскільки стосувалася положення, яке до набрання чинності цим Законом було визнано неконституційним та втратило чинність.

Отже, протягом 2017 року, як і після 20.12.2016 загалом, стаття 43 Закону № 2262-XII не містила чинної норми, яка б передбачала обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 15.04.2019 у справі № 522/16973/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 23.06.2020 у справі № 686/24928/16-а, від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18, від 21.12.2021 у справі № 120/3552/21-а та від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 наголосила, що за наявності неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Розвиваючи цей підхід у правовідносинах щодо обмеження максимального розміру пенсій, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21 дійшов висновку про необхідність застосування положень Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Таким чином, застосування до пенсії позивача обмеження максимальним розміром не ґрунтується на положеннях Закону № 2262-XII та суперечить правовим наслідкам Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» передбачено збільшення на 25 відсотків розмірів пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислених відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також статей 13 і 21 Закону № 2262-XII, з урахуванням індексації пенсії на визначений Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

При цьому таке збільшення розміру пенсії здійснюється без урахування встановлених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та інших доплат до пенсії.

Отже, з наведеного нормативного регулювання вбачається, що основний розмір пенсії, визначений з урахуванням відповідної індексації, підлягає збільшенню на 25 відсотків у порядку та за умов, установлених постановою Кабінету Міністрів України № 1381.

Водночас механізм проведення індексації пенсій у відповідні періоди врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Так, згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01.03.2022 передбачено проведення перерахунку пенсій відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14. У разі якщо внаслідок такого перерахунку розмір підвищення пенсії не досягає 100 грн, установлюється щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру, з її врахуванням під час подальших перерахунків пенсії.

Крім того, пунктом 2 Постанови № 118 передбачено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, строк призначення яких - до 31.12.2021 включно, підлягають підвищенню на встановлений цією постановою коефіцієнт збільшення. При цьому відповідне підвищення передбачено в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач здійснив нарахування пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 118, однак під час її виплати застосував обмеження максимальним розміром.

Аналогічний механізм індексації пенсій на 2023 рік було передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році». Зокрема, з 01.03.2023 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні на рівні 1,197.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 168 з 01.03.2023 пенсії, призначені відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, з урахуванням підвищення, проведеного відповідно до Постанови № 118, підлягали подальшому підвищенню із застосуванням установленого Постановою № 168 коефіцієнта та з урахуванням передбачених нею особливостей. При цьому зазначене підвищення встановлюється додатково до щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713.

Разом із тим, незважаючи на проведення відповідної індексації, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві під час визначення належної до виплати суми пенсії позивача знову застосувало обмеження її максимальним розміром.

У 2024 році проведення чергової індексації пенсій було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», якою встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 1,0796.

Пунктом 2 Постанови № 185 передбачено підвищення з 01.03.2024 пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, з урахуванням підвищень, установлених Постановами № 118 та № 168. Водночас таке підвищення також установлюється додатково до щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач нарахував позивачу індексацію, передбачену Постановою № 185, однак фактичний розмір пенсійної виплати знову обмежив максимальним розміром.

Водночас, як уже було встановлено судом, з 20.12.2016 у статті 43 Закону № 2262-XII, який є спеціальним нормативно-правовим актом у спірних правовідносинах, відсутня чинна норма, яка передбачала б обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, спеціальний закон, на підставі якого позивачу призначено пенсію, не встановлює такого максимального розміру пенсійної виплати.

Саме по собі використання у Постановах № 118, № 168 та № 185 формулювання «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом» не створює самостійної правової підстави для обмеження пенсії позивача. Таке формулювання відсилає до максимального розміру, який має бути встановлений саме законом. Оскільки після Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 відповідне обмеження у спеціальному Законі № 2262-XII відсутнє, підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не можуть бути самостійною підставою для його відновлення чи фактичного застосування.

За таких обставин нарахування індексації з одночасним обмеженням загального розміру пенсії призводить до фактичного нівелювання передбаченого державою підвищення пенсійного забезпечення та не забезпечує досягнення мети індексації, якою є підтримання належного рівня соціального захисту осіб у зв`язку зі зростанням споживчих цін.

Таким чином, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром після проведення індексації не ґрунтуються на чинних положеннях Закону № 2262-XII, а тому є протиправними.

З огляду на наведене та з метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд доходить висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату його пенсії без застосування такого обмеження, з урахуванням нарахованої індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185, а також з урахуванням раніше виплачених сум.

Покладення на відповідача такого обов`язку не є втручанням суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень чи перебранням на себе його управлінських функцій, оскільки суд не здійснює замість пенсійного органу розрахунок пенсії, а визначає належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення адміністративних справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і доведенні їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цій справі відповідач належними та достатніми доказами правомірності застосування до пенсії позивача відповідного обмеження не довів.

Отже, оцінивши встановлені у справі обставини в їх сукупності та проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про пред`явлення позову до неналежного відповідача є необґрунтованими, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

В.В. Файдюк