Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №755/5601/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 08 вересня 2026 р.

Справа: №755/5601/26

Суддя: Ганечко Олена Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 755/5601/26 Суддя (судді) першої інстанції: Галаган В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 6934570 від 30 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, мотивуючи свою позовну заяву тим, що 30 березня 2026 року інспектором УПП в м. Києві Шматком А.В. відносно позивача була прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 6934570 від 30 березня 2026 року, відповідно до якої, позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення ПДР України, тобто перевищення швидкості руху більш ніж на 25 км/год. Однак, позивач вважає притягнення до адміністративної відповідальності неправомірним, а дії відповідача незаконними, оскільки позивач керував транспортним засобом із дотриманням вимог ПДР України, про що було зазначено відповідачу під час зупинки.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року позовну заяву задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА № 6934570 від 30 березня 2026 року, прийняту інспектором УПП в м. Києві Шматком А.В., скасовано.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 та від 30.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

29.06.2026, під № 23639 до суду від сторони позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судове засідання сторони не з`явилися, будучи належним чином повідмоленими про дату та час апеляційного розгляду, з огляду на що, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА № 6934570 від 30 березня 2026 року, прийнятої інспектором УПП в м. Києві Шматком А.В. 30.03.2026 року об 11:28 год. на вул. Богатирській в м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Тойота», державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 75 км/год. в населеному пункті, при дозволеній швидкості руху 50 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху більш як на 25 км/год. та порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та постановою застосовано відносно ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 12)

Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у порушення вимог статті 77 КАС України, відповідачем не надано суду письмового відзиву на позовну заяву, не надано жодного належного та допустимого доказу наявності події правопорушення, вчиненого позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, якими, зокрема, можуть бути показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, або будь-яких інших допустимих доказів на підтвердження вчинення правопорушення.

Апелянт зазначає, що судом не враховано що відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6934570 від 30.03.2026, вказане посилання на докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП - відео з нагрудної камери №474371, а також відео із приладу яким вимірювалась швидкість TruCam TC008436. У відеозаписі з приладу TruCam TC008436 зафіксовано рух автомобіля «LEXUS ES 300H номерний знак НОМЕР_2 », яким керував позивач зі швидкістю 75 км/год в населеному пункті, при дозволеній максимальній швидкості руху 50 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 25 км/год.

На відеозаписі з нагрудної камери № 474371 - вбачається транспортний засіб «LEXUS ES 300H номерний знак НОМЕР_2 » в якому за кермом сидів позивач. Також, на відеозаписі з приладу TruCam TC008436 зафіксовано рух автомобіля «LEXUS ES 300H номерний знак НОМЕР_2 ». Однак, позивач вказав на те, що інспектор в постанові допустив механічну описку та вказав помилкове марку та номер автомобіля. Разом з тим, така описка не впливає на суть вчиненого правопорушення та його кваліфікації, та не є підставою для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА № 6934570 від 30 березня 2026 року, прийнятої інспектором УПП в м. Києві Шматком А.В. 30.03.2026 року об 11:28 год. на вул. Богатирській в м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Тойота», державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 75 км/год. в населеному пункті, при дозволеній швидкості руху 50 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху більш як на 25 км/год. та порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та постановою застосовано відносно ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 12)

Так, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, об`єктивна сторона правопорушення, зазначена у постанові в частині знаряддя порушення, не відповідає встановленим обставинам справи судом, оскільки у зазначені дату та час позивач автомобілем «TOYOTA CAMRY», державний номер НОМЕР_1 , не керував. Ця обставина визнається усіма учасниками справи.

З огляду на наведене, у діях позивача відсутній склад правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.

При цьому, важливим є також те, що положеннями Інструкції від 07.11.2015 № 1395, внесення виправлення у постанову не передбачені. Натомість, розділом XV вказаної Інструкції, передбачено порядок списання зіпсованої бланкової продукції.

Саме по собі порушення процедури прийняття акта, не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено відсутність в діях позивача складу правопорушення, зафіксованого у оскаржуваній постанові, а при складенні постанови інспектор поліції діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова не утворює склад адміністративного правопорушення, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

У даному випадку, мова йде не про технічну помилку, яка не впливає на законність постанови, а про зазначення транспортного засобу, яким не керував позивач, що виключає можливість його притягнення до адміністративної відповідальності за оскаржуваною постановою. За даних фактичних обставин, вказане не є техічною опискою, за якою суд може самостійно додати всі елементи складу правопорушення та співставити з дійсними фактичними обставинами справи.

Щодо посилань скаржника на надання недостатнього строку на подачу відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ухвали від 20.04.2026 Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/5601/26 про відкриття провадження у справі, судом встановлено строк для подачі письмових заяв по суті позову до 28 квітня 2026 року. Водночас, апелянтом не враховано приписи ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, тому, посилання апелянта на приписи КАС України щодо розгляду справ у порядку спрощеного/загального позовного провадження та строки на надання учасниками відзиву, до розгляду окремих категорій термінових справ не застосовуються.

У свою чергу, відповідач, отримавши ухвалу суду, був поінформованим про обмежений строк на подачу відзиву на позовну заяву. Попри це, не дивлячись на висловлені в апеляційній скарзі заперечення щодо відведеного строку, не вжив жодних заходів, спрямованих на продовження встановленого строку. Насамперед, скаржник мав можливість подати до суду мотивоване клопотання про продовження строку відведеного на надання відзиву на позовну заяву.

Щодо доданих до апеляційної скарги відеозаписів, на переконання колегії суддів, вони не можуть вважатися допустимими доказами вчинення позивачем правопорушення, оскільки вони не були подані до Дніпровського районного суду міста Києва, хоча відповідач мав реальну можливість їх надати. Згідно норм ч. 4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Положеннями ст. 251 КУпАП, передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Тож, суд першої інстанції обґрунтовано виснував наявність правових підстав для скасування постанови № 6934570 від 30 березня 2026 року, прийнятої інспектором УПП в м. Києві Шматком А.В. та про закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки у порушення вимог статті 77 КАС України, відповідачем не було надано відзиву на позовну заяву, не надано жодного належного та допустимого доказу наявності події правопорушення, вчиненого позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, якими, зокрема, можуть бути показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, або будь-яких інших допустимих доказів на підтвердження вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку по суті спору.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua