Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №703/3195/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 703/3195/26 Суддя (судді) першої інстанції:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Карпушової О.В., Кузмишиної О.М.,

за участі секретаря судового засідання Бабіча Є.О.,

представника позивача Накоп`юка Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Накопюка Ярослава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2026 року у справі №703/3195/26 (головуючий суддя в І-й інстанції - Крива Ю.В.) за позовом адвоката Накопюка Ярослава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2026 № R531774, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.;

- закрити провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позову зазначив, що позивачем у травні 2026 року виявлено у застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_10» відомості про порушення ним правил військового обліку із зазначенням: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», а також інформацію про направлення відповідачем 27.03.2026 звернення до правоохоронних органів щодо примусового доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

12.05.2026 позивач через застосунок «ІНФОРМАЦІЯ_10» подав заяву, передбачену статтею 279-9 КУпАП, про неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

15.05.2026 щодо позивача винесено постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Підставою для притягнення до відповідальності зазначено непроходження (відмову від проходження) військово-лікарської комісії.

Постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а позивач не отримував повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Порядок розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачений ст.279-9 КУпАП не скасовує імперативність вимоги законності притягнення до відповідальності та необхідності встановлення складу адміністративного правопорушення.

Відповідач мав довести не лише факт невиконання позивачем обов`язку, а й усі юридично значимі обставини, які обґрунтовують застосування адміністративного стягнення, в тому числі обставини щодо моменту виявлення правопорушення та дотримання строків притягнення особи до відповідальності, тобто з`ясувати обставини, визначені ч.1 ст.280 КУпАП.

Крім того, постанова відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП повинна містити, зокрема, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Обов`язок самостійного звернення для проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025 року поширюється виключно на осіб, які були визнані обмежено придатними до військового обліку. Отже, інші особи зобов`язанні проходити ВЛК виключно на підставі направлення або повістки на таке ВЛК.

Між тим, ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано доказів направлення позивачу повістки про виклик, направлення на ВЛК, як і не надано такої повістки та направлення до суду.

Також просив стягнути на користь позивача судові витрати по справі, в тому числі витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи №707/1740/26 із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, які надійшли 12 серпня 2026 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Також, 13 серпня 2026 року та 14 серпня 2026 року року представником позивача надіслано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про долучення додаткових доказів по справі №703/3195/26.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 20026 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні, строк розгляду справи продовжено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Накоп`юка Ярослава Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 09 вересня 2026 року о 11:10 у справі №703/3195/26 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».

20 серпня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 через систему "Електронний суд" подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю участі представника в судовому засіданні у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, з-поміж іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у справах №802/562/18-а та №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження суду щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі брати участь у судовому засіданні, на предмет їхньої поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду, не має абсолютних меж. Саме завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення клопотань, бо вони розглядаються в межах конкретних обставин, які мають бути враховані.

Так, суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою.

Отже, реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права.

У контексті викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що згідно з ч. 1 ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Суд звертає увагу на те, що відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 був своєчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, водночас явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що забезпечення представництва інтересів державного органу може бути покладено на будь-якого представника юридичного відділу, суд приходить до висновку про те, що повідомлені ІНФОРМАЦІЯ_4 обставини не виключають можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

В судовому засіданні представник позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів до судового засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним. В застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_10» має статус «потребує проходження базової загальновійськової АДРЕСА_1 » (а.с.9, 14).

12.05.2026 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 подано заяву, в якій він погоджується, що ним було допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію: а саме не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , чим порушив вимоги законодавства, відповідальність за які передбачено ст. 210-1 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. (а.с.42)

Постановою №R531774 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15 травня 2026 року на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено не проходження (відмова від проходження) ВЛК відповідно до п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (а.с.12)

В постанові також зазначено, що 12.05.2026, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, надійшла заява від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в якій останній зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

20.05.2026 року представником позивача направлено адвокатський запит уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання копій матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, зокрема, направлення та/або повістки, на підстві яких у ОСОБА_1 виник обов`язок проходити ВЛК, відомості про яке внесені до постанови №R531774 від 15 травня 2026 року та доказів їх направлення/вручення позивачу, а бо повернення поштового відправлення. (а.с.15)

Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.05.2026 року представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 , скориставшись електронним кабінетом призовника, надав заяву про визнання факту вчинення правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Доказами вини та обставин справи є електронна заява позивача та відомості з бази « ІНФОРМАЦІЯ_8 »: 12.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_9 до бази внесено дані про порушення ОСОБА_1 військового обліку (непроходження/відмова від проходження ВЛК).

