Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №355/2111/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 355/2111/25 Суддя (судді) першої інстанції: Троценко Т.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Безименної Н.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві, у якому вказав, що постановою серії ЕНА № 5791795 від 24.09.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що 24.09.2025 року у м. Києві по Бориспільскому шосе він керував мопедом, який мав 3 кВт, не маючи права керування ТЗ, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України.

Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності неправомірно, безпідставно та незаконно.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано постанову серії ЕНА № 5791795 від 24. 09. 2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року, вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Кучми А.Ю., через тривалу відсутність судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2026 прийнято адміністративну справу № 355/2111/25 до свого провадження.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2026 та від 30.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

12.08.2026 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5791795, поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві капралом поліції Дерка А.А. 24.09.2025 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн, за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме - за те, що 24.09.2025 у м. Києві по Бориспільскому шосе він керував мопедом, який мав 3 кВт, не маючи посвідчення водія відповідної категорії А1, чим порушив п. 2. 1.а Правил дорожнього руху України.

Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач керував транспортним засобом, потужність двигуна якого не перевищує 3 кВт, такі ТЗ прирівнюються до велосипедів, не є механічними транспортними засобами, і не підлягають реєстрації, а отже, наявність посвідчення водія не вимагається.

Апелянт зазначає, що водій транспортного засобу має мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, водночас, керування транспортним засобом, обладнаним електродвигуном, потужністю до 4 кВт, можливе лише за наявності посвідчення водія. Хоча за ПДР скутер до 3 кВт не є механічним, існує Положення про порядок видачі посвідчень водія (Постанова КМУ № 340). Там зазначено, що категорія «А1» охоплює мопеди з електродвигуном потужністю до 4 кВт. Отже, на думку Департаменту, права потрібні на будь-який електроскутер у межах цієї потужності (зокрема й на 3 кВт).

Також, апелянт зауважує, що позивач подав позов проти Управління патрульної поліції у місті Києві, яке є лише структурним підрозділом і не має статусу юридичної особи. Відповідно до практики Верховного Суду, належним відповідачем мав бути саме Департамент патрульної поліції. Суд першої інстанції мав самостійно замінити відповідача, але не зробив цього, що є окремою підставою для скасування рішення. Департамент зазначає, що позовна заява взагалі не надходила на їхню адресу, що обмежило їхні процесуальні права.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Законодавство розрізняє поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб».

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, транспортний засіб - пристрій для перевезення людей, вантажу або обладнання.

Механічний транспортний засіб - ТЗ, що рухається за допомогою двигуна, у тому числі з електромотором потужністю понад 3 кВт.

Згідно з п. 2.13 ПДР, транспортні засоби категорії А1 - це мопеди, моторолери та інші двоколісні ТЗ з ДВЗ до 50 смі або електродвигуном до 4 кВт.

Постанова Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 передбачає, що транспортні засоби категорії А1 вимагають водійського посвідчення.

Таким чином, якщо потужність електродвигуна скутера від 3 до 4 кВт, він підпадає під категорію А1 та вважається механічним транспортним засобом. Для його керування потрібні відповідні документи. Ключовим критерієм, який визначає обов`язковість документів, є класифікація скутера, як механічного транспортного засобу.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до абзацу 12 пункту 1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб - це ТЗ, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.Оскільки потужність двигуна електроскутера позивача становить рівно 3 кВт, зазначений транспортний засіб у розумінні ПДР та КУпАП не належить до категорії механічних. Згідно з п. 2.1 ПДР України та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», обов`язок мати при собі та пред`являти на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії покладається виключно на водіїв механічних транспортних засобів.

Позивач надав товарний чек № 61804 від 30.07.2025 року на придбання електроскутера XDAO моделі Mars з потужністю двигуна 3000 Вт, що відповідає 3 кВт.

Тож, вказана обставина свідчить про те, що позивач керував транспортним засобом, потужність двигуна якого не перевищує 3 кВт, такі ТЗ прирівнюються до велосипедів, не є механічними транспортними засобами, і не підлягають реєстрації, а отже, як правильно виснував суд першої інстанції, наявність посвідчення водія не вимагається.

До того ж, у п. 5 постанови поліцейським було неправильно зазначено транспортний засіб - XADO (а.с. 6), замість XDAO Mars 3000W. (а.с. 11-12)

Ураховуючи, що електроскутер, яким керував позивач, це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до позивача у даній справі.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.03.2018 року у справі №278/3362/15-к ПДР, відповідно якої, розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Ураховуючи, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, правомірності прийнятого ним рішення, суд першої інстанції мав підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, про те, що належним відповідачем у справах про скасування уповноваженими органами постанов про накладення адміністративних стягнень, є саме відповідний орган, як юридична особа, а не його структурний підрозділ чи конкретна посадова особа. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача, не заявляв клопотань про заміну неналежного відповідача чи залучення ДПП, як співвідповідача. (а.с. 21, 27) До того ж, судом першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку загального позовного провадження та з проведенням підготовчого провадження, тому відповідач мав можливість надати суду пояснення та відповідне клопотання.

Приписи статті 2 КАС України, визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів з метою ефективного захисту прав фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на неприпустимості «надмірного формалізму», який обмежує практичну можливість реалізації права особи на судовий захист.

Скасування рішення суду, яке є правильним по суті, виключно з формальних підстав через помилку позивача в точній назві органу поліції в умовах, коли інтереси цього органу реально захищаються відповідними працівниками ДПП і щодо структурних підрозділів, суперечило б засадам справедливості та верховенства права.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувану постанову було винесено інспектором поліції, який під час виконання своїх службових обов`язків діяв, як представник Управління патрульної поліції у місті Києві. Згідно з Положенням про Управління патрульної поліції у м. Києві, вказане Управління є безпосереднім структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції та входить до його єдиної ієрархічної структури.

Оскільки апеляційну скаргу подано безпосередньо Департаментом патрульної поліції в особі представника Бобошка О.П., який діє на підставі довіреності центрального органу, колегія суддів констатує, що право суб`єкта владних повноважень на судовий захист та доведення своєї позиції було повністю забезпечено і реалізовано в повному обсязі. Жодних порушень процесуальних прав Департаменту патрульної поліції, які б могли вплинути на правильність вирішення спору по суті, судом першої інстанції не допущено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку по суті спору.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 272, 286, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Н.В. Безименна

Я.М. Василенко