15.05.2026 року відносно ОСОБА_1 прийнята постанова від 15.05.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто в межах строку, встановленого статтею 38 КУпАП. (а.с.40-41)

Згідно відомостям з Військово-облікового документу застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_10», сформованого 12.05.2026 зазначено, що у ОСОБА_1 відстрочка відсутня, вказано його мобільний номер телефону та адресу проживання. В графі «причина звернення до Національної поліції» зазначено: «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення 27.03.2026, дата уточнення даних 12.07.2024. (а.с.9)

Згідно відомостям з Військово-облікового документу застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_10», сформованого пізніше, а саме 19.05.2026 у ОСОБА_1 наявна відстрочка «бронювання» до 25.02.2027. (а.с.14)

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідачем не порушено строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки правопорушення виявлено 27.03.2026, а до адміністративної відповідальності позивача притягнуто 15.05.2026, тобто в межах тримісячного строку, встановленого ст.38 КУпАП.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу, зокрема, на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказана норма є бланкетною, тобто встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до якого відноситься численний масив законів, постанов КМУ, правил, інструкцій тощо.

Зазначене свідчить, що при притягненні особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, необхідно визначати норму нормативно-правового акту, яку порушила така особа і саме з врахуванням вказаної норми необхідно надавати оцінку діям особи щодо її порушення.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підстав статті 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_7 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Від імені ІНФОРМАЦІЯ_7 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП відбувається саме ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Як визначено абзацом 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Як свідчать матеріали справи в спірній постанові підставою визначено порушення позивачем вимог п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» - а саме непроходження/відмова в проходженні ВЛК.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 року №3621-ІХ (в редакції, чинній на час винесення спірної постанови) встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підставі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу (….) встановлюються статтями (…) 279-9 цього Кодексу.

Відповідно до статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 (…), в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник ІНФОРМАЦІЯ_7 (…) протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник ІНФОРМАЦІЯ_7 (…) визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Як визначено пунктами 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Аналіз вищезазначених положень кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому порядок розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачений ст.279-9 КУпАП, не скасовує імперативність вимоги про необхідність встановлення посадовою особою складу адміністративного правопорушення та дослідження доказів, якими цей склад підтверджується.

За наявності таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Так, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за непроходження/ відмову від проходження ВЛК, що передбачено п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-ІХ.

Як вже зазначалося вище, цією нормою встановлено обов`язок для громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом та до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Для цього такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Між тим, військово-обліковий документ «ІНФОРМАЦІЯ_10» станом на 12.05.2026 року не містить інформації, що позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби до 04.05.2024 року (до набрання чинності Законом №3621-ІХ в первинній редакції), отже у ОСОБА_1 був відсутній, відповідно, обов`язок як проходити повторний медичний огляді, так і обов`язок самостійно звертатися до ІНФОРМАЦІЯ_7 або через електронний кабінет для отримання направлення на ВЛК.

Жодних документів (довідок, протоколів, постанов ВЛК) про визнання позивача «обмежено придатним» до 04.05.2024 року, відповідачем не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, ОСОБА_1 не порушив приписи п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-ІХ, визначені відповідачем в постанові від 15.05.2026 року, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення позивачем вимог саме пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», та, як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2026 № R531774, винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню з закриттям провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП (відсутність складу адміністративного правопорушення) відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, якою визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1331,20 грн (532,48 грн + 798,72 грн).

Також представник позивача просив стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу: 2500 грн - гонорар за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Представником позивача на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, подані такі документи:

-договір про надання правничої допомоги №315-05 від 19.05.2026 року, ордер №1160794, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

-акт №315-05/02 виконаних робіт (наданих послуг) від 10.07.2026 року, в якому, зокрема, передбачено, що Клієнтом прийнято правничу допомогу у формі складання апеляційної скарги на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07.07.2026 року у справі №703/3195/26 - 2,5 години. Відповідно до п.2 Акту вартість послуг становить 2500 грн;

-рахунок на оплату №315-05/02 від 10.07.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив гонорар адвокату згідно з актом №315-05/02 від 10.07.2026 року в розмірі 2500 грн.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову і (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).

Суд зазначає, що для включення всього розміру гонорару до суми, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, суд повинен встановити, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в п.21 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Враховуючи предмет спору в цій справі, обсяг фактичних даних, які потребують вивчення, обсяг і складність складених процесуальних документів, зважаючи на співмірність розміру витрат на оплату адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 2500 грн є співмірним, витрати на правничу допомогу були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Таким чином, відповідно до ст.139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Накопюка Ярослава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2026 року у справі №703/3195/26 - задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2026 року у справі №703/3195/26 - скасувати.

Адміністративний позов адвоката Накопюка Ярослава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2026 № R531774, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) судові витрати по справі: витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок), витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 09 вересня 2026 року є остаточною та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина